Постанова № 59981239, 29.08.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3106/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016 року м.Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області

в складі судді Першко О.О.

з участю секретаря судового засідання Слободенюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в мiстi Рiвному спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Луцьку, інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядового поліції Нагорного Сергія Анатолійовича про визнання дій інспектора протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 07 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Луцьку, інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядового поліції Нагорного С.А., в якому просить, з врахуванням змін до позовної заяви, визнати дії інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядового поліції Нагорного С.А. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядового поліції Нагорного С.А. від 07 березня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позову посилається на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки він не вчиняв жодних правопорушень. Інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядовим поліції Нагорним С.А. порушено процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, не надано жодної можливості надати пояснення з приводу нібито вчиненого правопорушення, не роз'яснено права. Вимога пред'явити страховий поліс неправомірна, так як суперечить Закону України «»Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В судове засіданні позивач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, при цьому подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник Управління патрульної поліції у місті Луцьку в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Інспектор роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядовий поліції Нагорний С.А. в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі по наявним матеріалам справи. Окрім того, подав заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що 07.03.2016 року о 17 год. 10 хв. при здійсненні патрулювання па автодорозі 11-22 Устилуг Луцьк Рівне 127 км. 700 м. ним було зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом на автодорозі Устилуг Луцьк Рівне 127 км. 700 м. поза населеним пунктом з вимкненими ходовими вогнями або ближнім світлом фар. що є порушенням п. 9.8 ПДР України, при перевірці документів було виявлено відсутність у водія ОСОБА_1 поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є порушенням п 2.1ґ ІІДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Також вказує, що оскільки позивач керував транспортним засобом поза населеним пунктом з вимкненими ходовими вогнями або ближнім світлом фар в нього виникли підстави для перевірки полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який позивач не пред'явив. Таким чином його дії як інспектора щодо винесення постанови відповідали вимогам ЗУ "Про національну поліцію" та ПДР України.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 07 березня 2016 року інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядовим поліції Нагорним С.А. була винесена постанова серії ПС2 № 801518 у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1

Як зазначено у вказаній постанові, 07 березня 2016 року о 17 год. 00 хв. на автодорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 127 км 700 м ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota» н.з. НОМЕР_1 поза населеним пунктом з вимкненими ходовими вогнями або ближнім світлом фар, а також не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 9.8. та п 2.1ґ ПДР України.

Згідно постанови, інспектор, враховуючи, що водій автомобіля скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ст. 125, ч.1 ст.126 КУпАП, постановив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Статтею 125 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 порушив вимоги п.9.8 Правил дорожнього руху України.

З висновком про порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху суд погодитися не може, оскільки вважає його недоведеним та необґрунтованим.

Згідно п. 9.8 Правил дорожнього руху України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В судовому засіданні судом встановлено, зокрема це вбачається з відео від 07 березня 2016 року, яке зафіксовано поліцейським на боді камеру, що позивачу інспектором поліції при зупинці транспортного засобу було повідомлено про те, що він керує транспортним засобом поза населеним пунктом з вимкненими ходовими вогнями або ближнім світлом фар. При цьому не відібравши жодних пояснень від водія, зупиненого ним транспортного засобу, та не запропонувавши надати такі пояснення, інспектор виніс оскаржувану постанову.

Разом з тим, як слідує з поданих позивачем довідки №3 від 20 липня 2016 року та наряду-замовлення на ремонт автомобіля №30 від 07.03.2016 року власник транспортного засобу «Toyota Camry» ОСОБА_1 знаходився 07 березня 2016 року з 10 год. 00 хв. по 11 год. 00 хв. на СТО ФОП ОСОБА_4 на ремонті. Була проведена діагностика світлових приладів та рекомендовано звернутися на фірмове СТО «Toyota» для усунення несправності ближнього світла.

Відповідно до п. 31.5 ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 (з увімкненою аварійною сигналізацією) і 9.11 цих Правил.

Отже, позивач ОСОБА_1 діяв у відповідності до вимог п.31.5 ПДР України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При розгляді адміністративної справи, визнаючи позивача винним у правопорушенні, передбаченому ст. 125 КУпАП, відповідач не отримав жодних пояснень позивача, порушив його процесуальні права, передбачені законом, зокрема право надати письмові пояснення щодо інкримінованих правопорушень та долучити їх до постанови. Доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП відповідач суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що дії інспектора щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП протиправні, а постанова в цій частині - протиправна та не чинна, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Приписи п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплюють, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Аналогічне положення закріплено в пп. «ґ» п. 2.1 затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 Правил дорожнього руху.

Згідно п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав - при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та/або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Проте, наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Крім того, судом враховується, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

При цьому саме існування наведених обставин і зумовлює виникнення в Інспектора поліції права на реалізацію повноважень вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, водій не порушував правила дорожнього руху, діяв у відповідності до вимог, відповідно у відповідача не виникло право вимагати у позивача пред'являти поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і позивач обґрунтовано відмовив у такому наданні.

Доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП відповідач суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що дії інспектора щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП протиправні, а постанова в цій частині - протиправна та не чинна, а тому підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то суд вважає її необґрунтованою, виходячи з наступного.

Статтею 221 Глави 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення» закріплено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, серед яких відсутні ст.125, ч.1 ст. 126 КУпАП.

Системний аналіз норм КУпАП та КАС України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення приводить суд до висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених ст. 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 171-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Луцьку, інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядового поліції Нагорного Сергія Анатолійовича про визнання дій інспектора протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 07 березня 2016 року - задовольнити частково.

Визнати дії інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядового поліції Нагорного Сергія Анатолійовича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125, ч.1 ст 126 КУпАП - протиправними.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №801518 від 07 березня 2016 року винесену інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядовим поліції Нагорним Сергієм Анатолійовичем відносно ОСОБА_1 за ст. 125, ч.1 ст 126 КУпАП - скасувати.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Луцьку, інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку ДПП, рядового поліції Нагорного Сергія Анатолійовича про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя О.О. Першко