Постанова № 59985588, 15.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року 810/967/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Васильківської міської ради Київської області

до управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ВЗХ-Полімер"про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Васильківська міська рада Київської області звернулась до суду з вимогами про визнання нечинним рішення відповідача від 09.07.2015 р. р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 22716940 , мотивуючи таке звернення тим, що реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна відбулась з порушенням порядку її проведення та зазначив, що приміщення знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу, тому вчинена реєстрація права власності матиме для позивача негативні наслідки.

02.06.2016 р., позивач свої вимоги змінив як в частині визначення відповідача,- на управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області, так , власне, і в частині вимог, просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.07.2015 р. р 22716940 .

Відповідно до ч.1 ст.52 КАСУ, суд замінив відповідача на належного- управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області. Крім того, на підставі усної ухвали суду, проголошеної у судовому засіданні 01.08.2016 р., до участі у розгляді справи у якості третьої особи було залучено ТОВ «ВЗХ-Полімер».

У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав з підстав, викладених у поданій позовній заяві та стверджував, що 09.07.2015 р. була проведена реєстрація об'єкта нерухомого майна -складів , розташованих на земельній ділянці площею 11,114 га по вул. Соборна,72 у м. Василькові Київської області всупереч інтересам територіальної громади м. Василькова та, на підставі неналежних, як на думку позивача, документів: дублікату установчого договору №1-152, посвідченого 15.05.2015р. державним нотаріусом Журавель А.М. Наполягав, що реєстрація права власності відбулась з порушенням чинного законодавства, а тому просив її скасувати.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не недав, що згідно із ч.4 ст.128 КАСУ, не є перешкодою для розгляду справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову категорично заперечував, наполягаючи на законності проведеної реєстрації об'єкту - складських приміщень за адресою вул. Соборна,72 м. Васильків Київської області за ТОВ «ВЗХ Полімер».

На підставі ч.6 ст.128 КАСУ суд здійснив розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, встановивши обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, з наданням їм правової оцінки, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених вимог, з огляду на таке:

10.06.2015 р., до реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ТОВ»ВЗХ Полімер» була подана заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень об'єктів нерухомого майна- складських приміщень, що розташовані по вул. Соборній, 72 в м.Василькові Київської області.

Згідно картки прийому заяви №21943007 разом із заявою були подані: архівна довідка №389, видана 25.05.2015 р.; довіреність від 16.04.2015 р. ТОВ «ВЗХ Полімер»; паспорти громадян України; установчи документи серії ААБ №672329, видані 25.04.2013 р. державним реєстратором Салата С.І.; установчий договір серії 1-152, посвідчений 10.07.1997 р. приватним нотаріусом Васильківського нотаріального округу Кізім С.О.; акти приймання-передачі нерухомого майна від 23.03.1998 р. та від 02.10.1997 р.; наказ по ТОВ «ВЗХ Полімер» від 01.11.2012 р.; протокол засідання учасників ТОВ «ВЗХ Полімер» від 31.10.2012 р.; статут ТОВ «ВЗХ Полімер»; технічні паспорти на об'єкти нерухомого майна №№2175-2176; 497 від 19.05.2015 р., видані Західним бюро технічної інвентаризації.

За наслідками опрацювання вказаних документів державним реєстратором прав на нерухоме майна Камликом С.О. було прийнято рішення №22716940 від 09.07.2015 р. про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення по вул. Соборній, 72 в м.Василькові Київської області за ТОВ «ВЗХ Полімер».

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає про таке:

відповідно до п.3 ч. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прийнятого ВРУ 26.11.2015 р. органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку припинили надання послуг у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території адміністративно-територіальних одиниць за рішенням КМУ, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського АРК значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30.04.2016 р. З 01.05.2016 р. повноваження у сфері державної реєстрації нерухомості та бізнесу передані всім нотаріусам України, відповідним органам місцевого самоврядування та місцевої влади, а також акредитованим суб'єктам державної реєстрації.

Таким чином, правонаступник у реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, на момент розгляду справи відсутній.

Натомість, ухвалюючи рішення у даній справі, суд виходив із такого:

важливою обставиною для з'ясування процедури публічного правонаступництва є існування обов'язку держави відповідати перед людиною й усіляко прагнути повноцінно забезпечувати її права і свободи. У зв'язку з цим конституційним приписом не є принциповим, що одні державні органи як суб'єкти (представники цієї держави) припиняють своє існування, а інші - перебирають на себе виконання їх повноважень, мету і завдання, здійснення функцій. Змінюються суб'єкти, уповноважені здійснювати функції держави, але ці функції, держава та її обов'язок відповідати перед людиною, утверджувати її права й свободи - лишаються назавжди, допоки в їх існуванні не відпаде потреба.

Тож попри численні зміни в суб'єктах, уповноважених здійснювати функції держави, правообов'язки між державою і людиною незмінно продовжують існувати. Саме ці правообов'язки й зобов'язують державу нести відповідальність перед людиною, перекладаючи її (відповідальність) з одного фіктивного суб'єкта, що припинив своє існування чи виконання певних функцій (компетенції), на інший, такий же фіктивний суб'єкт, який набув відповідні функції (компетенцію).

Визнаючи державу носієм публічних прав й обов'язків, зважаючи на теорію її юридичної особистості, не можна не враховувати, що в дійсності права й обов'язки держави здійснюються численними посадовими особами та установами (тобто суб'єктами владних повноважень чи суб'єктами публічної адміністрації) з найрізноманітнішою компетенцією. Між цими установами утворюються різного роду правовідносини. При цьому, державна влада не поділяється між установами, і ті постають не більше як апарати держави, які є засобом здійснення державою влади. Якщо формально установи й обговорюються (сприймаються, тлумачаться) як носії прав державної влади, то лише виходячи з того, що ці установи є технічними виконавцями державної волі. Насправді ж вони функціонують лише зовнішньо, передаючи веління держави, виконуючи її функції.

Тому, реалізація конституційних приписів про відповідальність держави перед людиною, утвердження суб'єктивних прав і свобод зокрема полягає у вичерпному здійсненні всіх узятих державою зобов'язань перед людиною, незважаючи на підстави і мотиви зміни суб'єктів, яким держава делегувала свої функції.

У зв'язку з цим суд зазначає, що хоча управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради не є правонаступником реєстраційної служби Васильківського МУЮ в розумінні ст.55 КАСУ, однак, ураховуючи необхідність врегулювання суспільних відносин при здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, суд вважає за можливе допустити до участі у розгляді справи у якості відповідача управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАСУ, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, КАСУ визначені критерії, які підлягають застосуванню при перевірці законності рішення суб'єкта владних повноважень.

Преамбулою Закону №1952-IV передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований він на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За частиною тринадцятою статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 17.10.2013 р. №868 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п.15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема і щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону

За приписами п.п.36, 37 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення прав на нерухоме майно та інші документи, визначені Порядком.

Як слідує із архівної довідки №389 від 25.05.2015 р., виданої КП «Західне бюро технічної інвентаризації», станом на 31.12.2012 р. право власності на нерухоме майно за адресою: м. Васильків, вул. Соборна, 72 склади зареєстроване за ТОВ «ВЗХ-Полімер», згідно установчого договору та акту прийому -передачі від 02.10.1997 р. номер запису 50 в книзі 1.

Таким чином, право власності на спірну нежитлову будівлю - склади, які розташовані в м.Василькові по вул. Соборній, 72 вже були зареєстровані за третьою особою станом 2012 рік.

У 2012 р. діяв Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затверджений наказом Мін'юсту 14.12.2012 р. №1844/5, зареєстрований 18.12.2012 р. №2102/22414.

Відповідно до п.1 Порядку останній визначав процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.

За приписами п.3 Порядку відомості Реєстрів використовувалися державними реєстраторами для встановлення наявності (відсутності) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі обтяжень податковою заставою, під час проведення державної реєстрації прав з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв/запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно використовувалися державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв /запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

Пунктами 5-7 Порядку встановлено, що відомості, отримані державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав за результатом пошуку у Реєстрах та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, оформляються у паперовому вигляді, підписуються державним реєстратором, засвідчуються в установленому законодавством порядку печаткою та долучаються до відповідної облікової або реєстраційної справи.

Перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.

Державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.

У разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

За результатом перенесення записів щодо об'єкта нерухомого майна, наявних у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, державний реєстратор робить у відповідних реєстрах відмітку про перенесення відомостей таких записів.

Частиною 3 ст. 3 Закону № 1952-IV передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Згідно ч.4 ст.3 цього ж Закону визначено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Враховуючи наведене, у разі, якщо право власності належним чином зареєстровано чи оформлено до 01 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, у тому числі на паперових носіях, для вчинення реєстраційної дії з відповідним майном державна реєстрація права власності «за відчужувачем» не здійснюється. Отже, реєстратор відкриває розділ на об'єкт нерухомого майна та здійснює державну реєстрацію права власності набувача на об'єкт нерухомого майна із застосуванням функції ДРРП виникнення.

Як слідує із наданих відповідачем документів право власності на об'єкт нерухомого майна - склади по вул. Соборній, 72 в м.Василькові Київської області було набуто третьою особою на підставі установчого договору та актів здачі-приймання приміщень. Установчий договір був посвідчений 10.07.1997 р. приватним нотаріусом Васильківського нотаріального округу та зареєстрований в КП «Західне бюро технічної інвентаризації».

Порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні у 1997 р. базувалося на законах України " Про власність" від 7.02.1996 p., "Про підприємство в Україні" від 27.03.1991 p., "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 p., "Про нотаріат" від 2.09.1993 p., Законі про приватизацію державного житлового фонду та інших законодавчих та нормативно-правових актах.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України (у редакції 1997 р.) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Станом на 1997 р. діяли затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 13 грудня 1995 p. Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у Мінюсті України 19 січня 1996 р. за № 31/1056. Відповідно до вказаних Правил державній реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна підлягали житлові та нежитлові приміщення. Державна реєстрація права власності об' єктів нерухомого майна проводилась державними комунальними підприємствами- бюро технічної інвентаризації на підставі правовстановлючих документів. Така реєстрація була обов'язковою для власників незалежно від форми власності. Реєстрація проводилась шляхом внесення відповідних відомостей до реєстраційних книг.

Згідно вимог Правил заявник подавав до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлювального документа (оригінал та копію). Відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчав законність та повноту документів і на підставі їх робив

відповідний запис у реєстрову книгу.

З урахуванням даних архівної довідки від 25.05.2015 р. ;№389 реєстрація права власності об'єктів нерухомого майна третьої особи- ТОВ «ВЗХ -Полімер» відбулась комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації, а у 2015 році вказані відомості були перенесені з Реєстрів до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Перевіривши дії державного реєстратора на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства та Порядку №1844/5 від 14.12.2012 р., суд вважає їх законними, тому підстави для задоволення вимог позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.07.2015 р., відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.