Рішення № 59989869, 22.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016Справа №910/11026/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ПЛЮС УКРАЇНА"

до Приватного акціонерного товариства "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС"

про стягнення 256 280,36 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Литвин І.О. за довіреністю №б/н від 27.01.2016

Від відповідача: Карук О.О. за довіреністю №393 від 24.12.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ПЛЮС УКРАЇНА" до Приватного акціонерного товариства "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС" про стягнення 256 280,36 грн., у тому числі 232 000,00 грн. основного боргу, 8 341,13 грн. трьох процентів річних та 15 939 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товарів № 1573-3 від 15.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11026/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Позивач уповноважених представників до судового засідання 20.07.2016 не направив, проте, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Через відділ діловодства суду 20.07.2016 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відпусткою представника позивача та не можливістю взяти участь у судовому засіданні. Дане клопотання було судом відхилене як безпідставне.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання не направив, проте, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 відкладено розгляд справи до 03.08.2016, у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 01.08.2016 від позивача надійшла довідка-підтвердження, яку залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2016 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом розглянуто та задоволено з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 продовжено строк розгляду спору та оголошено перерву в судовому засіданні до 22.08.2016, для витребування у сторін додаткових доказів.

Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2016 надав суду акт звіряння взаєморозрахунків, який залучено до матеріалів справи, та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечив в частині стягнення % річних та інфляційних втрат. Основний борг в сумі 212 000,00 грн. визнав.

У судовому засіданні 22.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ПЛЮС УКРАЇНА" (надалі за текстом - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС" (надалі за текстом - покупець) 15.06.2015 було укладено договір поставки товарів №1573-3 (надалі за текстом - договір).

За умовами договору, згідно з п.1.1. та п.1.2. позивач зобов'язався поставити (передати у власність) відповідачеві засоби індивідуального захисту (надалі - товар), а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити вказаний товар на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.3. договору ціна за одиницю товару, його якісні та кількісні характеристики встановлюються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п.4.1. договору, загальна сума договору визначається як сумарна вартість товарів, поставка яких здійснюється згідно специфікацій, і становить 2 000 000,00 грн.

Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпустки товару ( п.2.3. договору).

Оплата товару, згідно з п.4.3. договору, здійснюється після поставки товару з відстроченням платежу на сім банківських днів.

Позивач на виконання умов договору, відповідно до специфікації №1 від 15.06.2015 року, поставив відповідачу товар на загальну суму 942 000,00 грн.

Факт поставки товару та отримання його відповідачем підтверджується видатковими накладними №Ян00000000000344 від 02.10.2015 на суму 878 484,00 грн., №Но00000000000334 від 12.11.2015 на суму 9 516,00 грн. та №Ян00000000000344 від 29.01.2016 на суму 54 000,00 грн., а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №490 від 01.10.2015, №575 від 11.11.2015 та №37 від 28.01.2016.

В той же час відповідач лише частково оплатив товар у розмірі 710 000,00 грн., у зв'язку з чим загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 10.06.2016 становить 232 000,00 грн.

Позивач неодноразово в усній формі звертався до відповідача з вимогою оплатити отриманий ним товар. Відповідач на звернення позивача не реагував і заборгованості не сплачував.

13.04.2016 на адресу відповідача була направлена претензія №101 від 12.04.2016, якою позивач вимагав у відповідача сплатити існуючу заборгованість. Натомість відповідач заборгованість так і не погасив.

Представник позивача пояснив суду, що оскільки відповідач так і не виконав зобов'язання за договором та не оплатив за поставлений товар у встановлений строк, то Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ПЛЮС УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС" про стягнення 232 000,00 грн. суми основного боргу, 8 241,13 грн. три проценти річних, 15 939,23 грн. інфляційних витрат, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором поставки товарів №1573-3 від 15.06.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання за договором та не оплатив за поставлений йому товар.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Господарський суд встановив, що позивачем на виконання умов договору надано послуги на загальну суму 942 000,00 грн., що видатковими накладними №Ян00000000000344 від 02.10.2015 на суму 878 484,00 грн., №Но00000000000334 від 12.11.2015 на суму 9 516,00 грн. та №Ян00000000000344 від 29.01.2016 на суму 54 000,00 грн., а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №490 від 01.10.2015, №575 від 11.11.2015 та №37 від 28.01.2016.

В той же час господарським судом встановлено, що станом на 09.06.2016 відповідач лише частково оплатив товар на суму 710 000,00 грн. Крім того, з наданих пояснень та акту звірки розрахунків випливає, що відповідачем також сплачено 10 000,00 грн. - 10.06.2016 та 10 000,00 грн. 14.06.2016. У зв'язку з чим загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення у даній справі становить 212 000,00 грн.

Згідно з ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визнаному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З системного аналізу вищевикладеного, оскільки свого обов'язку щодо оплати наданих послуг на суму 212 000,00 грн. відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Судом було встановлено, що основний борг за договором про поставки товарів № 1573-3 від 15.06.2015. у розмірі 720 000,00 грн. був погашений відповідачем до звернення з даним позовом до суду (до 14.06.2016), а 10 000,00 грн. боргу після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу, який був сплачений 10.06.2016 підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. основного боргу, які були сплаченні 14.06.2016 не підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 8 241,13 грн. три проценти річних, 15 939,23 грн. інфляційних витрат.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки товарів №1573-3 від 15.06.2015, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 8 241,13 грн. три проценти річних та 15 939,23 грн. інфляційних витрат.

Відповідач заперечив проти позову в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, посилаючись на те що відповідач до п. 4.3. договору підставами до для плати є рахунок продавця. Пояснив суду, що позивачем рахунки йому не виставлялись.

Господарський суд не приймає дане твердження відповідача як підставу для відмови у позовних вимогах про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, пунктом 4.3. договору встановлений строк сплати отриманого товару - після поставки товару відстрочення плати до семи банківських днів.

Таким чином, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу 3% річних та інфляційних втрат, за період, починаючи з 13.10.2015, 24.11.2015 та 10.02.2016.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ПЛЮС Україна» до Приватного акціонерного товариства "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС" обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2А, ідентифікаційний код 32785994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ПЛЮС УКРАЇНА» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 26, ідентифікаційний код 35086694) 212 000 (двісті дванадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 8 341 (вісім тисяч триста сорок одна) грн. 13 коп. трьох процентів річних, 15 939 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 23 коп. інфляційних втрат та 3 694 (три тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн. припинити.

4. У позовних вимогах про стягнення 10 000,00 грн. відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 26.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина