Ухвала суду № 60005988, 23.05.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1764/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Цибра Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Качан О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКачана О. В.суддівЗахарової А. Ф., Фетісової Т. Л. при секретаріВинник І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 та її представника - ОСОБА_7 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про застосування правових наслідків нікчемності кредитного правочину та компенсацію завданих збитків та моральної шкоди

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання кредитного договору недійсним мотивуючи тим, що 3 серпня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 9 000 доларів США на придбання житла під 12 % річних з кінцевим строком погашення кредиту не пізніше 2 серпня 2021 року.

Вказувала, що під час укладання договору відповідач не надав інформацію щодо реальної відсоткової ставки, абсолютного значення здорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, які були необхідні для здійснення позичальником свідомого вибору та призвели до укладення договору, на який в іншому випадку він не погодився б.

Мотивуючи тим, що оспорюваний кредитний договір не відповідає внутрішній волі позичальника, укладений під впливом обману не уповноваженим суб'єктом за відсутності дозволу на здійснення відповідної банківської операції, зміст договору суперечить вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", позивач просила визнати кредитний договір від 3 серпня 2006 року недійсним.

В судовому засіданні позивач змінила підстави та предмет позову. Вважаючи, що укладений між сторонами кредитний договір є нікчемним, просила застосувати правові наслідки нікчемності кредитного правочину, зобов'язати відповідача в порядку реституції нікчемного правочину, вчиненого за кредитним договором від 3 серпня 2006 року, повернути позивачу всі валютні цінності, які були передані позивачем Чорнобаївському відділенню ЧОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як виплата комісій, повернення тіла кредиту, виплата відсотків та штрафних санкцій та стягнути з банку на її користь майнові збитки та компенсацію моральної шкоди, також постановити рішення про зміну правовідношення між позивачем та відповідачем на те, яке склалось насправді - на вчинення між ними правочину купівлі-продажу іноземної валюти із розстрочкою виплати її вартості, посилаючись на те, що кредитний договір підписаний від імені кредитора неуповноваженою особою, а саме керівником філії, повноваження якого не підтверджені належним чином; іноземна валюта не являється законним платіжним засобом, а є товаром, також банк не має дозволу на проведення операцій з валютою в сфері кредитування.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка та її представника оскаржили його в апеляційному порядку в повному об'ємі. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просять скасувати рішення та ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог, або ж повернути справу до суду першої інстанції для її повторного розгляду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню по наступним мотивам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із наступних встановлених ним обставин: 3 серпня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір №354411/1517/0711-6, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти в сумі 9000 доларів США на термін до 2 серпня 2021 року зі сплатою 12 % річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та у строки, визначені договором. Кошти надавалися на придбання об'єкту нерухомості. (а.с.8-10 т.1).

При укладенні кредитного договору сторонами складений і підписаний платіжний календар погашення заборгованості за кредитом (а.с.4-6 т.2) та 17 березня 2009 року позивач ОСОБА_6 була повідомлена про орієнтовну сукупну вартість кредиту відповідно до ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року.

Відповідно до банківської ліцензії №10, виданої Національним банком України Акціонерного поштово-пенсійному банку "Аваль" 3 грудня 2001 року, банк має право здійснювати банківські операції згідно дозволу №10-3 від 10 лютого 2004 року, зокрема, операції з валютними цінностями.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93.

Колегія вважає, що висновки суду відповідають чинному законодавству та обґрунтовані наявними у справі доказами.

Із змісту поданої 18.01.2016 року позовної заяви на а.с. 103 вбачається, що позивачка та її представник змінили підстави та предмет позову, які були викладені в первісній позовній заяві від 4.06.2015 року та просять застосувати наслідки нікчемності кредитного договору, без визнання його недійсним, як було передбачено в позові від 4.06.2015 року.

Разом з тим до суду не подано клопотань про залишення без розгляду позовної заяви від 4.06.2015 року чи відмову від неї.

Враховуючи, що ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає нікчемність правочину якщо це встановлено законом, а в позовній заяві від 18.01.2016 року відсутні посилання на закон, який прямо встановлює нікчемність даного кредитного договору, суд першої інстанції обґрунтовано навів у своєму рішенні мотиви відмови в позові які стосуються обох позовних заяв.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", згідно з яким частину першу статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

У справі, яка є предметом перегляду, кредитний договір укладено сторонами 3 серпня 2006 року. На час укладення цього кредитного договору Закон України "Про захист прав споживачів" не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ . Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями , що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог п.п. "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті .

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин не ґрунтується на вимогах матеріального права посилання апелянта на те, що за відсутності в банку індивідуальної ліцензії спірний договір споживчого кредиту не відповідає вимогам закону, а тому укладений договір є недійсним.

Така позиція висловлена в Постанові Верховного суду України по справі №6-7ц11, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд обгрунтовано виходив з того, що банк має банківську видану Національним Банком України ліцензію № 10 від 3 грудня 2001 року, на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктах 5 - 11 частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до дозволу № 10-3 Банк має право здійснювати операції, визначені пунктами 1- частини 2 та частини 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування.

Керуючись Законом України "Про банки і банківську діяльність", "Про захист прав споживачів", Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 та її представника - ОСОБА_7 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про застосування правових наслідків нікчемності кредитного правочину та компенсацію завданих збитків та моральної шкоди відхилити, рішення суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду та рішення районного суду набувають законної сили з моменту проголошення ухвали і можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :