Постанова № 60005079, 25.08.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.08.2016 Справа № 554/5755/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 серпня 2016 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого судді - Антонова С.В.,

секретаря - Плаксюк І.Ю.,

за участюпозивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Артамонової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави матеріали адміністративну позову ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративною позовною заявою до Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, прохаючи суд прийняти постанову, якою визнати незаконними дії відповідача щодо відмови йому в проведенні перерахунку пенсії згідно з довідками від 01.07.2016 року за №10-11/897-16, №10-11/898-16 та здійснити виплату недоплачених сум пенсії за період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року; зобов'язати відповідача з 01.07.2016 року виплачувати йому, як судді у відставці, за його вибором, виходячи з суддівської винагороди працюючого судді Господарського суду Полтавської області на посаді судді, яку він займав до виходу у відставку, відповідно до вимог ст.133, ст.141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року №245330-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192- VIІІ та довідки Господарського суду Полтавської області №10-11/898-16 від 01.07.2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з 19.06.1992 року по 02.03.2003 року він працював суддею Господарського суду Полтавської області, згідно з Постановою Верховної Ради України №2486-ХІІ від 19.06.1992 року та наказу №12 від 19.06.1992 року Господарського суду Полтавської області про призначення на посаду судді, а Постановою Верховної Ради України №811-IV від 15.05.2003 року, згідно з наказом №24 від 02.06.2003 року звільнений у відставку за станом здоров'я.

Оскільки на час звільнення позивач був пенсійного віку - 64 року, за його вибором, згідно з п.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 року, який діяв на той час, та ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року ОСОБА_1, як судді у відставці, було призначено пенсію на умовах ст.37 Закону України «Про державну службу», що втратив чинність з 01.05.2016 року, в розмірі 87 % винагороди судді.

Розмір пенсії, яку отримує позивач з 01.01.2006 року, і по даний час, складає 4628 гривень, яка нараховується йому відповідачем із винагороди працюючого судді - 5795,36 гривень станом на 01.01.2006 року за довідкою Господарського суду Полтавської області №591 від 28.04.2006 року.

01.07.2016 року ОСОБА_1 Господарським судом Полтавської області було надано довідки за №10-11/897-16 та №10-11/898-16, на підставі яких позивач 01.07.2016 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії як суді у відставці за період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року та здійснення виплати недоплачених сум пенсії за вказаний період.

У листі за №167/К-17/2від 01.07.2016 року відповідач повідомив, що згідно з п.5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус сіддів». У рішенні управління також зазначено, що починаючи з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Тому, підстави перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно з наданими позивачем довідками, відсутні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити, пояснення надав аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, вважала їх безпідставними, так як п. 5 розд. ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії або щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до визначеного переліку законів, у тому числі Закону України «Про державну службу», а саме: пенсії, щомісячне довічне грошове утримання не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Окрім того, рішення про відмову в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 Управлінням не приймалося, а отже, прохання визнати незаконними дії Управління щодо відмови в її проведенні, є безпідставними.

Оскільки позивач 19.07.2016 року звернувся до суду з позовними вимогами про визнання дій Управління незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року, представник відповідача вважала, що суд має застосувати вимоги ч.1, ч.2 ст.100 КАС України, якими передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підстав позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визначення причин пропуску звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (а.с. 38-39).

Заслухавши думки учасників процесу, перевіривши фактичні обставини справи наданими сторонами доказами, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з Постановою Верховної Ради України від 15.03.2003 року за №811- IV ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків (а.с. 22).

З часу звільнення 02.06.2003 року за виробом позивача згідно з п. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, який діяв на той час та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.2003 року позивачу було призначено пенсію на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 87 відсотків заробітної плати.

01.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із листом, у якому прохав відповідача донарахувати та виплатити йому пенсію, як судді у відставці за період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року та в подальшому, тобто з 01.07.2016 року, згідно з наданими довідками Господарського суду Полтавської області №10-11/897-16 та №10-11/898-16 від 01.07.2016 року (а.с. 26).

У відповідь на лист позивача, 15.07.2016 року за №167/К-17/2 Полтавським об'єднаним Управління Пенсійного фонду України Полтавської області надано відповідь про відмову у перерахунку пенсії з посиланням на п. 5 розд. ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Порядок перерахунку пенсії державних службовців визначався п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 року №865, який виключено на підставі Постави Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» №1013 від 09.12.2015 року.

Отже підстав для перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно наданих довідок немає (а.с. 29-30).

Проте, суд не може погодитися з таким рішенням відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту.

Нормою ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (статті 42-45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді (п. 7.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008).

Частиною 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», що діяв на час виходу позивача на пенсію і втратив чинність згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI, визначалось, що судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, сплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.

При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія держаним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Таким чином, зазначені норми не ставлять право судді (працюючого чи у відставці) на одержання пенсії державного службовця у залежність від його виходу на пенсію й працюючі судді, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності відповідного страхового стажу, мають право на призначення пенсії відповідно до норм Закону України «Про державну службу».

Згідно з частиною 1 статті 37-1 Закону України «Про державну службу» у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 року N 865 встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року N 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Не зважаючи на те, що позивач отримує пенсію як державний службовець, він залишається суддею у відставці і, як наслідок, на нього розповсюджуються положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2, пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо зміни умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

У п. 7 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року зазначено, що суб`єкт права на конституційне подання порушує перед Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», зі змісту якого вбачається, що виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється суддям без індексації, без застосування положень ч.2,3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та без проведення інших перерахунків, передбачених законами України.

Конституційний Суд України вважає, що Закон № 3668, поширюючи дію положень абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», як вбачається з їх змісту, на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), залишив незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, але звузив обсяг цього права та встановив обмеження в перерахунках передбачених законами України пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Таким чином, зазначені положення Закону №3668 в частині поширення їх дії на Закон стосовно виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці суперечать вимогам частини першої статті 126 Конституції України.

У зв`язку з чим, дія абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (п. 8 згаданого рішення Конституційного Суду України).

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

З огляду на викладені норми та висновки рішень Конституційного Суду України, не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що після втрати чинності Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 року №865, пункт 4 якої виключено на підставі Постави Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» №1013 від 09.12.2015 року, позивач втратив право на перерахунок пенсійної виплати, адже, суддівські гарантії, що встановлені законодавчо, не можуть бути звужені при прийнятті інших законів чи, тим паче, підзаконних нормативно-правових актів.

У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.

Стаття 133 цього Закону визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

У зв'язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року та 1 травня відповідно, збільшився посадовий оклад працюючого судді.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, та за ним зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст. 138 Закону «Про судоустрій та статус суддів», а отже дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є противоправними, адже порушують права та інтереси позивача.

Як вбачається з довідки Господарського суду Полтавської області від 01 липня 2016 року №10-11/897-16 розмір суддівської винагороди для обчислення пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року становить 19292 гривні (а.с. 27). Відповідно до довідки Господарського суду Полтавської області від 01 липня 2016 року №10-11/898-16 розмір суддівської винагороди для обчислення пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року по 30 червня 2016 року становить 20300 гривень (а.с. 28).

Таким чином, позивач має право на отримання пенсії в розмірі 87% суддівської винагороди з 1 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року з урахуванням розмірів такої винагороди відповідно до довідки Господарського суду Полтавської області від 1 липня 2016 року № 10-11/897-16, а з 1 травня 2016 року і в подальшому з урахуванням розмірів суддівської винагороди відповідно до довідки Господарського суду Полтавської області від 1 липня 2016 року № 10-11/898-16.

Твердження представника відповідача про те, що позивач до органів пенсійного фонду із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії не звертався, у зв'язку з чим рішення про відмову в перерахунку пенсії не приймалось, на думку суду, не може бути перешкодою для здійснення ефективного судового захисту порушених прав позивача. Так, у відповіді на заяву позивача про проведення перерахунку його пенсії відповідачем не повідомлялось про невідповідність форми звернення ОСОБА_1, а в самій відповіді вказується про відмову в проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю підстав (а.с. 29-30).

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективнийзасіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У зв'язку з цим неприйняття органом пенсійного фонду відмови у проведенні перерахунку пенсії у формі рішення не може бути перешкодою для здійснення його ефективногозасобу правового захисту прав позивача судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою 19.07.2016 року.Доказів поважності причин пропуску позивачем строку на звернення до суду не надано. А тому, враховуючи дату звернення до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який ОСОБА_1 просить провести перерахунок його пенсії, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту із 19.01.2016 року. В іншій частині - з 01.01.2016 року по 19.01.2016 року позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 99, 159-163, 167, 186 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у проведені перерахунку пенсії ОСОБА_1, як судді у відставці на підставі довідок Господарського суд Полтавської області від 01.07.2016 року за №10-11/897-16, №10-11/898-16.

Зобов'язати Полтавське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області з 19.01.2016 року здійснити перерахунок, виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії і виплачувати пенсію ОСОБА_1, як судді у відставці, виходячи з суддівської винагороди працюючого судді Господарського суду Полтавської області на підставі довідок Господарського суду Полтавської області від 01.07.2016 року за №10-11/897-16, №10-11/898-16.

Позовні вимоги в іншій частині - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії через Октябрський районний суд м. Полтави.

Суддя С.В. Антонов