Постанова № 59985324, 11.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 р. Справа № 804/3332/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом в інтересах держави в особі: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, податковий орган, контролюючий орган) до Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" із позовними вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року в сумі 1 312 821, 37 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю непогашеної заборгованості відповідача.

Заперечень на позовну заяву відповідачем до суду не надано.

За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 121 Конституції України до основних функцій прокуратури віднесено представництво - інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Випадки представництва прокуратурою інтересів держави у суді визначені зокрема ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено представництво прокуратурою у формі звернення до суду з позовними заявами щодо захисту інтересів держави у випадку наявності порушень інтересів держави чи загрози таких порушень.

Згідно ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1, З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відцовідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва інтересів держави у судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (без діяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Підставою звернення керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 до суду з позовом є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, а саме тривале, більш ніж два місяці невжиття заходів позовного характеру, направлених на стягнення існуючої заборгованості.

Державне підприємство "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" (далі - ДП "ДНВК "Електровозобудування", підприємство, платник, відповідач) (код ЄДРПОУ 32495626) зареєстровано 09.06.2003р. як юридичну особу.

Підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська в тому числі, як платник єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 03.07.2003р. за №04070112384.

На момент звернення позивача до суду у відповідача наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на суму 1 312 821, 37 грн. за грудень 2015 року. (граничний термін сплати - 20.01.2016р.).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Згідно ч. 1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи,утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору,укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, відповідач як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість платника за грудень 2015 року становить 1 312 821, 37 грн.

Дана заборгованість виникла внаслідок не сплати ДП "ДНВК "Електровозобудування" єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, самостійно нарахованих відповідачем у звітності поданої до контролюючого органу за грудень 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами; положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею; суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. ч. 2, 3 ст. 25 Закону).

Приписами ч. 10 ст. 25 Закону, визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, положеннями ч. 11 ст. 25 Закону визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату; вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом; платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

На виконання вищенаведених положень норм чинного законодавства, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було сформовано та направлено платнику вимогу про сплату заборгованості від 02.02.2016р. № Ю-15 на суму 11 058 442, 73 грн., що підтверджується повідомлення про направлення поштового відправлення, належним чином засвідчена копії якого міститься в матеріалах справи, яка отримана повноважним представником відповідача 10.02.2016р.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. (абз. 10 ч. 4 ст. 25 Закону).

На підставі викладеного, з урахуванням відсутності заперечень та відсутністю доказів остаточної сплати узгоджених зобов'язань, позов керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" про стягнення заборгованості - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" (ідентифікаційний номер 32495626) на користь державного бюджету (р/р №37193201010467 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, отримувач - ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, код ЄДРПОУ 39497010) заборгованість по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року в сумі 1 312 821, 37 грн. (один мільйон триста дванадцять тисяч вісімсот двадцять одна гривня тридцять сім копійок).

Копию постанови направити сторонам по справи.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський