Постанова № 60009592, 26.05.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.05.2016

Справа № 334/8681/15-а

Провадження № 2-а/334/11/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі : головуючого - судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя , Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій обл.. про зобов'язання вчинити певні дії та поновити виплату пенсії ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, Головного управління пенсійного фогду України в Запорізькій обл.. про зобов'язання вчинити певні дії та поновити виплату пенсії.

В позові він вказав, що з 08.10.2004 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя та отримував пенсію за віком.

03.11.2004 року він виїхав на постійне проживання до Ізраїлю, у зв'язку з чим йому було припинено виплату пенсії за віком.

На підставі п.2 ч. 1 ст.49 та ст.. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя йому було припинено виплату пенсії з моменту виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Проте, нещодавно йому стало відомо, що рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнано неконституційними положення п.2 ч.1 ст. 49, а також другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому він має право отримувати призначену йому пенсію і надалі.

В зв'язку з чим, 19.05.2015 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя з заявою про нарахування йому пенсії та поновлення її виплати згідно з законодавством.

Проте, листом № 436/Б-9 від 11.06.2015 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області йому відмовлено в поновленні виплати пенсії, посилаючись на те, що він постійно проживає за кордоном та не має права на призначення та виплату пенсії в Україні.

Позивач вважає таку відмову незаконною виходячи зі змісту ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Конституції України.

Позивач вважає, що проживаючи в державі Ізраїль, він як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і громадяни України, які проживають на території України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України.

Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 07.10.09 № 25- рн/2009 було визнано неконституційними ст. 49 ч. 1 п. 2 та друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, тому з моменту його ухвалення відпала така умова припинення виплати пенсії, як проживання пенсіонера за кордоном, позивач вважає, що Управління Пенсійного фонду в м. Запоріжжі незаконно відмовило їй в поновленні нарахування та виплати пенсі за віком з 19.05.2015 року, просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та поновити виплату пенсію за віком з 07.10.2009 року.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, у своїй позовній заяві просить розглядати справу без його участі.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя проти позову заперечує суду пояснила, що після припинення виплати пенсії позивач не звертався до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя з особистою заявою про поновлення нарахування та виплати пенсії і ніяких документів для цього не надавав, управління за власною ініціативою такі виплати не здійснює, крім того, Закон не передбачає автоматичного поновлення виплати пенсії за віком, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представник Головного Управління пенсійного фонду України в Запорізткій обл. в судове засідання не з»явився, надав суду заяву, в якій зазначив, що позивач щвертався до них з заявою про поновлення виплати пенсії та йому було роз»яснино про відсутність на момент звернення механізму поновлення виплати громадянам пенсії за таких умов. Зазначене питання повинно розглядатися Управлінням пенсійного фонду України в Денінскькому р-ні м.Запоріжжя, куди позивач не звертався.

.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню , виходячи з наступних підстав.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій.

Передбачене Основним Законом України право громадян на соціальний захист (стаття 46) конкретизоване у Законі України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсій.

Однак стосовно громадян, які виїхали на постійне проживання за кордон, визначено особливий порядок виплати пенсій.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону виплата пенсії припиняється на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст.. 51 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя і отримував пенсію за віком з 08.10.2004 року.

03.11.2004 ОСОБА_1 виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. У зв'язку з чим після відповідних нарахувань виплати йому були припинені.

Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнано неконституційним положення п.2 ч.1 ст. 49, а також другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообв'язкове державне пенсійне страхування», а отже пенсіонери, які виїхали на постійне місце проживання за кордон мають право отримувати раніше нараховану пенсію.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав, що питання які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору не врегульовані

Положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 07.10.2009.

Але Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя рішення про припинення нарахування та виплату пенсії позивачу було прийнято до прийняття рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009, яке зворотної сили не має.

Отже, дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя є цілком правомірними і відповідають законодавству чинному на той момент.

Оскільки Законом не передбачено автоматичне поновлення нарахування та виплата раніше призначеної пенсії, а Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя з власної ініціативи також не може цього зробити, то ОСОБА_1 необхідно було особисто звернутися до управління пенсійного фонду УЦкраїни в Ленінському р-ні м.Запоріжжя з відповідною заявою.

Згідно ч.2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Ч.1 ст. 44 Закону передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально

Аналогічні приписи містяться в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за № 22-1 у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 липня 2014 року за № 895/25672

Відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за № 22-1 у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 липня 2014 року за № 895/25672 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Позивач такої заяви особисто або через свого тпредставнитка до Уптравління пенсійного фонду України по Ленінському р-ну не подавав.

Статтею 242 Цивільного кодексу України та абзацом 2 пункту 1.1. розділу І Порядку визначено чіткий перелік осіб, хто може бути законними представниками

У пункті 1.1. Порядку зазначено, що у разі якщо особа, якій призначається пенсія, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників (далі - законні представники) за місцезнаходженням таких закладів (органів).

Згідно п.3 Порядку заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення раніше призначеної пенсії, та інше, подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання ( реєстрації).

Пунктом 1.7 Порядку передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1.7 розділу І Порядку днем звернення за поновленням виплати пенси, вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пункту 2.9. Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

До адміністративного позову позивачем надано заяву про поновлення виплати пенсії, адресовану начальнику управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя, а не до відповідача.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з особистою заявою про поновлення виплати пенсії за віком до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя не звертався і ніяких документів, визначених Порядком не надавав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Отже, відсутні рішення, дія або бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, які є предметом спору у контексті норм КАС України.

З огляду на викладене суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя 2-а/334/12/16 від 05.03.16р. з тих же підстав було відмовлено ОСОБА_3 про поновлення виплати пенсії, однак позивач так і не звернувся з відповідною заявою до відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 17, 70, 71, 160, 162 КАС України, Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії та здійснити перерахунок пенсії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду протягом 10 днів з дня отримання мотивованої постанови суду.

Суддя: Лихосенко М. О.