Постанова № 59985922, 29.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/178/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №3131к від 14.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури м.Одеси з 14.12.2015 року та поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в структурі прокуратури Одеської області, про стягнення з Прокуратури Одеської області на користь позивача відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №3131к від 14.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури м.Одеси з 14.12.2015 року та поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в структурі прокуратури Одеської області, про стягнення з Прокуратури Одеської області на користь позивача відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні 22.08.2016 року позивач просила задовольнити позовні вимоги з огляду на те, що відповідачем під час здійснення її звільнення зі служби в органах прокуратури Одеської області за скороченням штатної чисельності працівників не були дотримані вимоги трудового законодавства в частині завчасного попередження працівника про звільнення, не були запропоновані інші вакантні посади в системі прокуратури Одеської області та оскаржений наказ був виданий на підставі наказу Генеральної прокуратури України про затвердження чисельності працівників Прокуратури Одеської області, який на час звільнення ще не вступив в силу. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що Прокуратурою Одеської області під час звільнення позивача були дотримані всі необхідні процедури, що визначені трудовим законодавством, в тому числі щодо попереднього завчасного попередження працівника про майбутнє звільнення, що підтверджується відповідними доказами та на підставі Закону України «Про прокуратуру» та відповідного наказу Генеральної прокуратури України щодо введення нової системи та нових штатних одиниць Прокуратури Одеської області.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановлює наступні факти та обставини по справі:

Позивач проходив службу в органах Прокуратури України, що згідно положень п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов`язаних з її проходженням згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Позивач проходив службу в органах Прокуратури України з 24.06.1998 року, коли була прийнята на посаду стажиста помічника прокурора Київської природоохоронної прокуратури.

У подальшому на підставі наказу прокурора Одеської області від 06.12.1999 року №287 була за переводом прийнята на посаду помічника прокурора м.Одеси.

Наказом прокурора Одеської області від 14.12.2015 року №3131к (а.с.18) позивача було звільнено із займаної посади прокурора Прокуратури м.Одеси у зв'язку із проведенням реорганізації та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».

Суд з урахуванням положень ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що дії відповідача щодо проведення звільнення позивача зі служби та видання оскаржуваного наказу відповідають вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.12, пункту 1-1 Перехідних положень та п.1-1 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.12.2015 року із 15.12.2015 року припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворюються у системі органів прокуратури України місцеві прокуратури, перелік яких і територіальна юрисдикція визначається в Додатку до цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону визначено, що статті 12 та Додаток до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, набирають чинності з 15.12.2015 року.

Таким чином, з 15.12.2015 року міські, районні, районні у містах та міжрайонні прокуратури було ліквідовано, а призначення на посади до новоутворених місцевих прокуратур працюючих працівників здійснювалось за результатами тестування.

Отже, з 15.12.2015 міські, районні, районні у містах та міжрайонні прокуратури, у тому числі і прокуратуру м. Одеси ліквідовано та утворено місцеві прокуратури згідно Додатку до Закону України «Про прокуратуру», прокурорами вказаних прокуратур призначено осіб відповідно до п. 5-1 Перехідних положень Закону.

Відповідно до п.п.«в» ч.1 п.5-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру», до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються: прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах - за умови успішного проходження ними тестування.

Проведення тестування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

Наказом Генерального прокурора України від 20.07.2015 року № 98 затверджено «Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури».

Відповідно до пункту 5.2. розділу 5 Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, працівник, який на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює. Заява у встановлені строки подається до кадрового підрозділу відповідної регіональної прокуратури. Крім цього, пунктом 5.3 встановлено вичерпний перелік документів, які необхідно подати кандидатами на зайняття посад прокурорів. Прийом документів здійснювався у період з 20.07.2015 року по 10.08.2015 року, згідно оголошення на сайті Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області, інформацію про прийом документів та його порядок було доведено до відома всіх працівників прокуратури області.

Так, позивачем 22.07.2015 року подано заяви як на зайняття адміністративних посад в Одеській місцевій прокуратурі №1 - керівника, першого заступника керівника та заступника керівника цієї місцевої прокуратури так і на зайняття посади прокурора в Одеській місцевій прокуратурі № 1.

Позивач, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тестування не проходила, у зв'язку з чим, не може бути призначена на посаду прокурора у місцеву прокуратуру. Інформація про результати тестування на знання законодавчої бази, у тому числі щодо неявки позивача, знаходиться у секретаря конкурсної комісії Одеського регіонального центру управління реформ Генеральної прокуратури України.

Не обґрунтованими є доводи позивача про те, що у оскаржуваному наказі не вказано жодної підстави звільнення, тоді як у наказі № 3131к від 14.12.2015 року чітко вказано підставу звільнення позивача - п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», тобто звільнення у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду та у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Згідно з наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 року № 87ш (а.с.9-13) до штатного розпису прокуратури Одеської області цим наказом внесено зміни та припинено діяльність, зокрема, прокуратури м. Одеси.

Отже, в органах прокуратури відбулася реорганізація та скорочення кількості прокурорів відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Не відповідає обставинам справи твердження позивача, про те, що у порушення статті 49-2 КЗпП України, відповідачем не попереджено її про наступне звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Так, попередження про звільнення позивач відмовилась підписувати, у зв'язку з чим, 30.09.2015 року комісією у складі 3 осіб прокуратури м. Одеси складено «акт про відмову поставити підпис на підтвердження отримання попередження про звільнення» (а.с.68). Крім того, попередження про наступне звільнення позивачу зачитано цією комісією 30.09.2015, про що є запис у вказаному акті.

До адміністративного позову позивачем долучено копію роздруківки з локальної комп'ютерної мережі прокуратури області «Novell Group Wise», яку зареєстровано у прокуратурі м. Одеси 25.09.2015 року за вх. №9628вх-15 (а.с.8), з якої вбачається, що наказ Генерального прокурора України № 87ш від 23.09.2015 року прокуратурою області направлено усім прокурорам для ознайомлення про наступне вивільнення у зв'язку з припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

За вказаних обставин суд вважає доведеним ту обставину, що хоча позивачем власноруч не підписано попередження про звільнення, але вона була поінформована про наступні зміни в організації праці прокуратури області.

Наявні вакантні посади позивачу, як і іншим працівникам, не пропонувались у зв'язку з їх відсутністю через скорочення чисельності працівників органів прокуратури та ліквідацію органу прокуратури. Крім того, як вже зазначено вище, позивач не проходила тестування, у зв'язку з чим, не може бути призначена на посаду прокурора у місцеву прокуратуру.

Не заслуговують на увагу доводи позивача, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі № 21-52а15, про те, що при її звільненні не враховано переважне право на залишенні на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України з огляду на наступне.

Як вбачається з постанови Верховного Суду України, на яку посилається відповідач, судовий розгляд у справі № 21 -52а15, стосувався правовідносин, які виникли між особою, яка обіймала посаду заступника керівника управління фінансової безпеки-завідувача відділу фінансової безпеки і детінізації економіки департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки Апарату РНБО, віднесену до II категорії посад державних службовців та апаратом Ради національної безпеки та оборони про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії. Вказані правовідносини врегульовані відповідними положеннями КЗпП України.

Порядок звільнення позивача, встановлений статтею 60 Закону України «Про прокуратуру», відповідачем дотримано.

Так, в період до 15.04.2016 року прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора без подання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Позивача 30.09.2015 року у присутності 3 осіб ознайомлено з попередженням про звільнення із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці прокуратури Одеської області відповідно до наказу Генерального прокурора України від 23.09.2015 року № 87ш та зачитано попередження про наступне звільнення.

Законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року 1697-УІІ (зі змінами), який набрав чинності частково з 15.07.2015 року.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 16 наведеного Закону незалежність прокурора забезпечується: особливим порядком його призначення на посаду та звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності; порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора; установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури; належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора; функціонуванням органів прокурорського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

Крім цього, частиною 3 вказаної статті встановлено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Водночас, статтею 51 Закону № 1697-УІІ встановлено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Так, відповідно до пункту 9 частини 1 цієї статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Таким чином, помилковим є висновок про необхідність застосування до спірних правовідносин виключно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України під час її звільнення, оскільки підстави звільнення прокурора в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури чітко передбачено Законом №1697-VII, який в даному випадку є спеціальним по відношенню до норм вказаного Кодексу.

Аналогічну позицію зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 № 753/11/13-10 «Про роз'яснення спорів, що виникають з відносин публічної служби».

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем дотриманий порядок попереднього завчасного попередження позивача про майбутнє звільнення з органів прокуратури України у зв'язку із скороченням штатної численності прокурорів, позивачу не повинні були бути запропоновані інші посади в органах Прокуратури Одеської області, адже вони також підлягали скороченню, були дотримані строки між попередженням та здійсненим звільненням, а тому, в задоволенні позовних вимог про протиправним та скасування наказу №3131к від 14.12.2015 року про звільнення з посади прокурора прокуратури м.Одеси з 14.12.2015 року, поновлення на рівнозначній посаді в структурі прокуратури Одеської області та стягнення з Прокуратури Одеської області на користь позивача відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнання слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №3131к від 14.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури м.Одеси з 14.12.2015 року та поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в структурі прокуратури Одеської області, про стягнення з Прокуратури Одеської області на користь позивача відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 29.08.2016 року.

Суддя Єфіменко К.С.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №3131к від 14.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури м.Одеси з 14.12.2015 року та поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в структурі прокуратури Одеської області, про стягнення з Прокуратури Одеської області на користь позивача відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

29 серпня 2016 року.