Ухвала суду № 60017996, 12.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2016 рокусправа № 808/8713/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі № 808/8713/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛан» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

18.11.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрЛан» " звернулось до суду першої інстанції з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просить: скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 03 серпня 2015 року №0000012200.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення» №0000012200 від 03.08.2015р.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «УкрЛан» (код ЄДРПОУ 30796611) зареєстроване як юридична особа 10.02.2000 р. за адресою:70544, Запорізбка область, Оріхівський район, с. Новопавлівка, вул. суворова, буд 7.

Пологівською ОДПІ ГУ ДФС Запорізької області з 06 липня 2015 р. по 10 липня 2015 р. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «УкрЛан» з питань підтвердження взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17 липня 2015 р. № 519/08-15-22-0113/30796611, за висновками якого відповідачем встановлено порушення ТОВ «УкрЛан» пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2015 року на суму 93,195 грн.

На підставі акту перевірки від 17 липня 2015 року №519/08-15-22-0113/30796611 відповідачем 03 серпня 2015 року винесене податкове повідомлення-рішення №0000012200, яким позивачу збільшено суду грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну сумму 139 793,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 93 195,00 грн, та за штрафними санкціями у розмірі 46 598,00 грн.

Правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0000012200 є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують реальність вчинених операцій, а угода укладалась підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами. Тобто, документально підтверджено формування ТОВ «УкрЛан» податкового кретину з податку на додану вартість по операціям з ФОП ОСОБА_1.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

- Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що позивач мав правовідносини з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, оформлені договором поставки №1/02 від 02 лютого 2015 року. Відповідно до названого договору ФОП ОСОБА_1 - постачальник з одного боку зобов'язаний виготовити та поставити окремими партіями у власність покупцю - ТОВ «УкрЛан» макуху соєву, олію соєву, а покупець зобов'язується вчесно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити отриманий товар.

Реальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 підтверджується наступними первинними документами:

- податкові накладні: №4 від 12 березня 2015 року на загальну суму 279774,00 грн., у тому числі ПДВ 46629,00 грн.; №5 від 27 березня 2015 року на загальну суму 279397,20 грн., у тому числі ПДВ 46566,20 грн.;

- видаткові накладні: №5 від 12 березня 2015 року на загальну суму 279774,00 грн., у тому числі ПДВ 46629,00 грн.; №6 від 27 березня 2015 року на загальну суму 279397,20 грн., у тому числі ПДВ 46566,20 грн.;

- товарно-транспортні накладні: №217 від 12 березня 2015 року; №218 від 27 березня 2015 року;

- банківські виписки;

- подорожні листи від 12 березня 2015 року та від 27 березня 2015 року;

Також на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «УкрЛан» та ФОП ОСОБА_1, позивачем до суду надано:

- статистичні відомості "Стан тваринництва" станом на 01 жовтня 2015 року, за 2014 рік;

- журнали-ордери і відомості за березень 2015 року;

- звіт про рух матеріальних цінностей по рахунку за березень 2015 року, квітень 2015 року;

- відомості витрат кормів за березень 2015 року: №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності за відомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрЛан" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами. Операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки, позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат, а угода укладалась підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами, то згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, обґрунтовано, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський