Ухвала суду № 59981285, 25.08.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів Ковальчук Н.М., Ковалевича С.П.,

секретаря судового засідання ОСОБА_1,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Борівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відділ Держгеокадастру у Зарічненському районі Рівненської області про скасування рішень Борівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що зявились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2016 року в позові відмовлено, вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі позивачка вважає рішення суду прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що з врахуванням приписів ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України, її покійний брат на законних підставах мав у користуванні спірну земельну ділянку, оскільки на ній знаходились обєкти нерухомості, належні йому на праві власності, а тому в силу ч.5 ст.1268 ЦК України це право перейшло до неї, як до спадкоємця, з часу відкриття спадщини.

Доводить, що оскаржувані рішення сесії Борівської сільської ради №264 та №265 від 20 березня 2008 року винесені в порушення вимог ч.7 ст.118 ЗК України, а саме без надання сільською радою дозволу на розробку проекту їх відведення, що й передбачено даною нормою.

Стверджує, що саме через відсутність погодження меж земельної ділянки із сільською радою при видачі ОСОБА_2 державного акту і виник даний спір, оскільки при встановленні меж в натурі відразу було б зрозумілим, що на ділянці останньої стоїть чуже нерухоме майно.

Звертає увагу, що приймаючи рішення в порядку адміністративного судочинства в 2013 році, за тих же обставин, Зарічненський районний суд своєю постановою визнав незаконним та скасував і рішення Борівської сільської ради №264 та №265 від 20 березня 2008 року, і державний акт, виданий на їх підставі на імя ОСОБА_2, і ця постанова набрала законної сили, в той же час при розгляді справи в цивільному судочинстві прийнято протилежне рішення, і вказані акти визнані законними.

За викладених обставин просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що брат позивачки ОСОБА_5 з народження і до смерті постійно проживав ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідками Борівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області №3392 від 14 травня 2013 року та №659 від 01 квітня 2013 року.

З довідок Борівської сільської ради від 27 липня 2012 року, 04 травня 2016 року №159 вбачається, що за ОСОБА_5 згідно погосподарської книги №10, особовий рахунок №826 рахувався житловий будинок з надвірними будівлями, що по вул. Колгоспна, 2 в с.Млинок Зарічненського району Рівненської області, земельна ділянка для його обслуговування, площею 0,25 га та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства, інші земельні ділянки площею 0,60 га.

Також встановлено, що за ОСОБА_6, яка померла 03 серпня 2007 року, рахувалася земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га по вул. Колгоспна, в с. Млинок Зарічненського району та у період 2006-2007 років вона проживала у будинку внука ОСОБА_6, що підтверджується випискою з погосподарської книги, особовий рахунок №773, довідкою Борівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області №159 від 04 травня 2016 року, поясненнями сторін.

Таким чином, за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за даними погосподарського обліку рахувалися дві різні земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку площею по 0,25 га кожна, які знаходилися відповідно по вул. Колгоспна, 2 та по вул. Колгоспна в с. Млинок Зарічненського району Рівненської області. З пояснень сторін вбачається, що ці земельні ділянки є суміжними.

З свідоцтва про смерть, виданого виконкомом Борівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області вбачається, що ОСОБА_5 помер 02 грудня 2011 року.

Позивачка - рідна сестра ОСОБА_6 та відповідно дост.1262 ЦК Україниє спадкоємцем другої черги за законом після його смерті.

У встановлений ч.1ст.1269 ЦК Українистрок позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, що підтверджується її заявою про прийняття спадщини, поданою до Зарічненської районної державної нотаріальної контори Рівненської області 08 травня 2012 року.

З довідки державного нотаріуса Зарічненської ДНК №01-16\153 від 15 квітня 2016 року, інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 15 квітня 2016 року вбачається, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що спірна земельна ділянка є складовою частиною земельної ділянки, яка була нею успадкована після смерті брата ОСОБА_6 та перебувала в його власності чи користуванні, відповідно права позивачки відповідачами не порушено, тому відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги такий висновок місцевого суду не спростовано, а посилання на порушення її прав як спадкоємця на майнові права успадковані після смерті брата не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом зясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий Ю.М. Рожин

Судді Н.М. Ковальчук

ОСОБА_7