Рішення № 59989455, 18.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2016Справа №910/11973/16

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 6 630,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Шуплякова С.Б. - представник, довіреність № 206/16 від 23.05.2016;

Від відповідача : не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 6 630,00 грн., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 207.12.0000001 від 01.01.2013 страхувальнику страхове відшкодування в сумі 6630,00 грн., він набув згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 позовну заву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/11973/16 та призначено до розгляду на 21.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 розгляд справи відкладено на 18.08.2016.

У судові засідання 21.07.2016 та 18.08.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання 21.07.2016 та 18.08.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: №0103039250989, №0103039599833.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 21.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1424/8 від 14.07.2016, в якому останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем надано експертизу без розрахунку коефіцієнту фізичного зносу, що суперечить Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", системний аналіз якого свідчить також про обов'язковість проведення експертного дослідження для визначення розміру збитку з урахуванням всіх коефіцієнтів та положень Закону. Крім того, як стверджує відповідач, позивачем не додано доказів, що СТО є платником ПДВ і що ремонт було здійснено. Також відзив містить клопотання відповідача про проведення розгляду справи без участі ПАТ «Європейський страховий альянс». Відзив на позовну заяву судом долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.07.16р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н б/д, яке судом задоволено, документи судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 18.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 18.08.2016, в яких останній зазначає, що законодавством не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Пояснення судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем на час проведення судового засідання 18.08.16 р. суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 18.08.16 до суду не надходило.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника ПАТ «Європейський страховий альянс», а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 18.08.16 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п. 6 ч. 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (страховик за договором страхування, позивач у справі) та Представництвом компанії "Берлін-Хемі АГ" (страхувальник та вигодонабувач за договором страхування) укладено Генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту № 207.12.0000001 від 01.01.2013 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з: володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом (далі - ТЗ) та їх додатковим обладнанням (далі - ДО).

Забезпечений транспортний засіб: Skoda Fabia державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску (згідно п. 44 Додатку № 14 "Перелік застрахованих транспортних засобів" до Договору страхування).

Франшиза (безумовна) по випадках п. 5.1 - 5.3, в т.ч. Дорожньо - транспортна пригода, складає 0,00% (п. 8 Основної частини Договору страхування).

Територія дії Договору: Україна (п. 13 Основної частини Генерального договору страхування).

Строк дії Договору: з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. (п. 13 Основної частини Договору страхування).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Як передбачено ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно первинної довідки ДАІ та розгорнутої довідки № 9352919 від 24.02.2014 про дорожньо-транспортну пригоду, які сформовані відділом ВДАІ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві та копії яких долучені до матеріалів справи, 20.02.2014 р. по вул. Сортувальна-вул. Клеманська в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки "Skoda Fabia" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Представництву компанії "Берлін Хемі АГ" в Україні, під керуванням водія ОСОБА_2 (на підставі подорожнього листа службового легкового автомобіля № АБЧ 250790 від 20.02.14 р.) та транспортного засобу марки "ГАЗ 330214" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

Відповідно до п. 5 Особливої частини Договору страхування страховим випадком за цим Договором визнається, зокрема, дорожньо-транспортна пригода (ДТП) (п. 5.1).

При цьому за умовами п. 1 Загальної частини Договору страхування дорожньо-транспортна пригода (ДТП) визначена як пошкодження та/або знищення застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок події, що сталася за руху застрахованого транспортного засобу або іншого транспортного засобу - учасника події, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Отже, з огляду на викладене дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами Договору страхування як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до п. 9.1 Загальної частини Договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться після встановлення страховиком факту страхового випадку, підтвердження цього факту є визначення розмірів збитків, підтверджених відповідними документами (рахунок СТО, Акт експертної оцінки пошкоджень).

Пунктом 9.7 Загальної частини Договору страхування передбачено, що страховик залишає за собою право здійснити страхове відшкодування у випадку пошкодження транспортного засобу на підставі акту про виконанні роботи спеціалізованого авторемонтного підприємства.

В подальшому, згідно умов Договору страхування страхувальник - Представництво компанії "Берлін Хемі АГ" в Україні звернувся до ТДВ "Експрес Страхування" з заявою про подію від 21.02.2014р., копія якої наявна у матеріалах справи, в якій повідомив про ДТП та просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО, де буде проводитись відновлювальний ремонт транспортного засобу.

Пунктом 10.1 Загальної частини Договору страхування передбачено, зокрема, що визначення розміру страхового відшкодування може проводитись страховиком на підставі: виставлених рахунків на оплату відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та актів про виконані роботи; квитанцій (інших платіжних документів), які підтверджують витрати страхувальника на проведення відновлювального ремонту; актів експертної оцінки кваліфікованого експерта та/або спеціалізованого ремонтного підприємства.

Відповідно до матеріалів справи, а саме рахунку-фактури Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 № КС-5903 від 24.02.2014р., копія якого міститься в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу визначена у розмірі 7140,00 грн., в т.ч. 1190,00 грн. ПДВ.

Також позивачем надана копія наряду-замовлення (має силу акта виконаних робіт) № КС-2822 від 18.04.14р., складеного ФОП ОСОБА_4, згідно яких вартість робіт та використаних матеріалів визначена в сумі 7140,00 грн. (з ПДВ).

Крім того, відповідно наявного в матеріалах справи звіту № 693 про оцінку КТЗ марки "Skoda Fabia" держномер НОМЕР_1, складеного Суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Асистанс" 27.03.14р., а також ремонтної калькуляції №693 від 24.03.2014р., що складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Skoda Fabia" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 8 983,83 грн. (коефіцієнт фізичного зносу складає 0,00).

Як свідчать матеріали справи, страховиком - ТДВ "Експрес Страхування" складено страховий акт № 11.14.513-1 від 03.03.2014р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату на рахунок ФОП ОСОБА_4 страхового відшкодування в сумі 7 140,00 грн., що становить визначену у рахунку-фактурі №КС-5903 від 24.02.2014р. вартість запчастин та відновлювального ремонту автомобіля 7 140,00 грн., при цьому франшиза за Договором страхування становить 0,00 грн. (п. 8 Основної частини Договору страхування).

У відповідності до умов Договору страхування та заяви страхувальника про подію (про виплату страхового відшкодування) від 21.02.2014р. сума страхового відшкодування в розмірі 7 140,00 грн. була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок безпосереднього виконавця відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля - ФОП ОСОБА_4, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 2696 від 04.03.2014 р. на вказану суму.

Заперечень щодо факту здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Генеральним договором добровільного страхування наземного транспорту №207.12.0000001 від 01.01.2013р, а також перебування отриманих автомобілем марки "Skoda Fabia" державний реєстраційний номер НОМЕР_7 пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 20.02.2014р., відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 7 140,00 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - Представництву компанії "Берлін Хемі АГ" в Україні, шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 - СТО, яка безпосередньо здійснювала ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, за висновком суду звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Крім того, листом від 19.07.11р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність рахунка-фактури №КС-5903 від 24.02.2014р., наряду-замовлення (має силу акта виконаних робіт) № КС-2822 від 18.04.14р. та платіжного доручення №2696 від 04.03.2014р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2014р. у справі №753/4144/14-п (провадження № 3/753/1693/14), копія якої міститься в матеріалах справи, встановлено, що водій ОСОБА_3, 20.02.2014р. о 15 год. 10 хв. у м. Києві по вул. Клеманська-вул. Сортувальна керуючи автомобілем "ГАЗ 330214" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 при русі заднім ходом не впевнився, що це буде безпечно та здійснив зіткнення з автомобілем "Skoda Fabia" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чим порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України. Гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу "Skoda Fabia" державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 20.02.2014р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ГАЗ 330214", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником ОСОБА_5 у Приватному акціонерному товаристві "Європейський страховий альянс" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №АС/0897852 (далі - Поліс), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаного полісу та витягу з бази даних МТСБУ, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 510,00 грн.; забезпечений транспортний засіб - "ГАЗ 330214", державний реєстраційний номер НОМЕР_6; станом на дату скоєння ДТП, а саме 20.02.2014 р., Поліс був діючим.

З огляду на вищевикладене, у Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.12 р. у справі №23/279).

Реалізуючи вказане право та з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з заявою № 14.513 про виплату страхового відшкодування відшкодування (вих. № 2777/513 від 24.07.14 р.) щодо здійснення відшкодування шкоди за полісом № АС/0897852 в розмірі 7140,00 грн., яка була отримана відповідачем 31.07.14р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 042051614463, копія якого долучена до матеріалі справи.

Разом з тим, доказів задоволення вимоги позивача про відшкодування шкоди на відповідну суму матеріали справи не містять, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд звертає увагу, що у відповідності до п. 11.1 Основної частини Договору страхування страхове відшкодування здійснено без врахування зносу, а тому здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Крім того, виходячи з положень п. п. 7.38., 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобілем марки "Skoda Fabia" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 2010 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 20.02.2014 р.) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).

Окрім того, відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

В силу ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Таким чином, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 510,00 грн. та 0,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу "Skoda Fabia" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, правомірно зменшено на розмір франшизи, визначеної Полісом в сумі 510,00 грн., та становить 6 630,00 грн. (7 140,00 грн. - 510,00 грн.).

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодування Товариству з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" в порядку регресу суми в розмірі 6 630,00 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній просив стягнути в поданій позовній заяві.

При цьому з урахуванням наявності полісу № АС/0897852 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме ПАТ «Європейський страховий альянс», до якого правомірно заявлено позов.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 207.12.0000001 від 01.01.2013 р. та Полісу №АС/0897852 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або їх окремих положень суду не надано.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з підстав непідтвердженості витрат позивача з ПДВ у складі вартості проведеного ФОП ОСОБА_4 відновлювального ремонту, як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи та зазначається, що відповідно до ст.ст. 2, 4, 8 ч. ч. 1, 16 ст. 9, ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування» до ст.ст. 2, 4, 8 ч. ч. 1, 16 ст. 9, ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відтак, в силу приписів ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів ч.2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно листа Верховного суду України від 19.07.2011р. сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 № 10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Отже, у випадку проведення ремонту пошкодженого автомобіля особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ, а у випадку виконання таких робіт особою, як не зареєстрована як платник ПДВ - без урахування ПДВ.

Як вбачається з рахунку - фактури № КС-5903 від 24.02.14 р. та наряду-замовлення (має силу акта виконаних робіт) № КС-2822 від 18.04.14 р., складених ФОП ОСОБА_4, вартість ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин визначена з урахуванням суми ПДВ, а саме - 7140,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1190,00 грн.

При цьому під час розгляду справи позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження перебування ФОП ОСОБА_4 в статусі платника ПДВ станом на час складання вказаних акту та рахунку - фактури, а саме копію свідоцтва № 88933594 про реєстрацію ФОП ОСОБА_4 платником податку на додану вартість від 08.08.06 р.

За таких обставин, сума страхового відшкодування, на стягнення якого має право позивач, має бути виплачена з урахуванням суми ПДВ.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 6 630,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. №15-рп/2002 та ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (вул. Глибочицька, 33-37 м. Київ, 04050; код 19411125) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (вул. Червоноармійська, 15/2, м. Київ, 01004; код 00032129) 6630,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 25 серпня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон