Рішення № 59989974, 22.08.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2016 р.Справа № 922/2088/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків про cтягнення коштів у сумі 35780 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1С, довіреність б/н від 19.04.2016 р.,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №67д-16 від 01.08.2016р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця ПуАТ Українська залізниця - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача приватного акціонерного товариства Харківський коксовий завод - про стягнення штрафу в сумі 35780,00 грн. Окрім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неправильним зазначенням відповідачем у накладній маси вантажу, за що, відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, передбачено санкцію у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

17.08.2016 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшов лист із поясненнями по справі, однак суд не може розцінити дане звернення як вираз процесуальної волі учасника судового процесу, оскільки відповідні пояснення направлені до суду у форматі документа Microsoft Word, не містять підпису уповноваженого представника. Оригіналу відповідних пояснень чи їх належним чином засвідченої копії до початку судового засідання 22.08.2016 р. від позивача до суду не надійшло.

В судовому засіданні 22.08.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, визначених у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, посилається на те, що: позивачем в тексті претензії та позовної заяви зазначено комерційний акт АА №007739/3 від 13.01.16 р., а додано до позовної заяви комерційний акт РА №007739/3 від 13.01.2016 р.; у комерційному акті зазначено інше найменування вантажу, ніж зазначено у накладній; комерційний акт має виправлення в тексті, що є порушенням правил його складення; контрольне зважування вантажу було здійснено позивачем на вагонний вагах, що не відповідають встановленим вимогам, а наданий технічний паспорт на вагонні ваги не свідчить про те, що при контрольному зважуванні були використані саме визначені в технічному паспорті ваги; в тексті розділу Д комерційного акту, як таких, що проводили зважування вантажу, зазначено інших осіб, ніж тих, що підписали комерційний акт; під час контрольного зважування вантажу було порушено Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15 червня 1965 р. N П-6, оскільки представника відповідача не було запрошено на контрольне зважування вантажу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Як свідчить накладна №43823822 від 10.01.2016 р. (арк.с. 11) та не заперечуються учасники судового процесу, 10.01.2016 р. позивач (як перевізник) на станції Основа Південної залізниці прийняв від відповідача (як вантажовідправника) вантаж (кокс доменний. КД-1 фр. + 25мм у власному п/в, промаркованому вапном, у вологому стані, масою 47000 кг.) для здійснення перевезення до вантажоодержувача (ПАТ «Нікопольський завод феросплавов») на станцію Нікополь Південної залізниці.

Зважування вантажу перед відправкою здійснено вантажовідправником (відповідачем) на вагонних вагах (150 т).

Перевезення вантажу здійснювалось навалом у вагоні №67683854, за тарифом 7156,00 грн.

12.01.2016 р. вказаний вантаж було доставлено на станцію вантажоодержувача.

12.01.2016 р. вантажоодержувач звернувся до позивача із заявою про здійснення, на підставі ст. 52 Статуту залізниць України, контрольного зважування вантажу, зокрема, вантажу у вагоні №67683854, перевезення якого здійснено згідно накладної №43823822 від 10.01.2016 р.

Як свідчить Книга зважування вантажів на вагонних вагах станція ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (арк.с. 17-18), 12.01.2016 р. було зважено вагон №67683854 з вантажем, маса брутто якого визначена в розмірі 67300 кг., а маса вантажу (згідно даних накладної) 47000 кг. Зважування вагону з вантажем було здійснено представниками прийомоздавальника Мацан, Дорошенко; вантажоодержувача Марченко, Бохан; заступником начальника станції Гулега.

13.01.2016 р., після вивантаження вагону №67683854, позивачем було здійснено контрольне зважування вантажу на 100 т тензометричних вагонних вагах, за результатами якого було виявлено невідповідність зазначеної відповідачем в накладній №43823822 від 10.01.2016 р. ваги вантажу, а саме недостачу вантажу вагою 2800 кг.

За результатами контрольного зважування вантажу від 13.01.2016 р. було складено комерційний акт РА№007739/3, який підписали: від прийомоздавальника Дорошенко; від вантажоодержувача Бохан; заступник начальника станції Гулега; начальник вантажного району Щербина (комерційний акт РА№007739/3 від 13.01.2016 р., арк.с. 12).

Факт контрольного зважування від 13.01.2016 р. було також зафіксовано в Книзі зважування вантажів на вагонних вагах станція ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (арк.с. 17-18).

У звязку з виявленою недостачею вантажу, на підставі ст. 118 Статуту залізниць України, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 35780,00 грн.

Позивач стверджує, що вказаний штраф відповідачем в досудовому порядку не сплачено, що й зумовило звернення до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом ОСОБА_3 України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають, зокрема, порядок і умови перевезень - є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Згідно з п. 2 Статуту залізниць України, статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

За приписами п. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

У наявній в матеріалах справи накладній №43823822 від 10.01.2016 р. (арк.с. 11), відповідач зазначив, що у вагоні №67683854 знаходиться вантаж вагою 47000 кг.

Згідно п. 52 Статуту, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто.

В п. 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N644, кокс вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто, а саме 1%.

Відповідно до п. 53 Статуту, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

Обставини справи свідчать, що під час перевірки вантажу згідно накладної №43823822 від 10.01.2016 р. (арк.с. 11) позивачем було виявлено недостачу вантажу в кількості 2800 кг.

За приписами п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній, зокрема, маси вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

Згідно п. 118 Статуту, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Враховуючи, що провізна плата згідно накладної №43823822 від 10.01.2016 р. становить 7156,00 грн., розрахований позивачем штраф у розмірі 35780,00 грн. відповідає вимогам п. 118 Статуту.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів сплати штрафу частково або в повному обсязі.

За таких обставин, з огляду на виявлене позивачем неправильне зазначення відповідачем у накладній маси вантажу (недостача вантажу), відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем штрафу за відповідне порушення, перевіривши розмір штрафу на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 35780,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає, що факт зазначення позивачем в тексті претензії та позовної заяви реквізитів комерційного акту АА №007739/3 від 13.01.16 р., замість РА №007739/3 від 13.01.2016 р., не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки, позивачем в обгрунтування позовних вимог надано саме комерційний акт РА №007739/3 від 13.01.2016 р. Окрім того, згідно пояснень позивача в тексті претензії та позовної заяви допущено описку щодо серії комерційного акту, комерційних актів серії АА у позивача взагалі не існує. Відповідні обставини відповідачем не спростовано.

Заперечення відповідача щодо зазначення у комерційному акті іншого найменування вантажу, ніж зазначено у накладній - є необґрунтованими.

Відповідно до накладної №43823822 від 10.01.2016 р. вантаж - кокс доменний. КД-1 фр. + 25мм у власному п/в, промаркованому вапном.

Відповідно до комерційного акту РА №007739/3 від 13.01.2016 р. вантаж - кокс доменний фр.25мм, маркований вапном.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, що кокс доменний. КД-1 фр. + 25мм у власному п/в, промаркованому вапном та кокс доменний фр.25мм, маркований вапном є різними товарами.

Окрім того, вказаний комерційний акт містить посилання на накладну №43823822 від 10.01.2016 р.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем при контрольному зважуванні було перевірено масу іншого вантажу, ніж зазначено у накладній №43823822 від 10.01.2016 р.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що відповідно до п. 8 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, комерційні акти заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. Разом з тим, наявність виправлень в комерційному акті не визначається як підстава його недійсності, а наявне виправлення в Розділі Д, рядок 5 комерційного акту РА №007739/3 від 13.01.2016 р. свідчить про закреслення зайвих літер та не свідчить, що у звязку з допущенням такого виправлення позивачем недостовірно засвідчено обставини контрольного зважування вантажу.

Твердження відповідача про наявність підстав для відмови у позові з огляду на те, що контрольне зважування вантажу було здійснено позивачем на вагонний вагах, що не відповідають встановленим вимогам, а наданий технічний паспорт на вагонні ваги не свідчить про те, що при контрольному зважуванні були використані саме визначені в технічному паспорті ваги (адже комерційний акт не містить посилання на номер чи модифікацію ваг, технічний паспорт) є необґрунтованими.

Відповідно до п.п. 13, 14 Статуту, для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Ваги і вагові прилади підлягають обов'язковій державній повірці і тавруванню в установленому порядку. Зважування вантажів на несправних вагах, а також на вагах з простроченими термінами повірки і таврування не дозволяється.

Згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №0280 (арк.с. 14-16) належні позивачу 100 т. вагонні ваги знаходяться в технічно справному стані, систематично проходять планове технічне обслуговування; відповідні ваги були використані позивачем при контрольному зважуванні. Інші, ніж зазначено в технічному паспорті 100 т. вагонні ваги у позивача відсутні, що відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не спростовано.

Відсутність в комерційному акті посилання на номер чи модифікацію ваг, технічний паспорт вказані висновки не спростовує, оскільки ані Статутом, ані Правилами складання актів (стаття 129 Статуту) не визначено обовязку залізниці вказувати в комерційному акті відповідні відомості.

Заперечення відповідача, обґрунтовані тим, що в тексті розділу Д комерційного акту такими, що здійснювали зважування вантажу, визначено інших осіб, ніж ті, що підписали комерційний акт, не свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, про що суд зробив висновок з наступного.

В п. 4 Правил складання актів (стаття 129 Статуту) зазначено, що у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагон

Відповідно до п. 5 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), у разі перевірки маси тари вагона не тим працівником станції, який брав участь у зважуванні вагона з вантажем, в розділі "Д" комерційного акта зазначається прізвища працівника станції, який брав участь у зважуванні вагона з вантажем і працівника станції, який брав участь у зважуванні порожнього вагона. Акт підписується працівником станції, який перевіряв тару вагона.

За приписами п. 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як свідчать наявні в матеріалах справи накладна, комерційний акт та книга зважування вантажів на вагонних вагах (арк.с. 11, 12, 17-18 відповідно), вантаж прибув на станцію вантажоодержувача 12.01.2016 р. Цього ж дня, відповідно до п. 4 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), прийомоздавальник Мацан, вантажоодержувач Марченко, заступник начальника станції Гулега, прийомоздавальник Дорошенко, вантажоодержувач Бохан здійснили зважування вагона з вантажем.

13.01.2016 р. прийомоздавальник Дорошенко, вантажоодержувач Бохан, заступник начальника станції Гулега та начальник вантажного району Щербина здійснили контрольне зважування безпосередньо маси вантажу (без вагону).

У відповідності до п.п. 5 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), в тексті Розділу Д комерційного акту було зазначено прізвища осіб, які приймали участь у зважуванні вагону з вантажем та не приймали участі у зважуванні вантажу, а відповідно до п. 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту) комерційний акт підписано начальником вантажного району, працівником станції, який особисто здійснював перевірку, одержувачем вантажу та заступником начальника станції особами, які здійснили 13.01.2016 р. зважування вантажу та виявили факт недостачі.

Відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі (постанова Верховного Суду України від від 20 червня 2006 року справа N 20-4/089, яка з огляду на положення ст. 82 ГПК України, є обовязковою для врахування судом першої інстанції).

За таких обставин, враховуючи у сукупності зміст накладної, комерційного акта та книги зважування вантажів на вагонних вагах, визначені відповідачем, як підстава для відмови у позові, заперечення є необґрунтованими.

Юридично неспроможними є також заперечення відповідача щодо порушення під час контрольного зважування вантажу (у звязку з відсутністю запрошення на контрольне зважування вантажу представника відповідача) Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15 червня 1965 р. N П-6, оскільки положення даного акту регулюються правовідносини з приймання товару між продавцем та покупцем, але не стосуються правовідносин із настання деліктної відповідальності за неналежне оформлення перевізних документів між залізницею (як перевізником) та вантажовідправником.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до яких при задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», п.п. 2, 13, 14, 23, 24, 52, 53, 118 Статуту залізниць України, п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644, п. 4, 5, 8, 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334 та керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, Набережна Червоношкільна, б. 24, код ЄДРПОУ 24481702) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпро (Дніпропетровськ), проспект Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф в сумі 35780,00 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_4