Ухвала суду № 59981705, 29.08.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/941/14-к

Номер провадження 1-кп/623/137/2016

У Х В А Л А

іменем України

29 серпня 2016 року року колегія суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

суддів Одарюка М.П., Адамова І.М.

за участю прокурора Красиля І.І.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

До суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про перерахунок йому строку перебування під вартою за правилами ч.5 ст.72 КК України з 24.01.2014 року по 29.08.2016 року.

В подальшому обвинувачений просив вирішити це клопотання під час винесення остаточного судового рішення по справі.

Прокурор та потерпіла заперечували проти цього клопотання, захисник підтримав.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження (тобто в межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення) провадиться з розрахунку: один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі. Правило зарахування строку попереднього ув'язнення у випадку призначення судом іншого покарання, аніж позбавлення волі, визначено в абз. 2 ч. 5 ст. 72 КК та здійснюється за алгоритмом дій, визначених у ньому.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати положення ст. 72 КК (в редакції Закону) та зараховувати строк попереднього о увязнення, вираховуючи його до моменту постановлення вироку.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у вироку зазначається зокрема початок строку відбування покарання; рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження; рішення про залік досудового тримання під вартою.

Колегія суддів, розглянувши клопотання з урахування вищенаведених приписів КПК України вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, як передчасно заявлене.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, потерпіла його підтримала.

Захисник та обвинувачений просили відмовити у задоволенні вказаного клопотання та просили змінити запобіжний захід на особисте зобовязання та просили одночасно укласти угоду про примирення обвинуваченого з потерпілою.

Потерпіла в суді повідомила, що не має і не мала наміру укладати угоду про примирення з обвинуваченим ОСОБА_2, прокурор проти затвердження угоди заперечував.

Відповідно до ч.3. ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В звязку з цим колегія суддів не знаходить правових підстав для поставлення на обговорення питання щодо укладання угоди про примирення.

Згідно обвинувального акту, своїми діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України, тобто навмисне протиправне спричинення смерті іншій особі.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця увязнення.

До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

На даний час в судовому засіданні були допитані потерпіла та частина свідків, які дали суду свої показання.

Відповідно до ч.2 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний врахувати тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013, пар.99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обовязковою і неодмінною умовою (sine qua non) законності її продовжуваного тримання під вартою.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше вчиняв злочини, на шлях виправлення не став та знов за даними викладеними в обвинувальному акті, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого умисного злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 7 до 15 років, ніде не працює та не має постійного джерела доходу, тому на думку колегії суддів може переховувався від органів досудового розслідування та суду, вчинити й інший злочин або впливати на свідків, а інший більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, зазначених у ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369 КПК України, ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1.У задоволенні клопотання обвинуваченого про застосування ч.5 ст.72 КК України - відмовити.

2.В затверджені угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим - відмовити.

3. Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобовязання залишити без задоволення.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27 строком на 60 днів до 27 жовтня 2016 року.

Копію ухвали направити в Харківську установу виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко

Суддя М.П. Одарюк

Суддя І.М. Адамов