Рішення № 60006641, 22.08.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-615/16

760/20592/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх та неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 інтересах, до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права користування квартирою, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила виселити, як тимчасових мешканців, ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_2 та належить їй, без надання іншого житлового приміщення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 02 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Гончарук С.В., реєстровий № 363.

Також, зазначала, що вона намагалася заселитися до власної квартири, з метою подальшого постійного проживання разом зі своєю сім'єю, але це виявилося неможливим, оскільки відповідач ОСОБА_2, яка є колишньою невісткою позивача, разом зі своїм батьком та дітьми, зайняли всю житлову площу спірної квартири, та відмовляється в добровільному порядку звільнити її.

Враховуючи те, що місце проживання відповідача ОСОБА_2, її батька та дітей за адресою: АДРЕСА_1, не зареєстроване, дозвіл на проживання не надавався, домовленості щодо користування житлом між сторонами не досягалось, членами сім'ї власника квартири вони не являються, жодних договірних відносин, зокрема, здачі квартири чи кімнати немає, позивач змушена звернутися до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Протягом розгляду справи позивач підстав позову не змінювала.

Ухвалою суду від 15 квітня 2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, яка діє в своїх та неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 інтересах, до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання права користування квартирою - прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила визнати за нею, неповнолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право користування квартирою АДРЕСА_4

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_2 зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який є сином позивача за первісним позовом ОСОБА_1 Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В спірну квартиру заселилася як член сім'ї ОСОБА_4, а діти, після народження, також, проживали в квартирі як члени сім'ї ОСОБА_4

Після розлучення ОСОБА_4 став чинити перешкоди ОСОБА_2 та дітям у користуванні спірною квартирою, яку подарував позивачу за первісним позовом ОСОБА_1, яка теж перешкоджає у користуванні квартирою.

Ухвалою суду 02 червня 2016 року у якості третіх осіб було залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені у позові обставини. У зустрічному позові просили відмовити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність. Зустрічну позовну заяву підтримали та просили її задовольнити.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні просили первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Третя особа Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації просила задовольнити зустрічну позовну заяву, а розгляд справи проводити за відсутності представника.

Суд, заслухавши сторони, їх представників, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 02 квітня 2015 року (а.с. 9), згідно умов якого ОСОБА_4, як дарувальник за цим договором, безоплатно передав у власність (подарував) ОСОБА_1 зазначену квартиру, а ОСОБА_1, як обдаровувана, прийняла зазначену квартиру (дарунок) у свою власність.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов'язано ОСОБА_4 не чинити будь-яких перешкод ОСОБА_2 та дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 52-53).

При цьому суд встановив, що ОСОБА_2 та малолітні діти були вселені в спірну квартиру як члени сім'ї власника квартири.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом, відповідно до довідки (форма № 3), виданої 28 серпня 2015 року ЖЕД №903 (а.с. 8), на житловій площі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_1, як власник квартири, та її члени сім'ї: ОСОБА_3 - чоловік та ОСОБА_4 - син.

Частиною 1 статті 109 ЖК УРСР встановлено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Статтею 98 ЖК УРСР встановлено, що наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.

Вселення тимчасових жильців на строк понад півтора місяця допускається за умови додержання розміру жилої площі, встановленого для надання жилих приміщень (частина перша статті 48).

Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Позивач просить виселити ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей, як тимчасових мешканців.

Разом з тим, оскільки позивач ОСОБА_1 є власником квартири, а не наймачем, договір найму нею з будь-ким із членів сім'ї не укладався, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року встановлено підстави поселення відповідача та неповнолітніх дітей в квартиру, а тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх та неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 інтересах, до ОСОБА_1, про визнання права користування квартирою, то вони підлягають частковому задоволенню.

Так, хоч ОСОБА_2 не є членом сім'ї власника і не відноситься до осіб, які припинили бути членами сім'ї власника, неповнолітні діти є членами сім'ї ОСОБА_4, які є членом сім'ї власника. А тому діти ОСОБА_5 і ОСОБА_6 мають право на користування квартирою.

Оскільки, їх право на користування квартирою оспорюється власником, а вони мають законні підстави на користування спірною квартирою, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання права користування за ОСОБА_5 і ОСОБА_6, підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права користування квартирою є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 1102,40 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 64, 98, 156 ЖК України, -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про виселення - відмовити.

Позов ОСОБА_2, яка діє в своїх та неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 інтересах, до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права користування квартирою - задовольнити частково.

Визнати за неповнолітніми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, право на користування квартирою АДРЕСА_1

У решті позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в своїх та неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 інтересах, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 102 (одну тисячу сто дві) грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн