Рішення № 59998896, 16.08.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.08.2016 Єдиний унікальний номер 205/86/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.01.2016 року звернувся до Ленінського районного суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, дружина його батька ОСОБА_5.

На момент смерті на ім.*я ОСОБА_4 були відкриті рахунки в ВАТ «Ощадбанк» та ЗАТ КБ «Приватбанк» на яких були накопичені спільні кошти подружжя.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 постійно проживав із спадкодавцем, своєю дружиною ОСОБА_4, на час відкриття спадщини, згідно ст.. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини не заявив відмову від неї.

Однак, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без правових підстав заволоділи грошовими коштами його батька, які він прийняв після смерті своєї дружини ОСОБА_4

Грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заволоділи, вказавши про відсутність інших спадкоємців в заяві про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4

Спільні кошти подружжя знаходилися на рахунку ОСОБА_4 у відділенні Ощадбанку №6719 на загальну суму 1500,65 грн., а також на рахунку у відділенні №42 Дніпропетровського РУ ЗАТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 8646,21 грн.

Відносно грошових внесків з належними відсотками у відділенні Ощадбанку №6719 існувало заповідальне розпорядження, однак батько ОСОБА_6, як непрацездатний вдівець, згідно ст..1241 ЦК України, мав право на обов'язкову частку, яка складає 25%.

Також, його батькові належала половина грошових внесків з належними відсотками у відділенні №42 Дніпропетровського РУ ЗАТ КБ «Приватбанк» на суму 4323,1 грн.

Отже, відповідачі безпідставно і неправомірно заволоділи належним ОСОБА_6 спільним майном подружжя та спадковим майном його батька, як спадкоємця за законом, який відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину у встановлений законом строк.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько - ОСОБА_5.

На підставі вищевикладеного просить витребувати на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти від ОСОБА_3 в сумі 937,9 грн. та ОСОБА_2 в сумі 6484,65 грн. та стягнути судові витрати.

16.08.2016 року ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

16.08.2016р. представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилась. Про місце, дату та час судового засідання сповіщена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4.

20 травня 2005 року подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 склали нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №1029 заповіт подружжя, яким належний їм житловий будинок з господарчими будівлями та земельну ділянку в АДРЕСА_2 та все майно в будинку, заповіли в рівних долях ОСОБА_8 та ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4.

За життя ОСОБА_4 залишила заповідальні розпорядження, складені у філії Правобережному відділені №6719 ВАТ «Державний ощадний банк України» в ТВБВ 6719/0102 (6718/0102) 07.10.1998 року та 25.05.2005 року на ім.*я ОСОБА_3.

Також, після її смерті відкрилася спадщина на належні померлій на підставі договору депозиту від 25.04.2005 року та 10.07.2007 року в ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти всього у сумі 8745,46 грн.

Згідно спадкової справи, після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори звернулися онука ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2.

Крім того, на час відкриття спадщини разом із померлою проживав її чоловік ОСОБА_5.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням від 17 вересня 2008 року зареєстрованого реєстрі за №3-4787 онука померлої ОСОБА_3 набула право власності на грошові внески з належними відсотками на компенсаційному рахунку №91551-2990 у сумі 1500,65 грн. філії Правобережне відділення №6719 ВАТ «Державний ощадний банк України»/а.с.75 на звороті/

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2008 року зареєстрованого в реєстрі за №3-4785 донька померлої ОСОБА_2 набула право власності на грошові внески з належними відсотками на депозитних рахунках 1. НОМЕР_1, 2.НОМЕР_2 у відділенні №42 Дніпропетровського РУ «Приватбанк» всього в сумі 8745,46 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_5.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 року, визнано недійсним заповіт подружжя від 20.05.2005 року в частині розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою; АДРЕСА_2 . А також визнано недійсним заповіт від 17.08.2011 року зареєстрований в реєстрі за №3578 на ім'я позивача.

За змістом ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст..1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до п. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним свідоцтв про право власності за заповідальним розпорядженням на ім'я ОСОБА_3 від 17.09.2008 року, за реєстровим номером 3-4784/45/ від 17.09.2008 року, видане державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори на грошові внески з належними відсотками у сумі 1500,65 грн. в частині, що належали його батьку на суму 937,9 грн. та визнання частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 від 17.09.2008 року, за реєстровим номером 3-4745 від 17.09.2008 року, видане державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори на грошові внески з належними відсотками у сумі 8646,21 грн. в частині, що належали його батьку на суму 6484,65 грн.; визнання за ОСОБА_1, як єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнення із ОСОБА_3 на свою користь коштів в сумі 937,9 грн., а із ОСОБА_2 -6484,65 грн. - відмовлено./а.с.22-23/

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2014 року , рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2014 року - залишено без змін./а.с.24/

Відповідно до п. 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ст.. 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до глави 29 ЦК України.

Відповідно з ч.1 ст.3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що відповідачі безпідставно заволоділи грошовими коштами у відділенні Ощадбанку №6719 на загальну суму 1500,65 грн., а також на рахунки у відділенні №42 Дніпропетровського РУ ЗАТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 8646,21 грн. з порушенням прав його батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки дані кошти є спільним майном подружжя.

Разом з тим, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення , невизнання, оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а не прав померлого, котрий за життя не оспорював ні дій дружини щодо розпорядження вкладами ні отриманих відповідачами свідоцтв про право на спадщину.

У зв'язку з зазначеним суд вважає, що заявлений позов є безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд приходить до висновку, що судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з даним позовом, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 1216,-1223, 396 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти від ОСОБА_3 в сумі 937,9 грн. та ОСОБА_2 в сумі 6484,65 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.Г. Остапенко