Вирок № 59999930, 30.08.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10401/16-к

Провадження № 1-кп/344/458/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.

з участю секретаря: Караїм Ю.В.

прокурора Гринишина В.Д.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом та угодою про примирення щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Новочеркаськ Ростовської області Російської Федерації, жительки АДРЕСА_1, з середньою освітою, росіянки, громадянки України, пенсіонера, вдови, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Злочин вчинено за наступних обставин.

12.07.2016 близько 19 год., 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в середині ТЦ «Велес», що по вул. Вовчинецькій, 225/А в м. Івано-Франківську, залишила свої речі у камері схову, після чого пішла у торговий зал. Здійснивши покупки, ОСОБА_1 повернулась до камери схову та за допомогою ключа від своєї камери помилково відкрила камеру схову № 14, в якій побачила рюкзак чорного кольору, належний ОСОБА_2, після чого у неї виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, діючи умисно з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу із камери схову № 14 таємно викрала рюкзак марки «Sports», чорного кольору, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 4.3-204/16 від 09.08.2016 становить 144,50 грн., в середині якого знаходився мобільний телефон марки «Samsung S5300 Galaxy Pocket» чорного кольору, вартістю 928,88 грн., у якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» № НОМЕР_1, вартістю 20,73 грн., та картою пам'яті марки «micro» на 16 ГБ вартістю 88,20 грн. Окрім цього в рюкзаку знаходився гаманець марки «Нuоbао» чорного кольору, вартістю 67,27 грн, в середині якого були грошові кошти в сумі 600 гривень та 20 євро, що згідно курсу НБУ станом на 12.07.2016 становило 549 грн. Після чого, ОСОБА_1 із місця вчинення злочину скрилась, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 2396,58 гривень.

Справа надійшла до суду з угодою про примирення, укладеною 11.08.2016 під час досудового розслідування між підозрюваною ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2, згідно з умовами якої потерпілий та підозрювана дійшли згоди, що злочин підозрюваною було вчинено саме при викладених вище обставинах, підозрювана беззастережно та у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні злочину, у потерпілого претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої немає.

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії підозрюваної слід кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та сторони узгодили покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вказаному злочині визнала повністю та беззастережно, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримала, а угоду про примирення від 11.08.2016 року просила затвердити.

Потерпілий просив затвердити угоду про примирення, вказав, що викрадені речі йому повернуто.

Прокурор вважає, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Суд, роз'яснивши обвинуваченій ОСОБА_1 суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, її права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України, та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, з'ясувавши при цьому, що обвинувачена правильно розуміє зміст наданих їй прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченої та потерпілого відносно визнання винуватості та укладенні відповідної угоди про примирення немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок.

Суд також враховує наступне.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала себе винною, відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості та виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про примирення при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.471 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується обвинувачена ОСОБА_1, є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченої за ч.1 ст.185 КК України, так як обвинувачена ОСОБА_1 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), що грунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст.349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого, так і особу обвинуваченої, фактичні обставини вчиненого правопорушення, як обставини, що пом'якшують відповідальність обвинуваченої, відповідно до ст.66 КК України, визнано щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, обставини, що обтяжують покарання - відсутні, що відповідає як закону, так і фактичним даним кримінального провадження.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках в Івано-Франківському ОНД та ОПНЛ №3 не перебуває.

Визначаючись у призначенні покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу. Наслідки затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, сторонам зрозумілі.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діяння ОСОБА_1 за ч.1 ст.185 КК України є правильною, а запропоноване угодою покарання у вигляді штрафу також відповідає положенням ст.65 КК України щодо тяжкості злочину, санкції ч.1 ст.185 КК України, з урахуванням даних про особу обвинуваченої, конкретних обставин справи та обставин, що пом'якшують покарання, і відсутності обставин, що обтяжують покарання.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про примирення укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті, що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушень, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов не заявлявся, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, не застосовувались.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинувачену.

Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, керуючись розділом ІІІ вказаної Рекомендації та практикою Європейського Суду з прав людини щодо її застосування, ст.ст.314, 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Угоду про примирення від 11 серпня 2016 року, укладену між підозрюваною ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави із зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УК у місті Івано-Франківську/м.Івано-Франківськ/24060300, банк отримувача: ГУК в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження", - 880 гривень 40 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертизи №4.3-204/16 від 09.08.2016.

Речові докази: CD-R диск (постанова від 14.07.2016) - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення; рюкзак, гаманець, сім-карту, карту пам'яті, мобільний телефон (постанова від 16.07.2016) та грошові кошти у сумі 600 грн та 20 євро (постанова від 18.07.2016) - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_2

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України.

Суддя О.В. Зеленко