Рішення № 59983218, 29.08.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/5994/15-ц

Провадження №2/265/77/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Азаровій А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, третя особа: ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовними вимогами до відповідача про стягнення боргу за договором поступки прав вимоги. Вказувала при цьому, що 19 грудня 2005 року ОСОБА_4 передала відповідачу в борг гроші в розмірі 21000 доларів США, отримання яких підтверджується розпискою ОСОБА_2, які останній зобовязався повернути за першою вимогою. 1 червня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали договір про відступлення прав вимоги, на підставі якого позивачка отирмала право вимагати від відповідача повернути гроші у сумі 21000 доларів США за договором позики від 19 грудня 2005 року. Натомість після надіслання вимоги ОСОБА_2 про необхідність повернути борг позивачці, відповідач не виконав своїх зобовязань за договором позики від 19 грудня 2005 року, внаслідок чого позивачка змушена була звернутись до суду. На підставі переліченого просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу в розмірі 449820 грн. та судові витрати по зверненню до суду із вказаним позовом.

В судове засідання ОСОБА_1 не зявилась, надавши суду заяву з проханням розгляд справи провести за її відсутності у присутності її представника, ОСОБА_5, наполягаючи при цьому на задоволенні поданого нею позову.

Представник позивачки, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_5, в судовому засіданні повністю підтримала заявлені ОСОБА_1 вимоги, які просила суд задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2, в судове засідання не зявився, надавши суду заяву з проханням розгляд справи провести у його відсутність за присутності його представника, ОСОБА_6, при цьому повністю заперечуючи проти задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Представник відповідача, яка діє на підставі договору, ОСОБА_7, в судовому засіданні вказувала на необґрунтованість заявлених вимог позивачки, зважаючи на те, що ОСОБА_2 дійсно брав гроші в сумі 21000 доларів США у ОСОБА_3, з якою мешкав тривалий час разом, перебуваючи у шлюбі. Однак грошові кошти за розпискою від 19 грудня 2005 року відповідач віддав повністю у 2006 році ОСОБА_4 На підставі того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 колишні дружини відповідача, то вони таким чином намагаються через неприязні стосунки із відповідачем нашкодити ОСОБА_2 При цьому представник відповідача зазначала, що невідомо, за які послуги позивачки ОСОБА_3 їй поступилась своїм правом вимоги з відповідача такої значної суми грошей. Додавала, що у теперішній час третя особа виїхала до Росії на постійне проживання. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа, ОСОБА_3, яка до суду не зявилась, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи, надала письмові пояснення, за якими вказувала, що підтримує вимоги ОСОБА_1 повністю, підтвердивши, що вона позичала відповідачу грошові кошти в сумі 21000 доларів США 19 грудня 2005 року. Додавала, що з 2006 року вона перебувала у шлюбі із відповідачем, який було розірвано 24 січня 2014 року. Однак по теперішній час 21000 доларів США їй ОСОБА_2 не повернув. Внаслідок цього вона уклала із ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги, за яким передала право вимоги з відповідача боргу по розписці від 19 грудня 2005 року позивачці, тобто можливість отримання останньою боргу в сумі 21000 доларів США з ОСОБА_2 Також просила провести розгляд справи за її відсутністю (а. с. 31-32).

Оскільки 8 серпня 2016 року на 10-30 год. та 29 серпня 2016 року на 9-00 год. ані сторони, ані їх представники не зявились до суду повторно, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, то судове засідання 29 серпня 2016 року було проведено судом за їх відсутності, що відповідає положенням ст. 169 ЦПК України.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши письмові докази, вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до розписки ОСОБА_2 від 19 грудня 2005 року вбачається, що він узяв грошові кошти в сумі 21000 доларів США у борг у ОСОБА_4, які зобовязався повернути за першою вимогою (а. с. 11).

Факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується письмовою розпискою та визнавався стороною відповідача, тому не підлягає доведенню.

Перебування у шлюбі ОСОБА_2 з ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4) ОСОБА_8 з 29 серпня 2006 року по 3 лютого 2014 року підтверджується копіями свідоцтва про шлюб, актовий запис № 839 від 29 серпня 2006 року Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, та рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24 січня 2014 року, яке набуло чинності 3 лютого 2014 року. Після розірвання шлюбу третя особа залишила собі прізвище без змін ОСОБА_2, що підтверджується паспортними даними останньої (а. с. 33, 34, 36, 55).

Також суд встановив, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 1 червня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відступила в повному обсязі права вимоги з повернення боргу за розпискою від 19 грудня 2005 року, за якою ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 21000 доларів США, які зобовязався повернути за першою вимогою. Також вказаним договором сторони угоди стверджують, що ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_3 21000 доларів США в рахунок боргу ОСОБА_2, факт чого підтверджується підписанням цього договору. На підставі вказаного договору ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 боргову розписку ОСОБА_2 на суму 21000 доларів США (а. с. 4).

Вимога про повернення грошових коштів від 29 липня 2014 року, надіслана ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2, про необхідність відповідачу сплатити на користь позивачки борг у сумі 21000 доларів США у еквіваленті до національної валюти протягом семи днів за борговою розпискою від 19 грудня 2005 року на підставі договору від 1 червня 2014 року про відступлення права вимоги підтверджується копіями такого листа-вимоги, описом до конверту з відправлення, квитанцією про відправлення та зворотнім повідомленням про отримання відповідачем такої вимоги 20 серпня 2014 року (а. с. 7, 8, 9, 10).

Натомість відповідно до розписки від 28 липня 2006 року за підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 отримала грошові кошти від останнього в сумі 21000 доларів США в рахунок погашення суми боргу ОСОБА_2 за борговою розпискою від 19 грудня 2005 року (а. с. 61, 160).

На підставі висновку № 1841-16 від 31 травня 2016 року судової почеркознавчої експертизи вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3 у розписці від 28 липня 2006 року про повернення грошових коштів в сумі 21000 доларів США за борговою розпискою від 19 грудня 2005 року напроти слів: «ОСОБА_9 Н.», виконаний самою ОСОБА_3 (а. с. 138-141).

Згідно із ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 3 ст. 1049 ЦК позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд з огляду на вказані норми права та наведені докази встановив, що за договором позики від 19 грудня 2005 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 21000 доларів США, які той повинен був повернути за першою вимогою.

Між тим на підставі розписки від 28 липня 2006 року та проведеного експертного дослідження у справі було також судом встановлено, що ОСОБА_2 повернув 28 липня 2006 року ОСОБА_3 отримані ним від останньої грошові кошти в сумі 21000 доларів США згідно із договором позики від 19 грудня 2005 року.

Встановлені судом обставини свідчать про фактичне виконання відповідачем перед ОСОБА_3 узятих на себе зобовязань з повернення позики в сумі 21000 доларів США у повному обсязі.

На підставі п. 1. ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, за відсутності доведеності права вимоги у ОСОБА_3 з повернення на її користь боргу відповідачем відповідно також відсутнє право вимоги у ОСОБА_1 щодо повернення ОСОБА_2 на користь позивачки грошових коштів у сумі 21000 доларів США.

Таким чином, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів у сумі 21000 доларів США з ОСОБА_2 на її користь задоволенню, внаслідок їх недоведеності та необґрунтованості, не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, третя особа: ОСОБА_3, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя