Ухвала суду № 60011159, 23.08.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/9357/13 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

Провадження № 22-ц/783/2422/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 6

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.,

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника Галицької РА ЛМР - Ковалишин Н.О.,

ОСОБА_3 та її представників - ОСОБА_4

та ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 лютого 2016 року у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Цитадель-Центр» про приведення квартири до попереднього стану,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням суду у позові відмовлено.

Дане рішення оскаржила Галицька районна адміністрація Львівської міської ради.

В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції посилався лише на висновки судової інженерно-технічної експертизи, відповідно до якої проведене перепланування та переобладнання квартири АДРЕСА_1 не призвело до порушення конструктивних елементів та до порушення технічного стану житлового будинку в цілому. Проте таке твердження суду є невірним, оскільки відповідачем встановлено санвузол та ванну над кухнею квартири № 9-а цього будинку, що вбачається з поверхових планів будинку № 47. Таке встановлення сантехнічних приладів є порушенням державних будівельних норм. Вказує, що відповідач самовільно здійснив перепланування та переобладнання квартири, без отримання відповідного дозволу. Крім цього питання перепланування та переобладнання квартири розглядалось на засіданні адміністративної комісії Галицької РА ЛМР і постановою № 232 від 06.12.2012р. на ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення було накладеного адміністративне стягнення. Дана постанова відповідачем не оскаржувалась і на сьогоднішній день є чинною. Також питання щодо самовільно здійсненого перепланування та переобладнання квартири розглядалось на засіданні міжвідомчої комісії Галицького району і 15.04.2013р. розпорядженням голови Галицької РА ЛМР було затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району та зобов'язано ОСОБА_3 за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме демонтувати самовільно влаштовану ванну, туалет та перегородку на площі кухні.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 лютого 2016 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Галицької РА ЛМР задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Районним судом установлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.1997 року (т.1а.с.33). Квартира складається з однієї кімнати площею 16,1 кв.м, кухні 11,9 кв.м.

Судом також установлено, що на площі кухні зазначеної квартири самовільно встановлено перегородку, внаслідок чого утворилися два нових приміщення, у яких облаштовано санвузол та ванну.

Згідно з ст. 100 ЖК України переобладнання та перепланування жилого приміщення провадиться з метою підвищення його благоустрою.

Відповідно до ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3611 від 23.12.2013 року проведене у квартирі АДРЕСА_1 переобладнання/перепланування не привело до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту та технічного стану житлового будинку в цілому (т. 1 а.с.51-53).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що проведене самовільне переобладнання не призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, та технічного стану житлового будинку в цілому, а також позивачем не надано доказів порушення прав чи інтересів інших осіб, внаслідок обладнання ванної та санвузла і користування ними.

З матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 12.04.1988 року № 241, ОСОБА_6, яка проживає АДРЕСА_2, де займає одну кімнату пл. 24,10 кв.м., без кухні та комунальних вигод, приєднано суміжну кімнату площею 14,20 кв., кухню пл.. 7,14 кв., вбиральню пл. 1,38 кв.м., душову пл. 1,38 кв.м. (т.2 а.с. 92).

Як установлено судом, приєднані до квартири № 9 приміщення кухні пл. 7,14 кв., вбиральні пл.1,38 кв.м., душової пл. 1,38 кв.м. знаходяться в одній проекції з приміщенням кухні відповідачки, нижче поверхом, що визнав представник позивача в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем встановлено санвузол та ванну над кухнею квартири № 9а цього будинку, що є порушенням п.2.28 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», відповідно до якого не допускається розміщення вбиральні та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями, не обгрунтовані, оскільки як убачається з матеріалів справи, у приміщенні, яке розміщено під приміщенням кухні відповідачки ( під літ. 16-1), знаходяться кухня, вбиральня пл. 1,38 кв.м. та душова пл.. 1,38 кв.м.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді Я.А. Левик

Л.Б. Струс