Рішення № 59989438, 07.07.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/58/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 Справа № 908/1481/16

За позовом: Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго, м. Запоріжжя

про стягнення 5 000 000,00 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 155/20-19 від 07.06.2016р.;

від відповідача: не зявився.

Розглядається позовна заява Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго про стягнення 5 000 000,00 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги № 02/12-12 від 22.01.2013р.

30.05.2016р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1481/16 та призначено до розгляду на 16.06.2016р.

16.06.2016р. ухвалою господарського суду Запорізької області відкладено розгляд справи на 30.06.2016р.

Ухвалою суду від 30.06.2016р. розгляд справи відкладено на 07.07.2016р.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

07.07.2016р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав свої вимоги викладені у позовній заяві № 2924/20 від 30.05.2016р. та просить суд стягнути з відповідача 5 000 000,00 грн. коштів, що були сплачені на підставі договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/1212 від 22.01.2013р., що визнано судом недійсним з моменту його укладення. Позовні вимоги засновані на приписах поставнови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», ст.ст. 16, 203, 215, 216, 217, 236, 255, 512-519 ЦК України та ст.ст. 12, 13, 35, 54-57 ГПК України.

Відповідач в судові засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без участі його представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців).

На вимогу ухвали суду, представник позивача надав в судовому засіданні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якому станом на 30.05.2016р. місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго є: 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 46, кім. 2.31.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 30.06.2016р. направлена Товариству з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго за адресою: 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 46, кім. 2.31 не повернулась до суду.

Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином у відповідності із приписами закону. Підстави неявки відповідача суду не відомі.

Суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами та поясненнями представника позивача в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго (Первісний кредитор) та Концерном Міські теплові мережі (Новий кредитор) укладений договір про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 (Договір).

Згідно з умовами Договору, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги боргу частково в сумі 35 000 000,00 грн. за договором про заміну кредитора (відступлення права вимоги) від 01.11.2011р. № 01/12-12, договорами доручення № 18-08 від 19.02.2008р., № 18/08-1 та № 18-08/2 та додатковими угодами до них, основним договором, який виник в наслідок неповних розрахунків ОКП «Луганськводпром», код ЄДРПОУ 00191572 (Боржник), а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Основному зобов'язанні на суму відступленого права вимоги, зобов'язується розрахуватись з Первісним кредитором та отримує право вимагати від Боржника сплатити суми боргу в розмірі 35 000 000,00 грн. Безспірність вимог до Боржника в сумі 35 000 000,00 грн. підтверджена ухвалою господарського суду Луганської області від 15.01.2009р. по справі № 20/746.

Концерн Міські теплові мережі перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго за договором відступлення права вимоги № 02/12-12 від 22.01.2013р. - 5 000 000,00 грн.

Факт перерахування грошових коштів встановлено під час розгляду справи № 908/4861/15, та підтверджується банківськими виписками.

Товариство з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Концерну Міські теплові мережі заборгованості за договором відступлення права вимоги № 02/12-12 від 22.01.2013р

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.10.2015р. позовні вимоги у справі № 908/4861/15 задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Концерну Міські теплові мережі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Квант - Енерго 29 900 000 грн. 00 коп. боргу, 21 501 549 грн. 74 коп. суми індексу інфляції, 1 649 005 грн. 48коп. 3 % річних, 73 080 грн. 00 коп. судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015р. апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережізадоволено. Рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2015р. у справі № 908/4861/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго до Концерну Міські теплові мережі про стягнення 53 050 555,22 грн., з яких 29 900 000,00 грн. заборгованості внаслідок невиконання грошового зобовязання щодо оплати прийнятого на себе права вимоги боргу згідно договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013р., 21 501 549,74 грн. втрат від інфляції, 1 649 005,48 грн. 3 % річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго на користь Концерну Міські теплові мережі судовий збір за подання апеляційної скарги 80 388,00 грн.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду вмотивована тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго не доведено обставин, що мають значення для справи.

Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що з договорів не вбачається підтвердження права вимоги у ТОВ «Компанія «Всеукраїнська Енергетична Компанія», а вбачається лише зобов'язання на вчинення певних юридичних дій від імені ВАТ «Луганськобленерго».

Спірний договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, що встановлено рішенням суду у справі № 908/4861/15.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2016р. у справі 908/224/16 позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Енерго" про визнання договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013р. недійсним задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013р. укладений між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант-Енерго" з моменту його укладання. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Енерго", на користь Концерну "Міські теплові мережі" судовий збір за подання позову у розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2016р. у справі 908/224/16, з урахуванням ст.ст. 203, 215, 236 ЦК України встановлено, що оспорюванні угоди не відповідають вимогам закону та порядку їх укладання, а тому їх слід визнати недійсними з моменту їх укладення.

Учасники судового процесу погодились із висновками суду оскільки вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 10.02.2015р. і у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до правової позиції викладеної у п.2.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами та доповненнями), що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису ч. 1 ст. 58 ГПК України, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе); в разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (стаття 60 ГПК України) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього; якщо такий позов не/подано, господарський суд з огляду на припис частини п'ятої статті 216 ЦК України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину також і щодо позивача.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обовязків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. Хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України, як один із способів захисту, проте положення норми ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативними і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у звязку з недійсністю правочину, оскільки ст. 16 ЦК України не містить вичерпного переліку способів захисту цивільних прав. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. З врахуванням наведеного вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене та факт визнання судовим рішенням у справі № 908/224/15 договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013р., суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, з вини якого спір доведений до суду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 46, кім. 2.31, код ЄДРПОУ 37167041) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) 5 000 000 (пять мільйонів) грн. 00 коп. основного боргу та 75 000 (сімдесят пять тисяч) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повне рішення складено 08.07.2016р.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.Помічник судді О.М. Бєляєва