Постанова № 60016875, 23.08.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2016 р.Справа № 923/1938/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ліпчанської Н.В.,

суддів: Гладишевої Т.Я., Лисенко В.А.

(склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №619 від 22.08.2016р.)

за участю секретаря судового засідання Кіртока Л.В.,

та представників сторін:

від позивача: Бойко Н.І. за довіреністю б/н від 17.06.2016р.,

представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2015р.

у справі №923/1938/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МІТЕХ",

до відповідачів:

1. Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс",

2. ОСОБА_3,

3. ОСОБА_2,

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МІТЕХ" (далі - ТОВ "ФК "МІТЕХ") звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (далі - ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) про визнання недійсним інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №220/F від 16.11.2005р., укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", що діяло як оператор Спільної діяльності між ЗА "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів (а.с.3-6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення вимог ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку", ст.9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми", умов Генерального договору №1/гд від 12.09.2005р. та вказує на те, що інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) №220/F від 16.11.2005р., договір №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р. укладені з порушенням вимог Закону, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, через що підлягають визнанню недійсними. На думку позивача, інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) №220/F від 16.11.2005р., укладений без згоди позивача є недійсним, що зумовлює і недійсність договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р.

Відповідачі у судові засідання господарського суду першої інстанції не з'являлись, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвал суду за адресою їх місцезнаходження, відзиви на позовну заяву не надали.

Поміж тим, ухвали суду про порушення справи, що направлені відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повернулись до суду з відміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Отже, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вважаються належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.12.2015р. (суддя Нікітенко С.В.) позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) №220/F від 16.11.2005р., укладений між ОСОБА_3 і ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", яке діяло як оператор спільної діяльності між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" на підставі договору від 30.01.2004р.

Також припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.60-63).

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що оспорюваний Інвестиційний договір №220/F від 16.11.2005р. укладений без згоди іпотекодержателя. Відповідно до прямої вказівки закону (ст. 12 Закону України "Про іпотеку") окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р., місцевий господарський суд припинив провадження по справі через непідвідомчість.

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, вважаючи вказане рішення винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права (а.с. 97, 105).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на винесення рішення без участі всіх відповідачів, через їх несповіщення, порушення судом обов'язку встановити недійсність Іпотечного договору №7797 від 13.09.2005р. та порушення правил підвідомчості.

23 серпня 2016 року у судовому засіданні представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з її доводами, просить апеляційний суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, поштова кореспонденція на їх ім'я направлялася за адресами, зазначеними позивачем у позові, проте, повернуті в суд з позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання", що з огляду на положення ст. 64 ГПК України, роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., свідчить про повідомлення судом про час та дату розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим, 23.08.2016р. ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак, перед судовим засіданням до суду електронною поштою надійшло клопотання від його представника про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням за кордоном у відпустці. Докази поважності нез'явлення у судове засідання до клопотання надано не було.

В судовому засіданні 23.08.2016р. судовою колегією, дане клопотання розглянуто та залишено без задоволення з огляду на те, що до суду не надано доказів, підтверджуючих перебування представника ОСОБА_2 у відпустці, а також враховуючи неповажність таких причин неявки в судове засідання.

Поміж іншого, неможливість прибути у судове засідання одного представника, не звільняє сторону права направити до суду інших його представників, які на підставі договору від 06.10.2015р. наділені правом приймати участь у розгляді справи.

Разом з тим, подання клопотання про відкладення розгляду справи дає підстав вважати про обізнаність як представника ОСОБА_2, так і самого ОСОБА_2 про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги.

За ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка у судове засідання представників відповідачів не унеможливлює розгляд справи № 923/1938/15, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається без участі представників відповідачів, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Предметом позову ТОВ "ФК "МІТЕХ" є визнання недійсним Інвестиційного договору №220/F від 16.11.2005 р. з тих підстав, що при його укладенні не було дотримано вимог ст. 9,12 Закону України "Про іпотеку", ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми", порушено умови Генерального договору №1/гд та визнання недійсним договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р.

Правовідносини, що виникли між сторонами з приводу укладення оскаржуваних договорів регулюються, зокрема, положеннями ЦК України, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про фінансово-кредитні механізми".

Так, на виконання вимог ст.ст. 4, 6, 7 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном" для залучення грошових коштів з метою фінансування будівництва та подальшої реалізації нерухомого майна при здійсненні будівництва адміністративно-житлового комплексу по АДРЕСА_1, був створений Фонд фінансування будівництва типу А, Управителем якого визначено - ТОВ "ФК "МІТЕХ".

Разом з тим, 12.09.2005р. між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (правонаступником якого є ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"), що діє як оператор від імені спільної діяльності без створення юридичної особи між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів (Укртелефільм) від 30.01.2004р. (далі - відповідач-1, або забудовник) і ТОВ "ФК "МІТЕХ" був укладений Генеральний договір №1/гд (далі - Генеральний договір; а.с.21-25).

Відповідно до умов Генерального договору позивач приймає на себе виконання обов'язків щодо залучення коштів фізичних та юридичних осіб та акумулювання цих коштів на своїх рахунках для здійснення інвестиційних операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1., в інтересах довірителів, а також власних коштів за необхідністю, а відповідач-1 зобов'язався збудувати об'єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати його довірителям. Залучення коштів для інвестування проводилось шляхом укладення договорів про участь у Фонді фінансування будівництва, які встановлюють майнові права довірителя на об'єкт інвестування.

Згідно із п. 2.4. Генерального договору №1/гд від 12.09.2005р. та правилами Фонду фінансування будівництва типу А, затверджених загальними зборами ТОВ "ФК "МІТЕХ" 13.09.2005р., а також керуючись вимогами ч. 5 ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном", Забудовник передав Компанії перелік об'єктів інвестування, який включає як житлові так і не житлові приміщення адміністративно-житлового комплексу по АДРЕСА_1, що є попереднім обсягом замовлення на будівництво та майнові права на ці об'єкти інвестування для подальшої передачі установникам фонду на умовах Правил цього фонду.

Також, сторони Генерального договору №1/гд від 12.09.2005 р. встановили, що з дати підписання цього Протоколу до Компанії переходять усі майнові права на вказані в переліку об'єкти інвестування, в тому числі майнові права на квартиру №35, секції «Е», поверх 11, загальною площею 93,79 кв.м, що знаходяться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1.

Згідно п. 2.4 Генерального договору №1/гд від 12.09.2005 р. Забудовник не має права без письмової згоди Компанії відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об'єкти інвестування майнові права на які передані ТОВ "ФК "МІТЕХ".

Такі ж самі вимоги містяться й у ст.9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном", в якій зазначено, що без письмової згоди управителя забудовник не має права відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об'єкти інвестування, майнові права на які передані управителю фонду.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном" (редакція від 19.06.2003р.) обов'язковою умовою укладення угоди між управителем фонду та забудовником має бути забезпечення виконання зобов'язань забудовника встановленням іпотеки. Предметом іпотеки за іпотечним договором є майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва. Іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.

13 вересня 2005 року в забезпечення зобов'язань за генеральним договором, між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (іпотекодавець), що діяв, як оператор від імені спільної діяльності без створення юридичної особи між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" і ТОВ "ФК "МІТЕХ" (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №7797 (далі - Іпотечний договір; а.с.18-20).

Відповідно до умов п.1.2. Іпотечного договору предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якого не завершене, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який виникне у майбутньому: адміністративно-житловий комплекс з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який споруджується на адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п.3.4. Іпотечного договору на час дії іпотеки іпотекодавець не в праві без письмової згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку, відчужувати його у будь-який спосіб, передавати у спільну діяльність, в оренду, лізинг, користування.

13 вересня 2005 року приватним нотаріусом Колесник С.А. було накладено заборону за №1125/4, на відчуження зазначеної в договорі нерухомості, про що зроблено відповідний запис в реєстрі за № 7798.

Пунктом 4.1. Іпотечного договору встановлено, що іпотекодавець зобов'язаний негайно повідомляти іпотекодержателя (позивача) про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотеко держателя, не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його в будь-який спосіб до закінчення терміну договору, надавати іпотекодержателю всі документи, необхідні для перевірки наявності стану та умов збереження предмета іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 не отримував згоди позивача на укладення Інвестиційного договору.

Так, у вересні 2015 року ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" листом за вих.№42/4 від 02.09.2015р. (а.с. 41) повідомило позивача, що 16.11.2005р. ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", яке діяло, як оператор спільної діяльності між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" на підставі договору від 30.01.2004р. уклало із ОСОБА_3 інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) №220/F. Відповідно до умов якого у ОСОБА_3 після сплати 100% інвестиційних внесків, виникають майнові права на новозбудоване майно, а саме: квартиру №35 секція "Е", поверх 11, що знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_1, після введення будинку в експлуатацію, забудовник зобов'язався передати у власність ОСОБА_3 новозбудоване майно.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (Постанова Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 1 "Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними").

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст. 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Отже, на момент укладення Інвестиційного договору, відповідач-1 зобов'язаний був отримати згоду на його укладення від позивача, проте всупереч вимог ст.9 Закону України "Про іпотеку", ст.9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном" не зробив цього.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недотримання в момент укладення договору вимог законодавства, щодо отримання Відповідачем 1 від ТОВ "ФК "МІТЕХ" згоди на відчуження об'єкта інвестування за Інвестиційним договором, що є підставою для визнання його недійсним.

Щодо твердження апелянта про те, що суд першої інстанції зобов'язаний був встановити недійсність Іпотечного договору, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 4 п.3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову ТОВ "ФК "МІТЕХ" є визнання недійсним Інвестиційного договору, з тих підстав, що при його укладенні не було дотримано вимог ст.ст. 9,12 Закону України "Про іпотеку", ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми", порушено умови Генерального договору.

Недійсність Іпотечного договору не була предметом розгляду справи в місцевому господарському суді, а отже не повинна була досліджуватись останнім.

Крім того, відповідно до п.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що Іпотечний договір визнано недійсним, отже діє презумпція правомірності правочину.

Оскільки Іпотечний договір на момент розгляду справи є дійсним і не припиняв своєї дії, місцевим господарським судом правильно надано правову оцінку та статус цього документа.

Щодо законності припинення провадження за позовною вимогою про визнання недійсним договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р. судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до підвідомчості господарських судів відносяться усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч.1 ст. 12 ГПК та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Інвестиційний договір був укладений між ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та ОСОБА_3, тобто між боржником у справі про банкрутство та фізичною особою. Оскільки вказаний договір укладався боржником, спір з приводу визнання такого правочину недійсним відноситься до підвідомчості господарських судів.

Разом з тим, Договір про відступлення права вимоги №220/F-В від 15.06.2007р. укладався між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2, тобто між двома фізичними особами, без участі боржника у справі по банкрутство. Таким чином, спір з приводу визнання недійсним цього правочину відноситься до підвідомчості судів загальної юрисдикції.

Аналогічна позиція міститься в п.9 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність припинення провадження за позовною вимогою про визнання недійсним договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р.

Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом вимог ст.16 ГПК України та ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути прийняті колегією суддів апеляційної інстанції, як єдина підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки скасування рішення з самих лише формальних причин, суперечить фундаментальним принципам верховенства права та, зокрема принципу остаточності рішень суду, передбачених усталеною практикою ЄСПЛ, з урахуванням того, що місцевий господарський суд правильно застосував норми матеріального права при вирішенні спору по суті (аналогічні висновки містяться у Постанові ВГСУ від 13.04.2016р. по справі №908/4804/14).

Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення від 22.12.2015р. винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2015р. у справі №923/1938/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Cуддя Т.Я. Гладишева