Рішення № 6001118, 17.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/29517.06.09

За позовомПершого заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Фінансового управління виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації)

доАкціонерного комерційного банку «Київ»

про зобовязання повернути 17200000 грн. депозитного вкладу, 601293,15 грн. нарахованих процентів

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача Коваль І.О., довіреність №239/1 від 25.05.2009;

Патрушев В.Ю., розпорядження №80-К від 24.12.2001;

від відповідача не зявився.

від прокуратури Ноздрякова Ю.В., довіреність №Н-17/6 від 22.05.2009. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Фінансового управління виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації) (далі Позивач, або Вкладник) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом про зобовязання Акціонерного комерційного банку «Київ»(далі Відповідач, або Банк) повернути на поточний рахунок 31526905800305, отримувач: ФУ ВО Оболонської райради у м. Києві (ОРДА), банк отримувача: ГУ ДКУ в м. Києві, МФО820019, код 26077810, 17801293,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Банком своїх зобовязань за договором про депозитний вклад №25 від 28.12.2004 (далі Депозитний договір) та додатковими угодами до нього щодо повернення Вкладнику депозитного вкладу у сумі 17200000 грн. та нарахованих відсотків в сумі 601293,15 грн.

25.05.2009 від прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), відповідно до якої прокурор просив суд зобовязати АКБ «Київ»повернути Фінансову управлінню виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) 17801,293,15 грн. за Депозитним договором.

17.06.2009 до загального відділу суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої слідує, що неперерахування коштів Позивача мало місце у звязку з важким фінансовим станом Банку. Саме тому постановою Національного банку України від 06.02.2009 №53 в АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 09.02.20009 до 09.02.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.

При цьому, Відповідач послався на ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі Закон), що й просив суд врахувати при винесені спору.

Про поважні причини неявки в судове засідання 17.06.2009 представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2004 між Позивачем та Відповідачем укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Вкладник розміщує вільні грошові кошти на поточний депозитний рахунок в сумі 2000000 грн. З терміном повернення до вимоги.

Пунктом 2.1 депозитного договору передбачено, що Банк приймає грошові кошти в сумі 2000000 грн. на поточний депозитний вклад та зобовязується повернути суму та нараховані відсотки на умовах та у порядку передбачених цим договором.

23.02.2005, 20.04.2005, 31.05.2005, 25.06.2005, 07.07.2005, 03.10.2005, 30.05.2006, 14.06.2006, 09.08.2006, 05.09.2006, 28.12.2006, 21.02.2007, 06.06.2007, 20.06.2007, 10.07.2007, 02.08.2007, 09.08.2007, 14.08.2007, 15.08.2007, 14.09.2007, 20.09.2007, 28.09.2007, 04.10.2007, 25.10.2007, 30.10.2007, 29.11.2007, 30.11.2007, 27.12.2007, 28.12.2007, 05.02.2008, 19.03.2008, 27.03.2008, 08.04.2008, 24.04.2008, 27.05.2008, 25.06.2008, 08.07.2008, 16.07.2008, 30.07.2008, 04.09.2008 між сторонами укладались додаткові угоди №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39 та 40 відповідно, якими сторони змінювали суму Депозитного вкладу, відсоткову ставку та строк дії депозитного вкладу.

26.12.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №42 до Депозитного договору, якою сторони погодили, що Вкладник продовжує строк дії депозитного вкладу в сумі 17200000 грн. строком до 26 лютого 2009 року включно.

30.09.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №41 до Депозитного договору, якою сторони погодили, що Вкладник поповнює суму депозитного вкладу на 1000000 грн. під 22% річних. Сума депозитного вкладу складає 26750000 грн.

На виконання умов Депозитного договору та додаткових угод до нього, Позивач розміщував вільні грошові кошти, які станом на день закінчення депозитного вкладу та день звернення Позивача до суду з позовною заявою становили 17200000, 00 грн. депозитний вклад, 601293,15 грн. відсотки нараховані за період з 01.01.2009 до 27.02.2009, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Депозитного договору Вкладник має право розпоряджатися вкладом: пролонгувати договір, поповнювати суму вкладу, частково знімати грошові кошти, вимагати дострокового повернення всієї суми депозиту.

Згідно з п.п.3.2.4 п.3.2 Депозитного договору, Банк зобовязаний після закінчення терміну дії договору, вказаного у п.1.1 повернути Вкладнику суму вкладу не пізніше наступного банківського дня на рахунок по реквізитах, вказаних у п.7 та нараховані відсотки на рахунок №31414628800006 в УДК м. Києва, МФО 820019, код 26077916.

В звязку з невиконанням Банком взятих на себе зобовязань щодо повернення депозитного вкладу, Позивач 27.02.2009 звернувся до Відповідача з претензією №94 та вимагав негайного виконання порушених умов договору, а саме, перерахувати на поточний рахунок №31526905800305 районного фінансового управління суму депозитного вкладу в розмірі 17,2 грн. та невиплачені відсотки з сумі 590926,02 грн. на рахунок №31415534700006.

В свою чергу, Відповідач листом №1676 від 19.03.2009 запропонував переоформити, або пролонгувати депозитний вклад на суму 17,2 млн. грн. на подальший строк.

Проте, Позивач з запропонованими умовами Відповідача не погодився.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 20.05.2009, складений, підписаний та скріплений печатками обох сторін, відповідно до якого сума депозитного вкладу становить 17200000 грн., а сума нарахованих за період з 01.01.2009 до 27.02.2009 відсотків становить 601293,15 грн.

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 17801293,15 грн., в т.ч. 17200 000 грн. вкладу та 601293,15 грн. нарахованих на вклад процентів Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що ж стосується посилання Відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобовязань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобовязання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобовязання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за Депозитним договором щодо повернення позивачу суми депозиту та нарахованих на нього процентів.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобовязати Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869, МФО 321024) в особі Оболонської філії Акціонерного комерційного банку «Київ»(ідентифікаційний код 22906190, м. Київ, пр. Оболонський, 18, МФО 320605) повернути Фінансовому управлінню виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) (м. Київ, вул. Тимошенко, 16, ідентифікаційний код 26077810) 17200000 (сімнадцять мільйонів двісті тисяч) грн. депозитного вкладу на рахунок №31526905800305, отримувач: ФУ ВО Оболонської райради у м. Києві (ОРДА), банк отримувача: ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077810; 601293 (шістсот одну тисячу двісті девяносто три) грн. 15 коп. процентів на рахунок №25482300588602, отримувач: ФУ ВО Оболонської райради у м. Києві (ОРДА), банк отримувача: ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077810.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869, МФО 321024) в особі Оболонської філії Акціонерного комерційного банку «Київ»(ідентифікаційний код 22906190, м. Київ, пр. Оболонський, 18, МФО 320605) на користь Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 16.07.2009