Постанова № 60020709, 30.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 709/3632/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Левченко В.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (далі - Відповідач, Лящівська сільрада) про стягнення середнього заробітку з 01.06.2013 року по день винесення постанови у справі та моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року, позов задоволено повністю - стягнуто з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час невиконання рішення суду з 01.06.2013 року по 17.01.2014 року в сумі 20 351,53 грн. та компенсацію моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 року касаційну скаргу Лящівської сільради задоволено частково: постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції, повністю погодившись з висновками судів про наявність у Позивача права на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, зазначив, що при розрахунку його суми не було враховано приписи Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року №100.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25.04.2016 року позов задоволено частково - стягнуто з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час невиконання рішення суду з 01.06.2013 року по 25.04.2016 року в сумі 95 907,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем допущено затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, чим порушено права ОСОБА_2 Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зазначив, що Позивачем не було подано доказів спричинення останньому моральної шкоди.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наголошує, що повноваження Лящівської сільради VI скликання закінчилися 11.11.2015 року, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову до 25.04.2016 року, на думку Апелянта, в суду першої інстанції не було. Крім того, зазначає, що судом не було враховано відсутності правових підстав для стягнення середнього заробітку на користь Позивача з 01.06.2013 року, оскільки достроково припинено повноваження ОСОБА_2 було з 21.05.2013 року. Підкреслює неможливість врахування судом першої інстанції висновків суду касаційної інстанції, оскільки, на переконання Відповідача, під час нового розгляду справи оцінка повинна надаватися всім обставинам без врахування ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 року.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Лящівської сільради від 01.03.2013 року №25-10/VI (а.с. 4) затверджено протокол лічильної комісії №4 від 01.03.2013 року по підсумках голосування по звільненню з посади секретаря Лящівської сільської ради та достроково припинено повноваження секретаря Лящівської сільради ОСОБА_2

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31.05.2013 року у справі №709/891/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.09.2014 року, частково задоволено позов ОСОБА_2 до Лящівської сільради та зобов'язано останню, зокрема, поновити ОСОБА_2 на посаді секретаря Лящівської сільради з 01.03.2013 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 05.06.2013 року (а.с. 9) було відкрито виконавче ВП №38356607 з примусового виконання виконавчого листа №2-а/709/25/13, виданого 31.05.2013 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря Лящівської сільської ради.

Проте, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 02.09.2013 року ВП №38356607 (а.с. 10) було закінчено виконавче провадження у зв'язку з тим, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника.

Як встановлено судом першої інстанції, доказів виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря Лящівської сільради Відповідачем надано не було.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 22, 235, 236 Кодексу законів про працю України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для виплати Позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки роботодавцем затримано виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі.

З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 235 Кодекс законів про працю України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому приписи ст. 236 КЗпП України закріплюють, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до 76 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Згідно п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Оскільки, як було зазначено раніше, рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, а відповідна постанова була ухвалена Чорнобаївським районним судом Черкаської області 31.05.2013 року, то остання повинна була бути виконана не пізніше 01.06.2013 року. Отже, обрахунок періоду невиконання судового рішення повинен починатися саме з 01.06.2013 року, а не з дня отримання Позивачем трудової книжки 21.05.2013 року, про що помилково зазначив Апелянт.

Таким чином, враховуючи викладене, а також зважаючи на викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 року висновки про обґрунтованість позицій судів попередній інстанції про наявність у Позивача права на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення, суд апеляційної інстанції вважає повністю обґрунтованим посилання Чорнобаївського районного суду Черкаської області на наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Посилання ж Апелянта на те, що під час нового розгляду суду першої інстанції було необхідно вирішувати спір по суті без посилання на висновки Вищого адміністративного суду України судовою колегією оцінюється критично, оскільки підставою для скасування рішень судів було визначено невірний розрахунок останніми належного до виплати середнього заробітку. Жодних застережень про відсутність правових підстав для його стягнення в ухвалі Вищого адміністративного суду України, яка є чинною, зазначено не було.

Як вірно зазначив суд першої інстанції з посиланням на ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100) нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 закріплено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Лящівської сільради від 10.05.2012 року №398 (а.с. 16) заробітна плата Позивача за січень 2012 року складала 2 680,20 грн., за лютий 2012 року - 2 699,06 грн. При цьому, за даними довідки Лящівської сільради від 17.02.2016 року №227 (а.с. 198) кількість робочих днів у січні 2012 року становила 20, а в лютому 2012 року - 21.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що середньоденна заробітна плата Позивача складала 131,20 грн. ((2 680,20 + 2 699,06) / 41).

Водночас, задовольняючи позовні вимоги за період з 17.01.2014 року по 30.06.2014 року, Чорнобаївський районний суд Черкаської області не врахував такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Приписи ст. 23 КЗпП України визначають, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Системний аналіз наведених норм підстави для висновку, що робота секретарем ради є такою, що здійснюється за строковим договором, оскільки, як випливає зі змісту ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування», секретарем ради може бути лише особа, обрана з числа її депутатів на строк повноважень ради. Тобто, повноваження секретаря ради припиняються з припиненням його повноважень як депутата.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування» повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.

Як вірно зазначено Апелянтом, повноваження ОСОБА_2 як депутата Лящівської сільради закінчилися в день першої сесії Лящівської сільської ради VIІ скликання 11.11.2015 року, що підтверджується поданою Відповідачем на виконання вимог ухвали від 22.08.2016 року копії витягу з протоколу першої сесії VII скликання від 11.11.2015 року та копії рішення Лящівської сільради від 11.11.2016 року №01-1/VII. Тобто, незалежно від будь-яких обставин повноваження Позивача як секретаря Лящівської сільради були б припинені.

Наведені обставини дають підстави для висновку по обґрунтованість твердження Апелянта про безпідставність стягнення з нього середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період після 11.11.2015 року, наслідком чого є скасування судового рішення у вказаній частині.

Крім того, Чорнобаївським районним судом Черкаської області не було враховано, що станом день ухвалення ним рішення набрали законної сили рішення судів у справах №№ 709/404/14-а, 709/691/14-а, 709/965/14-а, 709/1297/14-а, 709/1618/14-а, 709/1929/14-а, предметом розгляду яких були вимоги Позивача про стягнення з Відповідача середнього заробітку за період з 17.01.2014 року по 31.01.2014 року, а також за лютий, березень, квітень, травень, червень 2014 року відповідно.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Таким чином судом першої інстанції було помилково неперевірено наявність таких, що набрали законної сили, рішень судів між тими самими сторонами з того самого спору, наслідком чого є скасування постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області в частині задоволених позовних вимог за період з 17.01.2014 року по 30.09.2014 року із закриттям провадження у справі у вказаній частині.

З огляду на викладене, сума належного до стягнення з Відповідача середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення Позивача на роботі за період з 01.06.2013 року по 16.01.2014 року включно, а також з 01.07.2014 року по 11.11.2015 року становить 65 206,40 грн. з вирахуванням обов'язкових податків та зборів, а саме: (149 робочих днів у 2013 році з 01.06.2013 року + 134 робочих днів у 2014 році (з 01.01.2014 року по 16.01.2014 року та з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року) + 214 робочих днів у 2015 році по 11.11.2015 року) х 131,20 грн.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до абз. 2 п. 8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Абзацом 2 п. 8 Порядку №100 визначено, що середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З урахуванням вказаних правил суд першої інстанції, встановивши середньомісячне число робочих днів у розмірі 21,5, вірно обрахував суму заробітної плати за один місяць, яка належить до стягнення шляхом негайного виконання за правилами п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, у розмірі 2 820,80 грн. (131,20 х 21,5).

Щодо вимог Позивача по стягнення з Відповідача моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн., судовою колегією враховується таке.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінивши надані докази, судова колегія приходить до висновку, що в розрізі даних правовідносин мало місце порушення з боку Відповідача трудових прав Позивача, що призвело до моральних страждань останнього, порушило його нормальний життєвий стан у зв'язку з тривалим (більше 2,5 роки) невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, що ц цілому дає підстави, з урахуванням середньої місячної заробітної плати, яку мав одержувати Позивач, задовольнити вимогу останнього про відшкодування на його користь з Відповідача моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

Положенням ч. 1 ст. 203 КАС України закріплено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 198, 202, 203, 205, 207, 211, 212, 254, 256 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області - задовольнити частково.

Постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період з 17 січня 2014 року по 30 червня 2016 року - закрити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Зобов'язати Лящівську сільську раду Чорнобаївського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 34177437) виплатити на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час невиконання рішення суду за період з 01 червня 2013 року по 16 січня 2013 року включно та з 01 липня 2014 року по 11 листопада 2015 року включно у розмірі 65 206 (шістдесят п'ять тисяч двісті шість) гривень 40 копійок.

4. Зобов'язати Лящівську сільську раду Чорнобаївського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 34177437) виплатити на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) моральну шкоду у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.

5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині зобов'язання виплатити середній заробіток за невиконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2 820 (дві тисячі вісімсот двадцять) гривень 80 копійок.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.