Рішення № 60016275, 15.08.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2016 р. Справа № 911/2269/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська

про стягнення 14755,43 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ФОП ОСОБА_1 (особисто, паспорт);

від відповідача: не зявився.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (далі ТОВ Птахофабрика Київська, відповідач) про стягнення 14755,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за надані позивачем автотранспортні послуги відповідно до заявки № 1 від 05.05.2015 р. від ТОВ «Птахофабрика Київська», у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача 14558,00 грн. основного боргу, 167,43 грн. пені, а також 1378,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 01.08.2016 р. та 15.08.2016 р. позивач позовні вимоги підтримував.

Відповідач у судові засідання 01.08.2016 р. та 15.08.2016 р. представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідач до суду не подав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.08.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» було підписано та скріплено їх печатками заявку № 1 від 05.05.2015 р., відповідно до якої 12.05.2015 р. позивачем було здійснено послуги з автоперевезення вантажу за маршрутом: м. Київ м. Дніпропетровськ м. Запоріжжя м. Маріуполь м. Київ (копію долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

ФОП ОСОБА_1 за здійснені послуги з перевезення вантажу було висталено відповідачу рахунок-фактуру № 253/15 від 12.05.2015 р. на суму 14558,00 грн.

Зазначені послуги були надані в повному обсязі та належної якості, що підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками актом виконаних робіт № 253/15 від 12.05.2015 р., відповідно до якого позивачем здійснено послуги з перевезення вантажу за маршрутом: м. Київ м. Дніпропетровськ м. Запоріжжя м. Маріуполь м. Київ (копію долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Поряд з цим, 04.05.2016 р. між сторонами було підписано і скріплено їх печатками акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 р по 30.04.2016 р. на суму заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 14558,00 грн. (копію долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

ФОП ОСОБА_1 було надіслано ТОВ «Птахофабрика Київська» вимогу № 01/06 від 15.06.2016 р. про сплату заборгованості за надані послуги в семиденний термін.

Оскільки вартість послуг з перевезення вантажу відповідачем не була сплачена, позивач і звернувся з даним позовом до суду про стягнення з ТОВ «Птахофабрика Київська» 14558,00 грн. основного боргу та 167,43 грн. пені.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується заявкою та актом виконаних робіт, підписаними сторонами.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором з перевезення вантажу.

У відповідності з приписами ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, відзиву на позов, контррозрахунку розміру заборгованості або доказів внесення оплати за виконані ФОП ОСОБА_1 транспортні послуги суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості перед позивачем у відповідача, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 14558,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 197,43 грн. пені.

Слід зазначити, що приписами п. 3 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Водночас, відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки при вчиненні правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені, позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» 197,43 грн. пені за прострочення виконання грошового зобовязання задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код 05513187) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) 14558 (чотирнадцять тисяч пятсот пятдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу та 1359 (одну тисячу триста пятдесят девять) грн. 56 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 22.08.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна