Рішення № 60014296, 30.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/10183/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1462/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини та додаткових витрат на навчання,

в с т а н о в и л а:

27 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що від шлюбу з відповідачем має сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є повнолітнім та продовжує навчатись у Сумському медичному коледжі на платній основі за денною формою навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги. Тому, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення сином навчання чи до досягнення ним двадцяти трьохрічного віку.

Крім того, позивач вказувала, що сину необхідно оплачувати навчання у розмірі 13076 грн., тому просила стягнути з відповідача 1/2 частину додаткових витрат, що викликані особливими обставинами.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку на утримання сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення навчання в Сумському медичному коледжі Комунального закладу Сумської обласної ради, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_5 двадцятитрьохрічного віку, починаючи стягнення з 24 жовтня 2015 року, на користь ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1965 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у сумі 487 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити. При цьому зазначає, що суд першої інстанції не перевірив, чи має він можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину. Вважає, що суд не обґрунтовано стягнув з нього всю суму додаткових витрат за навчання сина протягом трьох місяців у розмірі 1965 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_4, яка проти скарги заперечувала, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вказаним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.

Згідно з ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 25 листопада 1995 року по 08 жовтня 1997 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6-7). Від шлюбу вони мають сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого в свідоцтві про його народження записаний відповідач (а.с. 8). Він є повнолітнім і навчається на третьому курсі Сумського медичного коледжу. Термін навчання з 01 вересня 2012 року по 30 червня 2016 року (а.с. 11).

Як вбачається з наданих позивачем копій чеків, оплата навчання ОСОБА_5 за три місяці складає 3930 грн. (а.с. 24 ).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, місцевий суд виходив з того, що повнолітній син сторін навчається в коледжі та потребує матеріальної допомоги, яку батько взмозі надавати в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку. Крім того, суд вважав, що відповідно до вимог ст. 185 СК України, з відповідача підлягає стягненню половина додаткових витрат на навчання сина, що викликані особливими обставинами.

Проте, повністю з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, у разі якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Тобто на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вдруге одружений, від другого шлюбу має неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює в ТОВ «Епіцентр» та має середньомісячний заробіток в розмірі 3920 грн.17 коп. (а.с. 39, 42-43, 59).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку на утримання повнолітнього сина до двадцятитрьохрічного віку, відповідає вимогам ст. 182 СК України та є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він не має змоги сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки на його утриманні знаходиться й хворий батько, ОСОБА_8, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не ґрунтуються на доказах, тому є безпідставними.

Щодо стягнення додаткових витрат на навчання повнолітньої дитини, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6 СК України).

З матеріалів справи вбачається, що син сторін, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є повнолітнім (а.с. 8).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обовязок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у звязку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обовязку сплати аліментів, обовязку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року № 6-186 цс 14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

На вищевказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 додаткових витрат на навчання повнолітнього сина.

В зв'язку з порушенням норм матеріального права, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1/2 частини додаткових витрат на навчання.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на 50 %, а позивач на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена, відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України, ОСОБА_3 необхідно компенсувати за рахунок держави понесені ним витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 267 грн. 96 коп. (535,92 грн.х50%:100%).

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2015 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь додаткових витрат на навчання сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1965 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на навчання.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати ОСОБА_3 за рахунок держави 267 гривень 26 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді