Рішення № 59989671, 08.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016р. Справа№ 914/129/16

За позовом: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець, Львівська область

про зобовязання вчинити дії

Головуючий суддя Мазовіта А.БСуддя Сухович Ю.О.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Залицайло М.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 08.01.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 04.01.2016р.)

Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець, Львівська область про зобовязання вчинити дії.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 15.01.2016р. призначив розгляд справи на 08.02.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника відповідача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 29.03.2016 р.

Ухвалою суду від 29.03.2016 р. призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 29.03.2016 р.) визначено колегію у складі суддів Мороз Н.В. та Кидисюк Р.А., головуючий суддя Мазовіта А.Б. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника відповідача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 14.06.2016 р.

У звязку із перебуванням судді Мороз Н.В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 06.06.2016 р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Мороз Н.В. замінено суддею Сухович Ю.О.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязком для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Згідно ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» надання послуг з питного водопостачання здійснюється на підставі договору. У відповідності до зазначених норм позивач надіслав на адресу відповідача проект договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. Вказаний договір відповідач підписав із протоколом розбіжностей. Позивач розглянув протокол розбіжностей та задля врегулювання розбіжностей 17.12.2015 р. сторони провели спільну нараду з обговорення протоколу розбіжностей до договору. За результатами наради сторонами складено та підписано протокол спільної наради від 17.12.2015 р., відповідно до якого позивач погодився з викладенням пунктів 2.1.2., 2.1.10., 5.2.3., 7.2.8. договору та додатків №1-№6 у редакції відповідача, а неврегульованими залишилися пункти 2.1.7., 2.1.10., 2.1.11., 2.2.2., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.7., 3.1., 3.2., 3.2.1., 3.2.3., 3.2.4., 5.3., частину другу п. 5.4., частини 5 п. 5.4., 5.5., 6, 7.2., 7.2.5., 7.2.8., 7.2.9., 7.4.2., 7.4.3, 7.4.8., 7.5.3., 8.1.4., 8.3., 8.4.1., 10.2., 10.3., 11.1., 11.2., 11.3., 13.3. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. Відповідно до ч. 5 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобовязана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У звязку з наведеним, позивач просив суд зобовязати відповідача прийняти та укласти спірні пункти 2.1.7., 2.1.10., 2.1.11., 2.2.2., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.7., 3.1., 3.2., 3.2.1., 3.2.3., 3.2.4., 5.3., частину другу п. 5.4., частини 5 п. 5.4., 5.5., 6, 7.2., 7.2.5., 7.2.8., 7.2.9., 7.4.2., 7.4.3, 7.4.8., 7.5.3., 8.1.4., 8.3., 8.4.1., 10.2., 10.3., 11.1., 11.2., 11.3., 13.3. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. у редакції позивача, судові витрати покласти на відповідача.

25.04.2016 р. через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог шляхом викладення спірних пунктів 3.2.3., 3.2.4., 6.1. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. в новій редакції.

Ухвалою суду від 25.04.2016 р. вказану заяву про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду як заяву про зміну предмету позову, подальший розгляд справи здійснювався щодо вимог, зазначених з урахуванням заяви.

18.05.2016 р. через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог шляхом викладення спірних пунктів 2.1.7., 2.1.11., 2.2.2., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.7., 3.1., 3.2., 3.2.1., 3.2.3., 3.2.4., 5.3., частини другої п. 5.4., частини пятої п. 5.4., 5.5., 6.1., 6.2., 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3., 6.3., 6.4., 7.2.3., 7.2.5., 7.2.9., 7.4.2., 7.4.3.,7.4.8., 7.5.3., 8.1.4., 8.3., 8.1.4., 8.3., 8.4.1., 10.2., 10.3., 11.1., 11.2., 11.3., 13.3. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. в новій редакції.

Ухвалою суду від 18.05.2016 р. вказана заява про уточнення позовних вимог залишена без розгляду.

30.06.2016 р. через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд зобовязати відповідача прийняти та укласти спірні пункти 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.7., 3.1., 3.2., 3.2.1., 5.3., 6.1., 6.2., 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3., 6.3., 6.4., 7.2.3., 7.4.8., 7.5.3., 8.3. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. у редакції позивача, судові витрати покласти на відповідача.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, додаткових запереченнях, поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27.11.2015 р. Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (позивач) надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» (відповідача) проект договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» повернуло підписаний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. разом з протоколом розбіжностей.

Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області розглянуло протокол розбіжностей та 17.12.2015 р. разом з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» провело спільну нараду з обговорення протоколу розбіжностей до договору.

За результатами наради сторонами складено та підписано протокол спільної наради від 17.12.2015 р., відповідно до якого позивач погодився з викладенням пунктів 2.1.2., 2.1.10., 5.2.3., 7.2.8. договору та додатків №1-№6 у редакції відповідача, а неврегульованими залишилися пункти 2.1.7., 2.1.10., 2.1.11., 2.2.2., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.7., 3.1., 3.2., 3.2.1., 3.2.3., 3.2.4., 5.3., частину другу п. 5.4., частини 5 п. 5.4., 5.5., 6, 7.2., 7.2.5., 7.2.8., 7.2.9., 7.4.2., 7.4.3, 7.4.8., 7.5.3., 8.1.4., 8.3., 8.4.1., 10.2., 10.3., 11.1., 11.2., 11.3., 13.3. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р.

Не досягнувши згоди щодо редакції пунктів договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р., позивач звернувся з позовом до суду про зобовязання відповідача прийняти та укласти спірні пункти договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. у редакції позивача. Станом на дату розгляду справи в суді неврегульованими залишись пункти 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.7., 3.1., 3.2., 3.2.1., 5.3., 6.1., 6.2., 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3., 6.3., 6.4., 7.2.3., 7.4.8., 7.5.3., 8.3. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Згідно ст. 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» дія цього Закону поширюється на всі субєкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані обєкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Відповідно ст. 10 ГПК України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для обєктів усіх форм власності є субєкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обовязків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

обєднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими обєднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 2.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р., договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязком для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, на відповідача як споживача питної води покладається обовязок укласти із підприємством питного водопостачання (позивачем) договір на подачу води з комунального водопроводу.

Відповідно ч.ч. 4 та 5 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобовязана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

З огляду на викладене, а також визнання відповідачем, вимоги щодо зобовязання відповідача прийняти та укласти спірні пункти 2.2.7., 3.1., 3.2. (за винятком слів «обсягу дощових та снігових вод (V3)», 3.2.1., 7.4.8., 7.5.3. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. у редакції позивача, підлягають до задоволення.

Не підлягають до задоволення вимоги щодо зобовязання відповідача прийняти та укласти спірні пункти 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6., 5.3., 6.1., 6.2., 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3., 6.3., 6.4., 7.2.3., 8.3.

Зокрема, пунктами 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6. встановлюється спосіб визначення кількості стоків шляхом проведення замірів.

Відповідно до п. 5.29. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

В той же час, сторони в договорі передбачили інший спосіб визначення обсягу наданих послуг з централізованого водовідведення шляхом знаходження суми: обсягу поставленої споживачу виробником води; обсягу води, забраної споживачем з місцевих джерел.

Слід також зазначити, що законодавством не визначено методики проведення таких замірів, не визначено інструментів, приладів для проведення замірів. Порядок проведення замірів та розрахунків обсягів стоків, який визначений у спірних пунктах, не може обєктивно визначити обсяг та якість таких стоків, оскільки не враховує, що в різний час доби, днів тижня, обсяг та якість стоків може різнитися.

З аналогічних підстав не підлягає до задоволення вимога щодо п. 5.3., яким передбачається, що у випадку розходжень між інформацією, наданою споживачем, та даними виробника, отриманими внаслідок контрольного зняття показників засобів обліку та здійснених замірів згідно п. 2.1.9. та п. 2.2.4. цього договору, переваги матимуть результати контрольного зняття та здійснених замірів. Таким чином результати, отримані внаслідок проведення замірів, не можуть мати перевагу над показниками лічильника.

Не підлягають задоволенню вимоги щодо п. 6. договору з огляду на наступне.

Згідно ст. 22 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», серед інших обовязків споживачів питної води передбачено обовязок своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, а також, у разі внесення не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежувати власне використання питної води до рівня екологічної броні питного водопостачання.

При цьому, статтею 23 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» закріплені обовязки підприємств питного водопостачання, якими є позивач. Так позивач має право у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Таким чином, обмеження водопостачання при порушенні відповідачем відповідних умов договору є можливим. Проте, позивачем наведено редакцію пункту, яка передбачає припинення водопостачання, у звязку з чим така вимога не підлягає до задоволення.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 16-1 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання. Оплата питної води, використаної в межах встановленої екологічної броні питного водопостачання, здійснюється за рахунок коштів відповідних споживачів (крім населення). Порядок обмеження та складання переліку споживачів питної води, до яких застосовується обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 року №119 встановлено, що цей порядок визначає механізм обмеження питного водопостачання для споживачів (крім населення), які не внесли в установлені строки або внесли не в повному обсязі плату за використану ними питну воду (далі - споживачі), до рівня екологічної броні - мінімального рівня використання питної води (далі - обмеження) з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що перелік споживачів, на яких поширюється обмеження, складається регіональними комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за погодженням з територіальними органами Мінприроди та МНС. До переліку включаються споживачі, обєкти яких відповідно до законодавства належать до категорії потенційно небезпечних обєктів та обєктів підвищеної небезпеки.

Перелік затверджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями на один календарний рік і на 1 січня поточного року доводиться до підприємств питного водопостачання

Станом на час розгляду справи в судовому засіданні доказів включення відповідача до Переліку споживачів, на яких поширюється обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні та мінімального рівня обмеження постачання сторонами суду не заявлено та не подано.

Приписами пункту 2.1. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37 передбачено право позивача, серед іншого, відключати підприємства від мереж водопроводу та каналізації після письмового попередження у разі відсутності договору або ухиленні від укладання або продовження (переукладення) договору; несплати або несвоєчасної оплати послуг водовідведення; невиконання підприємствами умов договору, цих Правил та заходів з нормалізації якості та режиму скиду стічних вод; а також негайно після усного попередження у разі загрози виходу з ладу мереж або споруд каналізації, порушення технологічного режиму роботи очисних споруд. При цьому за збитки підприємств - порушників водоканал відповідальності не несе.

Відповідач має на балансі системи побутової і дощової каналізації, забезпечує функціонування цих систем для безперешкодного скидання стічних вод абонентами м. Трускавця. Серед споживачів послуг з водовідведення значну частку складає населення.

З огляду на те, що п. 2.1. Правил приймання стічних вод водоканалу надано право відключати від мережі водопроводу та каналізації тільки підприємства - безпосередніх споживачів таких послуг, які закуповують послуги водовідведення для власних потреб, на споживачів-фізичних осіб таке право водоканалу не поширюється.

Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виробником комунальних послуг є субєкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавцем субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживачем фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Нормами статті 3 вказаного Закону передбачено, предметом його регулювання є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Субєктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Так, вказана стаття не містить положень щодо можливості припинення надання комунальних послуг у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору щодо оплати наданих виробником комунальних послуг.

Не підлягає до задоволення вимога щодо п. 7.2.3. договору, оскільки така вимога позивачем у позовній заяві не заявлялася.

Слід також відмовити в задоволенні вимоги щодо п. 8.3. договору з урахуванням наступного.

Учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ст. 2 ГК України).

Одним із принципів господарювання відповідно до ст. 6 ГК України є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (ч. 1 ст. 65 ГК України).

Таким чином, відповідач, як субєкт господарської діяльності, самостійно реалізує свою господарську компетенцію та самостійно визначає осіб, які уповноважені представляти його інтереси у відносинах із позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, позовні вимоги в частині щодо зобовязання відповідача прийняти та укласти спірні пункти 2.2.7., 3.1., 3.2. (за винятком слів «обсягу дощових та снігових вод (V3)», 3.2.1., 7.4.8., 7.5.3. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. у редакції позивача, підлягають до задоволення. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

В пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що якщо розбіжності між сторонами вирішено частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, то витрати, повязані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін (зокрема, у залежності від кількості пунктів спірного договору, прийнятих судом у редакції позивача і відповідача).

Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 179, 181 ГК України, ст.ст. 1, 2, 16-1, 19, 22, 23 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», ст.ст.16, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець, вул. І.Франка, 59, Львівська область (ідентифікаційний код 33086713) прийняти та укласти пункти 2.2.7., 3.1., 3.2. (за винятком слів «обсягу дощових та снігових вод (V3)», 3.2.1., 7.4.8., 7.5.3. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. у редакції Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м.Дрогобич, вул. Федьковича, 11, Львівська область (ідентифікаційний код 03348910).

3.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець, вул. І.Франка, 59, Львівська область (ідентифікаційний код 33086713) на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м.Дрогобич, вул. Федьковича, 11, Львівська область (ідентифікаційний код 03348910) 689 грн. 00 коп. судового збору.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 08.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.08.2016 р.

Головуючий суддяМазовіта А.Б.

СуддяСухович Ю.О.

СуддяКидисюк Р.А.