Рішення № 60003487, 25.08.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5580/16-ц

2/357/2453/16

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бондаренко О. В. ,

при секретарі Кириченко Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 16.05.2016 року звернувся до суду з даним позовом обґрунтовуючи тим, що 13.06.2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» був укладений кредитний договір № Z01.232.70674. Відповідно до договору Банк надав відповідачу кредит в розмірі 16 550,00 грн., зі сплатою 10 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни передбачені встановленим кредитним договором та графіком щомісячних платежів. Банк повністю виконав свої зобовязання згідно кредитного договору та надав відповідачу кредитні кошти, станом на 30.10.2015 року відповідач не повернув банку отриманий кредит в встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, на загальну суму 19 682,74 грн. 30.10.2015 року між ТОВ «ФК «Рантье» та ПАТ «Ідея Банк» укладено договір факторингу № 30/10-1, згідно якого клієнт відступив (передав у власність) факторові (новому кредитору позивачу) з 30.10.2015 року, а позивач відповідно до договору факторингу та вимог чинного законодавства, набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором, право вимоги позивач набув з моменту підписання акту прийому-передачі прав вимоги. Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги 30.10.2015 року становила 19 682,74 грн., дана заборгованість складається з: основного боргу 7093,09 грн., простроченого боргу 7456,91 грн., прострочених процентів 5064,97 грн., строкові проценти 67,77 грн. Після відступлення права вимоги відповідачем здійснено сплату на загальну суму 1000,00 грн., останній платіж боржником здійснено 14.03.2016 року. Станом на 30.03.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 18 682,74 грн. В добровільному порядку відповідач відмовляється погашати заборгованість, в звязку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором в розмірі 18 682,74 грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн. 00 коп.

В судове засідання представник позивача не зявився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду надано клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала частково та надала до суду заперечення на позов в яких зазначила, що позовні вимоги визнає частково в розмірі 5 378 грн. та судові витрати пропорційно до цієї суми в розмірі 537 грн. 80 коп.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обовязків ( ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено, що 13.06.2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» був укладений кредитний договір № Z01.232.70674 (а.с. 19-21). Відповідно до договору Банк надав відповідачу кредит у розмірі 16 550,00 грн. на строк 33 місяці зі сплатою процентної ставки у розмірі 10,0000 % річних від неповернутої суми кредиту.

Банк виконав умови договору в повному обсязі оскільки надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі, що підтверджується копією меморіального ордеру від 20.10.2014 року та копією ордеру-розпорядження про видачу кредиту (а.с.18, 23) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до кредитного договору позичальник (відповідач) зобовязалась своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом, але порушила умови договору.

13.06.2014 року відповідач була ознайомлена та підписала кредитний договір з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, що не заперечується відповідачем.

Відповідач порушила умови договору в звязку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 30.10.2015 року становила 19 682,74 грн. та складалася з: основного боргу 7 093,09 грн., простроченого боргу 7 456,91 грн., прострочених процентів 5 064,97 грн., строкових процентів 67,77 грн. (а.с. 25).

Відповідно до довідки-розрахунку (а.с. 26) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z01.232.70674 від 13.06.2014 року станом на 30.03.2016 року становить 18 682,74 грн., який складається з: заборгованості за тілом кредиту 14 550,00 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями 4132,74 грн.

Як вбачається з виписки особового рахунку ОСОБА_1 остання оплата по договору нею була проведена 14.03.2016 року (а.с. 22).

Відповідачем в підтвердження її заперечень було надано до суду квитанції по оплаті кредиту, однак не всі надані відповідачем квитанції стосуються предмету спору який розглядається в даній справі, а саме: квитанції № 1636041 від 14.11.2013 року, 14.12.2013 року, 13.01.2014 року, 13.02.2014 року, 13.03.2014 року, 11.04.2014 року, 13.05.2016 року (а.с.49-50), підтверджують факт оплати по кредитному договору № Р24.232.70353 від 14.10.2013 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк», але правовідносини, які виникли в даному позові не стосуються даного договору, оскільки позивач просить стягнути заборгованість, яка утворилась за кредитним договором № Z01.232.70674 від 13.06.2014 року.

Відповідачем до суду також надано квитанції по оплаті коштів за кредитним договором № Z01.232.70674 від 13.06.2014 року, а саме: квитанції № 1899342 від 13.11.2014 року на суму 200 грн., від 12.12.2014 року на суму 200 грн., від 14.01.2015 року на суму 300 грн., від 13.02.2015 року на суму 200 грн., від 13.03.2015 року в сумі 200 грн., від 14.04.2015 року на суму 200 грн., від 13.05.2015 року в сумі 200 грн., від 12.06.2015 року в сумі 200 грн., від 14.07.2015 року в сумі 200 грн., від 13.08.2015 року в сумі 200 грн., від 14.09.2015 року в сумі 200 грн., 13.10.2015 року в сумі 200 грн., від 13.11.2015 року в сумі 200 грн., від 14.12.2015 року в сумі 200 грн., від 13.01.2016 року в сумі 200 грн., від 12.02.2016 року в сумі 200 грн., від 14.03.2016 року в сумі 200 грн., від 13.04.2016 року в сумі 200 грн., від 13.05.2016 року в сумі 200 грн., від 13.06.2016 року в сумі 200 грн., від 13.07.2016 року в сумі 200 грн. (що підтверджується а.с. 50 з зворотного боку - а.с. 51-55), однак позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість яка утворилась станом на 30.03.2016 року, тому квитанції від 13.04.2016 року в сумі 200 грн., від 13.05.2016 року в сумі 200 грн., від 13.06.2016 року в сумі 200 грн., від 13.07.2016 року в сумі 200 грн. судом не враховуються, оскільки вони виходять за межі позову, що також підтверджується випискою з особового рахунку з якої вбачається, що оплати які були проведені відповідачем до 30.03.2016 року були враховані позивачем при подачі позову до суду.

Відповідно до кредитного договору позичальник (відповідач) зобовязалась своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом, але порушила умови відповідного договору, оскільки відповідно до ч. 6 кредитного договору було встановлено графік щомісячних внесків за кредитним договором, відповідно до якого відповідач повинна була вносити щомісячно кошти в розмірі 840,50 грн., а нею було внесено щомісячно платежі в розмірі 200-300 грн., в порушення умов договору, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що нею було сплачено кошти по кредитному договору в розмірі 11 122 грн., однак дані твердження не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і спростовуються зазначеними вище доказами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з умовами договору була ознайомлена, підписала даний договір і отримала кредит в обумовленій сумі, але умови договору порушила.

За ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Суд вважає, що згідно ст. 611 ЦК України підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення коштів, оскільки відповідачем були порушені умови зобовязання, обумовлені договором.

Згідно умов Договору факторингу № 30/10-1 від 30.10.2015 року Публічне Акціонерне Товариство «Ідея Банк» відступило, а ТОВ «ФК «Рантье» прийняло право вимоги за кредитними договорами № Z01.232.70674 від 13.06.2014 року, що підтверджується копією договору факторингу (а.с. 12-17) та витягу з додатку до договору факторингу від 30.10.2015 року (а.с. 24).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути змінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобовязаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у відповідності до законодавства, направляв відповідачу досудову вимогу повідомлення про погашення заборгованості за кредитним договором № Z01.232.70674 від 13.06.2014 року (а.с. 11) в якій було зазначено про відступлення права грошової вимоги, було визначено грошову вимогу та зазначено фактор якому має бути здійснено платіж, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № Z01.232.70674 від 13.06.2014 року в розмірі 18 682 грн. 74 коп.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду, тому, з відповідача на користь позивача стягуються кошти в розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 259,512,514,526, 610, 611, 627, 1054,1078,1079,1082,1084 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212 215, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» ( код ЄДРПОУ 39288002) заборгованість за кредитним договором № Z01.232.70674 від 13.06.2014 року в розмірі 18682,74 грн. ( вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні сімдесят чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» ( код ЄДРПОУ 39288002) судові витрати в розмірі 1378 грн. ( одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_2