Ухвала суду № 60002364, 18.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4509/16 Головуючий 1 інст. - Шелест І.М.

Справа № 646/15429/15-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: cпори, що виникають із

трудових правовідносин

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТА» - Сириці Ігоря Юрійовича на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТА», третя особа: директор товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТА» Луговський Віталій Германович про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2015р. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив поновити на роботі в товаристві з обмеженою відповідальністю «Мета» (далі за текстом - ТОВ «Мета») у зв'язку з відсутністю законної підстави для звільнення за ч. 4 ст. 40 КзПП України, а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2015 року по 18.04.2016 року за 97 днів в сумі 45 144, 77 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 посилався на те, що 07 грудня 2011 року був прийнятий на роботу на посаду спеціаліста по закупівлі сировини в ТОВ «Мета». З 02.12.2015р. по 15.12.2015р. перебував на лікарняному, по виходу з якого дізнався, що наказом №483/1 від 01.12.2015 р. його у відповідності до ст.40 КЗпП України було звільнено з роботи з 01.12.2015 року за прогул без поважної причини - відсутність на робочому місці з 30.11.2015 року. Факт прогулу позивач заперечував, вказуючи, що 30.11.2015р. і 01.12.2015р. знаходився на роботі, з ранку реєструвався в журналі виходу на роботу співробітників ТОВ «Мета», виконував свої трудові обов'язки. У відповідності до специфіки робочого процесу він міг відлучатися з території підприємства для зустрічі з постачальниками металобрухту, його допускала на територію підприємства охорона, він здійснював телефонні дзвінки зі свого телефону на телефонні номери співробітників підприємства, телефонний номер яким він користувався є корпоративним і його не відключали в період 30.11-01.12.2015 року. Йому з числа керівництва підприємства або з відділу кадрів ніхто не телефонував, і не запрошував до себе для надання пояснень з приводу додержання ним трудової дисципліни, але незважаючи на це його безпідставно звільнили з підприємства.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_6 на роботі в ТОВ «Мета» на посаді спеціаліста по закупівлі сировини. Стягнуто з ТОВ «Мета» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 45 144 (сорок п'ять тисяч сто сорок чотири гривні) 77 коп.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «МЕТА»- Сириця І.Ю. просить скасувати вказане рішення, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача вказує, що рішення суду першої інстанції було постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, адже суд, встановивши факт систематичного порушення позивачем посадової інструкції та Правил внутрішнього розпорядку, що виразилось у постійній відсутності ОСОБА_6 на робочому місці , безпідставно зробив висновок про незаконність його звільнення.

Позивач подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги, оскільки відповідним доводам представника відповідача надана належна оцінка в оскаржуваному рішенні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та їх представникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, а сторонами не оспорюється та підтверджується належними доказами, що ОСОБА_6 з 07.12.2011 року по 01.12.2015 року перебував у трудових відносинах з ТОВ "Мета".

Так, відповідно до наказу № 19 від 07.12.2011 року він був прийнятий на посаду спеціаліста по закупівлі сировини в ТОВ «Мета» (а.с. 28).

На підставі наказу № 483/1 від 01.12.2015 року ОСОБА_6 звільнено за прогул на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України з 01.12.2015 року.

У наказі зазначено, що спеціаліст по закупівлі сировини ОСОБА_6 з 30.11.2015 на роботу не виходить, документів про поважність причини відсутності не надав, чим допустив прогул без поважних причин (а.с. 3).

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1, виданої на ім'я ОСОБА_6, вбачається у запису № 29, що він був прийнятий на посаду спеціаліста по закупівлі сировини ТОВ «МЕТА» 07.10.2011 року (наказ № 19 від 07.12.2011 року) та 01.12.2015 року звільнений за прогул на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України (наказ № 483/1 від 01.12.2015 року) - запис у книжці № 30 (а.с. 5-6).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності факту прогулу позивачем 30.11.2015-01.12.2015р., адже у вказані дні він з'являвся на роботу, а залишення ним території підприємства 30.11.2015р. о 10:00 год. та 01.12.2015р. о 10:45 год. було обумовлено характером виконуваної ним роботи, посадовими обов'язками та режимом, що склався на протязі тривалого часу з урахуванням цього. Крім того відповідачем не було в повній мірі дотримано порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП)

Спірним, відповідно до позову, є період з 30.11.2015 року по день звільнення, тобто до 01.12.2015 року включно, за який, як зазначив позивач, він перебував на роботі, зареєструвався у журналі виходу на роботу співробітників ТОВ «Мета» та виконував свої трудові обов'язки.

Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку для робітників ТОВ «Мета», затверджених 23.11.2011 року, на підприємстві існує три режими роботи. Один з них, за яким працював ОСОБА_6, встановлений з 40-годиннгою робочою неділею, з тривалістю робочого часу 8 годин з 8-00 до 16-30, з перервою з 12-00 до 12-30 та двома вихідними днями (субота та неділя).

Обгрунтовуючи наявність фактичних підстав звільнення ОСОБА_7 та заперечуючи проти позову, відповідач на підтвердження відсутності позивача на робочому місці 30.11.2015 року та 01.12.2015 року надав суду світлокопії актів про відсутність на робочому місці:

-від 30.11.2015 року про те, що ОСОБА_6 був відсутній на робочому місці з 11-10 до 17-00 години - (а.с. 30);

-від 01.12.2015 року про те, що ОСОБА_6 був відсутній на робочому місці з 10-50 години до 17-00 години - (а.с. 31);

-01.12.2015 року про відмову ОСОБА_6 надати пояснення щодо його відсутності на робочому місці 30.11.2015 року та 01.12.2015 року - (а.с. 32).

У судовому засіданні допитана у якості свідка ОСОБА_8, дала свідчення про те, що на ТОВ «Мета» працює менеджером персоналу, охарактеризувала ОСОБА_6, таким, що постійно порушує правила внутрішнього розпорядку, знаючи про графік роботи, маючи робоче місце в кабінеті № 7, на роботу постійно приходить з запізненням і до завершення робочого часу покидає своє робоче місце, на телефонні дзвінки не відповідає. У зв'язку з допущеними прогулами були складені акти 30.11.2015 року та 01.12.2015 року про його відсутність на робочому місці. Від ознайомлення з актами ОСОБА_6 відмовився, про що 01.12.2015 року було складено акт.

На підтвердження своїх заперечень, відповідачем надано Журнал виходу на роботу співробітників ТОВ «Мета», оригінал якого оглянутий в судовому засіданні, з якого вбачається, що 30.11.2015 року ОСОБА_6 прийшов на роботу о 10-00 годині та об 11- 10 годині вийшов з роботи; 01.12.2015 року прийшов на роботу о 08-45 годині та о 10-45 годині вийшов з роботи (а.с. 40-42).

Зазначені періоди зазначені і у складених 30.11.2015 та 01.12.2015 року актах.

Надаючи оцінку вищенаведеним даним, колегія суддів відзначає, що статтею 149 КЗпП України визначений порядок застосування дисциплінарних стягнень, відповідно до якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як встановлено у судовому засіданні, 01.12.2015 року ОСОБА_6 перебував на робочому місці з 08.45 до 10.45. Суду не надано доказів того, що у вказаний час ОСОБА_6 був ознайомлений з актом від 30.11.2015 року і йому було запропоновано дати пояснення з приводу підстав відсутності на робочому місці.

Адміністрацією 01.12.2015 року був складений акт, без зазначення часу його складання, про відмову ОСОБА_6 дати письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці протягом 30.11.2015 року та 01.12.2015 року. В той час, коли, відповідно до акту від 01.12.2015 року, ОСОБА_6 залишив робоче місце у 10 годин і був відсутній до 17.00, акт було складено о 17.10.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведення виконання відповідачем вимог ст.149 КЗпП України.

При обранні виду стягнення відповідач не перевірив належним чином наявність або відсутність дисциплінарного проступку, обставини, за яких ОСОБА_6 був відсутній на робочому місці протягом робочого часу 30.11.2015 та 01.12.2015 року, формально склав акт про відмову дати пояснення з приводу відсутності на робочому місці.

Щодо наявності фактичних підстав застосування до позивача заходів стягнення, то відповідно до п. п. 2.1-2.3, 2.5 посадової інструкції спеціаліста по закупівлі сировини ТОВ «МЕТА» до посадових обов'язків ОСОБА_6 входило: забезпечення виконання поставлених завдань по закупівлі сировини; здійснення правильного оформлення документації, пов'язаної з закупкою та поставкою металобрухту, забезпечення завозу лому та відходів металу від поставщиків транспортом підприємства відповідно до отриманих заявок; забезпечувати укладання договорів з закріпленими підприємствами на встановлений об'єм закупівлі лому та відходів металу, слідкувати за своєчасним оформлення специфікації; вивчати всі джерела брухтоутворення закріплених брухтоздатчиків у межах області та за її межами тощо. (а.с. 82)

При цьому відповідно до п. п. 4.3, 4.4, 4.5 зазначеної Інструкції ОСОБА_6 для забезпечення реалізації зазначених обов'язків мав право: самостійно виїжджати для вирішення виробничих питань в установи та на підприємства міста та області; вести перемовини з представниками сторін організацій з питань укаледння господарських договорів; мати власне робоче місце. (а.с. 83)

ОСОБА_6 пояснив, що підприємство має дві адреси: АДРЕСА_1, на кожній з них є журнали виходу - уходу з роботи, які знаходяться на пропускному пункті у охоронця. На підприємстві працює два заготівника ОСОБА_6 та ОСОБА_9 У заготівників не має свого робочого місця: кабінету, стола. До його повноважень входить укладання договорів по заготівлі металобрухту, його поставці, перевезенню. Тобто робота пов'язана з постійними роз'їздами по місту і за його межі. Він має корпоративний телефон і 30.11.2015 року неодноразово спілкувався з робочих питань, в тому числі і з керівництвом. ОСОБА_8 30.11.2015 року пропонувала йому написати заяву за власним бажанням, але він відмовився.

Зазначені обставини також підтвердив свідок ОСОБА_10, який пояснив, що працює у службі безпеки підприємства «Мета» і протягом трьох років знає ОСОБА_6 На підприємстві існує відеоконтроль та журнал приходу-уходу з роботи, де обов'язково відмічаються всі працівники. Спочатку у заготівників був свій робочий кабінет, але протягом останніх шести місяці вони свого робочого місця не мають. На підприємстві в Харкові два заготівника. До ОСОБА_6 нарікань з приводу його роботи не було, за показники у роботі він отримував премії.

Дослідженням журналу обліку приходу та уходу працівників (обліку робочого часу) встановлено, що період часу, який ОСОБА_6 перебував на робочому місці на підприємстві 30.11.2015 року та 01.12.2015 року, такий самий, як і у інші робочі дні. Так, 01.10.2015 року ОСОБА_6 перебував на підприємстві з 11:40 год. до 13:10 год., 02.10.2015 року - з 10:10 год. до 10:40 год. та з 12:00 год. до 14:10 год., 20.10.2015 року - з 11:10 год. до 11:50 год., 21.10.2015 року - з 12:50 год. до 13:00 год., 22.10.2015 року - з 09:55 год. до 12:00 год., 23.10.2015 року - з 09:55 год. до 12:00 год., 26.10.2015 року - з 10:00 год. до 11:25 год., 27.10.2015 року - з 10:00 год. до 11:35 год. У всі інші робочі дні до складання акту аналогічні періоди перебування ОСОБА_6 на підприємстві.

Аналогічні графіки перебування на території підприємства згідно журналу і у другового заготівника - ОСОБА_9

У такому графіку ОСОБА_6 працював і до жовтня 2015 року.

При цьому відповідач не посилався та ним не доведено, що до ОСОБА_6 з цього приводу висувались будь-які застереження.

Більш того, за показники у роботі у грудні, березні, травні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2015 року ОСОБА_6 була нарахована премія у загальному розмірі 31120,91 грн. (а.с. 64). Відповідно ж до п. 6.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «МЕТА» премія видається як захід заохочення за зразкове виконання обов'язків, встановлених трудовим договором, ініціативну, тривалу та бездоганну роботу, значні трудові досягнення.

Отже, відповідач не довів, що у визначені в наказі про звільнення дні мали місце прогули з боку ОСОБА_7

Вищенаведеними даними повністю підтверджуються пояснення позивача щодо характеру, порядку та способу виконання ним посадових обов'язків, які не були пов'язані з постійним перебуванням на виробничій території ТОВ «Мета» за адресою пл. Біологічна, та які також, в свою чергу, узгоджуються з правом ОСОБА_7, передбаченим п. 4.3 посадової інструкції - самостійно виїжджати для вирішення виробничих питань в установи та на підприємства міста та області. Тому відхиляються і доводи апелянта про начебто факти систематичного порушення позивачем посадової інструкції та Правил внутрішнього розпорядку, що виразилось у постійній відсутності ОСОБА_6 на робочому місці.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність застосування до ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи за прогули.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше, як за один рік.

Правильність розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого на користь ОСОБА_6 відповідачем не оспорювалась.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовуОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТА» - Сириці Ігоря Юрійовича відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський