Рішення № 59994709, 23.08.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.08.2016

Справа № 920/1552/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючий суддя Зайцева І.В., суддя Костенко Л.А та суддя Коваленко О.В., за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи №920/1552/15:

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Інформаційні комп’ютерні системи”, м. Київ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання”, м. Суми;

про зобов’язання підписати додаткові угоди та стягнення 2 460 629 грн 20 коп,

представники сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився

Суть спору: позивач просить суд зобов’язати відповідача підписати додаткову угоду № ССу-075-12-3 від 10.02.2015 та додаткову угоду № ССу-075-12-4 від 24.02.2015 до ліцензійного договору № ССу-075-12 від 20.12.2012, укладеного між сторонами даного спору, а також стягнути з відповідача 128299 грн 14 коп перерахунку вартості додаткових ліцензій (додаток № 1-1 та № 2-1 до договору, укладеного між сторонами даного спору) та 2332330 грн 06 коп перерахунку вартості неоплачених ліцензій за другий період користування.

02.11.2015 представник відповідача подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просить суд зобов’язати позивача подати суду докази істотного порушення відповідачем договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.11.2015 задоволено клопотання відповідача щодо витребування додаткових доказів та зобов’язано позивача подати суду пояснення та докази щодо істотного порушення відповідачем договору, що є підставою до внесення змін до договору.

18.11.2015 представник позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

18.11.2015 до суду надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» до приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи», про внесення змін до договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.11.2015 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання».

18.11.2015 до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог, в якій просить суд зобов’язати Публічне акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе” підписати додаткову угоду №ССу-075-12-3 від 10.02.2015р. та додаткову угоду №ССу-075-12-5 від 29.10.2015р. до ліцензійного договору №ССу-075-12 від 20 грудня 2012 року; стягнути з Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе” на користь Приватного акціонерного товариства “Інформаційні комп'ютерні системи” суму перерахунку вартості додаткових ліцензій (додаток №1-1 та №2-1 до договору) у розмірі 128 299 грн. 14 коп.; стягнути з Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе” на користь Приватного акціонерного товариства “Інформаційні комп'ютерні системи” суму перерахунку вартості неоплачених ліцензій за другий період користування у розмірі 1 687 153 грн. 36 коп.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.11.2016 відмовлено у прийнятті заяви позивача – Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи» № 5303 від 16.11.2015 про зміну предмету позову.

Крім того, 18.11.2015 представник відповідача подав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.11.2015 задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи та продовжено до 10.12.2015.

27.11.2015 відповідач подав до суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Сумської області від 18.11.2015 по справі № 920/1552/15 про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.11.2015 зупинено провадження у справі.

14.12.2015 ухвалою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 920/1552/15 повернуто апеляційну скаргу Публічному акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання».

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.12.2015 поновлено провадження у справі № 920/1552/15.

04.01.2016 представник позивача в обґрунтування своєї позиції по справі подав до суду письмові пояснення.

05.01.2016 до господарського суду Сумської області надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 по справі № 920/1552/15.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.01.2016 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 по справі № 920/1552/15 повернуто касаційну скаргу Публічному акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання».

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.03.2016 призначено колегіальний розгляд справи № 920/1552/15 у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.03.2016 поновлено провадження у справі № 920/1552/15 та призначено до розгляду.

04.04.2016 до господарського суду Сумської області надійшла касаційна скарга та клопотання про поновлення строку касаційного оскарження Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі № 920/1552/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.06.2016 по справі № 920/1552/15 повернуто касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі № 920/1552/15 публічному акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання».

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.07.2016 поновлено провадження у справі № 920/1552/15 та призначено до розгляду.

21.07.2016 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що згідно пункту 7.1 ліцензійного договору № ССу-075-12 від 20.12.2012 такий договір припинив свою дію 31.12.2015, а тому, на його думку, закінчення строку дії договору унеможливлює внесення до такого договору будь-яких змін та доповнень. Також відповідач зазначає, що згідно пунктів 3.6. та 7.10 ліцензійного договору № ССу-075-12 від 20.12.2012 сторони погодили можливість внесення змін до відповідного договору у випадку курсових коливань, шляхом направлення пропозиції про внесення змін до договору і прийняття такої пропозиції іншою стороною. У своєму відзиві відповідач зазначає про свободу договору та вважає, що не може бути примушений до внесення змін до договору всупереч його волі, таким чином, на його думку, посилання позивача на пункт 3.6 даного ліцензійного договору як на підставу виникнення обов’язку у відповідача підписати додаткові угоди до договору є необґрунтованим.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте 22.08.2016 надіслав до суду заяву в якій підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд розглядати справу без участі їх представника.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:

20.12.2012 між сторонами був укладений ліцензійний договір №ССу-075-12, згідно умов якого позивач зобов’язався у рамках ліцензійної угоди, укладеної з Microsoft Ireland Operations Limited, передати відповідачу ліцензії (тимчасові або постійні) на право користування програмними продуктами Microsoft (п.2.1), а відповідач зобов’язався прийняти право користування програмними продуктами, що визначені у Додатку № 1, та оплатити їх у строки та на умовах, установлених у розділі 3 даного договору (п. 2.10).

Так, згідно Ліцензійної угоди з Microsoft Ireland Operations Limited Приватне акціонерне товариство “Інформаційні комп'ютерні системи”, уповноважений надавати в користування ліцензоване програмне забезпечення Microsoft користувачам на території України.

Перелік програмних продуктів, дозвіл на використання яких надається, погоджений сторонами договору від 20.12.2012 у додатку №1 до договору, вартість ліцензій була погоджена сторонами у додатку №2.

Крім того, сторонами були підписані дві додаткові угоди до договору: додаткова угода №ССу-075-12-1 від 27.09.2013 та додаткова угода №ССу-075-12-2 від 14.11.2013, відповідно до умов яких позивачем (субліцензіаром) відповідачу (ліцензіату) надавалися додаткові ліцензії, текст договору був доповнений додатками №1-1 та №2-1, а також змінена загальна сума винагороди за договором.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № ССу-075-12-2 від 14.11.2013, загальна сума винагороди за договором, виходячи з кількості ліцензій для кожного програмного продукту, зазначеного у додатках №1 та №1-1 до договору, складає 3897316,32 грн. (три мільйони вісімсот дев'яносто сім тисяч триста шістнадцять гривень 32 коп.), без ПДВ., а сума винагороди за додатково надані ліцензії на програмні продукти, перелічені у Додатку №1-1, складає 1095223,68 грн., без ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, своєчасно передавши відповідачеві ліцензії за перший та другий періоди користування, а також додаткові ліцензії, які надавалися ліцензіату на підставі додаткових угод до договору (Акт №1 від 29.12.2012 на суму 934030,88 грн.; Акт №2 від 27.12.2013 на суму 955915,79 грн.; Акт №2 від 30.09.2013 на суму 1103475,96 грн.).

Відповідно до п. 3.6 договору сторони домовилися, що сума винагороди за ліцензії, зазначена у даному договорі, на момент розрахунку може змінюватись на підставі відповідної письмової вимоги будь-якої зі сторін договору у випадку зростання міжбанківського курсу долара США стосовно гривні протягом дії договору в порівнянні з міжбанківським курсом долара США стосовно гривні на дату підписання даного договору більш ніж на 1%. Для перерахунку суми винагороди сторони використовують середньозважений курс долара США на міжбанківському ринку, визначений на офіційному сайті НБУ , який становить 809 грн за 100 доларів США на дату підписання даного договору.

У випадку зміни винагороди за ліцензії в порядку, передбаченому п. 3.6. договору, два екземпляри додаткової угоди про зміну винагороди за ліцензії підписуються субліцензіаром та направляються іншій стороні на оформлення разом з рахунком на оплату, в якому зазначена сума до оплати після перерахунку. Інша сторона зобов’язана підписати додаткову угоду і повернути її субліцензіару не пізніше 5 календарних днів від дня її одержання (п. 3.7 договору).

У зв'язку зі значним зростанням курсу долара США позивачем на адресу відповідача 26 лютого 2015 року був направлений лист (вих. №1530/1 від 26.02.2015р.) щодо підписання додаткової угоди №ССу-075-12-3 від 10.02.2015р. та додаткової угоди №ССу-075-12-4 від 24.02.2015р. щодо перерахунку вартості додаткових ліцензій за курсом долару США до гривні на дату їх оплати (24.02.2014 р.) та перерахунку вартості неоплачених ліцензій за другий період користування. Разом з листом позивач направив відповідачу два оригінала підписаних з боку субліцензіара додаткової угоди №ССу-075-12-3 від 10.02.2015р. та додаткової угоди №ССу-075-12-4 від 24.02.2015р. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ці документи були вручені ліцензіату 25.03.2015р., проте, відповідач так і не підписав додаткову угоду №ССу-075-12-3 від 10.02.2015р. та додаткову угоду №ССу-075-12-4 від 24.02.2015р.та не повернув підписані примірники постачальнику.

Відповідно до умов договору та додаткової угоди №ССу-075-12-3 ліцензіат має сплатити субліцензіару суму перерахунку вартості додаткових ліцензій за курсом на дату їх оплати (24.02.2015р.) у розмірі 128 299 грн. 00 коп. Відповідно до умов договору та додаткової угоди №ССу-075-12-4 ліцензіат має сплатити субліцензіару суму перерахунку вартості неоплачених Ліцензій за другий період користування у розмірі 2 332 330 грн 06 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач (ліцензіат) в порушення умов договору не підписав додаткову угоду №ССу-075-12-3, додаткову угоду №ССу-075-12-4 до договору та не сплатив субліцензіату (позивачу) суму перерахунку вартості ліцензій у загальному розмірі 2 460 629 грн 20 коп.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Як вище зазначалось, відповідно до п. 3.6 договору сторони домовилися, що сума винагороди за ліцензії, зазначена у даному договорі, на момент розрахунку може змінюватись на підставі відповідної письмової вимоги будь-якої зі сторін договору, але у п. 7.10 договору сторони узгодили, що всі зміни, доповнення, додатки до даного договору повинні бути виконанні в письмовій формі у вигляді додаткової угоди до даного договору, підписані сторонами й скріплені їх печатками.

Таким чином, сторони погодили можливість внесення змін до договору у випадку курсових коливань, шляхом направлення пропозиції про внесення змін до договору та прийняття такої пропозиції іншою стороною.

За змістом частин 2-4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. При цьому ст.. 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Зміна ж договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається судом у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.ч. 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України.).

Таким чином, зазначені вище норми права встановлюють правило, згідно якого зміна договору можлива лише у двох випадках: або добровільно за згодою сторін, або примусово судом, однак лише у тому разі, якщо обов’язок внести такі зміни прямо передбачений законом.

Отже, ні законом, ні договором не передбачено обов’язок вносити зміни до договору у разі зростання міжбанківського курсу долара США стосовно гривні, а навпаки встановлено внесення змін до договору за взаємною згодою сторін, тому відсутні правові підстави, щодо зобов’язання відповідача підписати додаткову угоду № ССу-075-12-3 від 10.02.2015 та додаткову угоду № ССу-075-12-4 від 24.02.2015 до ліцензійного договору № ССу-075-12 від 20.12.2012.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В позові - відмовити

Повне рішення складено 29.08.2016.

ГОЛОВУЮЧИЙ Суддя І.В. Зайцева

СУДДЯ л.а. костенко

СУДДЯ о.в. коваленко