Ухвала суду № 60002295, 23.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

______________

Провадження № 22 -ц/790/2978/16 Головуючий 1 - інстанції - Корекян Н.Р.

Справа № 646/14516/15-ц Доповідач -Зазулинська Т.П.

Категорія - кредитні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів КРУГОВОЇ С.С.,

МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря Пруднікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору споживчого кредиту недійсним,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Червонозаводського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просив визнати недійсним договір споживчого кредиту, укладений 01.11.2007 року між ним і відповідачем.

В обгрунтування позову посилався на невиконання відповідачем преддоговірної роботи; ненадання в письмовій формі умов кредитування, інформаці про орієнтовну сукупну вартість кредиту, методики визначення валютного курсу, строків і комісій, відповідальності сторін, видачу кредиту в іноземній валюті та непопередження про те, що ризики під час виконання зобов'язань несе споживач.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушеннями норм матеріального і процесуального права і визнати недійсним договор про надання споживчого кредиту, укладений між ним і відповідачем.

В обгрунтування скарги посилається на те, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції і відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян, у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями ЗУ " Про захист прав споживачів", проте умови договору суперечать нормам законодавства і порушують його права.

Пункт 4.8 договору встановлює обов"язок позичальника застрахувати майно, що передається в заставу з метою забезпечення виконання зобов"язань за договором, за власний рахунок на користь банку в рекомендованій Банком страховій компанії, що суперечить вимогам ч.2 ст.6 ЗУ "Про страхування" та ст. 627 ЦК України і у відповідності до ч.2 п.5 ст.11 ЗУ " Про захист прав споживачів" вказані положення мають бути віднесені до несправедливих умов.

Згідно п.10.2 кредитного договору встановлено, що Банк не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки у бік збільшення, повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки із зазначенням її розміру і дати початку дії такої ставки шляхом відправлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника, проте відповідачем процентна ставка була збільшена без належного повідомлення позивача, чим він був позбавлений можливості надати письмову відповідь про свою незгоду з таким підвищенням.

Вказує, що норми договору про надання споживчого кредиту суперечать ЦК України, обмежують можливості позивача мати не заборонені законом цивільні права. Також відповідачем не належним чином виконувалися обов"язки, передбачені договором.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третью, п"ятою та шостою статті 203 ЦК України. У відповідності до ст. 236, ч.2 ст.548 цього Кодексу: правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Недійсне зобов"язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов"язання ( вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У разі застосування наслідків недійсності правочину позивач повинен повернути відповідачеві суму наданого кредиту, а відповідач, - повернути позивачеві отримані платежі у рамках обслуговування кредиту.

Сторони в засідання апеляційного суду не з"явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України: в межах доводів апеляцйної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовим розглядом встановлено, що 01.11.2007 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк") укладено кредитний договір, яким видано ОСОБА_3 кредит в розмірі 21.790.00 доларів США на споживчі цілі в порядку, передбаченому умовами кредитного договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.4% річних, зі строком повернення не пізніше 01.11.2027 року.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 кредитного договору сторони визначили, що банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, що дорівнює 110 040,00 грн. за курсом НБУ на день укладання договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином, використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Сторони обумовили, що гривневій еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті.

Іншими умовами договору визначені порядок і строки повернення кредиту, права та обов"язки сторін, а також їх відповідальність за порушення умов договору та ін.

У пункті 10.13. договору зазначено, що підписання договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п.2 ст.11 ЗУ " Про захист прав споживачів".

Постанова НБУ № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", на невиконання якої відповідачем посилається позивач, набрала чинності 12.11.2007 року, тобто після укладення спірного крелдитного договору

Договір підписаний обома сторонами.

Виконання відповідачем обов"язку щодо видачі кредиту у розмірі та у строк, обумовлені договором, позивачем не заперечується.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 192 ЦК України до грошових коштів належить і іноземна валюта, яка може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом, а згідно до ст.. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Можливість кредитування в іноземній валюті на час укладення кредитного договору була передбачена ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Статті 47,49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

АТ «УкрСиббанк» має банківську ліцензію НБУ № 75 від 24.12.2001р., Дозвіл НБУ № 75-2 від 09.11.2002 року та додаток до цього дозволу.

Таким чином, відповідач, як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Отже, кредитний договір за волевиявленням позивача укладений у валюті - долар США, кредитні кошти видані в валюті - долар США, нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором також здійснюється у вказаній валюті.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України, тобто недодержання загальних вимог необхідних для чинності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За укладеним кредитним договором позивач отримав грошові кошти банку на поточний рахунок, взяв на себе зобов'язання щодо користування грошовими коштами банку зі сплатою обов'язкових платежів та інших виплат за умовами кредитного договору.

За роз"ясненнями, що містяться в п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» , при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (статті 215, 1048-1052, 1054,1055) ст..ст. 18,19 ЗУ «Про захист прав споживача».

Доводи позивача та його представника щодо порушення норм ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживача» та заявлені вимоги про визнання кредитного договору недійсним не грунутуються на законі і суперечать вищенаведеним обставинам справи.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен був встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

Встановивши, що сторони на момент підписання договору досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, кредитний договір укладений у письмовій формі, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Колегія суддів визнає, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін і відхилення апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1ч.1 ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) С.С. Кругова

(підпис) Н.О.Міненкова