Постанова № 60017919, 23.08.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1551/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПольового О.Л. при секретаріБачок О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником нежитлового приміщення, яке, у відповідності до пп.266.1.1. п.266.1. ст.266 ПК України, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Однак, податковим органом не було враховано, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення яких передбачені статтею 12 Податкового кодексу України. Станом на день винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб на території міста Старокостянтинова не встановлена. А тому, вважає, податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Оскільки сторони до суду не з'явились, відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши викладені у позові вимоги та додані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.

Суд встановив, що податковим повідомленням-рішенням № 97789-13 від 27.06.2016 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 779,52 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 97790-13 від 27.06.2016 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 2567,54 грн.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

При цьому відповідно до п.4.4 ст.4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст.12 ПК України.

Згідно із ст.8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп.10.1, 10.2 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 ПК України.

Згідно із п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

З наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А, власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою України критеріїв - це компетенція відповідних місцевих рад.

Як вбачається з матеріалів справи, пп.1.2 п.1 Рішення № 9 від 22.05.2015 року 50 сесії Старокостянтинівської міської ради внесено зміни до рішення 47 сесії міської ради від 30.01.2015 року № 4 "Про затвердження місцевих податків", а саме:

п.5 додатку до зазначеного рішення доповнити пп.5.3 та 5.4 наступного змісту:

5.3 ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування;

5.4 ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Рішення 36 (позачергової) сесії міської ради від 24.12.2013 року № 6 "Про затвердження положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" визнати таким, що втрачає чинність з 01.01.2016 року.

Однак, пунктом 1 Рішення № 5 від 29.01.2016 року 4 сесії Старокостянтинівської міської ради внесено зміни та доповнення до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджене рішенням 47 сесії міської ради від 30.01.2015 року № 4 "Про затвердження місцевих податків", а саме: підпункт 5.4 пункту 5 (крім абзацу 6) вважати таким, що втратив чинність до прийняття рішення щодо ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, відповідно до вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що станом на день винесення податковим органом оскаржуваних повідомлень рішень, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб на території Старокостянтинова не встановлена, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.1, 3 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень № 97789-13, № 97790-13 від 27.06.2016 року, а тому вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення № 97789-13, № 97790-13 від 27.06.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 26 серпня 2016 року

Суддя/підпис/О.Л. Польовий"Згідно з оригіналом" Суддя О.Л. Польовий