Вирок № 60008033, 30.08.2016, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2016 року м. Торецьк Справа №225/4265/16-к

Провадження №1-кп/225/371/2016

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Геря О.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання Савченко О.О.,

прокурора Калашнікової Т.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050220001225 від 13.07.2016року,відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, маючої неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, фактично проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

12 липня 2016 року ОСОБА_2, знаходячись в кухні квартири АДРЕСА_1, разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_1, впродовж дня вживали спиртні напої. Приблизно з 17-00 години до 18-00 години цього ж дня на вказаній кухні між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на побутовому ґрунті виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 декілька разів вдарив руками по тілу ОСОБА_2 Після цього ОСОБА_1, взявши на цій кухні табурет, став ним погрожувати останній. У звязку з цим ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_1, повязаних з спричиненням ним їй тілесних ушкоджень та погроз застосування табурета, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень у ОСОБА_1, взяла з відповідної підставки, що знаходилася на столі в кухні, ніж, загальною довжиною 332 мм, довжиною клинка 218 мм та його шириною 38 мм. Після цього, утримуючи цей ніж в правій руці, ОСОБА_2 підійшла до ОСОБА_1, який в цей момент вже стояв в коридорі біля входу до кухні та не тримав в руках будь-яких предметів, тобто не становив для останньої якихсь загроз, та завдала ОСОБА_3 вказаним ножем одного удару в праву частину грудної клітки спереду. В результаті противоправних дій ОСОБА_2 заподіяла ОСОБА_3 проникаюче колото-різане поранення правої плевральної порожнини, що супроводжувалося пневмогемотораксом, яке виникло від дій колючо-ріжучого знаряддя. Вказане ушкодження, як небезпечне для життя, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненому правопорушенні за викладеними вище обставинами, які вона не оспорює, визнала у повному обсязі, щиро каялася. Також не заперечувала проти цивільного позову, повязаного з вимогами щодо відшкодування витрат на лікування медичним закладом потерпілого. При допиті в судовому засіданні обвинувачена пояснила, що 12 липня 2016 року вона прийшла додому за адресою: м. Торецьк, вул. Єсеніна, 9/13, приблизно о 14-00 годині. Після цього, разом зі своєю родиною на кухні квартири стали відмічати церковне свято, в ході чого вживали спиртні напої. Приблизно між 17-00 годиною та 18-00 годиною між нею та її співмешканцем ОСОБА_3 на ґрунті розподілу сімейного бюджету виникла сварка. В цей час вони все ще перебували на кухні своєї квартири. В ході сварки ОСОБА_3 декілька разів вдарив її та, схопивши кухонний табурет, замахнувся ним на неї. Вона стала вимагати, щоб ОСОБА_3 припинив свої дії. Оскільки останній продовжував кричати на неї та тримати в руці табурет, вона для самозахисту з підставки на столі взяла великий кухонний ніж. Після цього ОСОБА_3 кинув табурет на підлогу, але продовжував сварку. В цей час вона, будучи в стані сильного алкогольного спяніння, в звязку з чим не усвідомлюючи належним чином своїх дій, зробила шаг до ОСОБА_1 та завдала тому одного удару ножем в праву частину грудної клітини. Після цього сварки між ними припинилася. Вона намагалася зупинити кровотечу у ОСОБА_1, але останній вийшов на балкон. Потім вони викликали швидку медичну допомогу та поліцію. У теперішній час вона з ОСОБА_1 примирилася, вони з ним продовжують проживати разом однією родиною, будь-яких претензій один до одного не мають.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив показання обвинуваченої, вказав, що будь-яких претензій до неї не має, просив суворо її не карати.

При визначенні в судовому засіданні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, судом було встановлено, що ніхто із учасників дійсного судового провадження не оспорює його фактичних обставин.

Зясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, а також роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права апеляційного оспорювання цих фактичних обставин, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Допитавши у судовому засіданні обвинувачену та потерпілого, а також дослідивши в межах судового розгляду матеріали кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_2, суд погоджується з кваліфікацією її дій за ч.1 ст.121 КК України, що виразилися у вчинені умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілого в момент заподіяння.

При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення,їїособу та обставини, які помякшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою, є тяжким злочином.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченої суд враховує, що ОСОБА_2 тривалий час не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліках не перебуває, раніше не судима, має неповнолітнього сина, який страждає на тяжку форму сахарного діабету 1 типу, у звязку з чим потребує сторонньої допомоги та постійного вживання інсуліну.

Обставинами, які помякшують обвинуваченій покарання, суд визнає її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також вчинення злочину під впливом душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого.

Обставиною, яка обтяжує покарання суд вважає вчинення обвинуваченою злочину в стані алкогольного спяніння.

При обранні ОСОБА_2 строку покарання відповідно до санкції ч.1 ст.121 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею, зазначені вище дані, що характеризують її особу, обставини викладених вище подій, та вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої є призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах, встановлених санкцією зазначеної вище норми Кримінального кодексу України. При цьому, приймаючи до уваги позицію державного обвинувачення та потерпілого, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_2 без реального відбування покарання. У звязку з цим у відповідності до ст.75 КК України її належить звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши на неї певні обовязки, передбачені ст.76 КК України.

Щодо цивільного позову, предявленого прокурором в інтересах Центральної міської лікарні м. Торецька про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого, суд вважає, що він підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст.129 КПК України).

Згідно із ст.1206 Цивільного кодексу Україниособа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів, долучених до провадження, вирішуються судом у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що був обраний обвинуваченій під час досудового розслідування, на час набрання вироком законної сили, належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст.368-371,373,374, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,та призначити їй покарання у вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй 2 (два) роки іспитового строку та зобов'язавши її: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ОСОБА_2, залишити без змін.

Цивільний позов задовольнити повністю, стягнувши з ОСОБА_2 на користь Центральної міської лікарні м. Торецька (Іден.код 01990418) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, суму в розмірі 1548,96 грн. (однієї тисячі пятсот сорока восьми грн. 96 коп.)

Речові докази: ніж кухонний з рукояткою коричного кольору, загальною довжиною 332 мм, довжиною клинка 218 мм та його шириною 38 мм, який приєднаний до дійсного провадження та зберігається в камері схову Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області знищити. CD - диски з записами слідчих дій, що приєднані до матеріалів кримінального провадження №12016050220001225 від 13.07.2016року залишити в матеріалах цього провадження протягом усього часу зберігання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

С у д д я: