Ухвала суду № 60016773, 19.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"19" серпня 2016 р. Справа №910/10084/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 20.07.2016 року

у справі № 910/10084/16 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Львівській області

до Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

про стягнення заборгованості у розмірі 8 623,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва від 20.07.2016 року по справі № 910/10084/16 винесено окрему ухвалу щодо порушення законності та недоліків в діяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

З метою усунення порушень законності та недоліків, зобов'язано керівника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській в передбаченому законом порядку, відреагувати на порушення законності та недоліків в діяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області при розгляді справи № 910/10084/16.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року по справі № 910/10084/16 скасувати.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Скаржник в апеляційній просить відстрочити сплату судового збору. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, затвердженого наказом ФДМУ від 02.10.2012 № 3607, регіональне відділення ФДМУ є територіальним органом Фонду Державного майна України.

Відповідно до п.15 вказаного Положення, регіональне відділення ФДМУ утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому, станом на даний час, у кошторисі витрат регіонального відділення відсутні кошти на сплату судового збору.

На підтвердження того, що у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області відсутні кошти на сплату судового збору надано лист Державної казначейської служби України. З якого однак не вбачається, що у апеллянта повністю відсутні кошти у сумі 1 378,00 грн., які можна було б використати для сплати судового збору.

Будь-яких інших доводів, а також доказів на підтвердження того, що майновий стан Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області перешкоджає сплаті судового збору, суду не надано. Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище скаржника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до роз'яснень п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 року № 7, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У зв'язку з тим, що згідно наданих апеляційному господарському суду документів, апелянтом не надано доказів про сплату, у встановленому законом порядку, судового збору, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає прийняттю до розгляду і має бути повернута апелянту.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 86, 94, п. 3 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (з додатками) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року по справі № 910/10048/16 повернути скаржнику.

3. Матеріали справи № 910/10048/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець