Рішення № 59982076, 22.08.2016, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1250/13-ц

Провадження № 2/630/78/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участі секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Кредитна спілка «Україна», про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, за участю третьої особи Кредитної спілки «Україна», в особі голови правління ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася 24 грудня 2013 року до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 16 червня 216 року, поданий її представником ОСОБА_2, просила:

стягнути на користь позивача заборгованість за Договором відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц від 22 січня 2010 року в розмірі 502442,13 грн., з яких: 239695,00 грн. - основної заборгованості, 38278,96 грн. три проценти річних, 2244468,17 грн. інфляційних, з ОСОБА_4 солідарно згідно з Договором поруки № 1 від 22 січня 2010 року з ОСОБА_3, та солідарно згідно з Договором поруки № 2 від 22 січня 2010 року з ОСОБА_5;

стягнути на користь позивача заборгованість за Договором відступлення права вимоги (цесії) № 03-ц від 22 січня 2010 року в розмірі 406416,46 грн., з яких: 193885,00 грн. - основної заборгованості, 30963,17 грн. три проценти річних, 181568,29 грн. інфляційних, з ОСОБА_5 солідарно згідно з Договором поруки № 3 від 22 січня 2010 року з ОСОБА_3, та солідарно згідно з Договором поруки № 4 від 22 січня 2010 року з ОСОБА_4

судові витрати покласти на відповідачів.

Позов обґрунтований тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 22 січня 2010 року був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц, за умовами якого ОСОБА_1 відступила ОСОБА_4 право вимоги за договором № 1 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок, який був укладений між позивачем та Кредитною спілкою «Україна» 04 січня 2006 року, та додатковими угодами до нього від 30 квітня 2007 року та від 29 грудня 2008 року. Загальна сума грошового зобовязання, право вимоги на яке перейшло до відповідача, складає 239695,00 грн. За умовами договору відповідач повинен був здійснити виплату позивачу за отримане право вимоги за депозитним договором в порядку, визначеному у додатку № 2 до договору. З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобовязань за договором про відступлення права вимоги, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 1 від 22 січня 2010 року, згідно якого поручитель зобовязалась за належне виконання зобовязань Цесіонарієм. Також, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений Договір поруки № 2 від 22 січня 2010 року, згідно якого останній поручився за належне виконання зобовязань ОСОБА_4 Крім того, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 22 січня 2010 року був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) № 03-ц, за умовами якого ОСОБА_1 відступила ОСОБА_5 право вимоги за договором № 21/03 про внесення строкового внеску від 10 червня 2003 року та додаткових угод до нього від 09 квітня 2004 року, від 10 червня 2005 року, від 09 червня 2006 року та від 10 червня 2008 року, договором № 1 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 04 січня 2006 року, та додатковими угодами до нього від 30 квітня 2007 року та від 29 грудня 2008 року; договором № 2 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 13 січня 2006 року та додаткової угоди до нього від 13 січня 2009 року, укладених між позивачем та Кредитною спілкою «Україна». Загальна сума грошового зобовязання, право вимоги на яке перейшло до відповідача складає 193885,00 грн. За умовами договору відповідач повинен був здійснити виплату позивачу за отримане право вимоги за депозитним договором в порядку, визначеному у додатку № 2 до договору. З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобовязань за договором про відступлення права вимоги, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 3 від 22 січня 2010 року, згідно якого поручитель зобовязалась за належне виконання зобовязань Цесіонарієм. Також, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № 4 від 22 січня 2010 року, згідно якого остання поручилась за належне виконання зобовязань ОСОБА_5 Позивач стверджує, що нею умови вказаних договорів виконані, але відповідачі не здійснили оплату, яку повинні були здійснити згідно умов договору, тому вона звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідачі, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, подали 04 січня 2016 року до суду зустрічну позовну заяву до позивача ОСОБА_1, в якій просили наступне:

визнати недійсним договори відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц та № 03-ц з додатками № 1 та № 2 від 22 січня 2010 року;

зобовязати ОСОБА_1 відшкодувати збитки в розмірі 72000,00 грн., повязані з необхідністю утримання адвоката впродовж 36 місяців в справах № 2-104/11 та № 2-503/11/16459;

відшкодувати моральну шкоду у розмірі 924065,90 грн., повязані з душевними стражданнями у зв'язку з приниженням честі та гідності, завдані протиправною поведінкою ОСОБА_1, а також стягнути судові витрати.

При зверненні за зустрічним позовом відповідачами оплачено судовий збір в сумі 551,20 грн.

11 січня 2016 року відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подано заяву про доповнення вимог за зустрічним позовом, в якій вони просили визнати недійсними договори поруки №№ 1, 2, 3, 4 від 22 січня 2010 року.

Ухвалою суду від 06 квітня 2016 року зустрічний позов був залишений без руху з тієї причини, що судовий збір сплачений відповідачами лише за вимогу немайнового характеру визнання договорів відступлення права вимоги недійсними. Оскільки від відповідачів не надішли документи про повну оплату судового збору або заява про відмову від позовних вимог, суд продовжив розгляд зустрічного позову в межах однієї позовної вимоги про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними.

В обґрунтування зустрічного позову відповідачі вказували, що між ними і ОСОБА_1 22 січня 2010 року були укладені договори відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц та № 03-ц з додатками № 1 та № 2. Але такі договори, на думку відповідачів, не були спрямовані позивачем на реальне настання правових наслідків. Свідченням цього може слугувати те, що ОСОБА_1 вмовила їх підписати додатки № 1 і 2 до договорів та фактично не передала їм документи, зазначені в п.п. 3, 4 оспорюваних договорів. Нею також не виконаний п. 9 договорів № 02-ц та № 03-ц від 22 січня 2010 року про направлення поштою на адресу Кредитної спілки «Україна» повідомлень про відступлення права вимоги за договорами строкових внесків, що призвело до невизнання кредитною спілкою вимог відповідачів, заснованих на праві вимоги. Більш того, ОСОБА_1 в момент підписання оспорюваних договорів № 02-ц та № 03-ц від 22 січня 2010 року приховала від відповідачів інформацію про розгляд Червонозаводським районним судом м. Харкова її позову до КС «Україна» про стягнення всієї суми депозитних внесків з процентами за усіма депозитними договорами і договорами строкових внесків. Рішення на користь ОСОБА_1 було ухвалено Червонозаводським районним судом м. Харкова 12 лютого 2010 року, тобто після підписання договорів, що виключає можливість замінити стягувача на підставі цих правочинів. Таким чином, ОСОБА_1 передала їм, відповідачам, недійсне право вимоги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 позовні вимоги за первісним позовом підтримав повністю та просив їх задовольнити, в своїх поясненнях він посилався на обставини, викладені в позові. Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 і ОСОБА_4, представник ОСОБА_2 пояснив, що їх вимоги не визнає, та просив в їх задоволенні відмовити, оскільки відповідачі намагаються уникнути відповідальності за невиконання своїх зобовязань, хоча неодноразово в інших судових розглядах доводили правомірність укладених договір відступлення права вимоги та їх дійсність.

Відповідач ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах інших відповідачів згідно довіреностей, в судовому засіданні первісний позов не визнав та пояснив, що дійсно відповідачами були укладені всі вищезазначені договори, однак Кредитною спілкою «Україна» дані договори не визнані, кредитор у депозитних договорах не замінений. На звернення відповідачів до спілки про зарахування вимог за депозитними договорами, за якими вони стали кредиторами, та кредитними договорами, за якими відповідачі є боржниками, їм було відмовлено. Більш того, голова спілки стверджувала, що нею взагалі не були отримані договори про відступлення права вимоги. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що договори про відступлення права вимоги недійсні від моменту їх підписання, а тому просив задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Третя особа, Кредитна спілка «Україна», до суду не зявилася, однак головою правління спілки ОСОБА_7 надіслано до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника (т.1 а.с.161). Також головою правління надані письмові пояснення (т.1 а.с. 244), згідно з якими договори про відступлення права вимоги за депозитними договорами з ОСОБА_1 вона особисто не отримувала, заміна кредитора у вказаних договорах не проводилась, а печатка спілки, яка міститься на повідомленнях про відступлення права вимоги отримана в незаконний спосіб.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши наявні докази, суд встановив наступне.

22 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц (далі за текстом Договір № 02-ц). Згідно з умовами п. 1 цього договору ОСОБА_1 (Цедент) відступила ОСОБА_4 (Цесіонарій), а остання набула право вимоги, належне позивачеві, і стала кредитором за договором № 1 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок, який був укладений між позивачем та Кредитною спілкою «Україна» 04 січня 2006 року, та додатковими угодами до нього від 30 квітня 2007 року та від 29 грудня 2008 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 02-ц загальна сума грошового зобов'язання, право вимоги на яке перейшло до ОСОБА_4 складає 239695 грн.

Згідно з п. 5. Договору № 02-ц порядок та умови розрахунків між Сторонами за відступлення права вимоги визначаються у Додатку № 2 до цього Договору, що є також невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 1, 2 Додатку № 2 до Договору № 02-ц визначено, що ОСОБА_4 зобов'язується сплатити на користь позивача грошові кошти в розмірі 239695,00 грн., в наступному порядку: частинами суми в розмірі не менше 15000,00 грн. - в строк до 30-го числа кожного календарного місяця, починаючи з 30 червня 2010 року, при цьому у будь-якому разі сплата в повному обсязі суму має відбутись до 20 лютого 2011 року, який за домовленістю Сторін визначено як строк виконання зобов'язання.

Пунктом 6 Договору № 02-ц передбачено, що ОСОБА_4 набуває право, передбачене п. 1 цього договору, після підписання цього договору.

Позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання, передав ОСОБА_4 визначені умовами вказаного договору та додатку № 1 до нього документи, на яких засновано право вимоги, зазначене у п. 2 договору.

Відповідач ОСОБА_4, в свою чергу, в порушення умов Договору № 02-ц не виконала свої договірні зобов'язання та не здійснила жодного належного платежу в порядку та строки, визначені умовами п. 2 Додатку № 2 до Договору № 02-ц, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена, що не заперечував в судовому засіданні її представник ОСОБА_5

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобовязань за Договором № 02-ц, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 1 від 22 січня 2010 року, згідно п. 1.1 якого поручитель зобовязалась за належне виконання зобовязань Цесіонарієм. Крім того, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений Договір поруки № 2 від 22 січня 2010 року, згідно якого останній поручився за належне виконання зобовязань ОСОБА_4 Обидва договори (п. 2.2.) передбачають солідарну відповідальність поручителя і Цесіонарія ОСОБА_4 перед ОСОБА_1

Крім того, 22 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) № 03-ц (далі за текстом Договір № 03-ц). Згідно з умовами п. 1 цього договору ОСОБА_1 (Цедент) відступила ОСОБА_5 (Цесіонарій), а останній набув право вимоги, належне позивачеві, і став кредитором за договором № 21/03 про внесення строкового внеску від 10 червня 2003 року та додаткових угод до нього від 09 червня 2004 року, від 10 червня 2005б року, від 09 червня 2006 року та від 10 червня 2008 року; договором № 1 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 04 січня 2006 року та додаткових угод до нього, від 30 квітня 2007 року та від 29 грудня 2008 року; договором № 2 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 13 січня 2006 року та додаткової угоди до нього від 13 січня 2009 року, укладених між позивачем та Кредитною спілкою «Україна».

Відповідно до п. 2.1. Договору № 03-ц загальна сума грошового зобов'язання, право вимоги на яке перейшло до ОСОБА_5 складає 193885,00 грн.

Згідно з п. 5. Договору № 03-ц порядок та умови розрахунків між Сторонами за відступлення права вимоги визначаються у Додатку № 2 до цього Договору, що є також невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 1, 2 Додатку № 2 до Договору № 03-ц визначено, що ОСОБА_5 зобов'язується сплатити на користь позивача грошові кошти в розмірі 193885,00 грн., в наступному порядку: частинами суми в розмірі не менше 15000,00 грн. - в строк до 30-го числа кожного календарного місяця, починаючи з 30 червня 2010 року, при цьому у будь-якому разі сплата в повному обсязі суму має відбутись до 20 лютого 2011 року, який за домовленістю Сторін визначено як строк виконання зобов'язання.

Пунктом 6 Договору № 03-ц передбачено, що ОСОБА_5 набуває право передбачене п. 1 цього договору після підписання цього договору.

Позивач ОСОБА_1 виконала належним чином свої договірні зобов'язання, передав ОСОБА_5 визначені умовами вказаного договору та додатку № 1 до нього документи, на яких засновано право вимоги, зазначене у п. 2 договору.

Відповідач ОСОБА_5, в свою чергу, в порушення умов Договору № 03-ц не виконав свої договірні зобов'язання та не здійснив жодного належного платежу в порядку та строки, визначені умовами п. 2 Додатку № 2 до Договору № 03-ц, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена. Даний факт відповідачем в судовому засіданні не заперечувався.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Договором № 03-ц, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 3 від 22 січня 2010 року, згідно п. 1.1 якого поручитель зобовязалась за належне виконання зобовязань ОСОБА_5 Також, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № 4 від 22 січня 2010 року, згідно якого остання поручилась за належне виконання зобовязань ОСОБА_5 Обидва договори (п. 2.2.) передбачають солідарну відповідальність поручителя і Цесіонарія ОСОБА_5 перед ОСОБА_1

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зазначені норми передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 516 ЦК України передбачений порядок заміни кредитора у зобов'язанні. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За пунктом 9 укладених Договірів № 02-ц і № 03-ц ОСОБА_1 зобов'язана відправити поштою повідомлення Боржнику - Кредитній спілці «Україна», про відступлення права вимоги за цим договором протягом 7 (семи) робочих днів з моменту набрання чинності цим договором.

На підтвердження виконання ОСОБА_1 пункту 9 договорів, її представником суду надані повідомлення про відступлення права вимоги адресовані Кредитній спілці «Україна» (том 1 а.с. 113-115).

З наданих повідомлень вбачається, що вони поштою не відправлялися, як це передбачено договором, а були отримані 22 січня 2010 року адміністратором Кредитної спілки «Україна» ОСОБА_8, про що свідчить зроблена ним відмітка про отримання.

За ініціативою представника позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_8 Він пояснив суду, що до травня 2010 року працював адміністратором в Кредитній спілці «Україна», хоча фактично виконував різноманітні функції, як то забезпечення пропускного режиму, фізичне супроводження працівників КС під час виконання роботи, незначні ремонті роботи в офісі. Свідок також пояснив, що інколи допомагав у прийомі поштової кореспонденції, якщо під час візиту листоноші відповідні працівники були зайняті. На представлених свідку для огляду копіях повідомлень від 22 січня 2010 року і листка реєстрації вхідної кореспонденції (том 1 а.с. 113-115) ОСОБА_9 впізнав власний почерк та підтвердив, що записи на цих документах зроблені ним особисто. Прийом двох повідомлень та їх реєстрацію в журналі він зробив на прохання ОСОБА_1, після чого відніс ці повідомлення до кабінету чи то голови правління, чи то головного бухгалтера і залишив їх там.

Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_8, суд вважає їх неналежним доказом з наступних підстав. Під час допиту свідок пояснив суду, що до 2009 року, тривалий час, проживав у фактичних шлюбних відносинах з матір'ю ОСОБА_1, позивача в справі, що може свідчити про вчинення ним дій на користь позивача, яка, до того ж, на час укладання спірних договорів обіймала посаду головного бухгалтера КС «Україна». Свідок пояснив, що печатка кредитної спілки зазвичай зберігалася в сейфі у головного бухгалтера, але фактично могла перебувати у будь-кого з керівників, тому він без труднощів зміг на другому примірнику повідомлень проставити відбиток печатки. Але такі пояснення спростовуються поясненнями голови правління КС «Україна» ОСОБА_10 про те, що відбиток печатки був отриманий у незаконний спосіб, так як відбитком печатки засвідчується лише підпис голови правління або його представника. І найголовніше, в показаннях свідка відсутня інформація про те, кому саме та у який спосіб були вручені два повідомлення про відступлення права вимоги, підписані ОСОБА_1 Адже станом на січень 2010 року голова правління КС «Україна» ОСОБА_10 обіймала посаду головного бухгалтера спілки на час відпустки ОСОБА_1, що вказує на те, що лише ОСОБА_10 була уповноваженою особою на прийняття повідомлень про відступлення права вимоги за договорам строкових внесків. Але факт прийняття від ОСОБА_1 вказаних повідомлень від 22 січня 2010 року ОСОБА_10 заперечує та наголошує на тому, що журнал вхідної кореспонденції нікому не передавався, про що вказує у своїх письмових поясненнях від 28 липня 2014 року.

Таким чином, показання свідка ОСОБА_9 не підтверджують ті обставини, що голова правління КС «Україна» ОСОБА_10 22 січня 2010 року отримала два повідомлення про відступлення права вимоги за Договорами № 02-ц і № 03-ц від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не були виконані вимоги пункту 9 Договорів відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц та № 03-ц від 22 січня 2010 року, оскільки вона не відправила поштою Боржнику повідомлення про відступлення права вимоги, а відтак Кредитна спілка «Україна» повідомлення про заміну кредитора не отримала і заміна кредитора у зобов'язанні не відбулася. Наслідком цього є те, що ОСОБА_1 була і є єдиним і належним кредитором за договорами №1 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 04 січня 2006 року, № 21/03 про внесення строкового внеску від 10 червня 2003 року, № 2 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 13 січня 2006 року і додаткових угод до них, які укладалися нею з Кредитною спілкою «Україна».

Наявні у справі докази, у їх сукупності і взаємозв'язку свідчать про неналежне виконання ОСОБА_1 умов Договорів № 02-ц та № 03-ц від 22 січня 2010 року, що свідчить про те, що зобовязання за цими договорами не виникли, а самі договори фактично не відбулись.

Крім того, ОСОБА_1, укладаючи 22 січня 2010 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договори відступлення права вимоги (цесії), не надала останнім інформацію щодо свого звернення в грудні 2009 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом про повернення депозитних і строкових вкладів з процентами, на які вона передала право вимоги.

Як вбачається з матеріалів оглянутої у судовому засіданні цивільної справи № 2-2211/10, яка перебувала в провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова, суд 12 лютого 2010 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнув на її користь з Кредитної спілки «Україна» за договором 21/03 про внесення строкового внеску від 10 червня 2003 року вклад у розмірі 63326,86 грн. та проценти в розмірі 34365,27 грн.; за договором № 1 про залучення внеску на депозитний рахунок від 04 січня 2006 року вклад в розмірі 244290,26 грн. та проценти в розмірі 154248,55 грн.; за договором № 2 про залучення внеску на депозитний рахунок від 13 січня 2006 року вклад в розмірі 19959,53 грн. та проценти в розмірі 12425,57 грн., а всього 528610,04 грн., а також стягнуто судові витрати 120,00 грн.

Додатковим рішенням від 01 квітня 2010 року Червонозаводський районний суд м. Харкова стягнув з Кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 120202,78 грн., з яких 79427,38 грн. - сума основної заборгованості (вкладу) за договором № 1 про залучення внеску на депозитний рахунок від 04 січня 2006 року, та 40775,40 грн. - сума процентів за депозитними договорами, а саме договором № 21/03 від 10 червня 2003 року, договором № 1 від 04 січня 2006 року, договором № 2 від 13 січня 2006 року.

Представник позивача ОСОБА_2 в своїх поясненнях на обґрунтування позовних вимог спирався на додаткове рішення від 01 квітня 2010 року, розцінюючи його як документ, яким виправлена помилка, допущена Червонозаводським районним судом м. Харкова в резолютивній частині рішення від 12 лютого 2010 року про стягнення з Кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 528610,04 грн.

Але підміна одних процесуальних документів іншими не є належним і допустимим способом доказування. Згідно зі ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення., не ухвалене рішення.

Однак у випадку допущення у судовому рішенні описки чи арифметичної помилки, суд може виправити їх за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи, про що постановляє ухвалу (ст. 219 ЦПК України).

З аналізу зазначених норм випливає, що додаткове рішення і ухвала є різними за своїм процесуальним значенням судовими рішеннями та, відповідно, породжують різні за своїх значенням процесуальні наслідки. Додаткове рішення за своєю суттю є рішенням, ухваленням якого завершується судовий розгляд, та яке доповнює рішення суду першої інстанції, в той час як ухвала про виправлення описки чи помилки спрямована на відновлення чіткості рішення суду.

Після завершення Червонозаводським районним судом м. Харкова розгляду справи № 2-2211/10 рішення від 12 лютого 2010 року і додаткове рішення від 01 квітня 2010 року позивачем ОСОБА_1 не оскаржені, а отже набули чинності та підлягають виконанню. При цьому суд не вправі надавати оцінку процесу розгляду і ухвалення судових рішень у вказаній справі. Суд лише бере до уваги ті обставини, що за вказаними судовими рішеннями з КС «Україна» на користь ОСОБА_1 стягнуті грошові кошти в якості заборгованості за всіма існуючими депозитними договорами і договорами строкових внесків вже після того, як нею були укладені Договори № 02-ц і № 03-ц від 22 січня 2010 року.

В довідниковому листі до справи № 2-2211/10 зазначено, що на виконання рішення суду від 12 лютого 2010 року позивач ОСОБА_1 отримала 11 березня 2010 року виконавчий лист про стягнення 528730,04 грн., та на виконання додаткового рішення суду від 01 квітня 2010 року позивач ОСОБА_1 отримала 18 травня 2010 року виконавчий лист про стягнення 120322,78 грн.

Згідно з інформацією, наданою 10 вересня 2014 року Дзержинським відділом ДВС Харківського міського управління юстиції на адвокатський запит ОСОБА_2, представника ОСОБА_1, на примусовому виконанні з 2010 році перебуває виконавчий лист № 2-2211/10, виданий Червонозаводським районним судом м. Харкова, про стягнення з КС «Україна» на користь ОСОБА_1 120322,78 грн. В той же час відомості про перебування на примусовому виконанні виконавчого листа за № 2-2211/10 про стягнення з КС «Україна» на користь ОСОБА_1 528730,04 грн. відсутні.

Представник позивача ОСОБА_11 в ході судового розгляду неодноразово наголошував на тому, що виконавчого листа про стягнення КС «Україна» 528730,04 грн. ОСОБА_1 на виконання не предявляла.

Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 використала надане їй право на виконання судового рішення та розпорядилась таким право на власний розсуд. Але в результаті цього ОСОБА_1 втратила право на отримання грошових коштів 528730,04 грн. від КС «Україна» в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні ч. 5 ст. 203 цього кодексу.

Аналізуючи в сукупності всі докази, суд приходить до висновку, що укладаючи Договір № 02-ц і Договір № 03-ц, ОСОБА_1 не мала на меті настання реальних правових наслідків - набуття ОСОБА_5 і ОСОБА_4 права вимоги до КС «Україна», оскільки вона не направила поштою письмові повідомлення про відступлення прав вимоги і саме від її дій залежало виникнення у відповідачів прав кредиторів. Більш того, ОСОБА_1 унеможливила реальне виконання укладених договорів тим, що в судовому порядку визнала своє право на грошові кошти за тими договорами депозиту та строкових внесків, право вимоги яке мало б перейти до ОСОБА_5 і ОСОБА_4

На підставі викладеного, суд задовольняє зустрічний позов і визнає Договір № 02-ц і Договір № 03-ц недійсними, а в задоволенні вимог за первісним позовом відмовляє в повному обсязі. Одночасно з цим суд стягує з ОСОБА_1 на користь відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 врівних частках, понесені ними судові витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 512, 514, 516, 519 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_5 і ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц від 22 січня 2010 року з додатками № 1 та № 2 від 22 січня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 03-ц від 22 січня 2010 року з додатками № 1 та № 2 від 22 січня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в сумі 275,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати по оплаті судового збору в сумі 275,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Малихін