Ухвала суду № 59988481, 29.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 750/4039/16-а

У Х В А Л А

29 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., розглянувши клопотання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Відповідач, Управління) про:

- визнання неправомірною відмови Управління призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язання Управління зарахувати до пільгового трудового стажу Позивача період роботи з 03.08.1983 року по 20.05.1989 року на посаді палатної медсестри госпітального відділення Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру в подвійному розмірі та призначити з 16.03.2016 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.08.2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року; зобов`язано Відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.08.1983 року по 16.03.1988 року та з 10.05.1989 року по 20.05.1989 року і призначити з 16.03.2016 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, Управлінням було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з неможливістю сплати судового збору вчасно.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Приписами ч. 6 ст. 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання неправомірним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Зі змісту довідки Вищого адміністративного суду України, складеної за результатами аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова становить 606,32 грн. (1378 * 0,4 * 110%).

Оцінюючи клопотання Апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас, у цій же справі суд вказав, що зважаючи на визначне місце, яке займає право на суд у демократичному суспільстві, органи судової влади повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання та відстрочення Відповідачу сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 88, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 серпня 2016 року - задовольнити.

Відстрочити Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 серпня 2016 року у розмірі 606,32 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк