Рішення № 60011287, 16.10.2015, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4505/13-ц

Провадження № 2/487/898/15

РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2015 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Андрощука В.В., при секретарі - Забродській Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

24.05.2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №93-08/МБ від 28.03.2008 року, а саме пені за період з 21.02.2012 року по 20.02.2013 року за прострочення погашення кредиту у розмірі 109820,44 грн. та за прострочення сплати відсотків у розмірі 68227,15 грн., а всього 178047,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 28.03.2008 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №93-08/МБ строком до 27.01.2010 року на суму 10000 доларів США, зі сплатою 20 відсотків річних.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобовязань за зазначеним договором, 28.03.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

В звязку з невиконанням боржником зобовязань по кредитному договору від 28.03.2008 року, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07.02.2012 року з відповідачів у солідарному порядку на користь Банку було стягнуто заборгованість у наступному розмірі 5398 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 42915,72 грн. заборгованість за тілом кредиту; 952,98 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 7576,48 грн. заборгованість по сплаті відсотків та 10000 грн. пені. На даний час рішення суду не виконано вказана заборгованість відповідачами не погашена.

Посилаючись на вимоги п.6.1 Кредитного договору та положень діючого законодавства, Банк просив стягнути з відповідачів суму пені у межах річного строку у розмірі 178047,59 грн.

В квітні 2015 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору поруки №03-93-08/МБ від 28.03.2008 року припиненим. В обґрунтування таких вимог зазначав, що 28.03.2008 року уклав з Банком договір поруки, яким забезпечено виконання кредитного договору від 28.03.2008 року.

Посилаючись на те, що Банк, в порушення вимог п.4 ст.559 ЦК України, предявив до нього вимоги лише 24.05.2013 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, просив визнати договір поруки від 28.03.2008 року припиненим.

В судовому засіданні представник Банку позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнала і просила відмовити у його задоволенні за необґрунтованістю та безпідставністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов Банку не визнав, посилаючись на пропуск Банком строків позовної давності. Зустрічні вимоги ОСОБА_2 підтримав, та наполягав на задоволенні таких вимог.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28.03.2008 року між ВАТ на даний час ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №93-08/МБ, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 10000 доларів США строком до 27.01.2010 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 20 відсотків річних.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за вищевказаним Кредитним договором, 28.03.2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №03-93-08/МБ, згідно п.п.2.2 якого ОСОБА_2, зобовязався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником всіх зобовязань за кредитним договором, а саме за повернення кредиту, сплату нарахованих процентів,а також по відшкодуванню всіх збитків.

Статтями 553, 554 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. До того ж, ст. 543 цього ж Кодексу встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Свої зобовязання за кредитним договором відповідач ОСОБА_3 не виконував.

У звязку з чим Банк звернувся з позовом до суду. Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07.02.2012 року з відповідачів у солідарному порядку на користь Банку було стягнуто заборгованість у наступному розмірі 5398 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 42915,72 грн. заборгованість за тілом кредиту; 952,98 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 7576,48 грн. заборгованість по сплаті відсотків та 10000 грн. пені. На даний час рішення суду не виконано вказана заборгованість відповідачами не погашена.

Згідно до п.6.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до положень Кредитного договору та вимог ст.624 ЦК України, Банком було нараховано до сплати боржнику пеню за період з 21.02.2012 року по 20.02.2013 року за прострочення погашення кредиту у розмірі 109820,44 грн. та за прострочення сплати відсотків у розмірі 68227,15 грн., а всього 178047,59 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені в ст.ст. 599,600,601,604-609 ЦК України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобовязання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Належним є виконання зобовязання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст..525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно Постанови Верховного суду України від 23.09.2015 року: наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Банку в частині нарахування пені обґрунтовані, при визначені ж розміру суми пені, що підлягає до стягнення, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст..18 ч.3 п.5 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що є недійсними несправедливі умови договору, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав і обовязків на шкоду споживача. А саме: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад пятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобовязань за договором.

Відповідно до матеріалів справи, розмір пені, визначений Банком, а саме 109820,44 грн. за прострочення сплати кредиту та 68227,15 грн. за прострочення сплати відсотків, є непропорційно великою сумою компенсації за невиконання зобовязання (понад 50 відсотків вартості продукції сума несплаченої заборгованості за тілом кредиту становить 5398 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно - 42915,72 грн. сума несплаченої заборгованості за відсотками становить 952,98 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 7576,48.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає, що на користь Банку підлягає стягненню з відповідачів пеня у розмірі 50 відсотків від вартості продукції, що з розрахунку (42915,72 грн.+7576,48 грн/2) становить 25246,10 грн.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Фактично при розгляді справи за позовом ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості апеляційним судом Миколаївської області перевірялись обставини щодо припинення договору поруки від 28.03.2008 року, та апеляційний суд Миколаївської області прийшов до висновку про відсутність підстав для його припинення.

Таким чином, обставини щодо визнання договору поруки від 28.03.2008 року у даному судовому засіданні доведенню не підлягають, оскільки встановлені рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 07.02.2012 року.

Керуючись ст.ст.6,10,11,60,79,88,209-212,215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» пеню за прострочення зобовязання за кредитним договором № 93-08/МБ від 28.03.2008 року в сумі 25246,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» по 126,23 грн. з кожного у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання припиненим договору поруки № 03-93-08/МБ від 28.03.2008 року відмовити.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в порядку, передбаченому ст.ст.294-296 ЦПК України.

СУДДЯ: В.В. АНДРОЩУК