Постанова № 59985921, 22.08.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року справа № 823/1037/16 м. Черкаси

15 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

представника позивача - Гуменюка І.Ю. (за довіреністю),

представника відповідача - Нечитайло С.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АгроРось" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2016 року до суду з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "АгроРось", в якій просить (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 16.08.2016) визнати протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС щодо проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "АгроРось" на підставі наказу №417 від 17.06.2016 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що повідомлення та наказ на проведення перевірки отримано працівником товариства з обмеженою відповідальністю "АгроРось" 23.06.2016 о 20 год. 00 хв., тобто після закінчення робочого дня, а тому відповідачем порушено право позивача бути присутнім при проведенні перевірки, а також оскаржити наказ про проведення перевірки до початку її фактичного проведення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити в повному обсязі.

В письмових запереченнях на адміністративний позов Офіс великих платників податків ДФС просив в його задоволенні відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АгроРось» зареєстроване як юридична особа 04.10.2002, ідентифікаційний код 21374294, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого міститься у матеріалах адміністративної справи (а.с. 28-34).

Як встановлено в судовому засіданні, на адресу Міжрегіонального ГУ - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків надійшов лист ДФС від 19.04.2016 №13929/7/99-99-22-01-02-17, в якому зазначено що ТОВ «АгроРось» не подано звіти про контрольовані операції за 2013-2014 роки (а.с.48).

Даним листом відповідача зобов'язано розглянути питання наявності складу правопорушення у діях підприємства, а саме не виконання вимог п.39.2.4 п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України.

На виконання даного листа та на підставі пп.20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп.78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України прийнято рішення про проведення перевірки, оформлене наказом від 17.06.2016 №417 та повідомлення від 17.06.2016 №32.

Вказане повідомлення направлено позивачу 21.06.2016 та отримане ним 23.06.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 54).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Суд зауважує, що перевірку проведено з відома генерального директора Євича Петра Петровича. Складено акт від 04.07.2016 №860/28-10-14-03.19.07.2016, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення.

Виходячи зі змісту пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, позивач мав можливість не допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та оскаржити її призначення до моменту її проведення.

Після допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки позивач може оскаржити наслідок самої перевірки, яким є податкове повідомлення-рішення №0000021403, прийняте на підставі акту від 04.07.2016 №860/28-10-14-03/21374294.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 24.10.2010, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Вищий адміністративний суд України в постанові №К/800/29102/13 від 19.12.2013 зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, суд зазначає, що податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим оскаржувані дії не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено 29 серпня 2016 року