Рішення № 6001269, 07.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.09 р. Справа № 37/149

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

при помічнику Левшиної Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 61,43грн., пені в розмірі 17,54грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Сорокіна В.В. (за довіреністю від 23.01.2009р. №5);

від Відповідача ОСОБА_2 (за паспортом НОМЕР_2 від 29.06.2004р. виданий Красно армійським МРВУМВС України по Донецькій області).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 18.06.2009р. на 07.07.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 61,43грн., пені в розмірі 17,54грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди № 3450/2007 від 20.12.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди № 3450/2007 від 20.12.2007р., розрахунок заборгованості по орендній платі та пені, лист №20-06-03-01466 від 12.02.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні 07.07.2009р. надав витребувані судом документи (а.с.а.с.33-37) для залучення до матеріалів справи.

Відповідач відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, а у запереченнях від 01.07.2009р. (а.с.30), поданих через канцелярію суду, Відповідач зазначив, що не отримував від Позивача копії доданих до позовної заяви документів, що унеможливлює перевірку законності та правильності нарахування стягуваних сум. Однак, у судовому засіданні 07.07.2009р. Відповідач визнав заявлені вимоги у повному обсягу, про що зазначив у відповідній заяві (а.с.32).

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.

Відносно посилань Відповідача у запереченнях про відсутність у нього певних документів, що унеможливлює перевірку законності і правильності заявлених вимог, суд наголошує на такому:

- відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України зобовязаний надіслати Відповідачу лише відсутні у нього документи. Між тим, договір оренди, на підставі якого заявлені розглядувані вимог, відповідно до п. 10.3. підписаний у трьох примірниках, у тому числі для Відповідача, а отже мав бути у розпорядженні останнього. В свою чергу, лист Позивача №06-03-7112 від 22.08.2008р. був отриманий Відповідачем 30.089.2008р. (а.с.21), а отже також мав бути у розпорядженні Відповідача. Наразі, розрахунок заявлених вимог ґрунтується на умовах договору та здійснених Відповідачем платежів, а отже, останній (навіть за умов гіпотетичного неотримання такого розрахунку) має всі вихідні данні для його перевірки. Більш того, обсяг заявлених вимог був доведений до Відповідача ще листом від 12.02.2009р. №39-06-03-01466 (а.с.а.с.16,17), отриманим 17.02.2009р. (а.с.18);

- у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Відповідач у разі дійсної втрати (відсутності) певних документів мав можливість їх відновити шляхом ознайомлення із матеріалами справи та зняттям необхідних копій, чим без жодних поважних причин не скористався;

- вислухавши пояснення Позивача у судовому засіданні, Відповідач погодився із обґрунтованістю заявлених вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду Позивачем докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди № 3450/2007 (а.с.а.с. 5-10), згідно п.1.1, 10.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування державне майно частину нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 4 кв.м. (далі майно), що знаходиться на балансі Красноармійського індустріального інституту державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”(далі Балансоутримувач), розташовану за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, пл. Шибанкова, 2, строком до 14.12.2008р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - жовтень 2007р. становить 63,12 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.4. договору 20.12.2007р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.34).

Листом від 22.08.2008р. №06-03-7112 (а.с.а.с.19, 20) Позивач повідомив Відповідача про відмову від договору оренди в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України у звязку із наявною заборгованістю з орендних платежів за період більше ніж три місяці, та наголосив на необхідності погашення такої заборгованості, нарахованої пені і поверненні обєкту оренди балансоутримувачу. Відповідний лист був отриманий Відповідачем 30.08.2008р. (а.с.21).

Листом від 09.01.2009р. (а.с.14) Позивач нагадав Відповідачу про здійснену відмову від договору та необхідність погашення пені та заборгованості. Зазначений лист, згідно повідомлення про вручення поштової кореспонденції (а.с.15), отриманий Відповідачем 19.01.2009р.

Листом від 12.02.2009р. № 20-06-03-01466 (а.с.а.с. 16, 17) Позивач знову повідомив Відповідача необхідність термінового погашення заборгованості. Згідно повідомлення про вручення поштової кореспонденції (а.с.18) цей лист Відповідач отримав 17.02.2009р.

У звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань станом на 12.02.2009р. у Відповідача утворилась заборгованість за період за липень і серпень 2008р. та нарахована пеня, на примусовому стягненні яких наполягає Позивач.

Відповідач заявою від 07.07.2009р. (а.с.32) позовні вимоги визнав у повному обсягу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору оренди нерухомого майна від № 3450/2007 від 20.12.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 3450/2007 від 20.12.2007р є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Враховуючи визначену в п. 10.1 договору дату закінчення строку його дії 14.12.2008р., а також приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 Цивільного кодексу України і умови п. 10.4 договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів продовження орендних правовідносин у інший спосіб, або їх припинення після закінчення строку запереченнями сторони проти продовження або заявою про внесення змін, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами автоматично продовжувалися і після 14.12.2008р. на той же строк і на тих самих умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 15 числа місяця на користь Державного бюджету та Балансоотримувачу відповідно до умов п. 3.6. договору оренди № 3450/2007 від 20.12.2007р.

Досліджуючи питання щодо обґрунтованості заявленої Позивачем до стягнення суми заборгованості, суд враховує, що за змістом ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України право нараховувати, та, відповідно, і виникнення поточних грошових зобовязань Відповідача сплачувати орендну плату обмежені строком існування орендних правовідносин Позивач не вправі висувати грошові вимоги у якості орендної плати за період, коли таких правовідносини вже не існували. Як вбачається із матеріалів справи, у звязку із наявністю у Відповідача заборгованості з орендної плати, Позивач листом від 09.01.2009р. № 20-06-03-00071 реалізував передбачене ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу право на односторонню відмову від договору, яке (право) є винятком із загального правила про заборону односторонньої відмови від зобовязання. За змістом ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України реалізація такого права має наслідком розірвання договору з моменту отримання відповідного повідомлення Орендарем, що відбулося 30.08.2008р. (а.с.21) В свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України розірвання договору зумовлює припинення відповідного зобовязання сторін. Отже, з 30.08.2008р. Позивач втратив право нараховувати орендні платежі та вимагати їх сплати щодо періоду після цієї дати.

Між тим, як було встановлено судом, стягувана сума заборгованості сформувалась за липень і серпень 2008р., в межах якого Позивач, з урахуванням наведених вище приписів та позиції суду, управнений стягувати орендні платежі.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок боргу за період є арифметично вірним та відповідає умовам договору (як в частині щомісячної індексації, так і розподілу платежів з Балансоутримувачем), вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 61,43 гривень підлягають задоволенню у повному обсягу.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України виконання грошових зобовязань Відповідачем із порушенням визначеного договором оренди строку платежу (неналежне виконання) є порушенням зобовязання.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 3.7 договору оренди № 3450/2007 від 20.12.2007р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи і належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами Відповідачем всупереч приписів ст.ст. 4-3, 33 цього кодексу не спростована, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення пені в сумі 17,54грн.

При цьому, стосовно суми пені, нарахованої за період, що передував дати зверненню до суду (01.06.2009р.) понад одного року (в контексті встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності на такі вимоги), суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом виключно за заявою сторони (Відповідача). Втім, такої заяви Відповідачем до прийняття рішення подано не було, що унеможливлює часткове задоволенні вимог про стягненні пені з цих підстав з власної ініціативи суду.

При цьому, відносно позиції Відповідача про визнання позовних вимог, суд наголошує на такому:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Однак, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки наявність заборгованості і правомірність нарахування на неї пені підтверджується наявними в матеріалах справи документами, суд, керуючись ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає визнання позову у якості самодостатньої підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача в доход бюджету, оскільки Позивач звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 61,43грн., пені в розмірі 17,54грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р 31115093700060, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080200 УДК у м. Красно армійську Головне управління державного казначейства України у Донецькій області ЄДРПОУ 34686579) заборгованості по орендній платі у сумі 61,43 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р 31115093700060, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080200 УДК у м. Красноармійську Головне управління державного казначейства України у Донецькій області ЄДРПОУ 34686579) пені в сумі 17,54 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету державне мито в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн.50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 07.07.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 07.07.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя