Рішення № 59989634, 22.08.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2016 року Справа № 913/840/16

Провадження №33/913/840/16

За позовом Концерну СоюзЕнерго, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 432186 грн 63 коп.,

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю №01/01 від 11.01.2016;

від відповідача ОСОБА_3, представник за довіреністю №01-026-877 від 14.12.2015.

С У Т Ь С П О Р У:

Концерн СоюзЕнерго (надалі позивач) звернувся до господарського суду Луганської області із позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат (надалі відповідач) про стягнення 3% річних в сумі 33 180 грн 02 коп. нарахованих за період з 22.10.2014 по 30.05.2016 та інфляційних втрат в сумі 399 006 грн 61 коп. - за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року включно, всього 432 186 грн 63 коп.

На обґрунтування заявленої вимоги позивач вказував про те, що рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2015 у справі № 922/5913/14, яке набрало законної сили, було стягнуто з відповідача заборгованість за договором поставки №АМК-677-2014-пст, специфікацією №1 від 25.02.2014, специфікацією №2 від 12.03.2014, у тому числі: основний борг в сумі 687 717 грн 66 коп., а також інфляційні нарахування 28 196 грн 42 коп., та 3% річних в сумі 6 669 грн 92 коп. У звязку з тим, що основний борг відповідачем погашено лише 31.05.2016, позивач відповідно до ст.625 ЦК України просив стягнути інфляційні нарахування та 3% річних, які нараховані на основний борг за вказаний вище період.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.07.2016 порушено провадження у справі №913/840/16, розгляд призначено на 10.08.2016.

В звязку із задоволенням клопотання представника відповідача про надання додаткового часу для перевірки розрахунків та підготовки правової позиції, у судовому засіданні оголошено перерву до 22.08.2016.

Після оголошеної перерви в судове засідання 22.08.2016 прибули повноважні представники сторін.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 19.08.2016 №026-50/1, яким останній заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що зобовязання з оплати заявлених позивачем до стягнення платежів згідно ст.625 ЦК України виникли у відповідача згідно судового рішення, яке набрало законної сили лише 04.04.2016, що відповідає, за висновком відповідача, ст.11 ЦК України, якою передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обовязків. Оскільки рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2015 у справі № 922/5913/14 набуло чинності лише 04.04.2016, за твердженням відповідача, підстави для сплати останнім інфляційних та 3% річних протягом періоду з 06.03.2015 (дата прийняття судом рішення про стягнення основного боргу) по 04.04.2016 були відсутні.

Представник позивача через канцелярію суду надав супровідним листом додаткові документи, які розглянуті судом та долучені до матеріалів справи. Представник заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві, посилаючись на їх помилковість, заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві, просив відмовити в позові.

У судовому засіданні від 22.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Зясувавши обставини справи та дослідивши зібрані докази, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2014 року між Концерном «СоюзЕнерго» (позивачем) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» (відповідачем) було укладено договір поставки № АМК-677-2014-пст, а також підписано специфікацію №1 від 25.02.2014, специфікацію №2 від 12.03.2014 до договору.

У відповідності до предмету укладеного між сторонами договору, специфікацій, позивачем було поставлено відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 4 094 980грн 94 коп. з ПДВ.

На виконання договірних зобовязань відповідач лише частково здійснив оплату в сумі 3 407 263 грн 28 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, за договором поставки №АМК-677-2014-пст від 25.02.2014 склала 687 717 грн 66 коп.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2015 у справі №922/5913/14, у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору, допущенням прострочення у виконанні грошового зобовязання, первісний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» на користь Концерну «СоюзЕнерго» суму основного боргу в розмірі 687 717 грн 66 коп.; інфляційні збитки в розмірі 28 196 грн 42 коп.; три відсотки річних у розмірі 6 669 грн 92 коп. та судовий збір у розмірі 14 451 грн 68 коп.

В частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 7 423,74 грн - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» про стягнення 47 791,26 грн штрафу за поставку неякісного товару - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» про стягнення 165 873,06 грн штрафу за порушення строку поставки товару - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі №922/5913/14 рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2015 в частині задоволення первісного позову скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 у справі №922/5913/14 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі №922/5913 скасовано в частині наслідків розгляду позовних вимог за первісним позовом. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі №922/5913/14 рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2015 залишено без змін.

Матеріали справи свідчать про те, що 31 травня 2016 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2015 у справі №922/5913/14 ОСОБА_1 акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» на користь Концерну «СоюзЕнерго» перераховано:

- 687 717,66 грн. платіжним дорученням №3793;

- 49 318,02 грн. платіжним дорученням №3802.

Отже, на теперішній час вищевказане рішення, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 687 717 грн 66 коп., інфляційні збитки в розмірі 28 196 грн 42 коп. (за період липень-вересень 2014 року) та 3% річних у розмірі 6 669 грн 92 коп. (за період прострочення з 26.06.2014 по 21.10.2014) є чинним та виконаним відповідачем.

Вищевказаним судовим рішенням було підтверджено наявність боргу відповідача перед позивачем у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань в частині проведення повного розрахунку з позивачем за придбану продукцію за договором поставки № АМК-677-2014-пст, а також специфікацією №1 від 25.02.2014, специфікацією №2 від 12.03.2014, та допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобовязання, а тому згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони.

Таким чином, факт належного виконання позивачем зобовязань за вказаним договором, зокрема, поставки відповідачу продукції виробничо-технічного призначення не потребує повторного доведення, зокрема, і не потребує повторного доведення факт прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу продовження нарахування позивачем компенсаційних платежів на підставі ст.625 Цивільного кодексу України у звязку з допущеним простроченням відповідачем в частині проведення своєчасного та повного розрахунку за договором та непогашенням суми боргу протягом тривалого часу (до 31.05.2016).

Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 33 180,02 грн. нараховані за період з 22.10.2014 (рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2015 у справі №922/5913/14 стягнуто 3% річних, нарахованих до 21.10.2014 включно) по 30.05.2016 (суму боргу відповідачем сплачено 31.05.2016), а також інфляційні нарахування - 399 006,61 грн за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року включно, нараховані на суму боргу 687 717,66 грн (з огляду на те, що рішенням суду стягнуто інфляційні, розраховані по жовтень 2014 року включно).

Надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобовязання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивач, будучи кредитором, якому прострочили виконання грошового зобовязання, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили, правомірно у відповідності до ст.625 ЦК України правильно визначив період прострочення для продовження нарахування інфляційних, нараховуючи інфляційні за кожний місяць періоду на суму боргу 687 717,66 грн, без його переривання, що відповідає вимогам вказаної статті.

Перевіривши розрахунок, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно визначено період нарахування інфляційних з листопада 2014 року (з огляду на те, що рішенням суду були стягнуті інфляційні по жовтень 2014 року включно) по квітень 2016 року включно (з огляду на те, що борг відповідачем було сплачено 31.05.2016). Розрахунок інфляційних нарахувань наведений позивачем в сумі 399 006 грн 61 коп. за вказаний період є арифметично вірним.

З приводу правильності нарахування 3% річних суд зазначає наступне.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних в сумі 33 180,02 грн, нарахованих на суму боргу 687 717,66 грн з урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, правильно визначено період нарахування, зокрема, за період з 22.10.2014 (рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2015 у справі №922/5913/14 стягнуто 3% річних до 21.10.2014 включно) по 30.05.2016 (суму боргу відповідачем сплачено 31.05.2016).

Однак, перевіривши правильність наведеного розрахунку, суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при розрахунку 3% річних, неправильного визначення кількості днів у 2016 році (365 днів, тоді як в 2016 році - 366 днів).

Здійснивши правильний перерахунок розміру 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство, з відповідача нормативно обґрунтовано підлягають стягненню 3% річних в сумі 33 156 грн 70 коп. В іншій частині 3% річних слід відмовити.

Дослідивши обставини справи, суд не може погодитися з доводами відповідача з приводу неправомірного визначення позивачем періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, необхідності їх нарахування саме з 04.04.2016 (дати набрання рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2015 у справі №922/5913/14 законної сили).

Твердження відповідача про те, що підстави для сплати вказаних платежів у відповідача були відсутніми оскільки таке зобовязання у останнього виникло у відповідності до положень ст.11 ЦК України з відповідного рішення суду, визнаються судом помилковими, до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, частиною 2 ст. 625 ЦК України закріплено зобовязання боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В даному випадку зобовязання відповідача, як покупця, в частині своєчасного та повного проведення розрахунку із позивачем за поставлену йому продукцію виникли саме на підставі укладеного між сторонами договору поставки № АМК-677-2014-пст, а також підписаних специфікації №1 від 25.02.2014, специфікації №2 від 12.03.2014 до договору, а не на підставі рішення суду.

У звязку із допущеним відповідачем простроченням в проведенні повного розрахунку за договором, позивачем правомірно було заявлено до стягнення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми у відповідності до ст. 625 ЦК України.

З огляду на те, що відповідачем добровільно не були виконані зазначені зобовязання, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення вказаних сум в примусовому порядку, який зокрема, було задоволено рішенням суду.

Вказаним рішенням суду було підтверджено наявність боргу відповідача в сумі 687 717,66 грн перед позивачем у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань щодо проведення повного розрахунку станом на час розгляду спору та допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобовязання.

Оскільки відповідачем погашення основного боргу було здійснено лише 31.05.2016 в межах виконавчого провадження, позивачем обґрунтовано продовжено нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України до дати погашення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги визнаються обгрунтованими, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 432 163 грн 31 коп., з яких: інфляційні нарахування в сумі 399 006 грн 61 коп., 3% річних в сумі 33 156 грн 70 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Концерну СоюзЕнерго до ОСОБА_1 акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат про стягнення 432186 грн 63 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат (Луганська область, 93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд.20-А, ідентифікаційний код 05441447) на користь Концерну СоюзЕнерго (Дніпропетровська область, 51200, м. Новомосковськ, вул. Спаська, буд. 8, ідентифікаційний код 31965106) 432 163 грн 31 коп., з яких : 399 006 грн 61 коп. - інфляційні нарахування, 33 156 грн 70 коп. - 3% річних; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 6 482 грн 45 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.08.2016.

СуддяО.В. Драгнєвіч