Рішення № 59989866, 22.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016

Справа № 910/10540/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" (далі – Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-К" (далі – Покупець) про стягнення 167 375,82 грн.,

за участі представників:

позивача: не з’явились,

відповідача: не з’явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного між ним та Покупцем 1 серпня 2014 року договору поставки № Б-8 (далі – договір) позивач здійснив поставку продукції торговельних марок Шостка, Славія, Ферма, Тульчинка, Комо, Звенигора та Національна Традиція (далі – товар) на загальну суму 398 610,51 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов’язання з оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, заборгувавши Товариству 271 202,15 грн., останнє, посилаючись на статті 525, 530, 610, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 173, 175, 193, 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України), просило суд стягнути з Покупця 167 375,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 червня 2016 року порушено провадження у справі № 910/10540/16 та призначено її розгляд на 7 липня 2016 року.

До початку призначеного судового засідання представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог від 7 липня 2016 року, в якій останнім було виправлено арифметичну помилку в прохальній частині позову, оскільки вірною сумою боргу, яку просить стягнути Товариство з відповідача, є 271 202,15 грн.

Під час судового засідання 7 липня 2016 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та у вищезазначеній заяві про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 7 липня 2016 року розгляд справи було відкладено на 21 липня 2016 року.

21 липня 2016 року судом продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням представника позивача та відкладено розгляд справи на 22 серпня 2016 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання, призначене на 22 серпня 2016 року, не забезпечив.

Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника також не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 8 червня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 7 липня 2016 року та 21 липня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. У свою чергу представник позивача про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 22 серпня 2016 року, був повідомлений у судовому засіданні, яке відбулось 21 липня 2016 року.

Отже, за змістом вищезазначеної норми сторони завчасно та належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Крім того, їм надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2014 року між сторонами у справі було укладено договір, за умовами якого позивач зобов’язався поставити і передати у власність Покупця, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити на умовах DDP (згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року) продукцію визначених у договорі торговельних марок, згідно із замовленням Покупця та товарно-супровідною документацією, які складають невід’ємну частину цього договору, поставлену за адресами, зазначеними у додатку № 2 до даного правочину.

У пункті 2.12 договору сторони погодили, що Товариство вважається таким, що виконало зобов'язання по поставці, якщо воно поставило покупцю товар до місця, визначеного в замовленні, та за ціною, узгодженою в специфікації, яка діє на момент замовлення Покупцем товару, з усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та даним договором, і якщо внаслідок приймання товару було встановлено його відповідність умовам законодавства України, замовленню та умовам договору. При цьому, дата накладних (видаткової, податкової, товарно-супровідної) повинна була відповідати даті поставки.

Відповідно до пункту 4.1 укладеного правочину позивач зобов’язався поставляти товар за цінами, погодженими сторонами у специфікації, яка є діючою на момент замовлення товару покупцем (додаток №1 до договору), з урахуванням знижок.

На виконання умов договору 5 серпня 2014 року, 8 березня 2015 року, 18 березня 2015 року, 15 січня 2016 року, 29 січня 2016 року, 1 лютого 2016 року, 9 лютого 2016 року, 29 лютого 2016 року, 1 березня 2016 року, 1 квітня 2016 року, 4 квітня 2016 року та 10 травня 2016 року між сторонами підписані специфікації до даного правочину.

Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних (пункт 4.2 вказаної угоди).

Згідно з пунктом 4.3 договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 1 січня 2015 року) оплата за товар мала бути здійснена: ЦМП – протягом 21 календарного дня, сирна група – протягом 28 календарних днів, заморозка – протягом 55 календарних днів від дати поставки/дати реалізації товару покупцям магазину. Обов’язковою умовою для оплати товару, поставленого за договором, мала бути наявність у Покупця належним чином оформлених накладної, податкової накладної та інших документів, передбачених розділом 2.1 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації.

Відповідно до пункту 4.12 договору сторони зобов’язались із періодичністю один раз на місяць проводити звірку взаєморозрахунків та підписувати відповідні акти звірки. Покупець зобов’язався готувати та надавати постачальнику акт звірки до 3 числа наступного місяця, а позивач – протягом трьох днів з моменту отримання акту підписати його та надіслати відповідачу та заявити у письмовому вигляді мотивовані зауваження.

Судом встановлено, що станом на 4 травня 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором становила 322 808,89 грн., що також відображено в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 1 травня 2016 року по 22 травня 2016 року, який складений, підписаний обома сторонами та скріплений печатками вказаних юридичних осіб. Копія вказаного акту міститься в матеріалах справи.

Також позивачем на виконання умов договору протягом травня 2016 року було поставлено Покупцю товар на суму 75 801,62 грн. Копії відповідних видаткових накладних наявні в матеріалах справи.

У свою чергу відповідачем за період з 5 травня 2016 року по 19 травня 2016 року здійснено оплату за даним правочином на загальну суму 127 408,36 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок позивача та здійснення повернення товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних на повернення товару та відповідними банківськими виписками про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку Товариства.

Таким чином, заборгованість Покупця перед позивачем за договором станом на 22 травня становить 271 202,15 грн. (322 808,89 грн. (початкове сальдо) + 75 801,62 грн. (вартість поставленого товару в звітному періоді) – 127 408,36 грн. (сума сплачених грошових коштів у звітному періоді)).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 271 202,15 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Покупець на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-К» (03146, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 15, ідентифікаційний код 38365337) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Сервіс» (04060, місто Київ, вулиця Максима Берлінського, будинок 8, ідентифікаційний код 33308143) 271 202 (двісті сімдесят одну тисячу двісті дві) грн. 15 коп. основного боргу, а також 4 068 (чотири тисячі шістдесят вісім) грн. 03 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 серпня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко