Постанова № 59988663, 18.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 р. Справа № 820/2783/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2016р. по справі № 820/2783/16

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

до Суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з поданням, в якому просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту суб'єкта господарювання фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), застосованого на підставі рішення Голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в.о.начальника І.С. Орєхова від 17.05.2016 №1395.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 р. подання Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволено. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту суб'єкта господарювання фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), застосованого на підставі рішення Голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в.о.начальника І.С. Орєхова від 17.05.2016 року №1395.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню з огляду на неповне зсування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, шо мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Посилається на правомірність не допуску до перевірки у зв'язку з непред'явленням службових посвідчень , оформлення направлень на перевірку з порушенням вимог Податкового кодексу України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року , прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні подання Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відмовити повністю.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 15.10.2008 року.

У зв'язку з отриманням інформації щодо використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету СГ-ФО ОСОБА_1, та керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 16.05.2016 року видано наказ № 154 про призначення фактичної перевірки СГ-ФО ОСОБА_1 (р.о.к.п.п.НОМЕР_1) (а.с.9).

Фактичною підставою для видання згаданого вище наказу на проведення перевірки, слугував лист Головного управління ДФС у Харківській області №7743/7/20-40-13-04-10 від 21.04.2016 р. "Про направлення звернення та залучення фахівців до перевірки" (а.с.21).

На підставі направлень на перевірку від 13.05.2016 року №111, №112, №113 (а.с.6, 7, 8), виданого ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, та наказу №154 від 16.05.2016 року, посадовими особами ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області здійснено вихід за фактичною адресою проведення господарської діяльності відповідача: АДРЕСА_1.

При виході за вищевказаною адресою довіреній особі відповідача ОСОБА_3 пред'явлено направлення на перевірку від 13.05.2016 року №111, №112, №113 та вручено копію наказу № 154 від 16.05.2016 року

Довіреною особою відповідача ОСОБА_3 отримано наказ на проведення перевірки, про що свідчить особистий підпис на наказі, однак у допуску до перевірки відмовлено, про що зазначено у направленні (а.с.9).

У зв'язку з не допуском до перевірки, ДПІ складено акт від 16.05.2016 року №133/20-34-13-03/НОМЕР_1 про не допуск до проведення фактичної перевірки СГ-ФО ОСОБА_1.(а.с.10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що наказ про проведення перевірки №154 від 16.05.2016 року та направлення №111, №112, №113 від 13.05.2016 року оформлені з дотриманням приписів Податкового кодексу України, порушення вимог якого щодо оформлення зазначених документів є підставою для недопущення посадових осіб податкової інспекції до проведення перевірки, тому представник СГ-ФО ОСОБА_1 безпідставно відмовив у допуску посадових осіб податкової інспекції до проведення перевірки.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.1 та п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно п.80.5 ст.80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Статтею 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до вимог п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Зазначена правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.

Судом апеляційної інстанції встановлено , що посадовими особами ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області здійснено вихід для проведення фактичної перевірки господарської діяльності відповідача на підставі направлень на перевірку від 13.05.2016 року №111, №112, №113 (а.с.6, 7, 8), виданих ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, та наказу ДПІ у Московькому районі м. Харкова №154 від 16.05.2016 року, які пред'явлені представнику відповідача.

Вказані направлення на перевірку від 13.05.2016 року №111, №112, №113 свідчать , що підставою для їх видачі слугував наказ ДПІ у Московському районі м.Харкова № 154 про призначення фактичної перевірки СГ-ФО ОСОБА_1 , який датований 16.05.2016р.

Тобто , направлення на перевірку від 13.05.2016 року №111, №112, №113 прийняті до прийняття відповідного наказу про призначення фактичної перевірки, що безумовно є порушенням п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Пунктом 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачені підстави для недопущення посадових осіб податкового органу до перевірки, це зокрема, непред'явлення копії наказу про проведення перевірки, направлення, службового посвідчення, або пред'явлення цих документів, що оформленні з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Отже, податковим органом були надані документи - направлення на перевірку від 13.05.2016р., видані на наказу від 16.05.2016р. , тобто оформленні з порушенням вимог, встановлених 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача фактично не було належного пакету документів для здійснення перевірки, а саме відсутні легітимні направлення на перевірку , що давало відповідачу для недопущення посадових осіб податкового органу до перевірки в розумінні ст. 81 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає , що позивач не був позбавлений можливості усунути недоліки на прибути для проведення перевірки з належним чином оформленими документами.

За таких обставин, податковий орган не набув права на проведення вказаної перевірки.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог податкового органу про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту суб'єкта господарювання фізичної особи ОСОБА_1.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог .

Відповідно до вимог ч.1 та ч. 6 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2016р. по справі № 820/2783/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

Стягнути на користь суб'єкта господарювання фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1515,80грн. за подання апеляційної скарги за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 23.08.2016 р.