Ухвала суду № 59988477, 29.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 750/6522/16-а

У Х В А Л А

29 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., розглянувши клопотання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Відповідач, Управління) про:

- визнання неправомірними дії Управління щодо відмови у включенні сум матеріальної допомоги на оздоровлення в заробітну плату для нарахування пенсії надану, рішенням від 07.07.2016 року № 9202/05 та перерахунку пенсії, надану рішенням від 04.07.2016 року № 8798/05 ОСОБА_1 згідно з наданими довідками від 01.06.2014 року № 13-01/05-20/02-387 та № 13-01/05-20/02-386;

- зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок пенсії виходячи з розміру 90 % з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення за роботу на державній службі, які враховуються при обчисленні пенсії і з яких сплачені страхові внески відповідно до законодавства, та які вказані у довідці від 01.06.2016 року № 13-01/05-20/02-387 з 01.09.2009 року та виплатити заборгованість, яка виникла після перерахунку;

- зобов`язання Управління провести ОСОБА_1 з 01.12.2015 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця, виходячи з розміру 90 % заробітної плати державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі, з урахуванням підвищення з 01.12.2015 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 із врахуванням сум посадового окладу, надбавок за вислугу років, згідно довідки від 01.06.2016 року № 13/01/05-20/02-396, з урахуванням надбавок, премій, матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 01.09.2007 року по 31.08.2009 року, зазначених у довідці від 01.06.2016 року № 13-01/05-20/02-387, прокоригувати ці виплати на рівень зростання посадового окладу, що передбачено п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 30.05.2000 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2016 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління щодо відмови у включені сум матеріальної допомоги на оздоровлення в заробітну плату для нарахування пенсії, надану рішенням від 07.07.2016 року № 9202/05 та перерахунку пенсії, надану рішенням від 04.07.2016 року № 8798/05 ОСОБА_1 згідно з наданими довідками від 01.06.2014 року № 13-01/05-20/02-387 та № 13-01/05-20/02-386; зобов`язано Відповідача здійснити перерахунок пенсії Позивачу, виходячи з розміру 90 % заробітної плати з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 3516,57 грн. за роботу на державній службі, які враховуються при обчисленні пенсії і з яких сплачені страхові внески відповідно до законодавства та які вказані у довідці Національної служби посередництва і примирення про складові заробітної плати від 01.06.2016 року № 13-01/05-20/02-387, з 01.07.2016 року та виплатити заборгованість, яка виникне після перерахунку; зобов`язано Управління провести ОСОБА_1 з 01.07.2016 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця, виходячи з розміру 90 % заробітної плати державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі з урахуванням підвищення 01.12.2015 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, для визначення заробітку для перерахунку пенсії врахувавши суми посадового окладу, надбавок за ранг, за вислугу років згідно довідки від 01.06.2016 року № 13/01/02-20/02-396, з урахуванням надбавок, премій, матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 01.09.2007 року по 31.08.2009 року, зазначених у довідці від 01.06.2016 року № 13-01/05-20/02-387, прокоригувати ці виплати на рівень зростання посадового окладу, що передбачено п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 30.05.200 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, Управлінням було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів призначених на цю мету.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Приписами ч. 6 ст. 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання неправомірним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Зі змісту довідки Вищого адміністративного суду України, складеної за результатами аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова становить 606,32 грн. (1378 * 0,4 * 110%).

Оцінюючи клопотання Апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас, у цій же справі суд вказав, що зважаючи на визначне місце, яке займає право на суд у демократичному суспільстві, органи судової влади повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання та відстрочення Відповідачу сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 88, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2016 року - задовольнити.

Відстрочити Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2016 року у розмірі 606,32 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк