Рішення № 6001690, 17.02.2009, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

”11” лютого 2009року справа № 11/196/31(2/164)

Позивач: Субєкт господарської діяльності ОСОБА_1

14005, м. Чернігів, вул. Щорса, 2а/18

Відповідач 1: Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції

14030, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118

Відповідач 2: Головне управління Державного казначейства в Чернігівській області

14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 27

Про відшкодування шкоди в сумі 114220,45 грн.

Суддя Ю.М.Бобров

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: ОСОБА_1

Від Відповідача 1: Пома О.В. головний державний виконавець, довіреність від 08.01.2009р.

Від Відповідача 2: Руденок Л.М. начальник юридичного відділу. Довіреність від 02.01.2009р.

В судовому засіданні взяв участь старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Котова Є.В., посвідчення № 256 від 04.02.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем субєктом господарської діяльності ОСОБА_1 подано позов до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції та Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області про відшкодування 43419,00 грн. шкоди.

Строк вирішення спору продовжувався, розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалися перерви.

За письмовою заявою заступника прокурора Чернігівської області від 04.112.2009р. № 05-1523-08 для представництва інтересів держави та забезпечення додержання вимог закону при стягненні з Державного бюджету України коштів за рішенням судів про відшкодування шкоди, у справу вступив старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області.

До прийняття рішення по справі, позивач, надавши письмову заяву, збільшив розмір позовних вимог до 114220,45 грн. (а.с.37).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на те, що на виконанні в Деснянському відділі Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі Деснянський ВДВС) знаходилося виконавче провадження з виконання виконавчих документів про стягнення на користь СГД ОСОБА_1 з боржника СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” заборгованості в сумі 114220,45 грн. Але на сьогоднішній день, з вини Деснянського ВДВС, у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, достатні для забезпечення виконавчих документів про стягнення заборгованості.

Враховуючи те, що держава через свої органи не забезпечила захисту його прав, посилаючись на ст.11 Закону України „Про державну виконавчу службу” та ст.1173 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України, на його користь кошти в сумі 114220,45 грн.

Представник Деснянського ВДВС у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача, зокрема, зазначає, що причиною неможливості звернення стягнення на майно боржника була наявність рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якого 15.06.2006р. було видано виконавчий лист за № 2-2132 про зобовязання СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” повернути у власність КСП Фірма „Квіти Чернігова” нерухоме та рухоме майно.

Представник відповідача вважає, що позивачем не подано доказів, які б підтверджували той факт, що саме дії відділу ДВС завдали йому можливої шкоди та не доведено, що причиною невиконання наказів господарського суду Чернігівської області стали дії державних виконавців органу ДВС.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області (далі ГУДК) у письмових запереченнях на позовну заяву та у судовому засіданні посилається, зокрема, на те, що позивачем не надано доказів нанесення йому шкоди саме ГУДК. Крім того, згідно чинного законодавства, загальнодержавні видатки на відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів державної виконавчої служби не передбачені.

В судовому засіданні прокурор підтримав заперечення представників відповідачів.

Розглянувши подані матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, на виконанні Деснянського ВДВС знаходилося зведене виконавче провадження № 244А/14 з виконання виконавчих документів про стягнення з Сільськогосподарського підприємства „Росинка” Чернігівського обласного благодійного фонду „Олімп” заборгованості, зокрема, на користь СГД ОСОБА_1 за наказами господарського суду Чернігівської області, а саме:

-наказ № 13/200, виданий 11.10.2005р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” збитків в сумі 90000,00 грн., державного мита 900,00 грн. мита та 118, 00 грн. судових витрат, загальна сума 91068,00 грн.(а.с.85). Із зазначеної суми Деснянським ВДВС стягнуто з боржника 20217,00 грн., залишок заборгованості складає 70801,00 грн.;

-наказ № 2/53, виданий 07.06.2006р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника 18650,00 грн. боргу, державного мита 186,50 грн. та 118 грн. судових витрат, загальна сума складала 18954,50 грн. (а.с.9). Із зазначеної суми Деснянським ВДВС не стягнуто 18354,50 грн.;

-наказ № 15/168-15/243, виданий 08.02.2006р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника 7500,00 грн. боргу, державного мита 75,00 грн. та 26,82 грн. судових витрат, загальна сума складала 7601,82 грн. (а.с.14). Залишок по даному виконавчому документу складає 4242,47 грн.;

-наказ № 15/167, виданий 06.04.2006р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника збитків в сумі 20000,00 грн, державного мита 200,00 грн. та 22,48 грн. судових витрат, загальна сума складала 20222,48 грн. (а.с.19). Із зазначеної суми Деснянським ВДВС не стягнуто 20222,48 грн.

Тобто, сума не стягнутих Чернігівським ВДВС коштів, яка підлягала стягненню з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” на користь позивача за рішеннями (наказами) господарського суду Чернігівської області складає 114220,45 грн. (70801,00 грн. + 18954,50 грн. + 4242,47 грн. + 20222,48 грн.).

На виконання вищевказаних наказів господарського суду Чернігівської області державним виконавцем Деснянського ВДВС виносилися постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в яких було накладено арешт на нерухоме і рухоме майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” в межах стягнутих сум.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 30.09.2005р. по справі № 13/200 (а.с.145) судом видано наказ від 11.10.2005р. про стягнення з божника 90000,00 грн. збитків, 900,00 грн. державного мита, 118,00 грн. судових витрат (а.с.85).

27.12.2005р. Деснянським ВДВС складено акт опису та арешту майна, яким накладено арешт на частину адмінбудівлі по вул. Проектній, 1-А у м. Чернігові, у звязку з чим в акті опису зазначено про передання майна для реалізації не раніше 02.01.2006р.

02 березня 2006 року господарським судом Чернігівської області видано наказ по справі № 13/200 про примусове виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 30.09.2005р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2006р., яким накладено решт на наявне майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” в межах стягнутої суми збитків 90000,00 грн. та 1018,00 грн. судових витрат, в тому числі й на нерухоме майно відповідача, розташоване у м. Чернігові, вул. Проектна, будинок 1, будинок 1-А; вул. Жуковського, будинок 6 (а.с.105).

09 березня 2006 року державним виконавцем Деснянського ВДВС при примусовому виконанні наказу суду № 13/200 від 02.03.2006р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” у межах стягнутої суми збитків 90000,00 грн. та 1018,00 грн. судових витрат, у тому числі й на нерухоме майно відповідача, розташоване у м. Чернігові, вул. Проектна, будинок 1, будинок 1-А; вул. Жуковського, будинок 6 (а.с.106).

Отже, як свідчать матеріали справи, на березень 2006 року у СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” вистачало майна, вартість реалізації якого дозволяла повністю задовольнити майнові вимоги позивача.

11 квітня 2006 року Деснянським ВДВС винесено постанову про зупинення продажу майна СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп”, а саме адмінбудівлі по вул. Проектна, 1-А у м. Чернігові (а.с.113).

Винесення цієї постанови Деснянський ВДВС пояснює отриманням ухвали Деснянського районного суду про забезпечення позову від 27.03.2006р. по справі № 2-2132/2006р. відповідно якої судом накладено арешт на нерухоме і рухоме майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп”.

Як вбачається з матеріалів справи, справа № 2-2132/2006р. була порушена Деснянським райсудом м. Чернігова за позовом ОСОБА_5 до СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” та Чернігівського обласного благодійного фонду „Олімп” про повернення у власність КСП Фірма „Квіти Чернігова” нерухомого та рухомого майна на загальну суму 90460,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2006р. по справі № 2-2132/2006р. (а.с.48) позов ОСОБА_5 було задоволено.

04 липня 2006 року державним виконавцем Деснянського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-2132, виданого Деснянським райсудом м. Чернігова 15.06.2006р., на виконання рішення суду від 15.06.2006р. (а.с.55). Виконавчий лист № 2-2132, виданий 15.06.2006р., виконаний.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 29.08.2007р. рішення Деснянського райсуду м. Чернігова було залишено без змін (а.с.50).

Постановою Деснянського ВДВС № 607/14 про закінчення виконавчого провадження від 20.09.2006р. по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2132 виконавче провадження закінчено (а.с.57).

Але ухвалою Верховного Суду України від 02.04.2008р. рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2006р. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 29.08.2007р. скасовано, провадження у справі закрито. (а.с.125).

В свою чергу, після винесення Деснянським ВДВС вищевказаної ухвали від 11.04.2006р. про зупинення продажу майна СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп”, СГД ОСОБА_1 була подана скарга до господарського суду Чернігівської області, оскільки усі накази господарського суду Чернігівської області про стягнення з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” коштів на користь СГД ОСОБА_1 були обєднані Деснянським ВДВС у одне виконавче провадження, позивачем скарга подавалась по одному з виконавчих документів наказу господарського суду Чернігівської області № 13/200.

За результатами розгляду скарги позивача господарським судом Чернігівської області винесено ухвалу від 24.05.2006р., якою СГД ОСОБА_1 у задоволенні скарги було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. (а.с.114) ухвалу господарського суду Чернігівської області від 24.05.2006р. скасовано повністю, а також визнано недійсною вищевказану постанову Деснянського ВДВС від 11.04.2006р. про зупинення продажу майна СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп”.

В мотивувальній частині цієї постанови апеляційного суду зазначено (встановлено), що при виконанні наказу господарського суду державний виконавець має право відкласти проведення виконавчих дій на підставі ст.32 Закону України „Про виконавче провадження”, а ст.ст. 34, 35, 36 цього Закону встановлюють обставини, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження, але Закон України „Про виконавче провадження” не передбачає право державного виконавця зупинити реалізацію арештованого та описаного майна, в постанові від 11.04.2006р. державного виконавця Державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова про зупинення продажу майна немає посилання на норму Закону.

Отже, апеляційний суд фактично визнав незаконними дії та постанову Деснянського ВДВС.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, Деснянським ВДВС виносилися постанови від 24.07.2006р. та 25.07.2006р. про виключення з актів опису та арешту і звільнення майна з під арешту з виконання наказів господарського суду Чернігівської області № 13/200 від 11.10.2005р., № 15/168 15/243 від 08.02.2006р., № 15/131 - 15/158 від 20.03.2006р., № 15/167 від 06.04.2006р., № 2/53 від 07.06.2006р. про стягнення з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” на користь СГД ОСОБА_1 боргу.

Не погоджуючись з цими постановами, а також враховуючи, що всі виконавчі документи обєднані в одне виконавче провадження, СПД ОСОБА_1 було подано скаргу до господарського суду Чернігівської області по справі № 13/200.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.11.2007р. суд визнав незаконними та скасував постанову начальника Деснянського ВДВС Приходька Ю.М. від 24.07.2006р. та постанову державного виконавця від 25.07.2006р. Судом було визнано незаконними дії Деснянського ВДВС.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2008р. скаргу Деснянського ВДВС залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 01.11.2007р. по справі № 13/200 без змін. (а.с.26).

У цій постанові колегія апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та вважає, що Постанова начальника ДВС від 24.07.2006р. та Постанова державного виконавця від 25.07.2006р. про виключення з актів опису та арешту, звільнення майна з під арешту та зняття арешту винесені неправомірно з порушенням ст.59 Закону України „Про виконавче провадження”, а тому мають бути визнані противоправними та скасовані, дії Деснянського ВДВС Чернігівського міського управління юстиції, повязані з винесенням цих Постанов, незаконними.

Розглянувши касаційну скаргу Деснянського ВДВС на постанову апеляційного суду, Вищий господарський суд України своєю постановою від 14.05.2008р. по справі № 13/200 (а.с.127) постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2008р. у справі № 13/200 залишив без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

В мотивувальній частині цієї постанови Вищий господарський суду України зазначає, що визнаючи незаконними та скасовуючи вказані постанови ДВС від 24.07.2006р. та 25.07.2006р., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії ДВС при їх прийнятті суперечать вимогам ст.59 Закону України „Про виконавче провадження”.

Стаття 59 Закону України „Про виконавче провадження” у частинах 2-4 передбачає випадки звільнення майна з-під арешту за постановами державного виконавця або начальника відповідного відділу державної виконавчої служби в разі: прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту; сплати боржником повної суми боргу; встановлення при розгляді відповідної скарги боржника порушень щодо накладення арешту; наявності відповідного висновку експерта.

Згідно ч.1,5 цієї норми у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду, у звязку з чим особі, яка вважає, що арештоване майно належить їй, а не боржникові, надано право звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту.

З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що підставами для винесення оскаржуваних постанов ДВС не визначені обставини, передбачені ч.ч.2-4 ст.59 Закону України „Про виконавче провадження”. В якості підстав для звільнення майна з-під арешту за постановами державного виконавця або начальника відповідного відділу ДВС.

Навпаки, у постановах містяться посилання на обставини наявності визнання права власності на арештоване майно за КСП Фірма „Квіти Чернігова” та необхідність повернення його цій особі.

Звертаючись з касаційною скаргою, ДВС також посилається на обставини здійснення ним згідно з оскаржуваними постановами зняття арешту з відповідного майна на виконання справи № 2-2132 Деснянського районного суду м. Чернігова, а не даної справи господарського суду Чернігівської області. Дійсно, суди при розгляді справи встановили відсутність в оскаржуваних постановах посилання на наказ № 13/200 господарського суду Чернігівської області.

Проте ДВС не спростувало встановлені судами обставини щодо звільнення ним з-під арешту згідно з оскаржуваними постановами саме того майна, накладення арешту на яке передбачено рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.09.2005р., яке набрало законної сили та є обовязковим для виконання на усій території України, та виданим на його виконання наказом № 13/200.

Тобто звільняючи арешт з майна, накладення арешту на яке передбачено рішенням господарського суду Чернігівської області, за відсутності передбачених ч.ч.2-4 ст.59 Закону України „Про виконавче провадження” ДВС перебрало на себе повноваження суду, передбачені ч.5 цієї норми, що є незаконним.

У касаційній скарзі ДВС посилається на наявність судового рішення, яке дозволяє звільнити спірне майно з-під арешту рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2006р. у справі № 2-2132/2006. Проте такі доводи касатора підлягають відхиленню з огляду на те, що вказаним рішенням вирішено питання лише щодо визнання права власності за КСП Фірма „Квіти Чернігова” та повернення йому відповідного майна. Обставини ж щодо звільнення відповідного майна з-під арешту не були предметом розгляду в справі № 2-2132/2006 Деснянського районного суду м. Чернігова із визначенням вирішення цього питання в резолютивній частині рішення.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо порушення ДВС передбаченого законом порядку звільнення майна з-під арешту.

Отже, вищенаведеними рішеннями судів встановлено незаконність рішень та дій відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У ст.56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, згідно ст.1173 Цивільного кодексу України, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, відповідно до ч.3 ст.11 Закону України „Про державну виконавчу службу”, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Вищенаведені норми законодавства визначають, що відповідальність за заподіяну шкоду несе сама держава, а не її органи або посадові чи службові особи. Останні здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави в межах покладеної на них державної компетенції.

Пунктом 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1232, встановлено, що одними із основних його завдань є, зокрема, забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

Підпунктом „б” пункту 9 статті 87 Бюджетного кодексу України встановлено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, - відшкодування збитків, заподіяних громадянам.

Статтею 33 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст.31 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” та ст.29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” передбачено відшкодування державою з Державного бюджету України, коштів, що вважаються збитками Державного бюджету України.

Оскільки матеріалами справи та наданими доказами доведено: по-перше, незаконність рішень і дій Деснянського ВДВС; по-друге, безпосередній причинний звязок між заподіяною позивачу шкодою і фактом незаконності рішень і дій Деснянського ВДВС; по-третє, що у позивача була реальна можливість отримання стягнутих за рішеннями господарського суду Чернігівської області з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” 114220,45 грн. боргу, суд доходить висновку про задоволення позову стягнення з Державного бюджету України на користь СГД ОСОБА_1 114220,45 грн. заподіяної шкоди.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Деснянського ВДВС, відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені на нього.

Керуючись ст.ст. 35, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь субєкта господарської діяльності ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КФ АБ „Тавріка” м. Київ, МФО 300788, код НОМЕР_1) 114220,45 грн. шкоди.

3. Стягнути з Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (14030, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118, р/р 37314001003635 в ГУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 35029719) на користь субєкта господарської діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/НОМЕР_2 в КФ АБ „Тавріка” м. Київ, МФО 300788, код НОМЕР_1) 1142,20 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. на відшкодування оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 11.02.2009р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписано 16.02.2009р.

Суддя Ю.М.Бобров

17.02.09