Постанова № 59985471, 23.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 р. Справа № 805/1367/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 квітня 2016 року №0000131400, №0000141400,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 квітня 2016 року №0000131400, №0000141400.

В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що в акті про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 16.03.2016 року № 14/05-99-40-01/НОМЕР_1, який було складено Головним управлінням ДФС у Донецькій області неможливо розібрати жодного слова, перевірка проведена всупереч абз. 2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також, позивач зауважив, що до акту перевірки у якості доказів, контролюючий орган застосовує ксерокопію фотокарток, начебто придбаного у позивача товару, однак на ціннику товарів зазначено прізвище ОСОБА_2, до діяльності якого позивач не має відношення. Також, звертав увагу суду, що придбання товарів контролюючим органом здійснено через термінал, про свідчать чеки в яких не зазначено, який саме товар придбано. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2016 року №0000131400 про нарахування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 71 000,00 грн., та №0000141400 про нарахування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 510,00 грн. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, в своїх запереченнях зазначив, що акт (довідка) про результати фактичної перевірки та прийняті на підставі нього податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2016 року №0000131400, №0000141400 відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають скасуванню посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, які викладені в адміністративному позові. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі /а.с.35-36/.

23.08.2016 року представник позивача через відділ діловодства Донецького окружного адміністративного суду надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Представник відповідача не заперечував (ар.с. 103)

У судовому засіданні 23.08.2016 суд, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження. і вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні за відсутності перешкод для розгляду справи на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1., зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 24.09.2013 р., перебуває на обліку в Добропільській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з 25.09.2013р., основними видами діяльності позивача є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами про що свідчить копія Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Бланк серії ААБ № 934705). Позивач з 01.10.2013 р. є платником єдиного податку 2 групи зі ставкою 20 %, що підтверджується копією Свідоцтва платника єдиного податку (Бланк серії Б № 046563), /а.с.7-8/.

Згідно з договором оренди приміщення № 2 від 30.01.2014 р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар), позивач прийняв в орендне користування приміщення загальною площею 200 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.73/.

Відповідач - Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України на підставі направлень Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.03.2016 р. №55, №56 та наказу від 15.03.2016 р. №51 "Про проведення фактичної перевірки", 15 березня 2016 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №218, Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінетів Міністра України від 15.06.2006 №833 та інших законодавчих актів за період з 01.01.2016 по 24.03.2016 р., за наслідками якої складено акт від 16.03.2016 № 14/05-99-40-01/3128307707 /а.с. 38-40, 55-58/.

Згідно з висновком акту, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 допущені наступні порушення:

- ст. 15 Закону України №481/95 ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями;

- ст. 15 Закону України №481/95 ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в частині здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами;

- ст. 111 Закону України №481/95 ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в частині здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вище максимально встановлених виробником з урахуванням ПДВ збільшеними на суму акцизного податку;

- постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 р. «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», в частині реалізації алкогольних напоїв за цінами нижче мінімально встановлених;

- ст. 11 Закону України №481/95 ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в частині реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку;

- п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, в частині не надання до перевірки документів пов'язаних з предметом перевірки.

05 квітня 2016 року Добропільською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту №14/05-99-40-01/НОМЕР_1 від 16.03.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000141400 про нарахування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 71 000,00 грн., та №0000141400 про нарахування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 510,00 грн. /а.с. 16, 18/.

Щодо підстав проведення фактичної перевірки суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-.1.1.20 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів,контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів;забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Підпунктами 20.1.4, 20.1.6, 20.1.9 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Згідно п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Щодо роздрібної торгівлі позивачем алкогольними напоями та тютюновими виробами за відсутності ліцензії суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481-95-ВР.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до ч.12 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абз.5 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Перевіркою встановлено факт реалізації пляшки горілки "Хлібний дар" (місткістю 0,5л., міцністю 40 %) та пачки цигарок "Кемел" за відсутності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами. Придбання товару підтверджується фіскальним чеком з терміналу «Приватбанк» /а.с.15/. Відповідно до пояснень, термінал «Приватбанк» встановлений в торгівельному залі крамниці належить позивачу /а.с. 74/.

Як вбачається із пояснень ОСОБА_5 , наданих під час проведення перевірки /а.с. 44/, вона працює продавцем у магазині «Ударник», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Здійснила продаж пляшки горілки "Хлібний дар" (місткістю 0,5л., міцністю 40 %) за ціною 50,40 грн. пачки цигарок "Кемел синій" за ціною 19,50 грн., Також зазначила, що у продажі знаходилась одна пляшка горілки «Українка» (місткістю 0,5л., міцністю 40 %) за ціною 52,80 грн.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що ОСОБА_5 не перебуває у трудових відносинах із позивачем та не могла продавати зазначений у акті товар.

Проте, відповідно до приписів ст. 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відсутність трудового або цивільно-правового договору між позивачем та продавцем свідчить про те, що позивач порушив вимоги трудового законодавства, але давати наведеним діям правову оцінку в даному судовому провадженні суд не вважає за можливе.

Отже, з огляду на положення ст. 24 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_5, слід вважати працівником позивача, тобто такою, що перебувала з ним у трудових відносинах, та, як наслідок, встановлення порушення відповідно до суб'єкта господарювання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Таким чином, доводи представника позивача про те, що ОСОБА_5 офіційно не є продавцем у магазині «Ударник» що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в якому здійснює господарську діяльність позивач, не спростовують факт реалізації продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідної ліцензії, оскільки позивач є особою, яка відповідає за дотриманням встановленого законодавством порядку ведення господарської діяльності у магазині «Ударник», у тому числі за дотриманням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Враховуючи викладене та враховуючи відсутність у позивача відповідної ліцензії на здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про встановлення порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а тому як наслідок, і фінансові санкції у вигляді штрафу за здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії є правомірними.

Щодо роздрібної торгівлі тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником та роздрібної торгівлі горілкою за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Так, в ході фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 встановлено роздрібна торгівля тютюновими виробами, а саме - «Кемел», за ціною вищою від максимальної встановленої виробником (імпортером) та зазначеною на пачці (ціна зазначена на пачці - 18,50 грн., ціна реалізації - 19.50 грн.)

Вказане також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_5, від 15.03.2016 року, що здійснила продаж пачки сигарет «Кемел» за ціною - 19.50 грн.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за дане порушення передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000,00 грн.

Враховуючи, що вартість наявних тютюнових виробів виявлених в ході перевірки склала 18,50 грн., а тому, в оскаржуваному рішенні контролюючим органом визначено розмір фінансової санкції за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником (імпортером) та зазначеною на пачці яка становить 10000,00 грн.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва згідно з додатком.

Згідно з вимогами Постанови "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" мінімальні роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних ціп, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений па 100 відсотків.

Згідно з додатком до Постанови "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" мінімальна роздрібна ціна на 1 літр стовідсоткового спирту, що застосовується для роздрібної торгівлі горілкою (лікеро-горілчаними виробами) з 1 вересня 2015 року становить 274,50 грн.

Матеріалами перевірки встановлено, що в магазині, в якому провадить господарську діяльність Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, встановлено реалізацію 15.03.2016 року горілки "Хлібний Дар" (місткістю 0,5л., міцністю 40 %) за ціною 50,40 грн. (мінімальна встановлена роздрібна ціна 54,90 грн. - 274.50 грн. * 40 (міцність) *0.5 (літри): 100).

Вказане також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 15.03.2016 року, що здійснила продаж горілки "Хлібний Дар" (місткістю 0,5л., міцністю 40 %) за ціною 50,40 грн.

Придбання товару також підтверджується фіскальними чеками №3670 та №3671 від 15.03.2016 р. о 14 год.28 хв. та 14 год.29 хв. відповідно, з терміналу «Приватбанк», в яких зазначено оплата в сумі 50,40 грн. та 19,50 грн. В зазначених чеках зазначена наступна інформація: ФОП ОСОБА_1, магазин «Ударник», АДРЕСА_2 /а.с.15/.

Згідно з п.п. 1.32-1) статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 5284-V1 визначено платіжний термінал - електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу;

Пунктом 1.36) статті 1 , зазначеного вище Закону, передбачено,що розрахунковий чек - паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми коштів на користь визначеного в ньому отримувача;

Відповідно до письмових пояснень,наданих особисто позивачем, термінал «Приватбанк» встановлений в торгівельному залі крамниці належить позивачу /а.с. 74/.

Зазначена обставина не заперечувалась представником позивача в судовому засіданні.

Зауваження представника позивача,що з зазначених чеків не вбачається продажу саме товарів,які зазначені в акті перевірки, суд не бере до уваги тому,що, при проведенні оплати за товар через термінал банку, законодавцем не визначено обов'язковою умови зазначення назви, кількості товару, тощо.

В судовому засіданні з'ясовано, що грошові кошти, які були сплачені через термінал «Приватбанк», повернуті представнику податкової, що здійснював розрахунок -готівкою, особою,яка назвала себе продавець.

Відповідальність за реалізацію алкогольних виробів за цінами нижчими за встановлені мінімальні передбачена положеннями абз.13 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", згідно яких до суб'єкта господарювання застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями. горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за ціпами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних роздрібних цін, але не менше 10000 грн.

Враховуючи, що сукупна вартість реалізованої горілки становить менше 10000,00 грн., контролюючим органом застосована мінімальна фінансова санкція.

Щодо реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку суд зазначає наступне.

Маркування алкогольних напоїв здійснюється в порядку визначеному ч. 1 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, якою встановлено єдині вимоги до маркування алкогольної продукції та розливу її в тару. Так, на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, що реалізуються в Україні вказується: загальна та власна назва виробу; найменування виробника; знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу; вміст спирту (% об.); місткість посуду; вміст цукру; позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України). На видимій стороні етикетки, або конкретики, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання або номер ліцензії на виробництво.

Згідно ст. 9 Закону № 481/95-ВР спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, спирт-сирець виноградний, спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.п. 14.1.107 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 14.1.109 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що маркуванням алкогольних напоїв є наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Під час фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 встановлено, що в реалізації знаходилась одна пляшка горілки «Українка» виробника ТОВ «Атлантіс» Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Космічна,1 (місткістю 0,5л., міцністю 40 %) за ціною 52,80 грн., без марки акцизного податку встановленого зразку.

Даний факт також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 15.03.2016 року. (ар.с. 44)

Таким чином, суд дійшов висновку, що марка акцизного податку підтверджує факт сплати акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України алкогольних виробів, а також гарантує їх якість та відповідність стандартам та вимогам визначеним нормативно-правовими актами України.

Питання щодо виготовлення, зберігання, продажу марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів врегульовані положеннями ст. 226 Податкового кодексу України.

Так, положеннями п.226.5, п.226.6 ст.226 Податкового кодексу України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

Пунктом 226.3 ст.226 Податкового кодексу України встановлено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251 (далі - Положення № 1251), передбачено, що підприємства - виробники та імпортери алкогольних напоїв і тютюнових виробів подають щомісяця до 10 числа територіальному органу ДФС для задоволення через два місяці потреби в марках за їх видами, платіжний документ на перерахування плати за марки з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення та звіт про використання марок, придбаних попередньому місяці.

Згідно п. 8 та 9 цього Положення марки продаються суб'єктам господарювання, які відповідно до законодавства є платниками акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Плата за марки акцизного податку зараховується до державного бюджету і відповідно до бюджетного законодавства використовується виключно для фінансування витрат, пов'язаних з їх виробництвом, зберіганням та реалізацією.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (п.226.7 ст.226 Податкового кодексу України).

Вважаються такими, що не марковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. (п.226.9ст.226 Податкового кодексу України).

Пунктом 226.10 ст. 226 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягають маркуванню:

- алкогольні напої і тютюнові вироби, які постачаються для реалізації магазинам безмитної торгівлі безпосередньо вітчизняними виробниками такої продукції за прямими договорами, укладеними між вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів і власниками магазинів безмитної торгівлі. При цьому переміщення алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що спрямовуються виробниками до магазинів безмитної торгівлі, здійснюється під митним контролем із застосуванням заходів гарантування доставки;

- алкогольні напої і тютюнові вироби, які ввозяться в Україну і розміщуються у митному режимі магазину безмитної торгівлі;

- еталонні (моніторингові) чи тестові зразки тютюнових виробів, які не призначені для продажу вроздріб і ввозяться на митну територію України акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб'єктами господарювання, які мають ліцензії на право виробництва відповідної продукції, для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну).

Відповідно до п.228.9 ст.228 Податкового кодексу України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Відповідальність за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку передбачена положеннями абз.15 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідальність за вказаною нормою передбачено, у тому числі, не тільки за реалізацію алкогольних напоїв без марки акцизного податку, а й за зберігання таких напоїв без відповідної марки.

Таким чином, відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення - рішення у частині штрафу в сумі 17 000,00 грн. за реалізацію алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразку.

Щодо порушень п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, в частині не надання до перевірки документів пов'язаних з предметом перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

При проведенні фактичної перевірки позивачем не було надано посадовим особам контролюючого органу документів, пов'язаних з предметом перевірки, це зазначено у акті, який підписано без зауважень.

Отже, відповідачем спірне податкове повідомлення - рішення, в частині штрафу в сумі 510,00 грн., за ненадання до перевірки документів, пов'язаних з предметом перевірки, прийнято правомірно.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані продавець магазину «Ударник»,де здійснює свою господарську діяльність позивач - ОСОБА_5, представники контролюючого органу - особи ,які здійснювали фактичну перевірку позивача - ОСОБА_7 та ОСОБА_8

З метою з'ясування фактичних обставин справи, а саме встановлення наявності чи відсутності факту продажу алкогольного напою та тютюнового виробу, в тому числі за ціною вище за встановленою судом викликано та допитано в судовому засіданні 04.08.2016 року в якості свідка продавця магазину «Ударник» ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5 пояснила,що 15.03.2016 року чекала в торговому залі продуктового магазину «Ударник» м. Добропілля власника магазину для вирішення питання щодо працевлаштування. Продаж горілки та сигарет не здійснювала, пояснення писала власноруч, підпис на поясненнях її, коли писала пояснення,до перевірки перевіряючих допустила, тому,що їй були пред'явлені документи також зазначила, що робила це під тиском осіб у формі та з автоматами. Про наслідки, які можуть бути для власника, враховуючи її дії не думала. З березня 2016 року працює продавцем у ОСОБА_3, який є власником магазину. ФОП ОСОБА_4 не знає.

В судовому засіданні 18.08.2016 року судом викликано та допитано в якості свідків особи, які проводили фактичну перевірку позивача головний державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_8 та головний державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_7

Свідки пояснили, що 15.03.2016 року, відповідно до вимог Податкового законодавства здійснювали перевірку ФОП ОСОБА_1 в магазині «Ударник» м. Добропілля відділ з підакцизним товаром, зробили закупку товару- горілки та сигарет, розрахунок зроблений через термінал «Приватбанку» карткою ОСОБА_8, при здійсненні операції купівлі-продажу чек з касового апарату надано не було, враховуючи його відсутність у суб'єкта господарювання. Продаж товару здійснювала, особа,яка знаходилась в торгівельному залі за прилавком, яка потім і написала власноруч пояснення. Перед початком здійснення перевірки з'ясували зі слів продавця,що сама ОСОБА_1 відсутня в місті, присутня при перевірки бути не може. Службове посвідчення, направлення на перевірку від 15.03.2016 року №№55,56 пред'явлено продавцю магазину «Ударник» ОСОБА_5 15.03.2016 року, про що свідчить її особистий підпис. Документи під час перевірки надані не були, про , що було складено Акт № 13/05-99-40-01/НОМЕР_1. Укладеного трудового договору з продавцем ОСОБА_5 надано не було. Не заперечували присутність при проведені перевірки військового підрозділу, функціональні обов'язки якого передбачені внутрішніми документами податкового органу. Присутність їх необхідна, враховуючи небезпеку, загрозу життю та здоров'ю перевіряючих та проведення АТО на території Донецької області.

Суд не приймає до уваги зауваження позивача про те, що пояснення, які надавалися продавцем під час перевірки були під впливом та тиском, оскільки перевіряючи були у супроводі осіб у військовій камуфляж ній формі та озброєні автоматичною зброєю, тому що до суду не надано доказів звернення до правоохоронних органів із заявою щодо здійснення тиску та погроз під час проведення перевірки.

В матеріалах справи наявний лист, наданий на вимогу суду від 11.07.2016 року,згідно якого податковим органом повідомлено, що заява на отримання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами від ФОП ОСОБА_1 у 2015-2016 р. не надходила, ліцензії не видавались, реєстратор розрахунок операцій, книга обліку операцій та розрахункові книжки у Добропільській ОДПІ не реєструвалися. ( ар.с.54)

Враховуючи всі обставини, досліджені та з'ясовані під час розгляду справи, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05 квітня 2016 року №0000131400 та №0000141400.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні доведено, що оскаржуване податкові повідомлення - рішення прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 квітня 2016 року №0000131400, №0000141400- відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 23 серпня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 серпня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.