Ухвала суду № 60018044, 15.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2016 рокусправа № П/811/3508/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Панченко О.М. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Романяка Миколи Ярославовича,

представника відповідача: Данілова Сергія Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, правонаступником якого є Новоукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма"Велта" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 30 червня 2015 року №00006015001 щодо зменшення ТОВ ВКФ "Велта" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 190506,00 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем сформований податковий кредит в межах чинного законодавства. Зокрема позивач не був позбавлений права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих щодо певної частини послуг.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Маловисківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивачем занижено загальний обсяг постачання на суму 421 911грн. та порушено «Порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966; позивачем занижено загальний обсяг постачання внаслідок невідображення операцій, які звільнені від оподаткування на суму 421 911грн. Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2015 року в розмірі 1 682 368грн. є придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг в обсягах, що значно перевищують обсяги поставки, а також здійснення експертних операцій. Відповідна частка від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в складі загальної суми податкового кредиту у березні 2015 року складає - 74,7%. Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року, не встановлено відображення у податковій декларації з ПДВ за березень 2015 року господарських відносин з ТОВ «Альянс-Мет-Ресурс» відповідно до договору №16-02/15 від 16.02.2015 року щодо реалізації брухту чорних металів на загальну суму 421 911 грн. Також, згідно з податковими накладними неможливо визначити період отримання послуг.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена перевірка правомірності нарахування ТОВ ВКФ "Велта" від'ємного значення різницею між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2015 року. Результати перевірки відображені в Акті документальної позапланової виїзної перевірки від 05 червня 2015 року №6/1501/30912734. В зазначеному Акті відображено, що внаслідок заниження загального обсягу постачання на суму 421 911 грн., платником порушено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966; на порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, ТОВ ВКФ „Велта" завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2015 року у сумі 439 180грн. За наслідками перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №0000611501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 190 506грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", норми Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 та норми Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Розглядаючи даний спір слід зазначити, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, положення якого тут і далі застосовуються судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Матеріалами справи підтверджено, що 28 серпня 2014 року та 29 серпня 2015 року ТОВ ВКФ "Велта" (замовник) та ТОВ „Астра-ЮНІВЕРСАЛ" (виконавець) уклали договори про надання послуг з охорони №0010-14 та № 0011-14 відповідно, за змістом яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати комплекс охоронних заходів власними штатними силами (охоронниками) та засобами, передбаченими чинним законодавством, в період часу на умовах, визначених такими договорами (Т.1, а.с.72-80, 82-86). Для посвідчення факту виконання сторонами вказаних договорів своїх зобов'язань, 31 березня 2015 року ТОВ "Астра-Юніверсал" та ТОВ ВКФ "Велта" підписані Акти, якими підтверджено надання позивачеві охоронних послуг на різних об'єктах у період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року, а саме:

- акт №0011-14/06 за договором №0011-14 від 29.08.2014р. на загальну суму 29311,20 грн., в т.ч. ПДВ 4885,20 грн.;

- акт №11/02/15-0010-14 за договором №0010-14 від 28.08.2014р. на загальну суму 122400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20400,00 грн.;

- акт №10/02/15-0010-14 за договором №0010-14 від 28.08.2014 на загальну суму 991323,00 грн., в т.ч. ПДВ 165220,50 грн. (Т.1,а.с.99-101).

Як наслідок, у березні 2015 року позивачем сформований податковий кредит в сумі 190505,44 грн (Т.1, а.с. 106-121) на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Астра-Юніверсал":

- 30 березня 2015 року №1, на загальну суму 40800,00 грн., у т.ч. ПДВ 6800,00 грн., послуги з фізичної охорони об'єкта відповідно договору №0010-14 від 28.08.2014 р.;

- 30 березня 2015 року №2 на загальну суму 13910,40 грн., у т.ч. ПДВ 2318,40 грн., послуги з фізичної охорони об'єкта відповідно договору №0011-14 від 29.08.2014 р.;

- 30 березня 2015 року №3 на загальну суму 536461,50 грн., у т.ч. ПДВ 89410,25 грн., послуги з фізичної охорони об'єкта відповідно договору №0010-14 від 28.08.2014 р.;

- 31 березня 2015 року №5 на загальну суму 15400,80 грн., у т.ч. ПДВ 2566,80 грн., послуги з фізичної охорони об'єкта відповідно договору №0011-14 від 29.08.2014 р.;

- 31 березня 2015 року №6 на загальну суму 454861,50 грн., у т.ч. ПДВ 75810,25 грн., послуги з фізичної охорони об'єкта відповідно договору №0010-14 від 28.08.2014 р.;

- 31 березня 2015 року №7 на загальну суму 81600,00 грн., у т.ч. ПДВ 13600,00 грн., послуги з фізичної охорони об'єкта відповідно договору №0010-14 від 28.08.2014 р. (Т.1,а.с.87-98).

При цьому, податкові накладні №№ 1, 2, 3 від 30 березня 2015 року виписані постачальником за фактом часткової оплати позивачем обумовлених договором послуг, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що не спростовуючи факту отримання позивачем послуг від ТОВ "Астра-Юніверсал", податковий орган наголошує, що складення у березні 2015 року Актів виконаних робіт (наданих послуг) щодо послуг, які фактично виконувалися у січні та лютому 2015 року, спричинило безпідставне формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, виписаними на підставі таких актів, оскільки стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимагає складення первинних документів під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення.

Натомість, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах таке законодавче положення мало б застосовуватися податковим органом у сув'язі з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, яким допускається складення податкової накладної на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, яким, в свою чергу, не вирізняється факт повного чи часткового отримання послуг для цілей формування податкового кредиту на підставі податкової накладної.

Отже, позивач, дійшовши з контрагентом згоди щодо факту повного отримання послуг та підписавши відповідний акт, не позбавлений був права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих щодо певної частини таких послуг. Так, з графи 6 спірних податкових накладних, яка згідно Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 відображає кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг вбачається, що такі документи складені на підставі надання частин обумовлених договорами від 28 серпня 2014 року та від 29 серпня 2014 року послуг.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що обставини виникнення у позивача права на податковий кредит як на підставі часткової оплати послуг, так і на підставі їх фактичного отримання й обумовили необхідність у складенні податкових накладних щодо частин послуг.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, правонаступником якого є Новоукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: Л.П. Туркіна