Ухвала суду № 60017570, 22.08.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

22 серпня 2016 року Справа № 813/1362/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді: Кузана Р.І.

секретар судового засідання Перчак С.В.,

з участю представників:

позивача ОСОБА_1,

третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Управління державної реєстрації Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни № 29229033 від 13.04.16р. про скасування запису про право власності ОСОБА_7 на будівлю виробничого корпусу НОМЕР_1, загальною площею 4103 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Барбуляк Христини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № НОМЕР_2 від 13.04.16р. стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_6 будівлі виробничого корпусу НОМЕР_1, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати приватного нотаріуса Барбуляк Христину Миколаївну скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 13.04.16р. стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_6 будівлі виробничого корпусу НОМЕР_1, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Представником третьої особи - ОСОБА_7 в судовому засіданні подано клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що даний спір не є публічно-правовим, а тому такий не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Між позивачем та третьою особою існує спір про стягнення коштів за договором позики, вимога позивача про скасування рішень приватного нотаріуса, як державного реєстратора прав на нерухоме майно, є похідною від цього майнового спору, а тому повинна вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

При цьому, представник третьої особи вказує на правову позицію Верховного суду України, висловлену в постанові від 14.06.16р. у справі № 21-41а16.

Представник позивача щодо задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечив.

Відповідач участі повноважнего представника в судовому засіданні не забезпечила, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи ОСОБА_6 підтримала вказане клопотання.

Треті особи - Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, Управління державної реєстрації Львівської міської ради участі повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку сторін, встановив наступне.

Підстави закриття провадження у справі встановлені статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За положенням статті 6 цього кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Частиною 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір".

Разом з цим, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 20.05.13р. № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" роз'яснив, що для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії.

Зокрема, за змістом пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державним реєстратором може бути нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

В пункті 8 вказаної вище постанови, Пленум Вищого адміністративного суду України роз'яснив, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Барбуляк Христини Миколаївни про скасування запису про право власності та реєстрацію права власності на будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На думку позивача такі рішення є протиправними у зв'язку з порушенням відповідачем вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Саме з цих підстав позивач просить скасувати рішення державного реєстратора. Позовні вимоги не обґрунтовуються наявністю спору між позивачем та третіми особами щодо визначеного оскаржуваними рішеннями нерухомого майна.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд не бере до уваги покликання представника третьої особи на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 14.06.16р. у справі № 21-41а16, оскільки відносини, що є предметом розгляду у даній справі не є тотожними з тими, що досліджувались Верховним Судом України у справі № 21-41а16. Відтак, така правова позиція в даному випадку не носять обов'язкового характеру для суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі ,відтак в задоволенні клопотання представника третьої особи слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 165, 167 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується, заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Кузан Р.І.