Рішення № 60015362, 23.08.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/9543/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1589/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючої судді П'єнти І.В.,

суддів: Кізюн О.Ю., Талалай О.І.,

секретар Філіпчук О.С.

за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Присяжного О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Першого міського відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого міського відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування якого зазначалось, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 липня 2012 року було задоволено його позов. На виконання даного рішення суду 18.03.2013 року видано виконавчий лист, який було передано до примусового виконання Першому міському відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції. Державний виконавець відкрив виконавче провадження (ВП№40308344) 15 жовтня 2013 року. Позивач посилається на те, що державний виконавець не організував належне виконання судового рішення відповідно до повноважень, наданих йому законом і 16.04.2014 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з тим, що рішення суду виконати без участі боржника неможливо. Відповідно, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 01 жовтня 2014 року визнано бездіяльність державного виконавця Першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції щодо не виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 9 липня 2012 року. Скасовано постанову державного виконавця Першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 16 квітня 2014 року про закінчення виконавчого провадження. Зобов'язано ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції прийняти до виконання виконавчий лист №2/2218/1508/2012, виданий Хмельницьким міськрайонним судом 18 березня 2013 року та виконати рішення суду. Виконавче провадження було відновлено постановою державного виконавця від 26 листопада 2014 року. На виконання ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2015 року (справа №686/13357/15-к) 27 липня 2015 року внесено до ЄРДР і розпочато кримінальне провадження №12015240010004318 відносно державного виконавця ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 382 КК України. Наступною ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16 лютого 2016 року визнано бездіяльність начальника Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції щодо нездійснення належного контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 липня 2012 року. Визнано бездіяльність державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, що виразилась у невиконанні рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 липня 2012 року. Зобов'язано державного виконавця першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції вжити заходів щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 9 липня 2012 року. Наказом Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 22.09.2015 року №1057/04к за допущені порушення при виконанні рішення суду державному виконавцю Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції та начальнику цього відділу оголошено догану. Рішення суду до цього часу не виконано. Перший міський відділ державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області не вжив заходів до виконання судового рішення. ОСОБА_4 незаконно захопив і одноосібно розпоряджається майном, яке знаходиться у спільній сумісній власності. Мешканці будинку, у т. ч. позивач, не мають змоги розпоряджатись цим майном. Посилався на те, що за такої невиправдано тривалої бездіяльністі державного виконавця відчуття несправедливості і приниження його честі та гідності є особливо нестерпними та викликають тяжкі моральні страждання. Він отримує нервові стреси, погіршується його самопочуття, змушений додатково витрачати свій час, звертатись до суду та змінювати свій усталений спосіб життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінив в сумі 1500 грн.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 01 липня 2016 року позов ОСОБА_1 до Першого міського відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 Державного бюджету України 200,00 грн. шляхом їх списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції. У решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить змінити його в частині розміру моральної шкоди та стягнути з Державного бюджету України 3000 грн. Вказує, що не погоджується з рішенням суду в частині визначення розміру моральної шкоди, оскільки судом не було досліджено в повному обсязі обставини, що мають значення для справи та не було враховано всі втрати немайнового характеру внаслідок моральних та душевних страждань.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду Перший міський відділ державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області подав апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта, позивачем не було надано суду належних доказів щодо заподіяння йому моральних страждань і факту причинного зв'язку між бездіяльністю державного виконавця та «мнимою» моральною шкодою.

В судовому засіданні позивач подану ним апеляційну скаргу підтримав, апеляційну скаргу Першого міського відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького просив відхилити.

Представник відповідача Першого міського відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького просив подану відділом апеляційну скаргу задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Представник ДКС України в судове засідання не з'явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а апеляційну скаргу Першого міського відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області задовольнити з таких підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, щ омають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними діями державного виконавця, які полягають у бездіяльності та тривалому невиконанні рішення суду, позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, відчутті несправедливості та приниженні його честі і гідності, нервових стресах, погіршенні самопочуття, яких зазнав ОСОБА_1 Позивач змушений витрачати додатковий час та зусилля на звернення до суду, внаслідок чого змінюється усталений спосіб його життя.

Однак, суд першої інстанції дійшов таких висновків при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушенні норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що на виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09.07.2012 року було видано виконавчий лист №2/2218/1508/2012 про зобов'язання ОСОБА_4 за власний рахунок усунути перешкоди в користуванні частиною конструктивних елементів будинку та прибудинковою територією загального користування, які знаходяться на місці побудови ОСОБА_4 окремого входу у належне йому нежитлове підвальне приміщення та влаштуванні конструкції навісу над цим входом, шляхом знесення окремого входу та конструкції навісу з приведенням ніш світлових вікон та зовнішнього вигляду фасаду будинку до проектного, усунути перешкоди в користуванні підвальним приміщенням шляхом зняття замків з дверей при вході в підвальне приміщення. Виконавче провадження за даним виконавчим листом було відкрито 15.10.2013 року (а.с. 11).

06.04.2014 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 01.10.2014 року визнано бездіяльність державного виконавця Першого міського відділу ДВС Хмельницького МРУЮ Горбатюк Т.В. щодо невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09.07.2012 року. Скасовано постанову старшого державного виконавця Першого міського відділу ДВС Хмельницького МРУЮ від 16.04.2014 року, зобов'язано ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції прийняти до виконання виконавчий лист №2-2218/1508/2012, виданий Хмельницьким міськрайонним судом 18.03.2013 року та виконати рішення суду (а.с. 12-13).

Постановою державного виконавця від 26 листопада 2014 року виконавче провадження було відновлено.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16 лютого 2016 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_7 на бездіяльність начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень Головного управління юстиції у Хмельницькій області, начальника Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції. Визнано бездіяльність начальника Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Касянюка Р.М. щодо нездійснення належного контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 липня 2012 року. Визнано бездіяльність державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Жиловського Т.Я., що виразилась у невиконанні рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 липня 2012 року. Зобов'язано державного виконавця першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції Жиловського Т.Я. вжити заходів щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 9 липня 2012 року (а.с. 16-19).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких умов, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності факту неправомірної бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», передбачено, що державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом. У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Частиною другою ст. 1167 Цивільного кодексу України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У відповідності до роз'яснень п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

У відповідності до роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 зазначеної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Звертаючи до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої посадовою особою державної виконавчої служби, позивач вказував, що завдана йому моральна шкода полягає у приниженні його честі та гідності, що є особливо нестерпним та викликає тяжкі моральні страждання, у отриманні нервових стресів та погіршенні його самопочуття, у необхідності додатково витрачати свій час, звертатись до суду, змінювати свій усталений спосіб життя.

Разом із тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність такої шкоди та причинного зв'язку між цією шкодою та протиправною бездіяльністю державного виконавця. А тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю.

З урахуванням викладеного вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Першого міського відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча І.В.П'єнта

Судді: О.Ю.Кізюн

О.І.Талалай

_______________

Головуючий у першій інстанції - Логінова С.М. Провадження № 22-ц/792/1589/16

Доповідач -П'єнта І.В. Категорія № 59