Постанова № 60002055, 23.08.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3542/16-а

Провадження № 2-а/645/171/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Фунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого - судді Горпинич О.В.,

за участю секретаря судових засідань - Денісенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Інспектора ДПС ГУ МВС України в Харківській області Біліченка Валерія Миколайовича, Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання незаконними та скасування постанов держаного виконавця, зняття арешту, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, яким просить визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2014 року та розшук майна боржника від 06.04.2015 року та такими, що суперечать вимогам закону, оскільки порушень строків у виплаті штрафу у нього не було, також просить визнати незаконним та зняти арешт з автомобіля, зобов'язати державного виконавця Васильєву А.С. повернути автомобіль ВАЗ - 21063, державний номерний знак НОМЕР_1, про що повідомити УДАІ ГУНП України в Харківській області та керівника спеціального майданчика, розташованого у м. Пісочин Харківського району по вул. Крупської, 15, куди був поставлений його автомобіль на зберігання.

В обґрунтування позову посилався на те, що 17.11.2013 року, приблизно о 21 год. 20 хв., керуючи автомобілем ВАЗ - 21063, державний номер НОМЕР_1, який належав йому на праві власності, він був зупинений інспектором ДПС ГУ МВС України в Харківській області Біліченко В.М. на 471 км автодороги Київ-Харків-Довжанський. Інспектором був складений протокол про адміністративне правопорушення серія АВ2 № 518775 від 17.11.2013 року за порушення п. 2.3 ПДР України, оскільки не був пристебнутий паском безпеки. Згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення серія АА2 № 150577 від 17.11.2013 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн.. 26.11.2013 року позивач сплатив штраф у розмірі 51 грн., що підтверджується квитанцією про сплату, відомості про яку внесено в журнал виплати штрафів в ДАІ у відділі адмінпрактики. 02.05.2016 року о 20 годині позивач був зупинений на 19 км автодороги Харків - Сімферополь поліцейським РДПС ГУНП України в Харківській області Онищенко В.А., який повідомив, що автомобіль позивача знаходиться у розшуку і він вимушений скласти акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та відправити його на спеціальний майданчик за адресою: Харківський район, селище Пісочин, вул. Крупської, 15. Від поліцейського йому стало відомо, що автомобіль позивача було вилучено та залишено на штрафмайданчику за постановою державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ Васильєвої А.С. про розшук майна боржника від 06.04.2015 року.

Позивач вважав, що дана постанова була винесена незаконно. Позивач також зазначав, що його ніхто не повідомляв, що відкрито виконавче провадження та ніяких листів він не отримував. Вважав, що неправомірними діями йому нанесено матеріальну та моральну шкоду, оскільки він використовує свій автомобіль для роботи, а також для поїздок до свого престарілого батька - пенсіонера, який живе за межами Харкова і потребує його допомоги.

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просивши про їх задоволення, посилаючись на обставини викладені вище.

Присутня в судовому засіданні представник Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ Васильєва А.С. заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Також зазначила, що на теперішній час нею винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану на підставі п.7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Інспектор ДПС ГУ МВС України в Харківській області Біліченко В.М. в судове засідання не з'явився.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, а також виконавче провадження, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), в редакції на момент відкриття спірного виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини 1 статті 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 11 Закону).

Державний виконавець, зокрема: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (частина 2 статті 11 Закону).

Відповідно до частини 1, пункту 6 частини 2 статті 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 5 статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції на момент накладення на позивача штрафу) справи про адміністративні правопорушення розглядаються, крім іншого, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина 1 статті 27 Закону).

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (частина 1 статті 31 Закону).

Таким чином, боржник повинен бути повідомлений про відкриття виконавчого провадження з метою реалізації своїх прав та зобов'язань у виконавчому провадженні.

У свою чергу, державний виконавець повинен пересвідчитися перед початком примусового стягнення та здійснення інших виконавчих дій, що боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, строк добровільного виконання рішення минув тощо.

Судом встановлено, що 13.02.2014 року до Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ

надійшла постанова у справі про адміністративне правопорушення ВДАІ з обслуговування Фрунзенського району м. Харкова ГУМВС України в Харківській області АА2№150577 від 17.11.2013 року про стягнення штрафу у розмірі 102 грн. з ОСОБА_2 на користь держави.

17.02.2014 року державний виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

25.02.2014 року було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

06.04.2015 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та цього ж числа винесена постанова про розшук майна боржника.

07.04.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

В РДПС ГУНП України у Харківській області позивачу стало відомо, що на даний час на його автомобіль ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 накладено арешти, а саме постановою державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Васильєвої А.С. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме транспортного засобу боржника.

05.05.2016 року позивач звернувся до начальника Фрунзенського ВДВС ХМУЮ із заявою в якій просив зняти арешт з автомобіля, але йому було відмовлено у знятті арешту, оскільки до цього часу ніяких відомостей про сплату боргу державному виконавцю не відомо.

Судом встановлено, що постановою в справі про адміністративне правопоуршення серія АА2 № 150577 від 17.11.2013 року винесену Інспектором ПС РДПС ГУМВС України в Харківській області на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно квитанції № 160/1 від 26.11.2013 року позивачем сплачено штраф у розмірі 51 грн..

Відкрито виконавче провадження постановою від 17.02.2014 року на підставі постанови у справі про адміністративне правопорушення серія АА2 № 150577.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні дані щодо отримання ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Тобто судовим розглядом встановлено і це не було спростовано представником відповідача, що ОСОБА_2 про наявність виконавчого провадження відносно нього, яке перебуває у провадженні Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ про стягнення з нього адміністративного стягнення дізнався лише 05.05.2016 року, тобто тоді, коли особисто звернувся до ВДВС після затримки його автомобіля 02.05.2016 року на трасі Харків - Сімферополь.

Дослідженням документів виконавчого провадження відносно ОСОБА_2, встановлена відсутність достовірних відомостей, що останній своєчасно та належним чином був повідомлений про наявність у державного виконавця у провадженні виконавчого документу про стягнення з нього адміністративного штрафу.

Крім того, доказів направлення зазначеної постанови позивачу як боржнику у виконавчому провадженні суду не надано, що вказує на відсутність доказів обізнаності позивача про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження та необхідності добровільного виконання рішення (сплати штрафу).

Відповідно, наведене вказує на фактичну відсутність у державного виконавця правових підстав для початку примусового виконання рішення постанови ВДАІ.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частин 1-2 статті 40 Закону, у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Таким чином, законодавець передбачив, що в разі необхідності, державний виконавець

може оголосити розшук транспортних засобів, але при цьому, повинен виконати ряд дій, а саме з'ясувати у власника, або органу державної реєстрації про наявність та належність транспортних засобів, їх місце знаходження та прийняти всі міри по виконанню рішення іншим шляхом, і тільки після цього, у разі необхідності, якщо місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника невідоме, може оголосити розшук транспортних засобів.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Незважаючи на відсутність на те правових підстав, державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника від 06.04.2015 року, якою оголошено розшук автотранспорта боржника. Доказів направлення її копії позивачу також відповідачами суду не надано.

В той же час, відповідачем до суду не було надано доказів про необхідність застосування даної дії, у чому саме полягала така необхідність, не надано доказів щодо вартості транспортного засобу з метою оцінки співмірності дії державного виконавця з заборгованістю та доцільністю їх виконання.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для винесення державним виконавцем Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ постанови про розшук та арешт майна боржника від 06.04.2015 року та відповідно, про її протиправність і необхідність скасування.

Крім того, суд вважає, що в даному випадку, виходячи з розміру штрафу у сумі 51 грн., оголошення розшуку транспортного засобу позивача є нелогічним та неспівмірним.

Більше того, позивачем ще 26.11.2013 року сплачено штраф у розмірі 51 грн., що свідчить про виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення серія АА2 № 150577 від 17.11.2013 року.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про визнання протиправною та скасування вищезазначених постанов.

Відповідно, протиправним є затримання транспортного засобу позивача.

В той же час, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення усіх інших заявлених позовних вимог, оскільки вимога про зобов'язання державного виконавця Васильєву А.С. повернути автомобіль ВАЗ - 21063, державний номерний знак НОМЕР_1, про що повідомити УДАІ ГУНП України в Харківській області та керівника спеціального майданчика, розташованого у м. Пісочин Харківського району по вул. Крупської, 15, куди був поставлений його автомобіль на зберігання, заявлена некоректно, оскільки транспортний засіб на даний час знаходиться на спеціальному майданчику, крім того, такі позовні вимоги навіть у разі їх задоволення, не відновлять порушених прав позивача.

При цьому, для належного захисту порушених прав позивача, враховуючи скасування судом постанов про розшук та арешт майна боржника від 06.04.2015 року, дане судове рішення є підставою для звернення до місцевого суду з позовом про витребування майна (транспортного засобу) з чужого незаконного володіння у порядку цивільного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при

вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, належним чином не виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, судовим розглядом достовірно встановлено, що заборгованість по виконавчому провадженню, на підставі якого майно позивача у вигляді автомобілю було заарештовано, була негайно сплачена, про що свідчить відповідна квитанція, надана позивачем.

Приймаючи до уваги, що позивачем адміністративний штраф, на підставі якого було заарештовано його майно у вигляді особистого автомобілю сплачений, продовження арешту майна та його розшук вважається недоцільним, тому постанови державного виконавця про арешт майна та розшук майна від 06.04.2015 року слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158 -163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2014 року № 656/15 (номер за ЄДРВП 42279356).

Скасувати постанови державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 06.04.2015 року про розшук майна боржника та про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 656/15 (номер ЄДРВП 42279356).

В решті позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського Апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя -