Вирок № 59980354, 23.08.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/4009/14-к

1/465/18/16

Вирок

Іменем України

23.08.2016 року

Франківський районний суд м. Львова в складі:

Головуючого-судді Лозинського Б.М.

при секретарі- Попик А.Б.

за участі прокурора- Садлівського В.В.

захисника обвинуваченого- Наталушко А.О.

розглянувши повторно у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові кримінальну справу відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого директором ТОВ «Компанія «Ти і право», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно з вимогами ст. 89 КК України, раніше не судженого,

про обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190 та ч.4 ст.190 КК України, суд,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що перебуваючи в приміщенні Філії ЗАТ "ОТП ОСОБА_2", по вул. Івана Франка, 20 у м. Львові, в період часу з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом обману та зловживання довірою, розпоряджаючись довіреностями виданими на його ім'я від 29.03.2007 року, та посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_3 від імені потерпілих - громадян ОСОБА_4 ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, яких ОСОБА_1 ввів в оману щодо дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю "АР.І.П.", співзасновниками якого останні являлись згідно посвідченого нотаріусом статуту товариства, оскільки дане підприємство взагалі не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на території України, про що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 не знали, вважаючи, що вищезгадане підприємство є дійсно зареєстрованим та діючим на території України, зважаючи, що ОСОБА_1 штучно створив умови для такого сприйняття, скориставшись тим, що вони, потерпілі, не володіли українською мовою та не були ознайомлені з законодавством України, видаючи їм приватне підприємство "АР.І.П.", засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю "АР.І.П."

Використовуючи дану обставину, ОСОБА_1 зняв з рахунків ОСОБА_6, відкритих в ОТП Банку № 26202001603620 USD грошові кошти в сумі 33450,00 доларів США, № 26202001603620 EUR грошові кошти в сумі 6300,00 євро, № 26202002603620 USD грошові кошти в сумі 1730,00 доларів США, № 26202002603620 EUR грошові кошти у сумі 209209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти 1на суму 35180, 00 доларів США та 215509,00 євро, що у перерахунку ( згідно довідки № 13-13/2/2334 від 30 жовтня 2008 року наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 128112, 40 гривень, а з поточних рахунків ОСОБА_7 ОСОБА_8, відкритих у вищевказаному ОТП Банку, № 26202001602955 USD грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США, № 26202001602955 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 євро, що в перерахунку (згідно довідки № 13 -13 /2/2334 від 30 жовтня 2008 року наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту, становить разом 307576, 03 гривень.

В подальшому ОСОБА_1 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, що разом становить 2435688, 40 гривень, які призначалися для функціонування та діяльності ОСОБА_9 «АР.І.П.» /Т.8 а.с. 333 361/.

Відповідно до обвинувального висновку від 27 липня 2010 року, затвердженого виконуючим обов'язки прокурора Франківського району м. Львова 04 серпня 2010 року, ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався ще й у тому, що будучи притягнутим 19 лютого 2009 року до кримінальної відповідальності Личаківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області за скоєння в період з 13.04.2007 року по 17.06.2008 року шахрайських дій, за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.4КК України, на шлях виправлення не став та знову скоїв злочин. Так, за даними обвинувального акту, ОСОБА_1В, 28 липня 2008 року, приблизно об 19год. 00хв., знаходячись в офісі ТОВ "Кронос - Україна", що по вул. Сахарова, 18/1 у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_10В, повідомивши потерпілій неправдиву інформацію, під приводом необхідності коштів для відкриття ОСОБА_11 візи, викликавши у потерпілої впевненість про обов'язковість передачі йому грошей, прийняв замовлення від ОСОБА_10 на відкриття ОСОБА_11 візи за ціною 4000 гривень. В підтвердження чого, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 4000 грн., й в свою чергу, зобов'язався до двох тижнів надати потерпілій ОСОБА_11 візу, завідомо не маючи наміру виконувати дане замовлення. При цьому, ОСОБА_1В, використавши довіру з боку потерпілої, ввівши її в оману про можливість відкриття ОСОБА_11 візи, якої не існує в об'єктивній реальності, не виконав свого зобов'язання та не повернув кошти, які отримав, тим самим спричинив ОСОБА_10, матеріальну шкоду на загальну суму 4000 гривень /Т. 9 а.с. 90 94/.

Вказані вище дії підсудного, органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст.190 та ч.2 ст.190 КК України.

В ході судового розгляду, згідно постанови Франківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2010 року, кримінальна справа за № 1- 425/10 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України та кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.4 ст.190 КК України, об'єднані в одне провадження та справі присвоєно № 1- 425/10 /Т.9 а.с.115/.

Відповідно до постанови прокурора від 25 серпня 2011 року, який підтримував державне обвинувачення в суді за двома обвинувальними висновками, тобто, як за ч.2 ст.190, так і за ч.4 ст.190 КК України, обвинувачення, що було предявлене органами досудового слідства раніше, змінив та виклав його в новій редакції.

1. Змінити пред'явлене органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачення в частині уточнення суми заподіяних матеріальних збитків.

2. Нове обвинувачення викласти у наступній редакції: в період часу з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, ОСОБА_1 маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах, розпоряджаючись довіреностями на своє ім'я від 29.03.2007 року, посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_3 від імені потерпілих - громадян ОСОБА_4 ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, яких ОСОБА_1 ввів в оману щодо дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю "АР.І.П.", співзасновниками якого останні являлись (згідно Статуту даного підприємства), оскільки дане підприємство взагалі не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на території України, про що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 не знали, вважаючи, що вищезгадане підприємство є дійсно зареєстрованим та діючим на території України, оскільки ОСОБА_1 штучно створив умови, які сприяли тому, що потерпілі не володіли українською мовою і видавав їм приватне підприємство "АР.І.П.", засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю "АР.І.П." та зняв з поточних рахунків ОСОБА_6, відкритих у вищевказаному банку № 26202001603620 USD грошові кошти в сумі 33450,00 доларів США, № 26202001603620 EUR грошові кошти в сумі 6300,00 євро, № 26202002603620 USD грошові кошти в сумі 1730,00 доларів США, № 26202002603620 EUR грошові кошти у сумі 254209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти на суму 35180, 00 доларів США та 260509,00 євро, а з поточних рахунків ОСОБА_7 ОСОБА_8, відкритих у вищевказаному банку, № 26202001602955 USD грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США, № 26202001602955 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 Євро. В подальшому ОСОБА_1 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, що разом становить 285154 Євро та 61065 доларів США, що в перерахунку (згідно довідки № 13 -13/2/2334 від 30. 10. 2008 року, наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 435 780 гривень, які призначались для функціонування та діяльності ОСОБА_9 «АР.І.П.».

Як зазначено у постанові, - таким чином, ОСОБА_1, своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживанням довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, тобто злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України /Т.10 а.с.230-234/.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 КПК України, прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам. Постанова долучається до справи. Суд роз'яснює підсудному, що той буде захищатись в судовому засіданні від нового обвинувачення. Таким чином, процесуальним документом який формує обвинувачення з даного часу є постанова прокурора винесена в порядку ст. 277 КПК України, а не обвинувальний висновок, що був складений раніше, хоч він і міститься в матеріалах справи /Т.10 а.с.230-234/.

З урахуванням постанови прокурора Садлівського В.В., судом дотримано вимог ст. 277 КПК України, щодо роз'яснення прав підсудному та факту, що він буде захищатися від нового обвинувачення, а представнику потерпілих, що вони вправі підтримувати раніше пред'явлене обвинувачення.

Відповідно до вироку Франківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2011 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 та 4 ст.190 КК України та на підставі ст.70 КК України, призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 7(семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 задоволено частково /Т.10 а.с.370-388/.

Не погоджуючись з даним вироком, представник потерпілих- адвокат ОСОБА_12 та прокурор Садлівський В.В., що підтримував державне обвинувачення, подали на нього апеляційні скарги з підстав, як на їх думку, мякості призначеного покарання, а засуджений подав апеляційну скаргу на скасування вироку з підстав, як на його думку, однобічності розгляду справи та вимогою закрити провадження на підставі ст. 6 КПК України. З аналогічними вимогами подав апеляційну скаргу й адвокат засудженого/Т 11 а.с.1-4, 6-26, 356-357, 358-361/.

За результатами розгляду апеляційних скарг учасників процесу, всі вони задоволені частково, вирок суду першої інстанції скасовано, а справу скеровано на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2012 року, - « … суд не навів жодних аргументованих даних, на підставі яких дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 протиправно заволодів коштами потерпілих та в момент заволодіння грошима потерпілих мав на меті їх привласнити не виконуючи належним чином зобов'язання по договору доручення. У контексті наведеного слід зазначити, що злочин, передбачений ст.190 КК України характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном, у даному випадку шляхом обману та зловживання довір'ям, при цьому особа не повинна мати наміру на повернення такого майна у майбутньому. Колегія суддів вважає, що досудовим слідством та судом не досліджено умисел ОСОБА_1 на шахрайські дії. Обвинуваченням не встановлено, в чому виразився обман, оскільки в обвинуваченні є взаємозаперечувальні твердження про фактичне зняття ОСОБА_1 грошових коштів з рахунків потерпілих та про законну можливість і право зняття ОСОБА_1 цих коштів. Відповідно до вимог ст. 89 КК України ОСОБА_1 є таким, що не має судимості і при скасуванні вироку в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, необхідно також скасувати вирок суду в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Так, хоча вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні шахрайських дій щодо потерпілої ОСОБА_10, вчиненого за кваліфікуючою ознакою повторності, і кваліфікацію цих дій за ч.2 ст.190 КК України ніхто з апелянтів не оспорює, однак ці злочини є взаємопов'язані за наслідками кваліфікації дій ОСОБА_1 по відношенні до потерпілої ОСОБА_10 за ознаками повторності, а тому і в цій частині вирок суду слід скасувати, та справу в цілому направити на новий судовий розгляд…».

Даною ухвалою, колегія суддів також змінила ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, покликаючись на норми ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод /Т.12 а.с.27-45/.

В ході нового судового розгляду кримінальної справи судом першої інстанції в іншому складі суду, постановлено вирок від 09 вересня 2013 року, згідно якого, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності за його вчинення, а провадження по справі закрите у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_1 виправдано на підставі відсутності в його діях складу даного злочину. В задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, відмовлено /Т.14 а.с.170-192/.

Не погоджуючись і з даним вироком суду першої інстанції, прокурор Олексів О.В., що підтримувала державне обвинувачення подала апеляційну скаргу на його скасування з підстав неправильного застосування кримінального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину, не зважаючи на те, що суд не призначав будь-якого покарання за даним вироком.

Свою апеляційну скаргу подали також представники потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12 Згідно поданої апеляційної скарги, апелянти просили скасувати вирок з підстав: невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи щодо виправдання ОСОБА_1 за ч.4 ст.190 КК України через те, що судом не було взято до уваги низку доказів, які могли істотно вплинути на його висновки; істотного порушення вимог кримінально - процесуального закону, щодо відмови судом в задоволенні цивільних позовів потерпілих. Апелянти просили апеляційний суд постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та задовольнити цивільні позови потерпілих у повному обсязі /Т. 14 а.с. 195, 197-226, 249-255, 258-261/.

На вказані апеляційні скарги засуджений ОСОБА_1 подав свої заперечення та просив апеляційний суд вирок залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення /Т. 14 а.с.228-237, 271-281, 286-292/.

Розглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд Львівської області своєю ухвалою від 17 червня 2014 року, апеляцію прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнив, апеляцію представників потерпілих задовольнив частково. Вирок суду першої інстанції скасував, а справу скерував на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2014 року, - « … вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, з наступних підстав. При розгляді справи суд першої інстанції допустив однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально - процесуального закону. При постановленні вироку, суд не дотримався вимог ст. 334 КПК України, щодо змісту мотивувальної частини вироку. Виправдовуючи підсудного за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, суд не дав належної оцінки показам потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16І, показам підсудного, а решту висновків суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи і є суперечливими. Так, зазначаючи про відсутність факту обману або зловживання довірою на заволодіння коштами потерпілих в особливо великих розмірах (а, отже, відсутність в діях ОСОБА_1 шахрайства), суд не врахував, що потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 не заперечується факт надання ОСОБА_1 доручення для зняття коштів з їх рахунків, однак заперечується та обставина, що їхні кошти, якими розпоряджався ОСОБА_1, не були їм повернуті ОСОБА_1 та вказують, що дані кошти були привласнені саме ОСОБА_1 з рахунків потерпілих. Зазначаючи про показання свідків - очевидців ОСОБА_15, ОСОБА_16 (які, на думку суду, підтверджують показання підсудного ОСОБА_1 про передачу ним коштів в іноземній валюті потерпілим), суд не дав оцінки таким показанням з точки зору їх належності й достовірності, а в сукупності з іншими доказами - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення про невинуватість підсудного у вчиненні злочину. Суд у вироку зазначив, що вжив усіх необхідних заходів для забезпечення явки потерпілих в судове засідання, однак громадяни ОСОБА_5 в судове засідання з березня 2012 року жодного разу не прибули, чим унеможливлювали подальший розгляд справи по суті. Суд першої інстанції розглянувши справу за відсутності потерпілих, допустив однобічність та неповноту судового слідства, що унеможливило з'ясувати всі обставини справи і захистити права та законні інтереси потерпілих. При розгляді справи суд першої інстанції повинен повно та всебічно дослідити обставини справи ( в тому числі, шляхом допиту потерпілих, більш ретельного допиту свідків і зі сторони обвинувачення, і зі сторони захисту) та постановити в справі законне й обґрунтоване судове рішення. Звільнивши підсудного від кримінальної відповідальності вироком суду, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 11 -1, ст. 282 КПК України ( в редакції Закону 1960 року) /Т.14 а.с. 318-321/.

В ході нового судового розгляду кримінальної справи судом першої інстанції в іншому складі суду, постановлено вирок від 26 листопада 2014 року, згідно якого, ОСОБА_1, визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та по суду виправдати; визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та по суду виправдати. Провадження у справі закрити. Запобіжний захід щодо ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, скасовано. В задоволенні цивільних позовів ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено /Т.19 а.с. 123-155/.

Не погоджуючись і з даним вироком суду першої інстанції, прокурором подано апеляцію та доповнення до неї, в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу скерувати на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду. Вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку із однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироці, фактичним обставинам справи, а також істотним порушенням кримінально-процесуального закону, згідно ст. 367 КПК України(в редакції кодексу 1960 року).

Представник потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_17 у своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та задовольнити цивільні позови потерпілих у повному обсязі. Вважає даний вирок таким, що підлягає до скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироці, фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неповнотою судового слідства /Т. 19 а.с.178-198/.

На вказані апеляційні скарги виправданий ОСОБА_1 подав свої заперечення та просив апеляційний суд вирок залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення /Т.19 а.с.211-216/.

Розглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд Львівської області своєю ухвалою від 17 грудня 2015 року, апеляцію прокурора Франківського району м. Львова ОСОБА_18, представника потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 - ОСОБА_13 та доповнення до них задовольнив частково. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2014 року відносно ОСОБА_1 скасовано, а справу скеровано у Франківський районний суд м. Львова на новий розгляд в іншому складі суду. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишено раніше обраний - підписку про невиїзд з постійного місця проживання /Т. 20 а.с.249-264/.

Як зазначено в мотивувальній частині ухвали колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року: - «при розгляді кримінальної справи та постановленні зазначеного вироку, суд у повній мірі не дотримався вимог кримінально процесуального закону. Зокрема при постановленні рішення, суд зіслався зокрема на покази потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 дані ними на досудовому слідстві, і жодного разу не були допитані у судовому засіданні, судом не було вжито заходів щодо забезпечення їх явки у судове засідання, про що було зазначено, зокрема, в ухвалах Апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2012 року та 17 червня 2014 року. Судом також не досліджено та не перевірено належним чином покази ОСОБА_1 про те, що останній, зняті кошти передавав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 при їхніх зустрічах особисто, про що робив записи в зошиті. Органами судового слідства та судом, зокрема не перевірено можливість вивезення валюти за кордон, зокрема потерпілими чи вкладення їх зокрема у нерухомість на території України, чи під приводом договорів купівлі-продажу повернення ПДВ з державного бюджету. Судом першої інстанції так і не встановлено, між якими підприємствами, ОСОБА_9 «АР.І.П.» чи ПП «АР.І.П.» укладена угода на поставку товару із закордонними фірмами і чи товар заявлений в угодах і не тільки, поступав на територію України в період з 2006-2008р. Хто його розмитнював, ким оформлялись документи, які митні збори і ким сплачувались. При розгляді справи суду першої інстанції слід усунути встановлені Апеляційним судом недоліки, належним чином дослідити докази у справі, дати їм належну оцінку та вирішити питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Колегія суддів вважає, що судом в повній мірі не з'ясовано позицію органів державного обвинувачення щодо інкримінованих дій ОСОБА_1 за ч.2ст. 190 КК України чи відмови від пред'явленого обвинувачення /Т. 20 а.с.249-264/.

Таким чином, судом при повторному розгляді справи встановлено, що справа тричі була предметом розгляду в апеляційному суді та вчетверте розглядається судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 7 ст. 374 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для, зокрема, суду першої інстанції при повторному розгляді справи та відповідно до ст. 375 КПК України після скасування вироку апеляційним судом, суд першої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами гл. 25-28 КПК України (1960 року).

Таким чином, розгляд справи проводиться за процесуальними правилами згідно із законом в редакції 1960 року із застосуванням звукозапису судового процесу, який здійснювався за ініціативою представника потерпілих ОСОБА_13

Відповідно до ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Таким чином, з метою виконання вказівок апеляційного суду при новому розгляді справи, судом першої інстанції звернуто особливу увагу на повноту, всебічність та об'єктивність судового слідства, ретельне дослідження і встановлення фактичних обставин справи, концентровано увагу на аналізі, оцінці, у тому числі й показів потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 їх представника, що приймав участь в розгляді справи, а також свідків, співсталяючи їх з показами підсудного та показами потерпілих. Повторний розгляд справи, з урахуванням зауважень апеляційного суду, спрямовано виключну на об'єктивність висновків, що мають ґрунтуватись на результатах судового слідства. Суд приділив особливу увагу щодо дотримання вимог кримінально - процесуального Закону, забезпечивши при цьому рівні права змагальності учасникам процесу та звернув особливу увагу на повідомлення потерпілих про місце, дату та час судових засідань шляхом скерування доручення про міжнародну правову допомогу до Міністерства юстиції України, наявність складу злочину в діях підсудного, а саме: на об'єкт, суб'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторони інкримінованих підсудному злочинів. При цьому, оцінюючи докази, суд бере до уваги їх належність й достовірність, а в сукупності з іншими доказами - й достатність та взаємозв'язок.

Державний обвинувач в судовому засіданні при повторному розгляді справи, спочатку оголосив обвинувальні акти від 16 липня 2010 року / Т.8 а.с.333-361/ та від 27 липня 2010 року /Т. 9 а.с.90 -94/, після чого оголосив постанову про зміну обвинувачення в суді від 25 серпня 2011 року /Т. 10 а.с. 230-234/.

Виходячи із змісту постанови прокурора про зміну обвинувачення в суді, прокурор по суті збільшує обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами у вигляді Євро, змінюючи суму з 209209, 00 євро на суму 254209,00 євро, як грошові кошти що зняті ОСОБА_1 з рахунку № 26202002603620 EUR, тобто сума збільшується на 45 000, 00 Євро. Таким чином, за постановою прокурора потерпілому ОСОБА_6 діями ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди шляхом зняття з рахунку банку № 26202001603620 USD грошових коштів в сумі 33450,00 доларів США, з рахунку № 26202001603620 EUR грошові коштів в сумі 6300,00 євро, з рахунку № 26202002603620 USD грошових коштів в сумі 1730,00 доларів США та з рахунку № 26202002603620 EUR грошових коштів у сумі 254209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти на суму 35180, 00 доларів США та 260509,00 Євро.

Як зазначено у постанові прокурора,- «а з поточних рахунків ОСОБА_7 ОСОБА_8, відкритих у вищевказаному банку, № 26202001602955 USD грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США та № 26202001602955 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 Євро».

Відповідно до постанови про зміну обвинувачення, - «… в подальшому ОСОБА_1 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, що разом становить 285154 Євро та 61065 доларів США, що в перерахунку (згідно довідки № 13 -13/2/2334 від 30. 10. 2008 року, наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 435 780 гривень, які призначались для функціонування та діяльності ОСОБА_9 «АР.І.П.».

З огляду на викладене в постанові, факти, що органами досудового слідства та прокурором, вважаються встановленими, містять суперечності, зокрема щодо відкриття рахунків, створення ОСОБА_9 «АР.І.П.» та перерахування коштів через приватні рахунки, потерпілих у спосіб, як вважає обвинувачення, - створюючи видимість, що ПП « АР.І.П.» і ОСОБА_9«АР.І.П.», є одне і теж саме за своїм статусом, що і зазначено у постанові, - «… заволодів коштами, які призначались для функціонування та діяльності ОСОБА_9 «АР.І.П.».

Згідно змісту обвинувачення викладеного у постанові прокурора від 25 серпня 2011 року, підсудний обвинувачується у заволодінні валютою іноземного походження, тобто доларами США та Євро в період з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, що для визначення розміру для кваліфікації, як кримінально караного діяння, піддається перерахунку на національну валюту, за курсом, що діяв на час зняття кожної суми окремо, тобто у відповідності з датами зазначеними в заявах на яких ґрунтується обвинувачення. Разом з тим, органами досудового слідства не встановлено збитки по періодах, у зв'язку із зміною курсу. Відтак, розмір суми, у заволодінні якої обвинувачується підсудний ОСОБА_1 не відповідає тій сумі, на яку себе вважають потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8.

Так, із позовних заяв вбачається, що ОСОБА_6 просить стягнути з підсудного матеріальну шкоду, як на його думку, заподіяну діями підсудного в розмірі 2630726, 90 грн., а ОСОБА_7 ОСОБА_8 просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 453107,98 грн., а всього разом на двох, сума яку потерпілі бажають стягнути з підсудного становить 3083834,88 грн., що суттєво відрізняється від суми, визначеної прокурором, як такої, що утворює розмір заподіяної потерпілим шкоди. Збільшення суми збитків, потерпілі мотивують часом подачі позову, і такі позовні вимоги підтримані прокурором. А отже, з цих підстав, сума збитків, що вказана у постанові прокурора про зміну обвинувачення, а саме 2 435 780 гривень ним не вмотивована /Т.9 а.с.116-121/.

Дослідивши матеріали кримінальної справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, які представлені стороною обвинувачення і докази, які зібрані в ході судового розгляду, оцінивши їх, суд дійшов до наступного.

Як вбачається з показів підсудного ОСОБА_1 він не визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів як на досудовому слідстві, так і в ході судового розгляду даної справи з мотивів, які наведені нижче, його позиція була незмінною, доводи обґрунтованими, послідовними, і підтверджені матеріалами справи.

По обвинуваченню за ч.4 ст.190 КК України ОСОБА_1 пояснив наступне, що працюючи в ОСОБА_19 торгово-промисловій палаті на підприємстві "ОСОБА_20 Україна", через свого безпосереднього керівника Мауріціо ОСОБА_20 ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, а також ОСОБА_14 Ніколеттою. З вказаними особами, як пояснив ОСОБА_1, Мауріціо ОСОБА_20 вів довгі роки співпраці. До прильоту в Україну в березні 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_1 їх не бачив, про них нічого не чув, будь-яких довірливих відносин між ними не було, раніше він їх не знав, з ними напряму не спілкувався. Проте, що ОСОБА_21 є дружиною ОСОБА_7 ОСОБА_8 він дізнався лише під час судового слідства по даній кримінальній справі. До того часу він вважав, що останні є партнерами. Оскільки, ОСОБА_7 ОСОБА_8 під час укладання договорів купівлі-продажу нерухомості в України зазначав про те, що є вдівцем.

Пояснив, що йому відомо з показів наданих Мауріціо ОСОБА_22 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, останні почали вести переговори ще у липні 2006 року щодо спільної інвестиційної та підприємницької діяльності. Тому, ОСОБА_7 ОСОБА_8 видав ОСОБА_22 генеральну довіреність в Україні в липні 2006 року, а ОСОБА_22 розпоряджався його рахунками в Україні, знімав кошти, купував землю, нерухомість, а ОСОБА_6 в ОСОБА_5 платив йому за це кошти на його італійське підприємство ОСОБА_5. В той час коли ОСОБА_22 повідомив, що на імя ОСОБА_1 буде видано ряд довіреностей від ОСОБА_6, для подальшої роботи, у нього жодних питань не виникало, оскільки за два місяці роботи у М. ОСОБА_22 за його вказівкою інші італійці видавали на імя ОСОБА_1 довіреності, такі як, засновники ОСОБА_23 Крістіна, ДЖМ, Кронос та інші, які співпрацювали з М. ОСОБА_22 та його підприємством ТОВ ОСОБА_22 Україна. Прилетіли вказані особи вранці біля 12 год., зустрічав їх інший працівник, який працював у Мауріціо ОСОБА_22, і привіз їх в офіс ТОВ ОСОБА_22 Україна, тоді вперше ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_7 та ОСОБА_21 Ніколеттою. В офісі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 вели перемови з Мауріціо ОСОБА_20, на яких ОСОБА_1 не був присутнім. Приблизно о 16:00 год. вони закінчили перемови між собою і повідомили ОСОБА_1 про те, що їх чекає юрист Кендзьор Соломія в нотаріуса, для підписання статуту, який вони вже раніше погодили та обговорили, а також, щодо оформлення різного роду довіреностей. Зазначив, що далі поїхали до нотаріуса ОСОБА_3 на площі Міцкевича, де вже була юрист Кендзьор Соломія, через деякий час прибула перекладач, яку запросив нотаріус. В цей день ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 підписали тільки статут, так як процедура з перекладом зайняла багато часу, то видачу довіреностей було перенесено на інший день, а саме 29 березня 2007 року.

Право розпоряджатися виключно особистими рахунками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, як пояснив ОСОБА_1, отримав 29 березня 2007 року на підставі довіреностей, які були посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_3, згідно домовленостей між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, тобто, через 20 годин після знайомства з ними. Звернув увагу на те, що в своїх показах ОСОБА_6 зазначили, що довіреність на розпоряджання їхніми приватними рахунками, вони надали з ціллю поповнення статутного фонду та для функціонування новоствореного товариства, однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки згідно з тексту довіреностей, так і з висновків апеляційного суду Львівської області будь-яка інформація, будь-які дані про те, що дані довіреності видаються для того, щоб кошти зняті ним використовувалися з ціллю підприємницької діяльності чи для поповнення статутного фонду будь-якої юридичної особи, не було зазначено.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 мали три види рахунків в "ОТП ОСОБА_2": рахунок фізичної особи нерезидента, рахунок нерезидента-інвестора та рахунок для формування статутного фонду, останній був відкритий ОСОБА_1 згідно наданих ними довіреностей, відмінних від тих, які надавали право розпорядження приватними рахунками.

Як пояснив ОСОБА_1, для здійснення підприємницької діяльності нерезиденти в Україні повинні були відкрити рахунок нерезидента-інвестора, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 і зробили, однак перераховували кошти на власні приватні рахунки, при цьому вказуючи: «перекази не повязані з підприємницькою діяльністю, некомерційні». Згідно до протоколу зборів засновників ОСОБА_9 "АР.І.П." та погодженої з його безпосереднім керівником Мауріціо ОСОБА_22 позиції, ОСОБА_1 повинен був в подальшому стати керівником даного підприємства.

Обвинувачений категорично ствердив суду, що ні в матеріалах справи, ні представник, ні самі потерпілі не дали жодного доказу на підтвердження його права розпоряджатися інвестиційним рахунком, тобто тим рахунком, який був насправді призначений саме для функціонування товариства, для його діяльності, для формування його статутного фонду.

Також зазначив, що аналогічна ситуація трапилась і з керівником ОСОБА_19 торгово-промислової палати - Мауріціо ОСОБА_22, якого вони також звинувачували в заволодінні ним шахрайським шляхом коштів з їх приватних рахунків, про що зазначено в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи. Мауріціо ОСОБА_22 є вже особою номер два, до якої в них є претензії. Потерпілі постійно зазначають, що не знають мови, законодавства, але кожного разу видають довіреності в нотаріуса у присутності перекладача і уповноважують особу на здійснення будь - яких операцій по їх рахунках і кожного разу мають до таких осіб претензії, після довгої співпраці, яка вимірюється не в місяцях, а роках. ОСОБА_7 прекрасно розуміли наслідки видачі довіреності на право розпоряджатися приватними рахунками в Україні. ОСОБА_1 наголосив, що дані особи не перерахували два мільйона на рахунок за один раз і він не знімав ці кошти однією транзакцією, а наші цивільно-правові відносини як повіреного і довірителя існували на протязі 18 місяців, відбулося 36 транзакцій по даних рахунках, вони 9 разів перераховували різні суми кошти з ОСОБА_5, і весь той час він нікуди не зникав, жодного разу претензій не було, жодного разу вони до суду не зверталися, що їм не повернуті кошти, жодного разу вони не відкликали довіреності чи оспорювали в суді їх текст або повноваження надані ними. З якою метою вказані італійці пересилали ці кошти ОСОБА_1 не відомо, єдине що знав, це те, що їм потрібна готівка, якби вони надавали вказівку їх не знімати, він би цього не робив. Про необхідність зняття коштів його повідомляли по скайп або телефону. Пояснив, що купив сейфи в офіс, провів відеонагляд та підключив державну сигналізацію, оскільки переживав кожного разу, коли зберігав кошти в офісі до приїзду ОСОБА_6. ОСОБА_13 рідко побажання вказаних осіб передавалися через ОСОБА_21, коли остання прибувала до України. Категорично ствердив, що зняті ним кошти, ніколи не використовував в своїх потребах, а повертав їх власникам, коли останні приїжджали на Україну.

ОСОБА_1 повністю заперечив створення ілюзії реєстрації і існування товариства з обмеженою відповідальністю «АР.І.П.» засновниками якого вважали себе італійці. При цьому пояснив, що ТОВ «АР.І.П.» не було створено через небажання ОСОБА_21 внести до статутного фонду товариства своєї частки. ОСОБА_21 не відкрила рахунок нерезидента-інвестора, а тому не був сформований мінімум для статутного фонду. ОСОБА_1 зазначив, що потерпілим в присутності ОСОБА_24 та ОСОБА_25 було повідомлено про те, що здійснювати будь-яку діяльність на території України без створення суб'єкту господарської діяльності є неможливим, якщо не можемо зареєструвати підприємство з іноземними інвестиціями, то можна відкрити фізичну особу - підприємця, можна відкрити приватне підприємство - це є спрощена система, не потрібно стільки зусиль. На що ОСОБА_7 ОСОБА_8 запитав, чи не проти ОСОБА_1 відкрити на себе підприємство, а потерпілі подивляться на результати та в подальшому переконають ОСОБА_21 відкрити рахунок та внести кошти. Таким чином, зявилось ПП з назвою «АР.І.П.», яку всі знали, яка б могла закріпитись на території України та приносити прибуток. ОСОБА_1 наголосив, що для зняття коштів з рахунків фізичної особи, відкривати ПП не було необхідності, дане ПП взагалі йому не було потрібне.

Що стосується обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України, ОСОБА_1 пояснив наступне: кошти ОСОБА_10 йому не передавала, що в подальшому сама підтвердила в своїх показах, додавши, що не надавала йому жодного документу чи будь-якого паспорту для відкриття такої візи. Претензій до ОСОБА_1 немає, від обвинувачення відмовляється. Також ОСОБА_1 зазначив, що в матеріалах справи відсутні покази свідків, які б підтверджували, що він отримував паспорт та кошти від ОСОБА_10

Потерпілі ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6, в судове засідання не прибули, хоч судом вживалися всі відповідні та можливі заходи для забезпечення їх особистої участі в судовому засіданні. 10.06.2016 року в підрозділі судової поліції, корпус муніципальної поліції - місто Турин інспектор Мауро Воерціо за дорученням суду м. Турину доктора ОСОБА_26 Колле повідомив особисто ОСОБА_7 ОСОБА_8 на ОСОБА_6 про призначення судового засідання у Франківському районному суді м. Львова під головуванням судді Лозинського Б.М., як осіб, які постраждали в результаті злочину та здійснив передачу документів. Також було забезпечено дотримання SIT у порядку, встановленому положеннями про надання міжнародної правової допомоги RG.R.I 90/2016 /Т.21а.с.147-187/.

10.06.2016 року у приміщенні, розташованому в м. Турин, по вул. Болонья, 74 інспектор Алессіо Тонет, офіцер судової поліції, за дорученням судді Турину доктора ОСОБА_26 Колле здійснив допит ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6.

ОСОБА_7 ОСОБА_8 повідомив, що підтримує всі заяви, зроблені ним в ході попереднього слідства, пояснив, що завдані збитки складають 25880, 00 американських доларів, 24645, 00 євро, а також моральні збитки. Також зазначив, що обвинувачений гроші ніколи не повертав, наголосив, що український законний представник, адвокат ОСОБА_13 зможе відповісти на всі питання з приводу даного випадку і бути присутнім в судових засіданнях /Т.21 а.с.195-215/.

ОСОБА_6 повідомив, що підтримує всі заяви, зроблені ним в ході попереднього слідства, пояснив, що завдані збитки складають 35180, 00 американських доларів, 260509,00 євро, а також моральні збитки. Також зазначив, що обвинувачений гроші ніколи не повертав, наголосив, що український законний представник, адвокат ОСОБА_13 зможе відповісти на всі питання з приводу даного випадку і бути присутнім в судових засіданнях /Т.21 а.с.195-215/.

В ході судового слідства були оголошені наступні пояснення потерпілих, зокрема потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_8. Він, будучи зацікавлений диверсифікувати власність та інвестиції своєї сім'ї, в березні 2006 року в ОСОБА_5 познайомився із ОСОБА_22 Мауріціо, який стверджував, що він утвердився в Україні, зокрема у місті Львові, де він є представником двох установ, UCEE (ОСОБА_27 Європейських Експертів) і СІРЕ (ОСОБА_19 ОСОБА_28 з питань зовнішньоекономічних зв'язків), а також що він є власником консалтингової фірми - Товариство «ОСОБА_22 Україна» («MAGIF UCRAINA»), з юридичною адресою: м. Львів вул. Левицького, 4. В офісі фірми ОСОБА_22 - ТОВ «ОСОБА_22 Україна» у м. Львові він разом з своїм сином познайомились із багатьма людьми, які за словами ОСОБА_22 Мауріціо, були його працівниками або співпрацювали з ним, серед яких ОСОБА_1, якого ОСОБА_22 представив як розпорядника-директора його товариства. Поступово, ОСОБА_1 ввійшов у конфіденційні стосунки із сім'єю ОСОБА_7, почав висловлювати сумніви щодо дій і поведінки ОСОБА_22, таким чином завоював довіру членів сім'ї ОСОБА_7 Для підтвердження показав їм звернення до прокуратури, котре він та інші працівники подали проти ОСОБА_22. На пропозицію ОСОБА_22, який оспівував великі перспективи українського ринку, сім'я ОСОБА_7 вирішила заснувати товариство у м. Львові, щоб розпочати імпорт з ОСОБА_5 різних товарів, серед яких фільтри для очищення води, тощо і 14.05.2007 року вони підписали перший Статут Товариства ТОВ «АР.І.П.» (на англійській мові AR.I.P. Srl) з юридичною адресою у м. Львові (учасники ОСОБА_7 50%, ОСОБА_21 25 % і ОСОБА_6 25%) і поклали 4000$ на тимчасовий рахунок новоутвореного Товариства «АР.І.П.» в «ОТП Банку» і одночасно призначили ОСОБА_1 директором-розпорядником, який був присутнім при оформленні усіх документів, погодився з призначенням, і оформили довіреність на ОСОБА_1 і на юриста Кендзьор Соломію Орестівну, щоб вони зайнялись незалежно одне від одного і замість нас реєстрацією «під ключ» Товариства. ОСОБА_7 із сином оформили довіреності на ОСОБА_1 з метою розпоряджатися нашими особистими рахунками в Україні для потреб новоутвореного товариства (формування статутного капіталу). ОСОБА_1 повідомляв їм, що товариство повноцінно працює, і часто запитував них про термін своєї посади директора-розпорядника ОСОБА_9 «АР.І.П.». 24 чи 25.04.2007 року, щоб зміцнити наші відносини із ОСОБА_22, вони взяли участь в оформленні нової редакції Статуту Товариства, яка передбачала наступний розподіл часток учасників: ОСОБА_7 ОСОБА_8 40%, ОСОБА_21 20% і ОСОБА_6 20% і ОСОБА_22 20%. ОСОБА_1 продовжував повідомляти їм про підозрілі дії ОСОБА_22 і в наслідок цього 14.05.2007 року, вони оформили чергову редакцію Статуту ОСОБА_9 «АР.І.П.», яка передбачала наступний розподіл часток учасників: ОСОБА_7 50%, ОСОБА_14 25% і ОСОБА_6 25% і водночас вони вирішили тимчасово припинити діяльність та змінити юридичну адресу того, що сім'я ОСОБА_7, вважала їхнім Товариством, із місцезнаходження по вул. Левицького «ОСОБА_22 Україна», на нову адресу АДРЕСА_1, яка належить фірмі ОСОБА_15, якого їм представив ОСОБА_1, назвавши його своїм зведеним братом і працівником Митниці; за таких обставин ОСОБА_1 представив нам Договір про співпрацю між «АР.І.П.» і фірмою ОСОБА_15 (даний договір в колонці італійською мовою говорить про ОСОБА_9 «АР.І.П.», в той час як по-українськи мова йде про невідоме мені Приватне підприємство «АР.І.П.», дані розбіжності ОСОБА_7 зауважив тільки 12.09.2008 року). У листопаді 2007 року вони вирішили спробувати зайнятись імпортом одягу з ОСОБА_5: організували відправлення партії чоловічого одягу і ОСОБА_1, стверджуючи, що їхнє товариство «АР.І.П.» не може купувати та імпортувати дані товари, тому що Статут не передбачає дані види діяльності, і таким чином переконав нас оформити відправку товару на фірму ОСОБА_15. Маючи намір імпортувати в Україну також і жіночий одяг, ОСОБА_1 від імені ОСОБА_9 «АР.І.П.» організував для сім'ї ОСОБА_7 численні зустрічі в Україні із місцевими підприємцями, а також організував показ моди у Львівському готелі (здається готель Супутник). Одночасно, маючи намір імпортувати в Україну також і італійські вина, ОСОБА_1 від імені неіснуючого ОСОБА_9 «АР.І.П.» організував для сім'ї ОСОБА_7 численні зустрічі в Україні із місцевими підприємцями, а також провів декілька дегустацій вин за юридичною адресою Товариства по вул. Сахарова. На початку 2008 року за слова ОСОБА_1, фірма ОСОБА_15 і відповідно наше товариство, яке мало договір про співпрацю нібито припинило користуватися консультаціями юриста Кендзьор, замість якої нібито розпочато співпрацю для отримання юридичних консультацій із юристом Карпинською Оленою. А щодо цілої низки документів, які видаються підробленими і які ОСОБА_1 нам представив наприклад: 13.05.2008 року ОСОБА_1 показав нам документ, який засвідчував, що статутний капітал нашого товариства становить 30000 дол. США і 100000 євро, і у якому зазначалось, що для виконання Договору із фірмою «АРДА» (український імпортер алкогольних напоїв) сім'ї ОСОБА_7 слід збільшити статутний капітал ще на 50000 євро. Отже ОСОБА_7 перерахував 35000 євро із свого особистого рахунку в ОСОБА_5 на особистий рахунок свого сина ОСОБА_6 в Україні, ці кошти надійшли в Україну 04.06.2008 року і того ж дня ОСОБА_1 зняв 34000 євро. Інший приклад: підроблений нотаріально посвідчений переклад рішення суду у якому нібито банк "ОТП" визнано винним і зобовязаний перерахувати на рахунки товариства "АР.І.П." пеню в розмірі 26400 євро. 11.09.2008 року не повідомивши ОСОБА_1, ОСОБА_7 Б, із сином прибули в Україну, щоб перевірити стан речей. Наступного дня вони пішли в банк «ОТП» і в банк «Надра» на вул. Чупринки, 25, де ОСОБА_1 в травні 2007 року переконав ОСОБА_7 відкрити принаймні особистий банківський рахунок, тому що, за словами самого ОСОБА_1, хтось в банку "ОТП" перешкоджав проведенню операцій ОСОБА_9 «АР.І.П.». У двох банках рахунки виявились абсолютно порожніми. Так, тільки у вересні 2008 року по прибуттю в Україну сім'я ОСОБА_7 дізналась, що ОСОБА_1В, не провів державної реєстрації ОСОБА_9 «АР.І.П.», а під цією назвою зареєстрував приватне підприємство, засновником якого став він. Сім'ю ОСОБА_7 він переконав, що це фірма, тобто ОСОБА_9 «АР.І.П.», учасниками якого є - ОСОБА_7, ОСОБА_29 і ОСОБА_14. Користуючись повною довірою сім'ї ОСОБА_7 до нього та незнанням останніми української мови та законів України, ОСОБА_1 шахрайським способом заволодів грошовими коштами, що належали ОСОБА_7 і ОСОБА_29 Зазначає нижче окремі епізоди злочинної діяльності ОСОБА_1: Так, 29 березня 2007 року ОСОБА_7 видав ОСОБА_1 довіреність на розпорядження банківськими рахунками, зареєстровано в реєстрі №1290 приватним нотаріусом ОСОБА_3 В цей же день аналогічну довіреність на ім'я ОСОБА_1 було видано від імені ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за №1292 цим же нотаріусом. 14.05.2007 року ОСОБА_1 організував процедуру підписання статуту ОСОБА_9 «АР.І.П.» в приміщенні нотаріуса ОСОБА_3 Після того як нотаріус поставив свої печатки на вказаний Статут, вони були переконані (оскільки так стверджував ОСОБА_1В.), що стали власниками свого підприємства в Україні. 16.05.2007 року на вимогу ОСОБА_1, вони поклали на тимчасовий рахунок ОСОБА_9 «АР.І.П.» 26002001313433 в «ОТП Банку" разом 4 000 доларів США, які складалися з внеску в статутний фонд ОСОБА_6 в сумі 1 500 доларів США та внеску ОСОБА_7 ОСОБА_8 2 500 доларів США. Як ними в даний час встановлено ОСОБА_1 не провів державної реєстрації ОСОБА_9 "АР.І.П.", але лише завірив нотаріально статут товариства. Він лише відкрив тимчасовий рахунок в банку для формування статутного фонду. 29.01.2008 р. ОСОБА_1, без відома сім'ї ОСОБА_7 направив листа керуючому філією ЗАТ "ОТП ОСОБА_2" у м. Львові п. Трухану Г.І., яким просить повернути внесені кошти в сумі 4000 доларів США на приватні рахунки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, у зв'язку із відмовою одного із засновників громадянки ОСОБА_5 ОСОБА_14 у внесенні частки для формування статутного фонду ОСОБА_9 «АР.І.П.». 30.01.2008 р. на приватний рахунок ОСОБА_7 ОСОБА_8 надходить 2500 доларів США та 1500 доларів США надходить на приватний рахунок його сина ОСОБА_6. В цей же день ОСОБА_1 знімає дані кошти з рахунків та привласнює їх. Механізм фінансування підприємства сімї ОСОБА_7 ОСОБА_1, описав їм наступним чином: вони відкривають приватні рахунки (гривні, долари та євро) в банку "ОТП Україна" перераховуємо з ОСОБА_5 на зазначені рахунки кошти, як він пояснив автоматично перенаправляються на рахунок ОСОБА_9 "АР.І.П." 16.05.2007 року, син ОСОБА_7 особисто вніс 7000 євро на свій приватний рахунок в «ОТП-Банку» 26201002603620 (EUR). Приблизно в кінці травня 2007 року ОСОБА_1 зв'язався із сім'єю ОСОБА_7 та повідомив про необхідність перерахування коштів для формування статутного фонду товариства. З цією метою, будучи абсолютно впевненими в майбутньому свого підприємства, вони перерахували на приватний рахунок 26201002603620 (EUR) 01.06.2007p. - 42 935,50 євро. Як було виявлено ними 12.09.2008 року ОСОБА_1 не було створено ОСОБА_9 "АР.І.П.", крім того без їх відома він знімав та привласнював всі їхні кошти. Крім того без їхнього відома він знімав та привласнював всі їхні кошти. Так з коштів (16.05.07 - 7000 євро та 01.06.07р. - 42 935,50 євро) що надійшли на приватний рахунок ОСОБА_6 в «ОТП Банку» 26201002603620 (EUR), ОСОБА_1 було особисто знято з рахунку 48395,00 євро.

Однак, ОСОБА_9 "АР.І.П." , як ними планувалось, відразу не запрацювало, проте вони особливо не переживали, так як були переконані, що перераховані ними кошти знаходяться на рахунку Товариства (про це неодноразово стверджував ОСОБА_1 та надав їм, як їм здавалося правдиві докази), і які в любий момент могли бути повернені їм в ОСОБА_5.

У серпні 2007 року ОСОБА_1 повідомив сім'ю ОСОБА_7 телефоном про те, що він організував зустріч-вечерю з головою Торгово-промислової палати п. Афтанасом, і щоб вони терміново приїхати в Україну. Вони на той час знали п. Афтанаса, оскільки ОСОБА_1 їх познайомив у травні 2007 року.

02.09.2007 р. ОСОБА_7 прибув в Україну, однак на розчарування почув від ОСОБА_1, що пан ОСОБА_16 дуже зайнятий та не може зустрітися. В цей же час з ОСОБА_1 відбулася розмова на рахунок подальшої діяльності ОСОБА_9 «АР.І.П» (оскільки підприємство так і не запрацювало). На пропозицію сім'ї ОСОБА_7 імпортувати та продавати в Україні італійський одяг, ОСОБА_1 із захопленням погодився. ОСОБА_1 було відправлено пробну партію одягу (приблизно на 3000 євро). Згодом ОСОБА_1 повідомив про успішну реалізацію даного одягу, а також про великі замовлення українських комерційних структур. В кінці листопада 2007 року ОСОБА_1 подзвонив сім'ї ОСОБА_7 та повідомив, що знайшов покупця на земельну ділянку, яка була власністю ОСОБА_7 і запропонував продати її на вигідних умовах. 11.12.2007 року ОСОБА_7 продав цю земельну ділянку за 28000 доларів США, з яких 23300 доларів США особисто поклав на свій приватний рахунок в «ОТП ОСОБА_2» 26202001602955 (USD). Одночасно, він сплатив по квитанції №147 від 11.12.2007 р. податок на доходи фізичних осіб 23 161,00 грн. (що становить приблизно 4 000 доларів США). На вимогу ОСОБА_7 перерахувати отримані 23300 - доларів США на свій рахунок в ОСОБА_5, ОСОБА_1 відповів, що ОСОБА_7 вигідніше зачекати 60 днів, оскільки в такому разі сума 23 161,00 грн. сплаченого податку повернеться йому на рахунок, і тоді в ОСОБА_5 буде перераховано вже повна сума 28 000 доларів США. У грудні 2007 року ОСОБА_1, для того щоб ще раз запевнити сім'ю ОСОБА_7 в існуванні ОСОБА_9 «АР.І.П.», як доказ показував офіційні документи на фірму, як він пояснив їм - Свідоцтво про реєстрацію. Оскільки української мови вони не знали, а лише знали як пишеться українською слово «АР.І.П», то вони побачили, що в даному Свідоцтві було зазначено кирилицею «АР.І.П» і цього їм було достатньо. Також ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_6, що останній, як президент підприємства має мати печатку та засвідчувати нею документи, та у травні 2008 року надав печатку прямокутної форми, на якій було зазначено серед інших українських слів і слово «АР.І.П.». Як виявилося, ОСОБА_1 28.11.2007 року зареєстрував приватне підприємство «АР.І.П.», код ЄДРПОУ 35563592, номер запису в ЄДР 1 415 102 0000 018866, за адресою: 79012 АДРЕСА_2, свідоцтво про реєстрацію серія А01 № 203494, державний реєстратор ОСОБА_30 Дане свідоцтво про реєстрацію ПП «АР.І.П.» ОСОБА_1 показав ОСОБА_7, як свідоцтво про реєстрацію ОСОБА_9 «АР.І.П.», з тим розрахунком, що ОСОБА_7, не володіючи українською мовою, не зрозуміє визначення зазначеної абревіатури організаційно-правової форми підприємства.

Тим часом засновником ПП "АР.І.П.", як засвідчує ОСОБА_31 з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АА №425507 є ОСОБА_1 з сплаченим статутним внеском 1000 грн.

Про відсутність в Єдиному державному реєстрі записів про ОСОБА_9 "АР.І.П.", засвідчує витяг з ЄД АА №425509. щодо печатки, то ОСОБА_1 надав сину ОСОБА_7 кутовий штам Приватного підприємства "АР.І.П.". Даний штамп сімя ОСОБА_7 розцінювали як одну з офіційних печаток ОСОБА_9 "АР.І.П." та засвідчували нею деякі документи.

Починаючи з початку 2008 року вони неодноразово зверталися до ОСОБА_1 з питанням, чому в ОСОБА_5 не надходять кошти з фірми «АР.І.П» за імпортований одяг, а також кошти, розміщені на рахунку ОСОБА_7Б від продажу землі. У відповідь ОСОБА_1 покликався на проблеми, які нібито створює «ОТП - ОСОБА_2», згодом надав нотаріально посвідчений переклад рішення суду, у якому нібито «ОТП ОСОБА_2» визнано винним і зобов'язано перерахувати на рахунки товариства «АР.І.П.» пеню в розмірі 26.400 євро (як з'ясувалось пізніше, це був фальшивий документ). З метою оплати Товариством «АР.І.П.» італійських рахунків за поставлений одяг, 15.02.2008 року було перераховано на приватний рахунок ОСОБА_6 в «ОТП Банку» 26201002603620 (EUR) 75 000 євро. Однак дані кошти так само з рахунку були зняті ОСОБА_1 Як засвідчує банківська виписка «ОТП Банку» по рахунку 26201002603620 (EUR) на приватний рахунок ОСОБА_6 15.02.2008 року поступило 75 000 євро, які ОСОБА_1 по довіреності від 29.03.2007р. було знято з рахунку в наступних періодах: 15.02.2008 - 40 000,00 євро, 25.02.2008 - 20 000,00 євро, 26.02.2008 - 14 100,00 євро, 01.04.2008 - 149,00 євро, що разом становить 74 249,00 євро. На початку березня 2008 року ОСОБА_6 прибув в Україну з метою презентувати українським комерційним структурам італійські вина. ОСОБА_1 організував спеціальну зустріч в офісі на вул. Сахарова, на якій були присутні шість чоловік, як пояснив ОСОБА_1, представники великих українських фірм-імпортерів вин, одна з присутніх молода дівчина відрекомендувалась як представник української фірми «АРДА», ще один з присутніх був (як запевнив ОСОБА_1В.) власник фірми «ДЖМ», а також представник та власник фірми «РАДАНІТ». Дана презентація розтягнулася на три дні, під час якої присутні пробувати на смак різні сорти вин. На другий день презентації, після обіду 12.03.2008 р. до офісу завітала жінка, яка представилась як керівник одного з відділів «ОТП Банку». ОСОБА_1 сказав, що ця пані йому раніше допомагала у справі проти ОСОБА_22, і що вона до нього (ОСОБА_1В.) відносилась як мати. На питання ОСОБА_6, чи розмовляє вона англійською, остання відповіла негативно, таким чином розмова відбувалась за посередництва ОСОБА_1, який перекладав з української на італійську. На питання ОСОБА_6, чому затримуються платежі з їхніх рахунків (в т.ч. рахунку ОСОБА_9 «АР.І.П.») на банківські рахунки в ОСОБА_5, ОСОБА_1 переклав її відповідь таким чином, що, оскільки їхня банківська установа є філією, то документи сім'ї ОСОБА_7 Б переводяться в центральний офіс у м. Львові, рахунки будуть обслуговуватися в центральному офісі, крім того повідомив, що вказана пані всі операції по їхнім рахункам бере під свій контроль. Ця пані передала ОСОБА_6 виписку «ОТП Банку» по рахунку№2620200160467489 належного ОСОБА_9 «АР.І.П.» за період з 01.12.2007 р. по 12.03.2008 р. В даній виписці було зазначено рух коштів по рахунку ОСОБА_9 «АР.І.П.», а також залишок коштів. Банківська виписка, яку надала зазначена жінка є фальшивою. Характерні ознаки недійсності документа: відсутність реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «АР.І.П», невідповідність зазначеної у виписці емблеми банку офіційній емблемі в даний період, відбиток печатки «Каса банку № 3» (такі печатки на виписках не проставляються). 12.03.2008 року ОСОБА_1 повідомив сина про цікаву новину, що фірма «АРДА» готова купувати вино у великих партіях. Приїхала жінка років 30. Розмова відбувалася за участі ОСОБА_1 (він перекладав з української на італійську). Як переклав ОСОБА_1, жінка запитала про можливість поставки ексклюзивних вин, однак відмовлялася уточнювати параметри. Через деякий час, коли ОСОБА_7 повернувся в ОСОБА_5, то з ним зв'язався ОСОБА_1 та направив засобами електронного зв'язку перелік вин, які нібито фірма «АРДА» потребує. В перших числах квітня 2008 року, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_1 про готовність італійських постачальників вин реалізувати 200 000 пляшок вин на суму приблизно 1 300 000 євро. Через кілька днів ОСОБА_1 відповів, що фірма «АРДА» зацікавилась даною пропозицію. Після цього ОСОБА_1 почав вимагати від сім'ї ОСОБА_7 Б збільшення статутного фонду ОСОБА_9 «АР.І.П.», оскільки, як він зазначав, згідно законодавства України комерційні структури України зобов'язані мати сформований статутний фонд в розмірі не менш 10% від обороту, водночас ОСОБА_1 їм вислав листа з податкової інспекції №416/КТ від 21.04.2008 р. українською мовою. В даному листі, як переклав нам ОСОБА_1, представник Департаменту візування міжнародних договорів ОСОБА_32 повідомляє їх про відмову від візування деяких договорів, оскільки статутний фонд ОСОБА_9 «АР.І.П.» не є достатнім. Даний лист був підставою для перерахування 29.04.2008 р. на приватний рахунок ОСОБА_6 в «ОТП Банку» 26201002603620 (EUR) 100 000 євро з метою поповнення статутного фонду. Коли вони перерахували вказані кошти, ОСОБА_1 направив їм ще одного листа з податкової інспекції на англійській мові від 13.05.2008 р. В даному листі чиновник ОСОБА_33 інформує їх, про те, що їхній статутний фонд збільшено на 100 000 євро, та повідомляється, що їм необхідно ще збільшити статутний фонд до 235 000 євро. ОСОБА_1 свідомо, шляхом залучення підставних осіб, викликав в сім'ї ОСОБА_7 впевненість у вигідності майбутньої діяльності щодо продажу вина фірмі «АРДА». Щоб показати «законні» вимоги відносно «збільшення статутного фонду» ним було сфальсифіковано зазначені листи, які ніби адресовані податковою інспекцією при цьому на бланках Головного управління статистики у Львівській області. Вчинивши такі шахрайські дії ОСОБА_1 було досягнуто своєї мети, і як свідчить банківська виписка "ОТП ОСОБА_2" по рахунку 26201002603620 (EUR), на приватний рахунок ОСОБА_6, 29.04.2008 року поступило 100 000 євро, які ОСОБА_1 по довіреності від 29.03.2007р. було знято з рахунку в наступних періодах: 29.04.2008 -50 000,00 євро, 30.04.2008 - 18 935,00 євро, 06.05.2008 - 30 000,00 євро, що разом становить 98 935,00 євро. В кінці травня 2008 року ОСОБА_1 було відправлено сім'ї ОСОБА_7 листа податкової інспекції, в якому від нас вимагається сплатити ще 35 000 євро в статутний фонд товариства. 04.06.2008 p., виконуючи вимоги, викладені в зазначеному листі, на приватний рахунок ОСОБА_6 в «ОТП Банку» 26201002603620 (EUR) було перераховано 35 000 євро. ОСОБА_1 в підтвердження даного платежу як внесок у статутний фонд ОСОБА_9 «АР.І.П.» було надано сім'ї ОСОБА_7 фальшиву довідку з банку «Надра». Шляхом фабрикування листа податкової інспекції з вимогою збільшити статутний фонд неіснуючого товариства, надруковано на бланку Головного управління статистики у Львівській області, ОСОБА_1 шахрайським способом знову виманив сім'ї ОСОБА_7 значну суму грошей. На підставі описаного листа на приватний рахунок ОСОБА_6 04.06.2008 року було перераховано з ОСОБА_5 35 000 євро, які ОСОБА_1 по довіреності від 29.03.2007 р. було знято з рахунку в наступних періодах: 04.06.2008 -34 000,00 євро, 17.06.2008 - 630,00 євро, що разом становить 34 630,00 євро. Крім того, на протязі 2007 року ОСОБА_1 систематично знімав з приватного рахунку ОСОБА_6 №26202001603620 (долари США) відкритому в «ОТП ОСОБА_2» значні суми коштів у доларах США та привласнював, а саме: 04.04.2007 р. - 3000 доларів США, 13.04.2007 р. - 11 000 доларів США, 13.04.2007 р. - 450 доларів США, 16.04.2007 р. - 9 000 доларів США, 19.04.2007 р. - 8 000 доларів США, 03.05.2007 р. 2000 доларів США, 27.07.2007 р. - 230 доларів США. А разом знято 33 680 доларів США. З рахунку №26202001603620 (Євро): 03.05.2007 р. - 6300 євро. Також на протязі 2007 року ОСОБА_1 систематично знімав з рахунку ОСОБА_7 ОСОБА_8 262002001602955 (долари США) відкритому в «ОТП ОСОБА_2», значні суми коштів у доларах США та привласнював їх, а саме: 27.07.2007 р. - 85 доларів США, 12.04.2007 р. - 200 доларів США, 05.04.2007 р. - 3 000 доларів США, 02.04.2007 р. - 3000 доларів США, 02.04.2007 р. - 3000 доларів США, 08.05.2007 р. - 6 000 доларів США, 30.03.2007 р. - 6 000 доларів США, а разом на суму 24 285 доларів США. Протязі 2007 року ОСОБА_1 було знято з приватного рахунку ОСОБА_7 ОСОБА_8 № 26202001602955 (Євро) відкритому в «ОТП Банку», наступні кошти:17.05.2007 р. - 1500 євро, 15.05.2007 р. - 2300 євро, 27.07.2007 р. - 45 євро, 18.09.2007 р. - 4900 євро, 06.09.2007 р. - 3 000 євро, 08.11.2007 р. - 2 000 євро, 15.11.2007 р. - 5 000 євро, 19.11.2007 р. - 5 900 євро. Разом на суму 24 645 євро.

Гроші готівкою особисто ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8 не передавав, за виключенням одного разу у липні 2008 року, коли він передав йому гроші у сумі 3000 євро на зберігання, оскільки не хотів їх залишати у квартирі у м. Львові, де тимчасово проживав, оскільки вони були внесені до декларації під час митного оформлення. І дані гроші ОСОБА_1 не повернув, сказавши, що загубив ключ від сейфу. Всі інші грошові кошти були перераховані виключно за допомогою банківських установ на його рахунки та на рахунки його сина ОСОБА_6, які були відкриті в «ОТП Банку» в Україні. Дані грошові кошти були спочатку перераховані на територію України у період 2006-початок 2007 року для того, щоб придбати та зробити ремонт у придбаній квартирі, тобто це був один із способів інвестувати грошові кошти на територію України, також грошові кошти призначатись для купівлі земельної ділянки у Львівській області. Ці перерахунки відбуватись ще за часів співпраці із ОСОБА_22. До травня 2007 року з приватного рахунку ОСОБА_7 ОСОБА_8, який був відкритий у «Райфайзен Банку», який згодом був перейменований в «ОТП ОСОБА_2», грошові кошти знімав тільки ОСОБА_22 (для здійснення даних дій мною була надана довіреність на ОСОБА_22). А у березні 2007 року ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 надали довіреності ОСОБА_1 для проведення дій щодо реєстрації товариства на території України та проведення дій, які б забезпечать діяльність підприємства, проте тільки ті дії, що стосуються обігу документів, а на рахунок того, щоб ОСОБА_1 міг розпоряджатись грошовими коштами, які знаходились на згаданих рахунках, мова не йшла і вони наголошували на тому, що їхніми коштами, які були на рахунках, можуть розпоряджатись тільки вони, а грошові кошти могли рухатись тільки при подачі документів, де знаходився підпис ОСОБА_7 ОСОБА_8 чи підпис ОСОБА_6, і під час надання довіреностей на ОСОБА_1 вони наголошували на цьому, тобто, щоб ОСОБА_1 не мав жодного доступу до рахунків у банку, тобто особисто не міг розпоряджатись грошовими коштами без відома та згоди ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6, якого було обрано головою ОСОБА_9 "АР.І.П.", як їм вже відомо, ніде не зареєстрованого та недіючого, а ОСОБА_1 був обраний директором, оскільки ОСОБА_22 сказав, що згідно чинного законодавства України, щоб спростити процедуру управління та діяльності підприємства. А вже тільки у вересні 2008 року, коли ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 прибули в Україну, то вони дізнались, звернувшись в "ОТП - ОСОБА_2", про те, що їхніми коштами, які знаходились на їх приватних рахунках, розпоряджався (оперував) ОСОБА_1, і відповідно на їх рахунках були відсутні грошові кошти. Так, з рахунків ОСОБА_7 ОСОБА_8 знімав грошові кошти готівкою до початку травня 2007 року, а з кінця березня 2007 року грошові кошти знімав також і ОСОБА_1 А з рахунків ОСОБА_6 гроші готівкою знімав тільки ОСОБА_1

Ідея створення підприємства ОСОБА_9 "АР.І.П." виникла восени 2006 року після придбання ОСОБА_7 ОСОБА_8 нерухомого майна за адресою: м. Львів вул. Донцова, 4. Оскільки, вони мали намір займатися підприємницькою діяльністю в Україні, а втілив в життя дану ідею ОСОБА_1, і він запропонував створити підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_7 ОСОБА_8 запропонував назву "АР.І.П." ( на українській мові "АР.І.П."). Спочатку вирішили, що головою правління буде ОСОБА_6, директором по раніше згаданим мотивам буде ОСОБА_1 Останній займався підготовкою документації, яка стосувалась створення даного підприємства. ОСОБА_1 організував процедуру нотаріального посвідчення Статуту ОСОБА_9 "АР.І.П." у нотаріуса ОСОБА_3 І після нотаріального посвідчення даного Статуту ОСОБА_1 нам сказав про те, що вони є власниками даного підприємства в Україні, і що воно діє з моменту нотаріального посвідчення Статуту. Тобто, тільки у вересні 2008 року, після чергового приїзду в Україну, після звернення у відповідні правоохоронні органи, вони дізнались, що для діяльності підприємства на території України, потрібна його державна реєстрація, яка у випадку з ОСОБА_9 "АР.І.П." не була проведена, тобто фактично та юридично ОСОБА_9 "АР.І.П." не існувало. На момент співпраці з ОСОБА_1 на протязі 2007-2008 рр. вони вважали, що дане підприємство насправді існує і переказуючи грошові кошти з ОСОБА_5, вони вважали, що вони будуть спрямовані на рахунок підприємства для забезпечення його діяльності. Електронною поштою ОСОБА_1 надсилав їм в ОСОБА_5 виписки з банку про наявність та рух коштів на рахунку ОСОБА_9 «АР.І.П.», а також на їхніх приватних рахунках. І тільки у вересні 2008 року вони дізнались про те, що виписки та інші документи, які надсилав на їхню електронну адресу ОСОБА_1, є фальшивими і містять неправдиву інформацію. Під час перебування в Україні на протязі 2007-2008 pp., коли вони відвідували «ОТП ОСОБА_2», то їх завжди супроводжував ОСОБА_1 Під час даних відвідувань банку, вони неодноразово ставили питання перед працівниками банку про надання їм інформації щодо руху коштів на їхніх приватних рахунках. Спілкувались вони з працівниками банку через ОСОБА_1, який виступав в ролі перекладача. Їхні відповіді останній їм перекладав. І з його слів, банк на той час через якісь технічні проблеми не міг надати таку інформацію, проте ОСОБА_1 завжди надавав їм виписки з банку, про фальшивість яких вони дізнались пізніше. ОСОБА_1 сказав сім'ї ОСОБА_7 ОСОБА_8 про те, що після того, як буде закінчено документальне оформлення вище згаданого підприємства, буде автоматично відкритий рахунок на дане підприємство ОСОБА_9 «АР.І.П.» у банку, а до того кошти будуть надходити на рахунок ОСОБА_6, так званий рахунок, з якого гроші мали б надходити автоматично для поповнення статутного фонду ОСОБА_9 «АР.І.П.», для здійснення господарської діяльності даним підприємством, а коли вони особисто вносили готівкою грошові кошти в банк, зокрема у сумі 1500 та 2500 доларів США, то вони не знали, що вони вносили їх на рахунок ОСОБА_9 «АР.І.П.», про це їм ОСОБА_1 не пояснював. ОСОБА_14 приїхала в Україну 26 березня 2007 року. Вона безпосередньо приїхала разом із чоловіком та сином ОСОБА_6, щоб відкрити фірму на території України. Тоді вони були в офісі ОСОБА_22, власником фірми «ОСОБА_22 Україна», а директором, як їм представив ОСОБА_22, був ОСОБА_1 Якраз під час тієї поїздки ОСОБА_1 висловлював їм аргументи щодо того, що ОСОБА_22 відносно них поступає нечесно. Коли в травні 2007 р. був нотаріально посвідчений Статут ОСОБА_9 «АР.І.П.», то ОСОБА_14 не було в Україні, а її інтереси представляв його син ОСОБА_6 на підставі довіреності. У вересні 2007 р. ОСОБА_1 зателефонував їм в ОСОБА_5 та повідомив, що у м. Львові відбудеться вечеря, яку організовує президент торгової палати ОСОБА_34 з італійськими підприємцями. Відповідно, вони прийняли запрошення. Наступний візит дружини в м. Львів відбувся 28.01.2008 р. Його дружина привезла взірці літнього одягу двох італійських фірм та рахунки-фактури на даний одяг для ОСОБА_9 «АР.І.П.», оскільки вони тоді не знали, що дане підприємство насправді не зареєстроване та не діє взагалі. В аеропорту їх зустрів ОСОБА_1 І якраз під час даного візиту відбувся показ мод в офісі на вул. Сахарова, 18/1, де вони думали, що знаходиться офіс їхнього підприємства ОСОБА_9 «АР.І.П.». Під час даного показу були присутні ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_35, ОСОБА_36 та близько десяти незнайомих осіб, які за словами ОСОБА_1, імпортери одягу в Україні. І саме під час того показу одна із присутніх жінка купила на місці деякі взірці, заплативши готівкою дружині 300 євро, які взяв ОСОБА_1 і в свою чергу, передав ОСОБА_35, після чого показала папір, як пояснив ОСОБА_1, квитанція з банку про те, що на рахунок ОСОБА_9 «АР.І.П.» покладено кошти. І в подальшому дана сума 300 євро фігурувала у тих фальшивих виписках з «ОТП Банку» (як пізніше вони про те довідались), які їм надсилав ОСОБА_1 Під час даного показу одягу ОСОБА_1 представив їм чоловіка ОСОБА_31, який зі слів ОСОБА_1 являвся головою всіх гуртових продавців одягу на території України, та його дружину ОСОБА_16. Віталій купив всі інші зразки одягу і заплатив чеком, реквізити не пам'ятає, і це відбувалось через ОСОБА_1, і так само сума по чеку фігурувала у попередньо згаданих фальшивих виписках з банку. І тоді дружина разом з ОСОБА_1 ходила в «ОТП ОСОБА_2», куди вона хотіла подати рахунки-фактури, виписані італійськими фірмами за взірці одягу, щоб банк від імені ОСОБА_9 «АР.І.П» проплатив італійським фірмам, проте в банку ОСОБА_1 сказав, що потрібно довго чекати, в результаті ОСОБА_14 віддала йому дані рахунки. Вона особисто гроші з рахунків не знімала. Наступний візит дружини у м. Львів відбувся в період часу 9-13 червня 2008 р. Вона була сама, так само як і 28.01.2008 р. Вона приїхала з метою, щоб зробити показ зимового одягу. Даний одяг був відправлений через експедиторську словацьку фірму, яку запропонував сам ОСОБА_1, сказавши, що його сестра працює там і тому посприяє. Показ одягу відбувся в приміщенні готелю у м. Львові. За той час вона в офісі на вул. Сахарова, 18/1 не була, оскільки ОСОБА_1 казав їй, що там шумно та багато людей. І на їхню думку, мабуть у м. Львові на той час перебували італійські власники підприємства «Кронос-Україна». І саме під час того візиту ОСОБА_1, разом із ОСОБА_14 поїхали в банк «Надра», сказавши, щоб вона також надала свій підпис, оскільки його потрібно було використати як взірець для рахунку ОСОБА_9 «АР.І.П». Якраз під час того візиту ОСОБА_14 познайомилась із багатьма особами, які займались продажем одягу в Україні і висловили зацікавленість в одязі з ОСОБА_5. Наступний візит ОСОБА_14 був 23-27 червня 2008 р. ОСОБА_37 вона приїхала, щоб взяти замовлення на зимовий одяг. Тоді вона також відвідувала офіс на вул. Сахарова. Вона тоді мала багато зустрічей з місцевими продавцями одягу, а також ОСОБА_1 сказав, що потрібно зустрітись з директором банку «Надра», оскільки виникли проблеми з переказом коштів в ОСОБА_5 як проплату за поставлений в Україну товар. Як сказав ОСОБА_1, директор захворіла, тоді вони розмовляли з іншою працівницею банку, яка дружині щось відповіла, а ОСОБА_1 переклав ті слова, як те, що необхідно змінити назву товариства, оскільки важлива особа перешкоджає здійснювати проплати ОСОБА_9 «АР.І.П.» італійським фірмам. Отже, ОСОБА_14, ОСОБА_35 та ОСОБА_1 поїхали в податкову адміністрацію, і там ОСОБА_14 підписала якісь документи для зміни назви підприємства. Тобто тоді, як ОСОБА_14 розказала ОСОБА_7, назва фірми була змінена з «AR.I.P» на «ARES». Під час останнього візиту ОСОБА_1 хотів виманити у дружини ще 12000 євро на ведення судових справ від імені ОСОБА_9 «АР.І.П.» та одного з палійських виробників вина «Perfumo» проти української фірми «Д.Ж.М», яка впродовж 6 місяців не переказувала в ОСОБА_5 гроші по контракту за вино з італійською фірмою «Perfumo» від імені якої, за словами якого мато б виступати ОСОБА_9 «АР.І.П.». В період часу 19-23 травня 2008 p., коли ОСОБА_7 сам був в Україні, то ОСОБА_1 повідомив його про те, що в «ОТП Банку» виникають проблеми переказу коштів в ОСОБА_5 (проплата фактур-рахунків італійським фірмам), тому ОСОБА_1 порадив звернутись в інший банк і відкрити там рахунки. Назвав при цьому банк «Надра» та охарактеризував його як банк, який був під контролем національного банку України, тому проблем вже з проплатами не буде. Після цього вони пішли у відділення банку «Надра». Там, як казав ОСОБА_1, буде відкрито особистий рахунок ОСОБА_7 та рахунок на ОСОБА_9 «АР.І.П.». Як вони з'ясувати у вересні 2008 р. у банку «Надра» був відкритий особистий рахунок ОСОБА_7 та інвестиційний (тимчасовий) рахунок. Інших рахунків там не було.

ОСОБА_7 ОСОБА_8 та члени його сім'ї ОСОБА_14 і ОСОБА_6 не писали розписки ОСОБА_1 чи іншій особі про отримання від останнього (останніх) грошей (готівки), оскільки вони грошей віл ОСОБА_1 та інших осіб ніколи не отримували. ОСОБА_7 ОСОБА_8 та члени його сім'ї ОСОБА_14 і ОСОБА_6 ніколи не бачили в офісі на вул. Сахарова, 18/1 зошит, в якому ОСОБА_1, ОСОБА_35 чи інші особи здійснювати запис про здійснення будь-яких операцій із готівкою. ОСОБА_7 ОСОБА_8 та члени його сім'ї ОСОБА_14 і ОСОБА_6 ніколи під час вечерь у м. Львові не отримувати будь-які кошти готівкою (у пачках і банківською стрічкою) від ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8 та членам його сім'ї ОСОБА_14 і ОСОБА_6 не було відомо про те, що із його рахунку та рахунку ОСОБА_29 ОСОБА_1 знімав грошові кошти, аж поки вони у вересні 2008 р. не звернулись самостійно у банк та не отримати відповідні виписки, де і побачили, що насправді /Т.2 а.с.25-40, Т.4 а.с.247-249/.

Покази потерпілого ОСОБА_6 є аналогічними показам наданим ОСОБА_7 ОСОБА_8 /Т.2 а.с.7-12/.

Оголошено покази потерпілої ОСОБА_10, надані нею під час досудового розслідування, відповідно до яких вбачається, що 28 липня 2008 року на її номер зателефонував ОСОБА_1 та запропонував відкрити шенгенську візу на один рік. ОСОБА_1 особисто повідомив, що зможе це зробити оскільки є співзасновником ОСОБА_9 "Кронос - Україна", яка за його словами надає такі послуги. У розмові ОСОБА_1 ОСОБА_10 запевнив, що не траплялось ще випадків коли б через його фірму не було відкрито шенгенської візи. Також ОСОБА_1 повідомив, що вартість візи становить 4 000 грн. На дану пропозицію ОСОБА_10 погодилась. 28 липня 2008 року близько о 19:00 год. ОСОБА_10 передала у присутності бухгалтера ОСОБА_35 ОСОБА_1 гроші в сумі 4 000 грн., копії усіх сторінок паспорту, копію сторінок закордонного паспорту та копію ідентифікаційного коду. Все це відбувалось у приміщенні офісу "Кронос - Україна" за адресою: м. Львів вул. Сахарова, 18/1. Зі слів ОСОБА_1, візу ОСОБА_10 повинна була отримати через два тижні. Однак, ні візи, ні своїх грошей від ОСОБА_1, ОСОБА_10 так і не отримала, таким чином він ввівши останню в оману заволодів її грішми /Т. 9 а.с. 54/.

Відповідно до вимог ст.ст.64, 65, 67, 73 КПК України (1960 р.) показання потерпілого підлягають ретельній перевірці та оцінці в сукупності з усіма обставинами, встановленими в справі. Обвинувачення не може бути обґрунтоване суперечливими показаннями потерпілого, не підтвердженими іншими доказами, а також показаннями, які за обставинами справи могли бути наслідком помилкового сприйняття потерпілим подій і фактів.

Допитана в якості свідка ОСОБА_35 пояснила, що з ОСОБА_1 вона працювала спочатку в італійській фірмі "ОСОБА_29 Україна", після чого перейшли разом на фірму "Кронос Україна", де вона займала посаду бухгалтера, а він -директора. Приблизно півроку чи рік вона про працювала бухгалтером фірмі "АР.І.П.". У зв'язку із тим, що минули дев'ять років з того часу ОСОБА_35 пригадати організаційну правову форму та обставини господарської діяльності "АР.І.П." не може. Повідомила, що засновником "АР.І.П." був ОСОБА_1 ОСОБА_35 повідомила суду, що не пригадує подій 9-річної давності. Підтримує покази надані нею на досудовому розслідуванні і ствердила, що такі покази відповідають дійсності.

З оголошених та досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_35 вбачається, що десь із середини лютого 2006 р. по липень 2007 року вона працювала на ТОВ "Маджіф-Україна". Дане підприємство займалось пошуком інвесторів в ОСОБА_5 і відкриття підприємств на території України. Там вона працювала по сумісництву. Займала посаду головного бухгалтера. На даному підприємстві також працювали: на посаді директора ОСОБА_38, секретарем Рибінська Ольга Несторівна та менеджер ОСОБА_39. ОСОБА_40 працював до 31.12.2006 року, а з 01.01.2007 року дану посаду займав ОСОБА_1. Офіс даного підприємства знаходився за адресою: м. Львів вул. К.Левицького, 4. Засновником підприємства був Мауріціо ОСОБА_22 та ще два громадянина ОСОБА_5, прізвищ та імен яких не пам'ятає, також серед засновників був ОСОБА_40, якого на протязі 2006 року вивели із складу засновників. За час роботи, з ОСОБА_5 були залучені інвестиції декількох громадян даної держави, відповідно були засновано три фірми, які мали займатись певним видом діяльності, проте статутні фонди даних підприємств через деякий час стали "порожніми", грошові кошти на рахунки не поступали, тобто фактично вони припинили свою діяльність. Десь влітку 2006 року в офісі ТОВ "ОСОБА_22 Україна" вона бачила ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_41. Як вона зрозуміла, це були італійці, яких знайшов Мауріціо ОСОБА_22. Вона їх декілька разів бачила в офісі на вул. К. Левицького, 4 у м. Львові. Безпосередньо з даними італійцями спілкувався виключно М. ОСОБА_22 або ОСОБА_40, який володіє італійською мовою на розмовному рівні, а пізніше вже ОСОБА_1, який також володіє італійською мовою. Про що вони розмовляли, їй невідомо. ОСОБА_35 їх бачила не один раз. Зазначила, що ОСОБА_7 за адресою: м. Львів вул. Донцова, 4 придбав приміщення. Також їй відомо, що вони відмовились працювати з Мауріціо ОСОБА_22 через те, що останній завищував ціну за надані послуги, проте це знецінювалось не через ТОВ "ОСОБА_22 Україна". Всередині 2007 року, у Мауріціо ОСОБА_22 склалися також напружені відносини і з ОСОБА_1 Десь у квітні-травні 2007 року ОСОБА_1 пішов з підприємства, хоча трудовий договір з ним не було розірвано. На підприємстві проводилася незалежна аудиторська перевірка, ініціатором якої був Мауріціо ОСОБА_22. І вже після цієї перевірки ОСОБА_1 взагалі не допустили в офіс підприємства. Приблизно у липні 2007 року з даного підприємства ОСОБА_35 також пішла, хоча трудовий договір не був розірваний. Ті італійці, а саме: два брата, які припинили співпрацювати з ОСОБА_42, вони взяли під опіку ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6, тобто вирішили допомагати їм. Відповідно ті італійці та ОСОБА_6 опинились в одному приміщенні по вул. Сахарова 18/1, де працювало ТОВ "Кронос-Україна", засновниками якого були ОСОБА_43, ОСОБА_44 і ОСОБА_45, яких запросили раніше згадані два брата-італійця. На даному підприємстві ОСОБА_35 займала посаду головного бухгалтера, ОСОБА_1 був директором, секретар Рибінська О. Н. Аларія Джан Баттіста та Аларія Маттео хотіли заснувати на території України товариство з обмеженою відповідальністю, оскільки повинні були надходити іноземні інвестиції, тому потрібна була така форма організації підприємства. І було затверджено статут ТОВ "А.Р.І.П", засновниками якого були громадяни ОСОБА_46 ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_21. Для того, щоб зареєструвати підприємство, необхідно було б внести хоча б 50% статутного фонду підприємства, і ці внески мали зробити троє засновників і бути особисто присутніми при цьому, тобто при реєстрації, проте на момент реєстрації були присутні тільки ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а ОСОБА_21 не було у м. Львові на момент реєстрації. Розрахунковий рахунок в "ОТП ОСОБА_2" був відкритий, на який ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були внесені кошти, проте реєстрація ТОВ «АР.І.П» не відбулась. Статут ТОВ "АР.І.П" ОСОБА_35 не бачила, за якою адресою мало бути зареєстроване підприємство їй невідомо, проте чула від ОСОБА_1, що такий статут є, чи він був завірений у нотаріуса їй невідомо. Проте, ОСОБА_35 відомо, що ОСОБА_21 після цих подій приїжджала в Україну і зі слів ОСОБА_1 вона зняла всі кошти з рахунку, який був відкритий ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 як рахунок ОСОБА_9 «АР.І.П.». Проте, дане підприємство не було зареєстроване та не здійснювало діяльності. ОСОБА_47 знали ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про те, що дане підприємство не зареєстроване та не працює, вона не знає. ОСОБА_47 велась розмова між ОСОБА_7, ОСОБА_29 та ОСОБА_1 про ТОВ "АР.І.П.", їй невідомо. У грудні 2007 року було зареєстровано ПП "АР.І.П.", директором якого був ОСОБА_1, вона працювала на посаді головного бухгалтера по сумісництву, менеджером з питань зовнішньоекономічної діяльності працював ОСОБА_15. Дане підприємство займалося оптовою торгівлею одягом та було зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто за тією ж адресою, що й ТОВ "Кронос-Україна". 08.09.2008 року приїхали ОСОБА_43, ОСОБА_44 в Україну, щоб на думку ОСОБА_35, звільнити з ТОВ "Кронос-Україна" її та ОСОБА_1, так як ОСОБА_36 і ОСОБА_15 були звільнені ще 01.04.2008 року оскільки дане підприємство не працювало. Італійці самі створили таку ситуацію, щоб без їхнього відома працівники підприємства не могли фактично нічого робити. Про те, що ОСОБА_1 знімав кошти з рахунків італійців ОСОБА_35 нічого не відомо /Т.2 а.с.43-47/.

Крім того, оголошено та досліджено протокол очної ставки ОСОБА_35 з ОСОБА_7 від 13.11.2008 року /Т.2 а.с.53-57/ та протокол очної ставки ОСОБА_35 з ОСОБА_7 від 29.01.2010 року /Т.4 а.с.3-8/, де ОСОБА_35 пояснила, що як їй було відомо від ОСОБА_1, перед приїздом ОСОБА_7 і члени його сім'ї телефонували ОСОБА_1, останній на таксі з офісу їздив в «ОТП ОСОБА_2», де відповідно наданих йому довіреностей знімав з рахунків ОСОБА_7 та ОСОБА_29 кошти (суми їй невідомі). В подальшому ОСОБА_1 повертався з банку, грошей вона в нього не бачила (в руках він їх не тримав), після чого заходив у свій кабінет, і як думає ОСОБА_35, зняті кошти клав у сейф, який був у нього в кабінеті, а вже по приїзду ОСОБА_7, то у приміщенні офісу (в конференц-залі, коли двері туди були відкриті, і у кабінеті ОСОБА_1В.), ОСОБА_1 передав ОСОБА_7 гроші (це було неодноразово, точну кількість вказати не можу, і тільки в приміщенні вище вказаного офісу на вул. Сахарова, 18/1 у Львові, в інших місцях я не бачила фактів передачі грошей), які були у пачках (як у банку перевязані стрічкою), то була валюта, номінал банкнот мені невідомий, після отримання ОСОБА_7, то ОСОБА_7 особисто щось записував у спеціальний зошит (особисто вона тих записів не бачила, зошит в руки не брала, думає, що ОСОБА_1 зберігав їх у своєму кабінеті /Т.4 а.с.4/.

Після оголошення показів наданих на досудовому розслідуванні свідок ОСОБА_35 ствердила, що знала, що вони (ОСОБА_6) їздили в банк. ОСОБА_7 говорив, що він не знав, що його обманюють, але він все прекрасно знав. ОСОБА_48 як людину, яка контролює кожну хвилину свого часу, розумів, що передає велику кількість грошей та не міг їх не проконтролювати. Наголосила про існування зошиту в якому здійснювались записи про повернення коштів. Безпосередньо в руках такий зошит вона не тримала, записи не вносила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_49 про обставини справи нічого пояснити не змогла. Лише повідомила, що є власницею квартири, що розташована за адресою: вул. Сахарова, 18/1. З ОСОБА_1 жодних стосунків не підтримує. В кінці квітня 2007 року вище вказану квартиру на рік здала в оренду ОСОБА_15 з метою ведення підприємницької діяльності, проживання та зустрічі з людьми. Яка саме підприємницька діяльність здійснювалась в квартирі ОСОБА_50, вона не пам'ятає. Оплату за квартиру здійснював ОСОБА_15, в нього була печатка. ОСОБА_50 заходила до вказаної квартири раз на місяць, де там декілька разів бачила італійців, а саме ОСОБА_16 та ОСОБА_44. Може їх впізнати по зовнішності. Окрім цих італійців більше других італійців вона там не бачила. Після цього, з установчих документи вона дізналась, що "Кронос Україна" була зареєстрована за вказаною, на що згоду вона не давала. Дана реєстрація відбулась ще 10 жовтня, тобто в той час коли договір оренди цієї квартири був підписаний з ОСОБА_15 Потім італієць ОСОБА_16 захотів, що б вказаний договір оренди квартири був підписаний з ними, але вона відмовилась. Десь в серпні 2008 року вона приїхали до вказаної квартири, де був ОСОБА_1, ОСОБА_35 та двоє італійців. В цей час вона з ними підписала заяву про те, щоб знову розірвати договір через місяць. В кінці вересня та початку жовтня приїхали італійці з перекладачем з якими вона розірвала договір та вона отримала доступ до вказаної квартири. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 вона не знає, про них їй нічого не відомо. Потім появилась якась фірма "АР.І.П.", яка тероризує її по сьогоднішній час, а саме присилають на утримувача "АР.І.П." листи - повідомлення з Франківської виконавчої служби. З листів вона дізналась, що там є якісь гроші і поки що їх рухоме, нерухоме майно має бути арештоване. Яка організаційна правова форма підприємства "АР.І.П.", вона не пам'ятає. Після отримання доступу до своєї квартири, вона помітила що в неї побиті стіни, порубані меблі. Документів та сейфів в квартирі не було. Про обставини за якими обвинувачується ОСОБА_1 їй нічого не відомо.

В судовому засіданні були оголошені та дослідженні покази свідка ОСОБА_51 в яких йдеться про події, пов'язані із здійсненням перекладу текстів довіреностей із української на італійську мови, під час нотаріального посвідчення ОСОБА_3 в березні 2007 року, якими громадяни ОСОБА_4 ОСОБА_46 ОСОБА_8 і ОСОБА_6 уповноважували різних осіб, зокрема і ОСОБА_1, щодо представлення їх інтересів та здійснення відповідних дій від їх імені. Пам'ятає добре обличчя ОСОБА_1, обличчя ОСОБА_7 ОСОБА_8 і ОСОБА_6. Памятає гірше ОСОБА_7 ОСОБА_8. Швидше всього впізнає. Процедура здійснення перекладу текстів згаданих довіреностей проводилась за процедурою: ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_51 про те, що потрібно здійснити усний переклад текстів довіреностей з української на італійську мову. Для цього вона зайшла в кабінет, де був ОСОБА_3, вказані громадяни ОСОБА_46, ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а також ОСОБА_1 ОСОБА_51 його знає з часів навчання у університеті, знає, що він добре (вільно) володіє італійською мовою. Який без її участі спілкувався з вказаними італійцями. Попереднього ОСОБА_3 надав ОСОБА_51 тексти довіреностей з якими вона ознайомилась, а в подальшому усно озвучила на італійській мові тексти вказаних довіреностей (по черзі). ОСОБА_47 під час здійснення нею перекладу текстів вказаних довіреностей ОСОБА_1 також щось повідомляв італійцям, вона не пам'ятає. Що казали італійці під час здійснення усного перекладу текстів довіреностей, так як їхнє сприйняття даного перекладу якихось особливих подій пов'язаних із здійсненням перекладів текстів згаданих довіреностей не пригадує, все відбувалося за звичною процедурою. Після того як ОСОБА_51 здійснила усний переклад, то італійці, вона і ОСОБА_52 поставили свої підписи на двох примірниках довіреностей і в реєстрі. Під час вищезгаданих подій також була присутня дружина ОСОБА_7 ОСОБА_8 і відповідно мати ОСОБА_6 - ОСОБА_21, яка надала довіреності, як і член її сімї. Переклад тексту даних довіреностей відбувався за вищезгаданою процедурою, без якихось особливостей. Під час вищезгаданих подій повязаними з перекладом текстів довіреностей в березні 2007 року, у ОСОБА_51 склалося враження, що попередньо ОСОБА_1 повідомив італійцям про те, що мається відбуватися у нотаріуса, тобто попередньо узгодив всі деталі, пов'язаних з довіреностями, а саме з процедурами у нотаріуса була тільки формальністю. У ОСОБА_51 під час вказаних подій склалося враження про те, що італійці постійно довіряли ОСОБА_1, оскільки це було видно з розмов італійців з ним, та з їхньої поведінки. Письмовий переклад текстів вказаних довіреностей для італійців, щоб їм відали один екземпляр на італійській мові, вона не виконувала /Т.5 а.с. 12-13/.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що пригадує ОСОБА_7 приходив до нього разом з ОСОБА_42, який представляв себе представником ОСОБА_30 підприємців в ОСОБА_46, вони хотіли створити фірму. ОСОБА_7 надавав на ОСОБА_42 доручення, а потім через кілька днів він прийшов вже з паном ОСОБА_1 ОСОБА_3 тоді познайомився з ОСОБА_1 Також повідомив, що йому здалося ніби ОСОБА_7 був незадоволений співпрацею з паном ОСОБА_42. Його інтереси буде представляти пан ОСОБА_1. І наскільки ОСОБА_3 зрозумів він заснував підприємство, не пригадує як воно називається. ОСОБА_1 поставив своїм представником, щоб він вирішував всі його питання та надав на нього доручення. З тих пір він з ними не бачилися. ОСОБА_7 приходив до ОСОБА_3 разів 4 на протязі тижня з метою посвідчити кілька доручень, зареєструвати його підпис на статуті. ОСОБА_3 повідомив, що для посвідчення доручення ним було запрошено перекладача ОСОБА_51, яка усно прочитала цей документ, після чого він посвідчив підпис перекладача і підпис ОСОБА_7 ОСОБА_3 завжди питав у перекладача чи є якість питання до нотаріуса. Перекладач передавала йому немає. Він чітко дотримувався своєї процедури. ОСОБА_7 звертався до ОСОБА_3 з приводу посвідчення довіреностей на багатьох осіб, зокрема: на ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_1 Він не пригадує хто був ініціатором та хто з ним звязувався з проханням посвідчити статут. Який саме бізнес ОСОБА_7 збирався робити він також не пригадує. Окрім цього, ОСОБА_3 ствердив, що ОСОБА_7 до нього приходив з ОСОБА_22. Потім якось одного разу ОСОБА_7 прийшов до нього задоволений і сказав, що він знайшов представника і був дуже радий. Це ОСОБА_3 точно памятає. Можна сказати, що ОСОБА_7 познайомив ОСОБА_3 з ОСОБА_1 Повідомив також, що копії статуту немає,оскільки засвідчує підпис перекладача. Він того статуту не памятає. Процедура посвідчення статуту займало багато часу, мінімум годину. Посвідчення статуту відбулося в середині дня. Фактично вони були у нього пів дня. В цей час він спілкувався з перекладачем та з представником. Через перекладача ОСОБА_53 він ОСОБА_7, запропонував письмовий переклад статуту. Посвідчення статуту без його перекладу не здійснюється. Прочитуються основні положення статуту, повноваження засновників, директора і порядок прийняття рішень загальними зборами, перелік питань, що приймаються виключно загальними зборами. В 2006 році в місяці липні ОСОБА_3 посвідчував аналогічну довіреність надану ОСОБА_7 ОСОБА_22 Мауріціо. 29 березня під час посвідчення аналогічних довіреностей на розпорядження приватними рахунками на ім'я ОСОБА_1 після усного перекладу з боку довірителів заперечень не надходило. Такі ж довіреності мали юрист Кендзьор Соломія, Черратто Ніколетта дружина і ОСОБА_22 Мауріціо, які могли вчинювати аналогічні дії з діями ОСОБА_1 При цьому, ОСОБА_3 повідомив, про те, що ОСОБА_42 всіх тоді попереджав про необхідність готівки (в тому числі, і ОСОБА_14), вони це знали та чітко розуміли ще до ОСОБА_1.

Суд бере до уваги оголошені та досліджені в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_3, у 2006 році до нього як до приватного нотаріуса звернувся громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_46 ОСОБА_8, щодо нотаріального посвідчення довіреності на представництво його інтересів гр. ОСОБА_42 Мауріціо. Вони прийшли вдвох. Так, як це були іноземні громадяни ОСОБА_3 запросив в якості перекладача ОСОБА_53, яка має відповідний диплом про освіту. Перед нотаріальним посвідченням довіреності було встановлено дієздатність осіб сторін, після цього ОСОБА_7 за допомогою перекладача ОСОБА_54 ознайомився з текстом проекту довіреності. Це відбувалося наступним чином: ОСОБА_53 виконала усний переклад тексту. ОСОБА_7 Також ОСОБА_7 було розяснено права та обовязки його, як довірителя (усний переклад робила ОСОБА_53Д.). Після проведення даний дій, ОСОБА_7 підтвердив, що зміст довіреності відповідає його дійсним намірам (усний переклад робила ОСОБА_53Д.). Після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_53 поставили свої підписи на двох екземплярах довіреності, відповідно до якої громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_46 ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_42 Мауріціо бути його представником та представляти його інтереси, а також здійснювати інші дії згідно змісту довіреності від 21.07.2006 р. Після цього ОСОБА_3 було посвідчення раніше згадану довіреність та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №1532 від 21.07.2006 року. Після цього один екземпляр довіреності на спеціальному бланку був наданий ОСОБА_7, інший, на звичайному аркуші, залишився у ОСОБА_3 У 2007 році до ОСОБА_3 звертались щодо нотаріального посвідчення довіреностей ОСОБА_7 ОСОБА_8, його син ОСОБА_6, його дружина ОСОБА_14, якими вони уповноважували ОСОБА_24 та ОСОБА_1 на здійснення певних дій. Зокрема, 28.03.2007 року ОСОБА_3 були нотаріально посвідчені довіреності, зареєстровані в реєстрі за №1282, 1283, 1286. А 29.03.2007 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулися з приводу нотаріального посвідчення довіреностей, відповідно до яких ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уповноважували ОСОБА_1 виключно на розпорядження їхніми рахунками в банківських установах на території України. Дані довіреності були посвідчені ОСОБА_3, приватним нотаріусом ЛМНО, було посвідчено раніше згадані довіреності та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1290 та 1292 від 29.03.2007 року. Після цього один екземпляр кожної довіреностей на спеціальному бланку був наданий ОСОБА_7 та ОСОБА_6, інші, на звичайному аркуші, залишилися у ОСОБА_3 Усний переклад текстів даних довіреностей здійснювала ОСОБА_55, яка була запрошена ОСОБА_3 і мала диплом про вищу освіту. 15.05.2007 року до нього для нотаріальним посвідченням Статуту ОСОБА_9 "АР.І.П." звернулись вище згадані гр. ОСОБА_4 ОСОБА_46 ОСОБА_7 та ОСОБА_29 Під час нотаріального посвідчення даного Статут була присутня раніше згадана ОСОБА_53, яка виконала усний переклад тексту Статуту з української мови на італійську. А підписання та посвідчення відбувалося за раніше згаданою процедурою. Під час нотаріального посвідчення я пропонував раніше згаданим громадянам ОСОБА_4 ОСОБА_46 здійснити письмовий переклад тексту з української на італійську, проте вони не виявляли бажання в тому. ОСОБА_1 був присутній під час нотаріального посвідчення довіреностей 28 та 29 березня 2007 року. До посвідчення вказаних довіреностей раніше ОСОБА_1 не бачив. Де працює, проживає ОСОБА_1, його номер телефону ОСОБА_3 не відомо. Бачив ОСОБА_1 3 або 4 рази. ОСОБА_1 спілкувався з громадянами ОСОБА_4 ОСОБА_46 на італійській мові, вільно /Т.3 а.с. 21-23/.

Як вбачається з оголошених та досліджених в судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_38, останньому нічого невідомо про надання ОСОБА_7 і його сином ОСОБА_29 на ім'я ОСОБА_1 довіреностей (доручень) з приводу розпоряджатись їхніми рахунками. Також йому нічого невідомо про переказ ОСОБА_7 і його сином ОСОБА_29 коштів на свої рахунки, відкритих в банку на території України. Йому ОСОБА_7 ніколи не розповідав про страхування свого бізнесу, як в ОСОБА_46, так і в Україні. Особи на ім'я ОСОБА_15, ОСОБА_56, ОСОБА_44, назва ОСОБА_9 "АР.І.П." назва ОСОБА_9 "Кронос Україна", йому не відомі. Знає лише Факінетті Джанкарле, з яким його познайомив ОСОБА_42 ще десь влітку 2006 року в офісі на вул. К. Левицького, 4 у м. Львові. ОСОБА_57 планував займатись якоюсь діяльністю в Україні. ОСОБА_47 в подальшому займався, йому не відомо /Т. 5 а.с. 33-35/.

В судовому засіданні оголошено та досліджено покази свідка ОСОБА_47, відповідно до яких він з травня 2006 року працює посаді начальника відділу рахунків ПАТ ОТП ОСОБА_2. У травні 2007 році ОСОБА_47 отримав у банку (у вище вказаному) від підлеглих йому працівників по процедурі документи про відкриття тимчасового рахунку для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями ОСОБА_9 "АР.І.П.". Відповідно до Статуту вказаного підприємства його засновниками були громадянами ОСОБА_4 ОСОБА_46 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і ОСОБА_14. Від імені вищевказаних засновників була надана довіреність на ім'я ОСОБА_1 з приводу виконання певних дій, зокрема, розпорядження рахунками вказаного підприємства. У статутний фонд вказаного підприємства місце реєстрації була зазначена адреса місто Львів вулиця К. Левицького, 4. ОСОБА_7 зробив внесок 2500 доларів США, а ОСОБА_6 1500 доларів США, які в подальшому були повернуті в звязку з відміною реєстрації вказаного підприємства. Підставою для цього був лист у січні 2008 року ОСОБА_1 На рахунку вказаного підприємства, окрім вище зазначених внесків загальною сумою 4000 доларів США. Більше надходжень не було, в тому числі від ОСОБА_14. В подальшому дані кошти були повернуті шляхом переказу на рахунки нерезидентів інвесторів, ОСОБА_7 2500 доларів США, ОСОБА_6 1500 доларів США, оскільки відповідно до Постанови Національного Банку України №492 та іншого нормативного правового акту НБУ для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, кошти надходять з рахунків нерезидентів інвесторів, що і було зроблено ОСОБА_7 Б та ОСОБА_6 в ОТП ОСОБА_2, а в разі припинення реєстрації підприємства з іноземними інвестиціями, то вказані внесені попередньо кошти для формування статутного фонду мають бути повернуті на рахунки нерезидентів інвесторів вказаних вище. Після описаних подій повязаних з відкриттям рахунків ОСОБА_9 "АР.І.П." ОСОБА_47 в приміщенні банку познайомився з ОСОБА_1В, це було в травні 2007 року, коли були внесені раніше згадані кошти на рахунки ОСОБА_9 «АР.І.П.», при цьому були присутні ОСОБА_7 та ОСОБА_6. ОСОБА_47 невідомо скільки внесених коштів відбувалося на першому поверсі будинку банку, дану операцію здійснювали інші працівники банку іншого відділу, тобто це відбувалося про вище зазначеній процедурі формування Статутного фонду. ОСОБА_47 особисто в травні 2007 року з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не бачився. Про ті рахунки ОСОБА_9 АРІП пояснював, що це має бути велика компанія з іноземними інвестиціями, чим мало займатися дане підприємство зі слів ОСОБА_1 не памятає. ОСОБА_1 пояснював, що він добре володіє італійською мовою, а вказані громадяни ОСОБА_4 ОСОБА_46 довірили йому ведення справ вказаного підприємства в Україні. Крім того, ОСОБА_1 мав відношення до ведення рахунків інших підприємств з іноземними інвестиціями у вказаного банку, тому в банку не виникало ніяких підозри, щодо ОСОБА_1, тим більше документи, що надавав ОСОБА_1 були щодо розпорядження рахунками вказаних громадян ОСОБА_4 ОСОБА_46. В подальшому ОСОБА_47 неодноразово бачив ОСОБА_1 по вулиці Івана Франка, 20, що у місті Львові, однак ціль його візиту не була пов'язана з ОСОБА_9 "АР.І.П". В нього ОСОБА_47 не запитував про подальшу реєстрацію вказаного підприємства, він же сам нічого не повідомляв. ОСОБА_47 проводились якісь дії із рахункам ОСОБА_7, ОСОБА_6 за участі ОСОБА_1 ОСОБА_47 не відомо. З ОСОБА_7 чи з ОСОБА_6, та точно не памятаю з ким саме ОСОБА_47 бачився в вересні 2006 року в приміщенні банку, коли хтось із них приходив раз з перекладачем та адвокатом. Вони звернулися з проханням про надання виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_9 «АР.І.П». Їм була надана така виписка, після того вони запитали у них про те, чому кошти з рахунку ОСОБА_9 «АР.І.П.» були повернуті на інвестиційні рахунки ОСОБА_7 та ОСОБА_6. ОСОБА_47 їм пояснив те, що це відбулося через те, що був відповідний лист ОСОБА_1В (вище згаданий), а кошти поверталися на інвестиційні рахунки, тобто туди звідки надійшли на рахунок ОСОБА_9 «АР.І.П». Вони (італійці) були дуже здивовані такими фактами. Як ОСОБА_47 відомо вони (італійці) брали виписки і про рух коштів по своїх інвестиційних рахунках, і як йому стало відомо ОСОБА_1 знімав кошти з інвестиційних рахунків ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Вони (італійці) були дуже здивовані таким перебігом подій, казали, що будуть звертатися в правоохоронні органи. В подальшому в листопаді 2008 року була проведена виїмка документів, що стосувалися рахунку ОСОБА_9 «АР.І.П.» та рахунків ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Також виїмка виписок про рух коштів по згаданим рахунках. В подальшому італійці після отримання інформації до від'їзду, де ОСОБА_47 працює по ОСОБА_9 «АР.І.П.» не зверталися. Від ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ОСОБА_47 ніяких коштів та благ не отримував (Т.4 а.с.221-222).

В судовому засіданні також оголошено та досліджено покази свідка ОСОБА_58, яка пояснила, що з 12.12.2005 р. і по 29.08.2007 р. працювала на посаді економіста відділу обслуговування приватних клієнтів Філії ЗАТ «ОТП ОСОБА_2» у м. Львів (м. Львів вул. І.Франка, 20). З приводу подій, повязаних із ОСОБА_1, ОСОБА_29 і ОСОБА_7 повідомила те, що обличчя вказаних громадян не памятає, так як вже на протязі тривалого часу не працюю. Після огляду юридичної справи по рахунку ОСОБА_29 від травня 2007 р., вказала, що процедура відкриття рахунку була стандартною. ОСОБА_19 мовою не володіє, тому однозначно під час відкриття рахунку мав бути перекладач. Хто саме не памятає. Не пригадує обличчя ОСОБА_29, а тому не можу повідомити про те, чи він особисто читав договір про відкриття рахунку (адже він був складений на двох мовах: українській та англійській), чи йому певна особа здійснювала його переклад. Переконавшись в наявності документів та встановивши особу (за допомогою ідентифікації особи через паспорт), ОСОБА_58 здійснила дії по відкриттю рахунку. Повідомила про те, що для цього необхідно оплатити в касі спеціальну квитанцію, також повідомила про те, які необхідні документи для цього (оригінал паспорту, ідентифікаційний код, імміграційна картка). Дана інформація за допомогою особи-перекладача була доведена до особи-клієнта (ОСОБА_29). Після цього ОСОБА_58 внесла дані в банківську систему, роздрукувала документи на відкриття рахунку. Після цього текст договору за допомогою особи-перекладача був перекладений ОСОБА_29 (чи читав останній текст договору на англійській мові вона не памятає, спирається лише відповідно до даних, які містяться в матеріалах юридичної справи по відкриттю вказаного рахунку), після погодження договору із ОСОБА_29, останній поставив свій підпис, після чого ОСОБА_58 пішла до бухгалтера-контролера, який перевірив дані документи і завізував дані документи. Після цього вона надала квитанція, які ОСОБА_29 оплатив. Після оплати ОСОБА_29 передав мені квитанцію, а ОСОБА_58 йому договір про відкриття рахунку, який був виконаний на двох мовах (українській та англійській), після чого вони попрощались. Особу-перекладача ОСОБА_29, який був з останнім під час згаданих подій, не памятає. ОСОБА_47 це був ОСОБА_1 чи інша особа, не памятає. Не памятає чи надавала виписки по вказаному рахунку будь-кому із вище згаданих осіб. Не памятає про те, чи ОСОБА_1 був довіреною особою ОСОБА_7 і ОСОБА_29, чи не був. Також доповнила, що коли слідчий показав мені фото із зображенням ОСОБА_1, то можу повідомити, що дану особу я не памятаю відповідно і розповісти про його дії в ОТП банку не можу. Інших доповнень і зауважень немає /Т. 4 а.с. 264-266/.

З оголошених та досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_59 вбачається, що вона знає ОСОБА_1, ОСОБА_29 і ОСОБА_7 із 2007 р. У березні 2007 року у приміщення АТ "ОТП -ОСОБА_2", що розташований за адресою: вул. І. Франка, 20, м. Львів прийшов ОСОБА_1 разом із ОСОБА_29 (а от чи був тоді також і ОСОБА_7 ОСОБА_59 не пам'ятає). ОСОБА_1 звернувся до неї, оскільки вона на той час була вільна. ОСОБА_1 (який був довіреною особою вказаних осіб) повідомив ОСОБА_59 про те, що ОСОБА_29 хоче відкрити поточний рахунок у банку. Вона йому повідомила про те, що для цього необхідно оплатити в касі спеціальну квитанцію, також повідомила про те, які необхідні документи для цього (оригінал паспорту, імміграційна картка). ОСОБА_1 дану інформацію переклав на італійську мову ОСОБА_29, після чого повідомив мене про те, що останній має такі документи і бажає почати процедуру відкриття рахунку. Після цього, ОСОБА_59 внесла дані в банківську систему, роздрукувала документи на відкриття рахунку, які вона та ОСОБА_29 (він на італійській мові зі мною не спілкувався, ОСОБА_59 на українській мові пояснювала суть договору, переклад тексту (основне) здійснював ОСОБА_1, вона ж показувала ОСОБА_29, де потрібно поставити підпис, він не заперечував, виконав підпис) підписали, після чого вона пішла до бухгалтера - контролера, який перевірив дані документи і завізував дані документи, після чого ОСОБА_59 надала квитанцію, яку ОСОБА_29 оплатив. Після оплати ОСОБА_29 передав їй квитанцію, а вона йому договір про відкриття рахунку, який був виконаний на двох мовах (українській та англійській), після чого вони попрощались. Після подій, пов'язаних із відкриттям рахунку, ОСОБА_59 бачила ОСОБА_29 тільки один раз. Це було у травні 2007 р. коли він вносив на свій рахунок кошти. Його батька ОСОБА_7 ОСОБА_59 також бачила, якщо не помиляється, то тоді ж у травні 2007 р. В подальшому під час перебування на роботі (до декретної відпустки) вона у приміщенні банку бачила тільки ОСОБА_1, який здійснював операції по рахунку ОСОБА_29, зокрема, зняття коштів з рахунку. Такі ж операції він здійснював і по рахунку ОСОБА_7, у якого також був відкритий рахунок у вказаному банку. ОСОБА_1 приходив у приміщення банку для зняття коштів із рахунку десь один чи кілька разів на місяць. Це залежало від частоти надходження коштів на рахунки вказаних іноземних громадян. ОСОБА_1 знімав кошти дуже швидко після їх надходження в банк. Гроші на рахунки довго не лежали (десь до тижня). Іноді було таке, що відразу всю суму зняти не можна було, оскільки такої не була наявна в касі. Як правило, ОСОБА_1 телефонував на службовий телефон в банк і запитував про те, чи є гроші на згаданих вище рахунках. Коли ОСОБА_1 знімав кошти, то він не повідомляв, для чого йому потрібні дані кошти. ОСОБА_29 у приміщенні банку бачила 2 рази, а ОСОБА_7 десь 3-4 (однак це пов'язано із тим, що у нього був відкритий рахунок ще у 2006 р.). Останній раз їх бачила у травні 2007 р. під час вище згаданих подій. ОСОБА_47 звертався з приводу отримання виписок безпосередньо ОСОБА_7 і ОСОБА_29 я не памятаю (точно на електронну поштову скриньку не відсилала, оскільки адреса їй була невідома), але точно пригадує, що особисто ОСОБА_1 до неї з даного приводу звертався (скільки точно разів не пам'ятає, проте це було неодноразово), йому дані виписки (роздруковані аркуші паперу із інформацією) ОСОБА_31 могла передати в руки(точно на електронну поштову скриньку не відсилала, оскільки адреса їй була невідома ) або повідомити усною. ОСОБА_9 "АР.І.П." чує вперше, відповідно і про рахунок нічого невідомо. ОСОБА_47 передавав комусь ОСОБА_1 гроші, які він знімав із рахунків вказаних громадян ОСОБА_59 нічого невідомо. ОСОБА_47 передавала ОСОБА_59 в руки ОСОБА_7 і ОСОБА_29 виписки, вона не памятає. ОСОБА_47 передавали такі виписки інші працівники банку їй невідомо. Коли ОСОБА_1 приходив у приміщення банку разом із ОСОБА_7 і ОСОБА_29, то вони спілкувалися між собою на італійській мові (яку ОСОБА_59 не розуміє), але вона не пригадує те, що вона повідомляла, що не може надати їх через технічні причини. Осіб на ім'я ОСОБА_15, ОСОБА_35, не знає. Також не знає підприємство ПП "АР.І.П." і ОСОБА_9 "Кронос -Україна". Від ОСОБА_1 ОСОБА_59 кошти не отримувала і про це ніколи з ним мову не вела /Т.4 а.с.261-263/.

З оголошених та досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_60 вбачається, що під час проведення оперативно - розшукових заходів, спрямованих на встановлення місця перебування ОСОБА_1 - оголошеного в розшук по кримінальній справі №142-2178, була отримана оперативна інформація про те, що вказаний громадянин станом на 21.01.2010 р. перебуває по місцю своєї реєстрації та проживання своїх батьків за адресою: Львівська обл. Турківський р-н смт. Бориня вул. Франка, 223. Тому з метою затримання вказаного громадянина ОСОБА_60 спільно із працівниками СДСБЕЗ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській обл. ОСОБА_37 і ОСОБА_61 здійснили виїзд на вище вказану адресу. По приїзду до вказаної адреси вранці 21.01.2010 р. були прийняті міри для затримання вказаного громадянина, про що був складений відповідний рапорт /Т.3 а.с. 117/. Аналогічні покази надали свідки ОСОБА_37 /Т.3 а.с. 116/ і ОСОБА_61 /Т.3 а.с.118/.

Покази свідків ОСОБА_62, ОСОБА_60, ОСОБА_61 на які органи досудового слідства та обвинувачення покликаються як на доказ вини підсудного, не підтверджують його вини, оскільки не розкривають ні подію інкримінованого злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), ні форму вини в інкримінованих злочинах.

Суд бере до уваги оголошені та досліджені в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_63: відповідно до яких ОСОБА_1 знає із осені 2007 року. Вона з ним познайомилась у приміщенні "ОТП - ОСОБА_2", що на вул. І. Франка, 20 у м. Львові, як із клієнтом банку. ОСОБА_1 приходив у приміщення вказаного банку для того, щоб дізнатись про стан рахунків громадян ОСОБА_4 ОСОБА_46 ОСОБА_7 і ОСОБА_29, оскільки він виступав довіреною особою останнього і мав право на підставі довіреності знімати кошти із приватних рахунків вказаних осіб. Як пояснював ОСОБА_63 ОСОБА_1, то він в Україні займається веденням справ вказаних громадян, оскільки добре володіє італійською мовою. З чим повязана діяльність ОСОБА_1 їй не повідомляв, вона ж не запитувала. З ОСОБА_1 ОСОБА_63 не вела мову щодо діяльності підприємства. Як їй стало відомо від начальника сектору обслуговування клієнтських рахунків ОСОБА_47, що ОСОБА_1 займається веденням рахунків раніше згаданих італійців, які тут в Україні були власниками підприємства ОСОБА_9 "АР.І.П.". ОСОБА_47 займалось підприємство ОСОБА_63 невідомо. За час роботи у приміщенні банку на вул. І. Франка, 20 у м. Львові, то вона пригадує, що ОСОБА_1 приходив у приміщення банку десь один раз на місяць чи раз на два місяця (точну кількість відвідування сказати не можу, оскільки пройшов тривалий проміжок часу). ОСОБА_1 приходив сам. Коли ОСОБА_1 приходив у банк, то завжди бачився та спілкувався з нею, оскільки ОСОБА_63 займалась веденням рахунків ОСОБА_7 і ОСОБА_29 Перед тим, як прийти у банк, то ОСОБА_1 телефонував їй, запитував про те, чи надійшли кошти на рахунки вказаних осіб, а потім казав, що приїде і зніме кошти із рахунків. Для чого призначались кошти він ОСОБА_63 не повідомляв. ОСОБА_47 надані кошти він мав комусь повертати їй невідомо. Завжди казав, що всі кошти для бізнесу. Особисто ОСОБА_63 бачилась один раз із ОСОБА_7 це було десь наприкінці 2007 року чи на початку 2008 року (точну дату не пам'ятає). ОСОБА_1 приїхав у приміщення банку разом із ОСОБА_7 представив його ОСОБА_63 Вона із ОСОБА_7 спілкувалась на англійській мові. Він запитав у неї про те, чи може він по запиту в банк в електронному варіанті отримувати виписки про стан рахунків. ОСОБА_63 йому відповіла, що може і після цього вручила йому свою візитку. Більше ні про що не спілкувались. Десь через 2 місяці після вказаної зустрічі від ОСОБА_7 вона отримала лист із проханням надіслати на його електронну адресу виписку про стан його рахунку ( чи йшлось ще про стан рахунку його сина ОСОБА_29, вона не памятає). ОСОБА_63 надіслала йому виписку (наданий час така інформація не збереглась, її відновити неможливо). Після цього вона від ОСОБА_7 запити про стан рахунків не отримувала. Однак в подальшому їй зателефонував ОСОБА_1 і запитав про те, чому вона надіслала виписку про стан рахунку ОСОБА_7 ОСОБА_63 йому відповіла про те, що ОСОБА_7 надіслав їй запит і вона відповідно надала йому відповідь. ОСОБА_1 сказав ОСОБА_63 про те, щоб вона в подальшому коли то буде необхідно, тобто коли сам ОСОБА_1 повідомить їй, надсилала виписки про стан рахунків вказаних громадян безпосередньо йому (ОСОБА_1В.) на електронну поштову скриньку. Що вона в подальшому і робила (скільки разів було надання таких виписок вона не памятає, але точно не один раз). Як пояснив їй ОСОБА_1, тоді їй надсилав запит не ОСОБА_7, а чи його дружина ОСОБА_14 чи його син ОСОБА_6, а коли про це дізнався сам ОСОБА_7, то був обурений і сказав, що він не хоче розголошення стану свого рахунку, а тому це по просив робити самого ОСОБА_1, оскільки саме він мав віддавати такі виписки. За весь період час роботи у відділенні банку на вул. І. Франка, 20 у м. Львові, вона не бачила членів сім'ї ОСОБА_7 - сина ОСОБА_6 та дружину ОСОБА_14. Після того, як пішла працювати на іншу посаду, то веденням рахунків вказаних осіб займались інші працівники банку. ОСОБА_47 передавав комусь ОСОБА_1 гроші, які він знімав із рахунків вказаних громадян ОСОБА_63 нічого невідомо. ОСОБА_63 в руки вказаним особам виписки не передавала. ОСОБА_47 передавали такі виписки інші працівники банку їй невідомо. Коли ОСОБА_1 приходив у приміщення банку разом із ОСОБА_7, то вони спілкувались на італійській мові (яку вона не розуміє), але їй ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_7 хоче отримати виписки по рахунку нічого не повідомляв. Їй відома особа на імя ОСОБА_15. Його ОСОБА_1 представив їй під час одного із візитів у банк, як свого двоюрідного брата. Більше нічого про нього не повідомляв. Про ОСОБА_35 чує вперше. Назви підприємств ПП "АР.І.П." і ОСОБА_9 "Кронос - Україна" чує вперше, раніше чула тільки ОСОБА_9 "АР.І.П." засновниками якого були ОСОБА_7 і ОСОБА_29 Від ОСОБА_1 вона кошти не отримувала і про це ніколи з ним мову не вела /Т.4 а.с. 217-219/.

В судовому засіданні оголошено та досліджено також покази свідка ОСОБА_22 Мауріціо, згідно з якими останній десь із 2003 р. почав здійснювати в Україну поїздки, що стосувалися бізнесу і роботи. У 2006 р. заснував ОСОБА_9 "ОСОБА_22 Україна" на Україні, а також почав працювати на посаді президента ОСОБА_28 - промислової палати ОСОБА_46 в Україні (офіс знаходився за адресою м.Львів вул. Левицького, 4). Діяльність ОСОБА_9 "ОСОБА_22 Україна" була пов'язана із консалтингом, тобто юридична підтримка італійських компаній, які хотіли працювати на території України. Директором вказаного підприємства був ОСОБА_64, бухгалтером ОСОБА_35, секретар - Ребінська Ольга, а вже спочатку 2007 року директором вказаного підприємства був призначений ОСОБА_1. Це було пов'язано з тим що ОСОБА_64 виконував свої обов'язки не так як необхідно виконувати. ОСОБА_1 прийшов по оголошенню і був призначений директором ОСОБА_9 "ОСОБА_22 Україна", після того як свої обов'язки склав ОСОБА_64 З ОСОБА_7 Мауріціо ОСОБА_22 познайомився у 2006 році. ОСОБА_7 порекомендували йому представники італійської компанії "Дженералі Т". Оскільки ОСОБА_7 хотів інвестування грошей закордоном, тому і порекомендували ОСОБА_28 - промислову палату. ОСОБА_7 звернувся до Мауріціо ОСОБА_22 через те, щоб інвестувати свої кошти закордоном, а також щоб справами займався його син ОСОБА_6, звичайно за сприянням осіб, які розумілись у певній справі, тобто у ОСОБА_7 Б. було дві цілі це інвестувати кошти закордоном і також влаштувати сина. Після обговорення було прийнято рішення про створення в Україні підприємства якою б керував ОСОБА_6 за підтримки ОСОБА_28 - промислової палати ОСОБА_46, але існували дві компанії "Маджиф Італія" та "ОСОБА_22 Україна", платними послугами яких скористався ОСОБА_7 ОСОБА_7 приїхав в Україну в перше у 2006 році, щоб відкрити раніше згадану компанію в Україні. Однак у 2006 році такого не відбулось, однак у 2006 році ОСОБА_7 інвестував гроші у нерухомість (Мауріціо ОСОБА_22 за його дорученням придбав для нього приміщення по вул. Донцова у м. Львові і землю (земельна ділянка у селі ОСОБА_28). У Райффазен банку ОСОБА_7 відкрив приватний рахунок. А вже вдруге ОСОБА_7 приїхав в Україну для подальших дій у березні 2007 р., але вже із дружиною Ніколеттою і з своїм сином ОСОБА_6. Квартиру на вулиці Донцова хотіли продати (після здійснення ремонту), а на землі побудувати котеджі, які в подальшому також продати, а в разі успішності інвестиції вони планували в Україні відкрити фірму, якою б керував ОСОБА_6. Після того як вони приїхали в Україну і побачили, що їхні інвестиції є вдалими, тому вирішили відкрити компанію в Україні, яка б займалася продажем італійських фільтрів для очистки води в Україні. Але ОСОБА_7 боявся, що б ОСОБА_6 всім тим займався сам. А хотів, що б його сину допомагала особа, яка зналася у справі, для чого Мауріціо ОСОБА_22 було запропоновано також взяти участь у цьому (це мало відбутися таким чином, що оплата його послуг по управлінню компанією мало бути у вигляді частки у вказаній компанії ОСОБА_9 "АР.І.П.", що і було зроблено у першій редакції статуту ОСОБА_9 "АР.І.П.", де Мауріціо ОСОБА_22 мав частку 10 %, якщо не помиляється, то 40 % - ОСОБА_7, 20% - ОСОБА_6 і 20% - ОСОБА_14). Однак після нотаріального посвідчення вказаного статуту приватним нотаріусом ОСОБА_3 йому зателефонував ОСОБА_7 і попросив анулювати всі проекти, які вони разом робили, він не хотів точно пояснювати все. Однак казав, що переговорив з кимось в ОСОБА_46, де йому порадили в Україні нічим не займатися і сказав, що через кілька днів передзвонить, але в подальшому Мауріціо ОСОБА_22 стало відомо, що ОСОБА_7 і ОСОБА_29 прибули в Україну. Коли ОСОБА_7 прибув в Україну, то Мауріціо ОСОБА_22 познайомив його із ОСОБА_1 (на той час директором "ОСОБА_22 Україна"), який і зацікавився підготовкою Статуту ОСОБА_9 "АР.І.П.". ОСОБА_1 був під час підписання (нотаріального посвідчення) першої редакції Статуту. І от саме, коли ОСОБА_7 і ОСОБА_29 без відома Мауріціо ОСОБА_22 прибули в Україну, то вони із ОСОБА_1 пішли до приватного нотаріуса ОСОБА_3, де був нотаріально посвідчений статут ОСОБА_9 «АР.І.П.», в якому йшлось про те, що частки Мауріціо ОСОБА_22 там немає. Про це він дізнався від особи, яка здійснювала переклад вказаного Статут (оскільки також користувався послугами даної особи для здійснення перекладу).У той період Мауріціо ОСОБА_22 почав працювати з ОСОБА_65, яка почала також працювати в офісі "ОСОБА_22 Україна" по вул. Левицького, 4 у Львові, від якої він дізнався про те, що в офісі відбувались різні речі, повязані із діяльністю ТОВ "ОСОБА_22 Україна" та Торгово-промислової палати. Після того, як він повернувся в Україну (в жовтні 2007 року), виявив багато речей, зокрема те, що на вул. Сахарова була вивіска ОСОБА_9 "АР.І.П.", вірніше вивіски не було, а ОСОБА_9 "АР.І.П." орендувало офіс, де директором працював ОСОБА_1, бухгалтером ОСОБА_35, офіс-менеджер ОСОБА_36 Згодом Мауріціо ОСОБА_22 дізнався про те, що у вказаному офісі також займався ОСОБА_1 веденням справ і консорціуму «Санта-Крістіна», тобто, ОСОБА_1 почав вести справи двох найбільших його клієнтів ОСОБА_7 і консорціуму «Санта-Крістіна», а також він дізнався про те, що у вище вказаному офісі працювали ОСОБА_35 та ОСОБА_36 Також тоді Мауріціо ОСОБА_22 у ОСОБА_3 дізнався про те, що ОСОБА_7 анулював довіреності, видані на його імя, а натомість була видана довіреність від імені ОСОБА_46 на імя ОСОБА_1 Після цього Мауріціо ОСОБА_22 повідомив ОСОБА_7 про те, що відносно ОСОБА_1 порушені кримінальні справи. Також Мауріціо ОСОБА_22 зібрав документне досьє, що стосувалось діяльності (дій) ОСОБА_1 Дані документи він скерував в правоохоронні органи. Однак, ОСОБА_1 продовжував працювати із ОСОБА_7 також ОСОБА_7 які не хотів вірити Мауріціо ОСОБА_22, а продовжував працювати із ОСОБА_1, а також повідомляв Мауріціо ОСОБА_22 про те, щоб він не намовляв на ОСОБА_1, оскільки за словами ОСОБА_7 він казав неправду. Також в ОСОБА_46 Мауріціо ОСОБА_22 через своїх адвокатів звязувався із адвокатами ОСОБА_7 (тобто, спілкувались між собою адвокати) і повідомляли,що ОСОБА_7 не хоче взагалі зустрічатись з Мауріціо ОСОБА_22. Як йому відомо, ОСОБА_7 мав внести 100000 євро для формування статутного фонду ОСОБА_9 "АР.І.П". в офісі ТОВ "ОСОБА_22 Україна" ОСОБА_1 перестав працювати, коли відбулись вище вказані події, тобто кінець весни початок літа 2007 року. Мауріціо ОСОБА_22 дізнався про те, що на імя ОСОБА_1 від ОСОБА_7 і від імені ОСОБА_29, були надані довіреності з приводу ОСОБА_9 "АР.І.П.", з приводу інших питань мені нічого невідомо. Про те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_29 переказували на свої рахунки в українському банку кошти, які в подальшому знімав ОСОБА_1 йому нічого не відомо. ОСОБА_47 було зареєстроване та працювало ОСОБА_9 "АР.І.П." йому також невідомо. Додав, що сімя ОСОБА_46 є порядними людьми, а те що вони втратили великі суми коштів в Україні, про це Мауріціо ОСОБА_22 дізнався в ОСОБА_46, оскільки там була справа, де згадувалось, що ОСОБА_7 втратив гроші через дії ОСОБА_1 в Україні. І те що сталось із сімєю ОСОБА_46 це внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, який також обманув і Мауріціо ОСОБА_22 /Т. 5 а.с. 38-41/.

З оголошених та досліджених в судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_66 вбачається, що з травня 2007 року перейшла працювати секретарем ТОВ "Кронос-Україна" в офіс на вул. Сахарова, 18/1 у м. Львові. Це відбулось за пропозицією ОСОБА_1, який був виконавчим директором вказаного підприємства. За даною адресою вона неодноразово бачила ОСОБА_7 та його дружину ОСОБА_21, і десь один раз бачила сина ОСОБА_6. Конкретно якими справами вони займались їй невідомо. Документів, які стосувалися їхньої діяльності вона не бачила. Бачила, що у приміщення офісу з ОСОБА_46 доставили одяг, для кого він призначувався їй невідомо. Від ОСОБА_1 та ОСОБА_35 вона чула назву підприємства ПП "АР.І.П", оскільки останні працювали на даному підприємстві. Який вид діяльності того підприємства їй невідомо. Також чула, що ОСОБА_1 та ОСОБА_35, говорячи між собою про італійців згадували назву "АР.І.П.", а при розмові про інших італійців казали "Кронос". У приміщенні офісу на вул.. Сахарова 18/1 у м. Львові вона декілька разів у 2007 році бачила ОСОБА_7, його дружину ОСОБА_21, їхнього сина ОСОБА_29 Вони спілкувались з ОСОБА_1 Про що саме їй невідомо, оскільки вони спілкувались завжди у кабінеті ОСОБА_1, вона ж могла італійцям на італійській мові сказати декілька слів, тобто запропонувати чай-каву, запитати як справи, тощо. Діловою італійською мовою вона не володіла. /Т.3 а.с. 85-87/.

Суд також бере до уваги оголошені та досліджені в судовому засіданні покази свідка ОСОБА_15, з яких вбачається, що він працював по сумісництву на посаді менеджера із зовнішньоекономічної діяльності на приватному підприємстві "АР.І.П.", юридична та фактична адреса якого: м. Львів вул. Сахарова, 18/1. Пам'ятає, що ще в грудні 2007 року займався розмитненням товарів нижньої чоловічої та жіночої білизни, які надійшли з ОСОБА_46 на адресу ПП "АР.І.П.". Директором та засновником даного підприємства був ОСОБА_1. Також за вказаною адресою знаходилось ТОВ "Кронос Україна", засновниками якого були громадяни ОСОБА_4 ОСОБА_67 ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45 і ОСОБА_1 за адресою: м. Львів вул. Сахарова, 18/1 була фактична та юридична адреса ТОВ «Кронос України» та юридична адреса ПП «АР.І.П.», для фактичної адреси підшукувалось приміщення. Осіб на прізвище ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 вперше побачив десь в квітні 2007 року. Мета їхнього приїзду мені не відома. Бачив їх два, три рази. Підприємство ОСОБА_9 «АР.І.П.» невідоме. Відомо, що ОСОБА_14 відкривала рахунок в банку «Надра» в м. Львові, про те, чи були відкриті рахунки у ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_6 йому не відомо. Про проведення дегустації вин на вул. Сахарова та під час показу одягу в готелі «Супутник» за участю вище вказаних громадян ОСОБА_67 та ОСОБА_1 йому нічого не відомо. Також не відомо про те, що ОСОБА_1 знімав з рахунків ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_6 грошові кошти. /Т. 2 а.с. 59-60/. Під час додаткового допиту ОСОБА_15 зазначив, що ОСОБА_1 передав гроші ОСОБА_7 чи ОСОБА_29 чи ОСОБА_21, то ОСОБА_1 також надавав вище вказаним особам зошит (шкільного типу), в якому вони самі вписували суми, про отримання яких розписувались, і даний зошит віддавали ОСОБА_1 /Т.4 а.с. 1-2/.

В судовому засіданні оголошено та досліджено також покази свідка ОСОБА_14, згідно яких вона та члени її сімї ОСОБА_7, ОСОБА_29 на весні 2006 року познайомилися із ОСОБА_22 Мауріціо, який на той час працював в Україні, закрема у м. Львові, де був представником торгово - промислової палати, та був власником підприємства "ОСОБА_22 Україна", а влітку 2006 року її чоловік за рекомендацією ОСОБА_22 приїхав в Україну для того, щоб особисто побачити стан речей в Україні, оскільки була можливість інвестувати кошти у діяльність на території України. В подальшому її чоловік ОСОБА_7 продовжував спілкуватись із ОСОБА_22, оскільки хотів співпрацювати з ним. Через деякий час на території України мій чоловік придбав земельну ділянку та квартиру. А вже у березні 2007 року ОСОБА_14, ОСОБА_7 і ОСОБА_29 прибули у м. Львів для того, щоб здійснити відповідні дії по створенню Товариства з обмеженою відповідальністю "АР.І.П." Саме тоді у приміщенні офісу ОСОБА_20 на вул. К. Левицького, 4 у м. Львові Черрато ОСОБА_14 представили ОСОБА_1, як директора "ОСОБА_20 Україна", ОСОБА_35 - як бухгалтера вказаного підприємства, ОСОБА_36 - як секретаря вказаного підприємства. У м. Львові ОСОБА_1, ОСОБА_42, вона, ОСОБА_7, ОСОБА_29 пішли до нотаріуса, де були надані від її імені, а також від імені ОСОБА_7, ОСОБА_29 відповідні довіреності на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_24, яку представили як юриста, для створення ОСОБА_9 "АР.І.П.", також між членами її сімї були надані відповідні перехресні довіреності щодо здійснення дій на території України (це було для того, щоб діяти, коли когось не буде в Україні). Як пояснив їм ОСОБА_1, дані довіреності необхідні для створення згаданого підприємства. ОСОБА_14 тоді не знала про те, що від імені ОСОБА_29 та ОСОБА_7Б, були надані довіреності на ОСОБА_1 з приводу зняття коштів останнім із їхніх рахунків (про існування даних довіреностей вона дізналась від ОСОБА_7 і ОСОБА_29 після візиту останніх у м. Львів). Про рахунки, відкриті в "ОТП ОСОБА_2" на ім'я ОСОБА_29 та ОСОБА_7 вона дізналась від останнього, оскільки, як пояснив чоловіку ОСОБА_1, дані рахунки необхідні для діяльності ОСОБА_9 "АР.І.П.", а саме: кошти, що направлялись на дані рахунки автоматично зараховувались на рахунок вказаного підприємства, тобто так пояснив ОСОБА_1 моєму чоловіку ОСОБА_7 В середині травня 2007 року ОСОБА_7 і ОСОБА_29 перебували в Україні, і саме тоді зателефонував її чоловік, який повідомив, що він із сином та ОСОБА_1 ходили до нотаріуса, де підписала Статут ОСОБА_9 "АР.І.П.", відповідно до якого ОСОБА_14, ОСОБА_7 і ОСОБА_29 були засновниками (учасниками) вказаного підприємства із наступними частками: ОСОБА_7 - 50%, ОСОБА_29 - 25%, ОСОБА_14 - 25%. Про рахунок ОСОБА_9 "АР.І.П." в банку вона не знала, оскільки економічними питаннями у її родині займався ОСОБА_7

По повернення в ОСОБА_67 чоловік ОСОБА_14 пояснив їй, що їх підприємство ОСОБА_9 "АР.І.П." вже працює в Україні, його виконавчим директором є ОСОБА_1, який і займається веденням справ підприємства. Підприємство спочатку мало займатись торгівлею фільтрів для очистки води, а також будівництвом котеджів. Як пояснив в подальшому ОСОБА_1, зняття вище вказаними видами діяльності в Україні є неперспективним, тому порадив займатись імпортом вина, продуктів харчування та одягу в Україну. І вже наприкінці жовтня 2007 р. було прийнято рішення про перехід на торгівлю одягом та продуктами харчування в Україні. Саме тоді ОСОБА_1 зробив замовлення на поставку чоловічого одягу в Україну. Як пояснив ОСОБА_1, ОСОБА_9 "АР.І.П." в Україні ще не має відповідних дозволів на торгівлю одягом в Україні, однак це можна зробити шляхом поставки товару на фірму "Мельник". Як пояснив ОСОБА_1 вище вказана фірма "Мельник", директором якої він був після того як пішов від ОСОБА_22 показував їм заяву від імені ОСОБА_1, ОСОБА_36 та ОСОБА_35 щодо злочинних дій ОСОБА_22, а також лист із прокуратури, оскільки останній не сплачував їм заробітну плату), займався веденням справ нашого ОСОБА_9 "АР.І.П.", також на фірмі "Мельник" був працівник на ім'я ОСОБА_23, який виконував різні доручення, а також раніше знайомі їм ОСОБА_36 - секретар, ОСОБА_35 - бухгалтер, тобто ті самі особи (і ОСОБА_23), що на "ОСОБА_22 Україна". Також у вересні 2007 року, коли ми перебували в Україні, ОСОБА_1 порекомендував чоловіку ОСОБА_14 звернутись із заявою у прокуратуру з приводу незаконних дій ОСОБА_22 ОСОБА_14, її чоловік і ОСОБА_1 пішли до адвоката. Там була складена заява, яку підписав ОСОБА_7 та адвокат, усний переклад на італійську мову здійснював ОСОБА_1 ОСОБА_14 тоді ходила із чоловіком, щоб самій не залишатись на квартирі. ОСОБА_47 там відбувалась оплата за надані послуги, вона не пам'ятає.

Коли вони були в ОСОБА_67, то ОСОБА_1 надсилав рахунки до плати, які необхідно оплатити в Україні. Що це були за рахунки, вона не знає, оскільки цим займався її чоловік, і чи був рахунок про оплату послуг адвоката, їй невідомо.

В середині січня 2008 року чоловік ОСОБА_14 прибув у м. Львів, оскільки ОСОБА_1 зателефонував та повідомив, що терміново потрібно приїхати та укласти договір оренди із орендарем, якого знайшов ОСОБА_1, по приміщенню (раніше загадана куплена ОСОБА_7 квартира) на вул. Донцова, 4 у м. Львові. Коли був в Україні, то чоловік зателефонував та повідомив, що уклав договір оренди у жінки - нотаріуса. Також під час підписання того договору був присутній ОСОБА_1, який здійснював переклад, та ОСОБА_35

В подальшому ОСОБА_14 прибула в Україну 28.01.2008 року, адже ОСОБА_1 попросив її привезти взірці жіночного одягу сезону весна літа. В аеропорті її зустрів ОСОБА_23, в подальшому мене відвіз до квартири, що над рестораном "Сім поросят", після чого вона взяла зразки одягу і поїхала в офіс на вул. Сахарова, 18/1, оскільки як повідомив ОСОБА_1, там був офіс підприємства ОСОБА_9 "АР.І.П.", який здавала в оренду фірма "Мельник". Там розвішали одяг, приходили різні особи, які дивились той одяг, також ОСОБА_1 повідомив, що покупці хочуть буклет із фото одягу. В подальшому прийшла модель - дівчина на ім'я ОСОБА_68, молодий фотограф, його асистент, там була ОСОБА_35, ОСОБА_1 (як час від часу відлучався) і ОСОБА_23, ОСОБА_68 не було (як пояснив ОСОБА_1, вона вийшла заміж, вагітна і пішла з роботи). Тобто, там була фотосесія для виготовлення буклету з одягом. Також під час того візиту вона разом із ОСОБА_1 пішла в "ОТП ОСОБА_2", оскільки в ОСОБА_67 (італійським фірмам) не надходили кошти від ОСОБА_9 "АР.І.П." за поставку одягу в Україну (дані поставки були наприкінці 2007 року, тобто спочатку була поставка від ОСОБА_69 на адресу фірми "Мельник", потім ОСОБА_69 на адресу ОСОБА_9 "АР.І.П.", і наступна від "Холімакс" на адресу ОСОБА_9 "АР.І.П."), адже ОСОБА_1, пояснив, що це вина банку, а так як ОСОБА_14 поїхала в Україну, то чоловік попросив її, щоб вона в банку взяла виписку по рахунку ОСОБА_9 "АР.І.П.". У банку ОСОБА_1 спілкувався на українській мові із працівником банку. Там ОСОБА_14 дала ОСОБА_1 свій паспорт, він зробив копію, на ній вона поставила підпис, оскільки ОСОБА_1 пояснив їй, що так треба, і надав працівнику. ОСОБА_14 ж із працівником банку не спілкувалась, оскільки італійською вони не володіли. І коли вони були в банку, то ОСОБА_1 їй пояснив, що на даний час отримати раніше згадану виписку по рахунку неможливо через технічні причини, адже надавали виписку на українській мові, а щоб перекласти на англійську, то треба певний час, також ОСОБА_1 сказав, що від працівників банку він дізнався, що раніше згадані кошти італійським фірмам вже перераховано. Однак, тоді на руки ОСОБА_14 виписку не отримала. ОСОБА_1 тоді мав при собі якісь папери, однак, що це були за папери їй невідомо, так як і те, чи він надавав якісь папери працівникам банку.

Всіма питаннями діяльності ОСОБА_9 "АР.І.П." в Україні займався ОСОБА_1, як виконавчий директор, тому у ОСОБА_14 не виникала навіть думка, що вона особисто повинна виплатити якісь кошти ( в даному випадку - частки в статутний фонд), а ОСОБА_1 від неї цього і не вимагав. Тим, більше, що в Україну для ОСОБА_9 " АР.І.П." надходили кошти, в тому числі і для статутного капіталу підприємства, тому ОСОБА_14 та члени її сімї вважали, що жодних проблем із діяльністю підприємства в Україні не має, адже саме так їй пояснив ОСОБА_1

Коли вона перебувала у м. Львові, то 31.01.2008 р. у приміщенні офісі на вул. Сахарова, 18/1 у м. Львові, то ОСОБА_1 їй передав виписку руху коштів по рахунку ОСОБА_9 "АР.І.П." за період із 01.12.2007 р. по 31.01.2008 р., де було зазначено про перерахунок коштів італійським підприємства за поставки одягу. В подальшому ОСОБА_14 дану виписку передала своєму чоловіку в ОСОБА_67.

Також від сина, який займався питаннями можливого імпорту вина в Україну, ОСОБА_14 дізналась, що під час одного візитів у березні 2008 р. він привіз зразки вина, в офісі відбувалась дегустація, також син повідомив, що він привіз і взірці тканин для жінки, яка мала магазин вдома і обслуговувала багатих жінок у м. Львові. Також ОСОБА_29 їй повідомив, що в офісі на вул. Сахарова, 18/1 відбувалась зустріч із жінкою, яка займалась керівну посаду в "ОТП ОСОБА_2", і як пояснив (переклав) ОСОБА_1 дана жінка бере під свій контроль здійснення всіх проплат в ОСОБА_67 (італійським поставникам).

На початку червня 2008 р. ОСОБА_14 сама приїхала у м. Львів, щоб презентувати взірці жіночого одягу "Холімакс", "Арастайл" і "Агатаделлаторе". Презентація відбувалась у готелі "Гетьман". Там ОСОБА_1 організував презентацію одягу. також пояснив, що є жінка на ім'я ОСОБА_59 і вона хоче, щоб така ж презентація відбулась у м. Києві восени 2008 р. Під час презентації (під час 3- х днів) у вказаному готелі були присутні ОСОБА_1, ОСОБА_23 (відкривав зал), ОСОБА_35 та інші особи, яких бачила вперше. Також там ходили до жінки (віком близько 50 років), яку представили як заступника директора готелю. Також під час того візиту в офісі ОСОБА_14 не була.

А наприкінці червня 2008 р. ОСОБА_14 приїхала у м. Львів, щоб отримати від ОСОБА_1 замовлення українських фірм на поставку одягу з ОСОБА_67 в Україну. ОСОБА_14 отримала від ОСОБА_1 замовлення. Також тоді ОСОБА_14 із ОСОБА_1 та ОСОБА_35 ходили в податкову адміністрацію, оскільки ОСОБА_1 пояснив їй, що потрібно змінити назву з "АР.І.П." на "Арес", оскільки перша назва пов'язана з ім'ям ОСОБА_22 У податковій ОСОБА_35 купила бланки, заповнював ОСОБА_1, ОСОБА_14 поставила свій підпис, а ОСОБА_35 поставила круглу печатку, яка для ОСОБА_14 була печаткою ОСОБА_9 " АР.І.П." (це на даний час вона розуміє, що це печатка не ОСОБА_9 "АР.І.П.", а ПП "АР.І.П.") в подальшому дані документи взяла ОСОБА_35 та понесла їх у відповідний кабінет, а ОСОБА_14 та ОСОБА_1 чекали її біля входу. також ОСОБА_1 повідомив, що зміна назви підприємства відбувається не так швидко, тому треба почекати. Також 26.06.2008 р. ОСОБА_1 повідомив, що вона, як комерційний директор ОСОБА_9 "АР.І.П." має звернутись із заявою в банк з метою отримання виписок по рахунку ОСОБА_9 "АР.І.П.". ОСОБА_1 надав ОСОБА_14 текст заяви на італійській та українській мові, де вона поставила підпис, а ОСОБА_1 поставив печатку, як їй вже відомо ПП " АР.І.П.".

Після отримання даних замовлень в ОСОБА_67 ОСОБА_14 виконала дані замовлення (такі ж замовлення були і в січні, лютому, квітні 2008 р. в ОСОБА_67, де укладались угоди із італійськими фірмами, які мали замовлення на поставку одягу в Україну).

За результатами проведеного судового слідства при розгляді справи, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України (в редакції 1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На переконання суду під час судового розгляду даної кримінальної справи обвинувачення не довело винуватість підсудного ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (Заява N 387/03) 20 вересня 2012 року, Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити "поза розумним сумнівом" причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв'язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи не було здобуто доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Згідно диспозиції ст. 190 КК України, суть шахрайства полягає в умисному вчиненні дій, які вводять в оману та умисне зловживання довірою особи з метою заволодіння майном або придбання права на майно. При цьому, обов'язковою кваліфікуючою ознакою даного злочину за суб'єктивною стороною є виключно прямий умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, характерною рисою якого є виникнення такого заздалегідь до вчинення суспільно-небезпечного діяння.

Як пояснив підсудній та підтверджується показами свідка ОСОБА_21, знайомство з потерпілими відбулось в офісі ОСОБА_42 за день до підписання довіреностей, наступного дня - 29.03.2007 року було видано довіреність на розпорядження усіма відкритими на імя ОСОБА_7 ОСОБА_8 банківськими рахунками у будь-якому банку на території України, зареєстровано в реєстрі №1290 приватним нотаріусом ОСОБА_3, в цей же день аналогічну довіреність було видано від імені ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі №1292 приватним нотаріусом ОСОБА_3 /Т.1 а.с. 59-60/. У вказаних довіреностях були відсутні будь-які умови використання знятих з рахунків коштів, як то на господарські, комерційні, особисті чи інші цілі.

Законність укладання та існування довіреностей потерпілих підтверджується показами свідка ОСОБА_3, допитаного безпосередньо судом, а також оголошеними та дослідженими показами свідка ОСОБА_51 /Т.5 а.с. 12-13/. Як ствердив ОСОБА_3, перекладач ОСОБА_51 усно прочитала тексти довіреностей, після усного перекладу з боку довірителів заперечень не надходило. Він особисто пропонував здійснити письмовий переклад довіреностей, однак потерпілі відмовились. Після чого нотаріус посвідчив підпис перекладача і підпис ОСОБА_7 та ОСОБА_6. ОСОБА_3 підтвердив, що чітко дотримувався своєї процедури. ОСОБА_51 підтвердила, що приймала участь у складанні та видачі довіреностей, повідомила, що все проходило за звичайною процедурою.

Такі довіреності були видані за наявності в учасників правочинів волевиявлення на їх вчинення, оскільки про будь-які погрози, інші протиправні дії, тиск на потерпілих при видачі цих довіреностей суду не повідомляли, до правоохоронних органів з цього приводу не зверталися.

Факт законності видачі довіреностей також підтверджується матеріалами перевірки проведеної Міністерством Юстиції України, згідно яких, відсутні будь - якого роду порушення закону чи застосування обману при оформленні даних довіреностей ні з боку нотаріуса, ні з боку будь-якого іншого учасника даного правочину. За результатами перевірки встановлено, що дійсно, 29 березня 2007 року за реєстровим № 1290 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено довіреність від імені громадянина ОСОБА_19 ОСОБА_4 ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_1 на розпорядження усіма відкритими на його ім'я рахунками в будь-якому банку України. При вчиненні вказаної нотаріальної дії особа довірителя була встановлена за паспортом громадянина ОСОБА_19 ОСОБА_4 №С602256, виданим Міністром Квестури м. Турин 25 червня 2004 року. При посвідченні вказаної довіреності перекладачем ОСОБА_51 було здійснено усний переклад її тексту з української мови на італійську мову, про що зазначено в тексті цієї довіреності та посвідчувальному написі нотаріуса. Кваліфікацію перекладача ОСОБА_51 приватним нотаріусом ОСОБА_3 перевірено /Т.13 а.с.139-140/. Як встановлено Апеляційним судом Львівської області в ухвалі від 17.12.2015 року потерпілі вже не вперше надають доручення такого роду з правом розпоряджатися коштами фактично сторонній особі на території України. Як досліджено та встановлено Судом в ході судового слідства ОСОБА_7 ОСОБА_8 видавав довіреність від 21.07.2006 року з правом розпорядження майном, в тому числі, банківськими рахунками, а також коштами, що надходять на такі рахунки на імя Мауріціо ОСОБА_42 /Т.2 а.с. 131, Т.3 26/. Також довіреності були видані на Мауріціо ОСОБА_42, ОСОБА_24 від імені ОСОБА_7 ОСОБА_8, на представництво останнього як засновника та учасника ОСОБА_9 «АР.І.П.» від 28.03.2007 року. Довіреності були посвідчені нотаріусом ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_6 видав довіреність від 28.03.2007 року на ім'я ОСОБА_24 /Т. 3 а.с.27/, довіреність від 28.03.2007 року на ім'я ОСОБА_14, ОСОБА_42 Мауріціо та ОСОБА_7 ОСОБА_8 /Т.3 а.с.28/.

Потерпілі не були позбавлені можливості у будь-який час припинити взаємовідносини з ОСОБА_1, дотримуючись елементарних вимог розумності та впорядкування у грошових розрахунках, вимагати документального звітування про витрати, що є необхідним для впорядкування у фінансових питаннях. Звідси слідує, що в підсудного не було прямого умислу, заздалегідь до вчинення суспільно-небезпечного діяння, спрямованого на заволодіння чужим майном, навпаки, такий діяв виключно в межах наданих йому повноважень, а саме згідно довіреностей, тим самим, забезпечуючи виконання волі довірителів.

З огляду на викладене вище, судом встановлено легітимність проведення процедури здійснення текстів довіреностей та їх видачу, а показами свідків ОСОБА_51, ОСОБА_3 спростовується предявлене обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні шахрайських дій.

Суд також не погоджується з доводами обвинувачення про те, що ОСОБА_1 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, що разом становить 285154 Євро та 61065 доларів США, що в перерахунку (згідно довідки № 13 -13/2/2334 від 30. 10. 2008 року, наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 435 780 гривень, які призначались для функціонування та діяльності ОСОБА_9 «АР.І.П.».

Такі висновки досудового слідства суперечать вимогам законодавства України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» однією із форм здійснення іноземних інвестицій в Україну є створення іноземними інвесторами підприємств за законодавством України. Основні засади здійснення іноземних інвестицій в Україну в грошовій формі визначено Положенням про порядок іноземного інвестування в Україну, затверджене постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 №947/11227 (із змінами). Зарахування та списання коштів за рахунками, зазначеними у Положенні №280, під час проведення іноземними інвесторами інвестиційної діяльності в Україні здійснюється згідно з режимом рахунків, визначеним Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2003 року за № 1172/8493.

Відповідно до п. 7.7. глави 7 Інструкції №492 забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб (у тому числі, фізичних осіб-нерезидентів) для проведення операцій, повязаних із здійсненням підприємницької діяльності. Такий вид діяльності, як підприємництво, потребує відкриття та використання інших рахунків, а саме, - поточних рахунків субєктів господарювання.

Відповідно до відповіді Національного банку України від 17.02.2016року №40-0004/14627 /Т.21 а.с.60-61/, наданої на підставі Положення про порядок іноземного інвестування в Україну та вказаної вище інструкції можливість перераховувати кошти з поточного рахунку фізичної особи-нерезидента на поточний рахунок для формування статутного фонду відсутня. Тобто, зазначене вище підтверджує неможливість використання поточних рахунків фізичних осіб-нерезидентів, потерпілих по справі, для здійснення ними інвестиційної діяльності на території України, в тому числі, і для формування статутного фонду господарського товариства.

В заявах про відкриття рахунків в ЗАТ «ОТП ОСОБА_2» ОСОБА_7 №26202001602955 /Т.2 а.с.113/ та ОСОБА_29 №26201002603620 /Т.2 а.с.140/, №26202001603620 /Т.2 а.с.152/ власним підписом засвідчили те, що «зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах ознайомлений. Вимоги цієї інструкції для мене обовязкові. Мені відомо про те, що цей рахунок забороняється використовувати для проведення операцій, повязаних зі здійсненням підприємницької діяльності». Даний текст був викладений англійською мовою, тобто, такою, яка є зрозумілою потерпілим. Проставивши підписи під такими заявами ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 погодилися із викладеними вимогами та визнали їх для себе обовязковими.

Знання потерпілими англійської мови підтверджується наступними матеріалами справи: /Т.1 а.с.12, Т.2 а.с.31-32, Т.3 а.с.203 (протокол очної ставки від 27.01.2010), де ОСОБА_7 повідомляє, що отримував електронною поштою листи англійською, Т.3 а.с.204 (протокол очної ставки від 27.01.2010) самостійно телефонував у Львівське та Київське представництво фірм, де на англійській мові спілкувався з її працівниками; /Т.1 а.с. 11/ ОСОБА_6 запитував чи розмовляє англійською мовою одна з представниць фірм.

Крім цього, ОСОБА_59 вказала під час допиту 09.04.2010 р. /Т.4 а.с. 262/, що бачила ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8, як останні приходили в банк та спілкувались з приводу рахунків з працівниками банку, про що ОСОБА_47 також вказав в своїх показах /Т.4 а.с. 221/.

В протоколі допиту свідка від 31.03.2010 року /Т.4 а.с.217/ ОСОБА_63 повідомила, що особисто спілкувалась з ОСОБА_7 на англійській мові, пояснила, що може по його запиту надсилати виписки про стан рахунків на його електронну адресу, і вручила йому свою візитку. Через 2 місяці після вказаної дати свідок отримала лист із проханням надіслати на електронну адресу ОСОБА_7 виписку про стан рахунків, що і було зроблено.

Зазначене вище підтверджує те, що потерпілі розуміли, які документи підписували, які рахунки відкривали та з яким призначенням, підставами переказували кошти, могли без участі ОСОБА_1 контролювати та перевіряти стан своїх рахунків.

Тобто, потерпілим було відомо, що кошти, які надходили на рахунки №26201002603620, №26202001602955 в ЗАТ «ОТП ОСОБА_2» не могли призначатися для формування статутного капіталу ОСОБА_9 «АР.І.П.», оскільки були некомерційного призначення, валюта перераховувалась на імя власників рахунків фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7

Судом оглянуто і досліджено підтвердження банку «Фінеко» /Т.1 а.с. 80/, /Т. 6 а.с. 93/ відповідно до якого в підставі переказу на рахунок ОСОБА_6 №26202001603620 вказано 6635 «non mercantile», при цьому як вбачається з роздруківки підстав переказів валютних коштів /Т.21 а.с.78-84/, код «6635» зазначається як «sussidi e regalie», що згідно наданого перекладу ПП «Бюро перекладів 50 мов» означає «субсидії та грошові подарунки». При зазначенні підстави за кодом «6635», грошовий переказ не може бути зарахований в якості статутного капіталу підприємства.

Відповідно до виписок Фінеко банку ОСОБА_67 /Т.6 а.с.95-102/, в яких міститься інформація щодо сум, які перераховувала сім'я ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_29 на рахунок фізичної особи-нерезидента №26201002603620 та на рахунок №.26202001603620 в ЗАТ «ОТП ОСОБА_2» (отримувач ОСОБА_6). Підставою переказу є банківський переказ коштів закордон; призначення платежу для ОСОБА_6; підстава «non mercantile», що в перекладі означає «некомерційна». Тобто, відправляючи кошти з ОСОБА_67, сім'я ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_29 була ознайомлена з тим, що дані кошти не призначались для підприємницької діяльності. Призначення платежу «non mercantile» («некомерційне») зазначене в платіжних дорученнях під час поповнення рахунків №26201002603620, №26202001602955 було вказане італійською мовою, яка є рідною для потерпілих, а тому було добре зрозумілим ОСОБА_7, ОСОБА_29 Квитанціями Фінеко банку ОСОБА_67 про перерахунок коштів на рахунки «ОТП Банку» на ім'я ОСОБА_6 підтверджується те, що: 1) 05.04.2007 року перераховано 30940 дол. США, призначення платежу - для поповнення статутного капіталу товариства «АР.І.П.», підстава некомерційна /Т.6 а.с.93-94/; 2) 31.05.2007 року перераховано 43000 євро, призначення платежу - для ОСОБА_6, підстава - некомерційна /Т.6 а.с.95-96/; 3) 13.02.2008 року перераховано 75000 євро, призначення платежу поповнення рахунку, підстава - некомерційна /Т.6 а.с. 97-98/; 4) 23.04.2008 року перераховано 100000 євро, призначення платежу поповнення рахунку на продукти харчування і вино, підстава некомерційна /Т.6 а.с.99-100/; 5) 29.05.2008 року перераховано 35000 євро, призначення платежу поповнення рахунку, підстава фінансова /Т.6 а.с.101-102/.

Митними деклараціями та банківськими виписками "ОТП Банку" по рахунках ОСОБА_7, підтверджується наступне: 1) за митною декларацією від 13.05.2007 року /Т.6 а.с.190/ в Україну ввезено 5000 євро; згідно виписки, банком отримано 16.05.2007 року кошти в розмірі 1700 євро, як внесок готівки на поточний рахунок та в розмірі 2000 євро, як приватний переказ і ця операція не пов'язана із здійсненням підприємницької діяльності /Т.2 а.с.248/; 2) за митною декларацією від 02.09.2007 року /Т.6 а.с.191/, в Україну ввезено 480 дол. США та 3500 євро, а згідно виписки, банком отримано 04.09.2007 року кошти в розмірі 3000 євро, як внесок готівки на поточний рахунок /Т.2 а.с.255/; 3) за митною декларацією від 05.11.2007 року /Т.6 а.с.192/, в Україно ввезено 250 дол. США та 3000 євро, а згідно виписки, банком отримано 08.11.2007 року кошти в розмірі 2000 євро, як внесок на поточний рахунок /Т.2 а.с.261/.

Крім того, у банківських виписках "ОТП Банку" по рахунках ОСОБА_29 та ОСОБА_7 про рух коштів також зазначено, що кошти отримувались підсудним за виданими вищезазначеними громадянами ОСОБА_67 нотаріально посвідченими довіреностями і ці операції не пов'язані зі здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності /Т.1 а.с.128-252, Т.2 а.с.204-292/.

Суд дійшов висновку про те, що на рахунок ОСОБА_6 26202001603620 USD в ОТП Банку не могли надходити кошти із призначенням платежу «Поповнення статутного капіталу Товариства «АР.І.П.», таке призначення платежу є помилковим. В матеріалах кримінальної справи Т.2 а.с.156-157 міститься Договір №600/1038/07 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб від 28.03.2007 року складений українською та англійською мовами на відкриття гр. ОСОБА_6 поточного банківського рахунку №26202001603620, як надалі зазначається в тексі Договору рахунок клієнта. Жодні пункти Договору, які б визначили даний рахунок призначеним для поповнення статутного капіталу підприємств відсутні, тобто даний рахунок є рахунком фізичної особи та не призначений для здійснення обслуговування юридичної особи.

При відкритті рахунку в ЗАТ «ОТП ОСОБА_2» ОСОБА_29 №26202001603620 /Т.2 а.с.152/ власним підписом засвідчив те, що «зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах ознайомлений. Вимоги цієї інструкції для мене обовязкові. Мені відомо про те, що цей рахунок забороняється використовувати для проведення операцій, повязаних зі здійсненням підприємницької діяльності». Даний текст був викладений англійською мовою, тобто, був в повній мірі зрозумілий ОСОБА_29 Більш того, підписом під такою заявою ОСОБА_29 погодився із викладеними вимогами та визнав їх для себе обовязковими.

Тобто, кошти, що надходили на рахунок №26202001603620, в ЗАТ «ОТП ОСОБА_2» ніяким чином не могли призначатися для формування статутного капіталу ОСОБА_9 «АР.І.П.», оскільки були некомерційного призначення, валюта перераховувалась на імя власника рахунку - ОСОБА_6. Натомість, у Філії ЗАТ «ОТП ОСОБА_2» у м. Львові був відкритий рахунок №26002001313433 для формування статутного фонду ОСОБА_9 «АР.І.П.» на який надходили кошти для формування статутного фонду господарського товариства. Під час допиту начальник відділу клієнтських рахунків АТ «ОТП ОСОБА_2» ОСОБА_47 повідомив, що на тимчасовий рахунок для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «АР.І.П.» 26002001313433 отримано внесків загальною сумою 4000,00 доларів США. Більше надходжень не було, в т.ч. і від 3-го засновника ОСОБА_14. В подальшому дані кошти були повернені шляхом переказу на рахунки нерезидентів-інвесторів ОСОБА_7 (2500,00 доларів США), ОСОБА_29 (1500,00 доларів США). Оскільки відповідно до Інструкції №492 та інших нормативно-правових актів НБУ для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями кошти надходять з рахунків нерезидентів-інвесторів відкритих в українських комерційних банках, що і було зроблено /Т.4 а.с.222/.

З огляду на що, відсутнім є факт обману або зловживання довірою, необхідний для кваліфікації дій ОСОБА_1 заст. 190 КК України.

На підставі викладеного вище, суд враховує те, що потерпілими та їх представником не надано обґрунтованих пояснень, що могли би спростувати вказаний вище висновок суду, а відтак вважає покази потерпілих в цій частині такими, що не відповідають фактичним обставинам досліджуваних правовідносин, і це перешкоджає суду покласти їх в основу вироку.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" в редакції від 20.06.2007 року, яка діяла на момент формування статутного фонду ОСОБА_9 «АР.І.П.» розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю не може бути менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, а до моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків. Згідно довідки ЗАТ «ОТП ОСОБА_2) /Т.2 а.с.110/ за період з 16.05.2007 року по 27.10.2008 року на тимчасовий рахунок №26002001313433 перераховано 4000,00 доларів США, такий перерахунок відбувся один раз 16.05.2007 року. Станом 16.05.2007 року офіційний курс гривні щодо долару США складав 505,00 грн. за 100 доларів США, таким чином на тимчасовому рахунку №26002001313433, згідно з перерахунку на гривню обліковувалось 20200 грн. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. розмір мінімальної заробітної плати становив 420,00 грн. Тобто, статутний фонд ОСОБА_9 «АР.І.П.» не міг бути меншим 42000, 00 грн., а до моменту реєстрації товариства суму на рахунку мала бути не меншою 21000,00 грн. Тобто, для продовження реєстрації товариства на тимчасовому рахунку не вистачало щойнаменше 800,00 грн.

Відповідно до п. 1.17 Інструкції №492 третя особа не може внести кошти на інвестиційний рахунок інвестора-нерезидента за нього, або здійснити перерахунок. Подібні операції здійснюються особисто засновником ввезеної та задекларованої ним готівки або ж з власного рахунку країни походження інвестора, з зазначенням платіжному порученні «Для здійснення інвестицій». В матеріалах кримінальної справи відсутні докази, що підтверджують відкриття співзасновником ОСОБА_9 «АР.І.П.» ОСОБА_14 Ніколеттою інвестиційного рахунку інвестора-нерезидента, відсутні також митні декларації про ввезення грошових коштів саме для інвестицій. В матеріалах справи /Т.6 а.с. 171/ міститься декларація згідно якої ОСОБА_14 ввезла на території України 1500 євро та 383 долара США, однак відмітки банку про прийняття, зарахування таких коштів для здійснення інвестування немає. Таким чином, незважаючи на наявність довіреності у ОСОБА_1 щодо вчинення від імені ОСОБА_14 дій, повязаних з реєстрацією Товариства, в тому числі, внесення коштів на рахунки Товариства /Т.3 а.с.29/, повірений не міг внести кошти на інвестиційний рахунок інвестора-нерезидента за нього, або здійснити перерахунок, оскільки такі дії вчиняються виключно особисто інвестором-нерезидентом.

Положення №280 та Інструкція №492 також не передбачають можливості перерахування коштів з поточного рахунку фізичної особи-нерезидента, відкритого в банку України, на поточний рахунок для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) субєкта господарювання юридичної особи.

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_24 /Т.3 а.с. 37/ даних нею під час досудового розслідування, остання будучи уповноваженою на здійснення реєстраційних дій, через відмову ОСОБА_14 у внесенні грошових коштів у статутний фонд, ОСОБА_24 не могла продовжити здійснення реєстрації ОСОБА_9 «АР.І.П.».

Судом досліджено та перевірено покази підсудного ОСОБА_1 про те, що останній зняті кошти передавав ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 при їх зустрічах особисто, про що робив записи в зошиті. Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_15 підтвердив, що ОСОБА_1 передав гроші ОСОБА_7 чи ОСОБА_29 чи ОСОБА_21, то ОСОБА_1 також надавав вище вказаним особам зошит (шкільного типу), в якому вони самі вписували суми, про отримання яких розписувались, і даний зошит віддавали ОСОБА_1 /Т. 4 а.с. 1-2/. Крім того, під час очної ставки ОСОБА_35 з ОСОБА_7, ОСОБА_35 підтвердила, що вже по приїзду ОСОБА_7 ОСОБА_8, у приміщенні офісу (в конференц-залі, коли двері туди були відкриті, і у кабінеті ОСОБА_1В.), ОСОБА_1 передав ОСОБА_7 гроші (це було неодноразово, точну кількість вказати не змогла, і тільки в приміщенні вище вказаного офісу на вул. Сахарова, 18/1 у Львові), які були у пачках (як у банку перевязані стрічкою), то була валюта, номінал банкнот мені невідомий, після отримання ОСОБА_7 ОСОБА_8 особисто щось записував у спеціальний зошит (особисто вона тих записів не бачила, зошит в руки не брала, думає, що ОСОБА_1 зберігав його у своєму кабінеті). В офісі був відео реєстратор і вся інформація зберігалася на комп'ютері. Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_15 /Т.4 а.с.2/ вказав, що всі документи, що стосувались ПП « АР.І.П.» 13 вересня 2008 року забрали ОСОБА_44 та ОСОБА_56, за адресою: м. Львів вул. Сахарова, 18/1, де також і знаходився офіс ОСОБА_9 "Кронос Україна". Не довіряти суду показам свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_35 не має підстав, оскільки такі попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КПК України за дачу завідомо неправдивих показів.

Таким чином, органи досудового слідства мали змогу перевірити факти, викладені в показах свідка ОСОБА_15 щодо місцезнаходження документів ПП "АР.І.П." Слідчим скеровано доручення на встановлення місцезнаходження таких /Т. 8 а.с. 54/, на що отримано рапорт /Т. 8 а.с. 55/ про те, що: «проводились оперативно-розшукові та пошукові заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження документів та компютерної техніки, які були в офісі на вул. Сахарова 18/1 в м. Львові, а також осіб вказаних у дорученні. В ході проведених заходів встановити вище вказані документи, компютерну техніку та вказаних у дорученні осіб не представилось можливим». Як вбачається із дослідженого судом рапорту /Т.8 а.с.57/ в ході проведення заходів не здобуто інформації, яка б вказувала на те, що мав місце вказаний зошит, і відповідно не встановленого вказаного зошиту. При цьому, суд звернув увагу на те, що слідчим вчасно не вжито заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження та вилучення документів і комп'ютерної техніки ПП «АР.І.П.». Так, лише 31.03.2010 року згідно Постанови Личаківського районного суду м. Львова задоволено подання слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_70 про надання дозволу на проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_71 та реєстрації ОСОБА_9 «Кронос-Україна», за адресою: м. Львів вул. Тютюнників, 24/8. Оскільки органам досудового розслідування стало відомо, що офісну техніку та документи ПП «АР.І.П.» з адреси: м. Львів, вул. С. Крушельницької, 5/6 переміщено на адресу проживання ОСОБА_71 та реєстрації ОСОБА_9 «Кронос-Україна», а саме: м. Львів вул. Тютюнників, 24/8. Згідно протоколу обшуку від 12.04.2010 року документів, речей (предметів), які б мали значення речових доказів для встановлення істини по кримінальній справі у приміщенні вище вказаної квартири не виявлено. Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального судочинства є швидке розкриття злочинів, що означає мінімально можливий часовий проміжок між часом одержання інформації і часом прийняття остаточного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Є очевидним та підтвердженим в ході судового слідства, що під час досудового розслідування кримінальної справи слідчим ряд порушень вимог процесуального законодавства, зокрема, не дотримано вимог, передбачених ст. ст. 94, 97 КПК України, що було встановлено в окремій постанові Франківського районного суду м. Львова від 26.11.2014 року /Т.19 а.с. 156-159/, яка набрала законної сили.

Також Судом було звернуто увагу докази, на які посилається представник потерпілих, а саме, рішення, листи, акт /Т.1 а.с.83- 92/, Договір про співпрацю між студією «Мельник» та ОСОБА_9 «АР.І.П.» від 10.06.2008р. з додатками № 1, 2, 7, 8; Договір про співпрацю між студією «Мельник» та ОСОБА_9 «АР.І.П.» від 07.03.2008р., з додатками № 1, 2; Договір між ПП « АР.І.П.» та фірмою Голлімакс САС № 01/07 від 30.11.2007р., на виготовлення та поставку одягу в Україну; Договір між ПП «АР.І.П.» та фірмою ОСОБА_69 № 02/07 від 30.11.2007р., на виготовлення та поставку одягу в Україну; Додаток до Договору про співпрацю між студією «Мельник» та ОСОБА_9 «АР.І.П.»; Фактура фірми ОСОБА_69 № 02/07 від 01.12.2007р.; Оригінали та копія фактур фірми ОСОБА_72 № 02/07 від 01.12.2007р.; Оригінал заяви ОСОБА_14 від 26.06. 2008 р. на адресу Банку «Надра»; Договір оренди приміщення від 04.07.2007 між ФОП «ОСОБА_15В.» та ОСОБА_9 «АР.І.П.» /Т.6 а.с. 58-89, 113-124, 133-139/ не мають відомого походження, долучені до матеріалів справи не процесуальним шляхом, без оформлення належного процесуального документа.

Відповідно до ст. 67 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, не мають наперед встановленої сили.

Перелічені вище документи не можуть бути джерелом доказів, оскільки в матеріалах справи відсутні рішення слідчого, а саме: постанова про визнання та приєднання до справи речових доказів, яка б відповідала вимогам ст. 130 КПК України. Окрім цього, відсутній протокол, складний відповідно до вимог ст. 85 КПК України, в якому, зокрема, має бути зазначено перелік наданих документів, визначено ким, яким чином дані документи потрапили до потерпілих та їх представника. Перелічені документи не містять ознаки речових доказів, визначення яких міститься в ст. 78 КПК України. Таким чином, суд дійшов висновку, що такі документи не є доказами по справі, не доводять вину ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих злочинів, а тому не беруться до уваги.

Крім того, суд звернув увагу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.07.2010 року /Т. 5 а.с. 186/ відповідно до якої, досудовим слідством не встановлено в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів). Як предмет злочину, передбаченого ст.358 КК України розглядались долучені потерпілими та їх представниками аркуші паперу із певним текстом як в оригіналах, так і в світлокопіях, які на їх адресу нібито скеровував ОСОБА_1

Судом для перевірки можливості вивезення потерпілими валюти за кордон, чи під приводом договорів купівлі-продажу повернення ПДВ з державного бюджету скеровано до органів Державної фіскальної служби України постанову від 23.06.2016 року про надання відповідної інформації. Згідно відповіді Головного управління ДФС у Львівській області від 04.07.2016 року №1797/9/13-01-13-03-11 повідомлено наступне, згідно з реєстраційними базами даних ГУ ДФС у Львівській області станом на 04.07.2016 року інформація про перебування на податковому обліку в державних податкових інспекціях ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_7 ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2), як субєктів господарської діяльності відсутня. Крім цього, відсутня інформація про факти реєстрації зазначеними фізичними особами комерційних структур у якості керівника чи засновника субєктів господарської діяльності. Також встановлено, що вищевказаними особами податкова звітність з податку на додану вартість до територіальних органів ГУ ДФС у Львівській області не подавалась /Т.22 а.с.1/.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 20.07.2016 року №12351/5/99-99-13-04-02-16 вбачається про відсутність інформації стосовно фактів декларування під час переміщення через митний кордон України валютних цінностей в обсягах, які передбачають їх обовязкове письмове декларування фізичними особами-нерезидентами, вказаними у постанові /Т.22 а.с.68-69/.

Судом встановлено, що свідчення потерпілих під час досудового слідства щодо поставок в Україну для ТОВ "АР.І.П." одягу на суму 75 000 гривень /Т. 2 а.с. 12/, спростовуються наступними доказами, що містяться в матеріалах кримінальної справи. Так, відповідно до довідки, наданої державною митною службою України №17/28-15616 від 26.12.2007 року про визнання митної вартості товарів (здійснення митної оцінки), визначено митну вартість експортованих за договором поставки товарів. Так згідно до даної довідки визначена митна вартість поставлених СаС Гомілакс товарів для ПП "АР.І.П." становила 5709,82 гривень /Т. 8 а.с. 199/. Твердження потерпілих про те, що поставка товарів здійснювалася для ТОВ " АР.І.П.", спростовується тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, - ТОВ "АР.І.П.", як підприємство, за зазначеною організаційно-правовою формою та назвою не зареєстровано.

За результатами допиту в судовому засіданні підсудного ОСОБА_1, свідків ОСОБА_73, ОСОБА_3, ОСОБА_35, оголосивши та дослідивши покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_35, ОСОБА_51, ОСОБА_14, ОСОБА_59, ОСОБА_63, ОСОБА_47, ОСОБА_74, ОСОБА_71, Мауріціо ОСОБА_22, ОСОБА_66, ОСОБА_75, ОСОБА_15, а також дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а підсудний ОСОБА_1 підлягає виправданню у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.4ст. 190 КК Українина підставі п. 2 ч. 1ст. 6 КПК України(1960 р.).

Що стосується обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України, то суд з урахуванням показів ОСОБА_10, звертає увагу також на протокол очної ставки /Т.9 а.с. 61-62/, де потерпіла вказала, що добровільно відмовилась від подальших послуг ОСОБА_1, забравши власний паспорт через 2 хвилини після того як надала його йому. Строки повернення коштів між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 не обумовлювались. Також суд бере до уваги заяву ОСОБА_10 /Т.16 а.с.65/ зі змісту якої вбачається, що остання, усвідомлюючи значення своїх дій та їх правові наслідки, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без будь-якого, фізичного чи морального тиску зі сторони та відповідно до власного волевиявлення, цією заявою повідомила, що будь-яких претензій по даній кримінальній справі до ОСОБА_1 не має, відмовляється від підтримання обвинувачення в зазначеній кримінальній справі та просить закрити зазначене провадження. В судові засідання просить не викликати та розглядати справу без її участі. До правоохоронних органів, прокуратури та суду з зазначеного приводу в подальшому звертатись не буде.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а підсудний ОСОБА_1 підлягає виправданню у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України(1960 р.).

Відповідно до вимог ст.323 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім цього, суд бере до уваги практику Європейського суду та вимоги ст. ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, щодо розумних строків розгляду справи.

Згідно до п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленум Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку"із послідуючими змінами та доповненнями, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збору додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Також суд при постановленні вироку враховує дані про особу підсудного, який характеризується, як професійна, надійна і відповідальна людина. Має відзнаки за високі досягнення у трудовій діяльності, що підтверджується характеристикою з місця роботи /Т.19 а.с.14/ та грамотами /Т.19 а.с.36-39/. З 01 листопада 2012 року ОСОБА_1 займає посаду президента Адвокатського об'єднання "Ти і право", що підтверджується витягом з ЄДР /Т.19 а.с.30-32/. З 15 березня 2012 року ОСОБА_1 на громадських засадах є спеціальним кореспондентом в суспільно-політичній газеті "Правда України", що підтверджується посвідченням №56, виданим редакцією газети ЗАТ "Правда України" /Т.19 а.с.16/. З 21 червня 2013 року ОСОБА_1 на громадських засадах є членом Громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ України /Т.19 а.с.19/. З 29 вересня 2013 року ОСОБА_1 на громадських засадах є членом Національної спілки журналістів України, що посвідчується членським квитком №3897 від 29.08.2013 р. /Т.19 а.с.17/. З 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ти і право", що підтверджується витягом з ЄДР /Т.19 а.с.27-29/. З 26 березня 2014 року ОСОБА_1 на громадських засадах перебуває на посаді правозахисника в Міжнародному комітеті захисту прав людини, що підтверджується службовим посвідченням №1791 /Т.19 а.с.35/. З 26 серпня 2014 року ОСОБА_1 на громадських засадах був обраним головою Всеукраїнської незалежної профспілки працівників транспорту, що підтверджується витягом з протоколу № 4 З'їзду Всеукраїнської незалежної професійної спілки працівників транспорту /Т.19 а.с.33-34/. З 13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 на громадських засадах є членом Громадської ради при Державній фіскальній службі України, що підтверджується витягом з Наказу Державної фіскальної служби України від 13.10.2014 р. №184 /Т.19 а.с.18/. Зазначене вище вказує на те, що підсудний бере активну участь у правовому житті країни, своїми щоденними вчинками, діями проявляє високу правову та моральну свідомість.

Враховуючи відсутність вини у предявленому звинуваченні, суд дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду.

Речові докази, що містяться в матеріалах справи та були предметом дослідження в суді, згідно постанови про визнання предметів та документів речовими доказами та долучення їх до кримінальної справи від 07.07.2010 року слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_70 /Т.8 а.с.17-46/, залишити зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Судові витрати по справі, а саме: витрати, пов'язані з проведенням ГУ МВС України у Львівській області Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром (код ЄДРПОУ 25575150) експертиз /Т. 3 а.с.47-55, а.с. 96-100/ у сумі 2158 грн. 80 коп.; витрати з проведенням Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Управлінні МВС України на Львівській залізниці (код ЄДРПОУ 25576416) експертиз /Т.5 а.с.112-133, а.с.142-154/ у сумі 1825 грн. 42 коп. підлягають зарахуванню на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.323,324,327 КПК України(1960 р.), суд,-

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4ст. 190 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.4ст. 190 КК України та виправдати.

ОСОБА_1 визнати не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст. 190 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2ст. 190 КК України та виправдати.

Провадження у справі закрити.

Запобіжний захід, у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази, що містяться в матеріалах справи та були предметом дослідження в суді, згідно постанови про визнання предметів та документів речовими доказами та долучення їх до кримінальної справи від 07.07.2010 року слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_70 /Т.8 а.с.17-46/, залишити зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_7 ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Судові витрати, а саме: витрати, пов'язані з проведенням ГУ МВС України у Львівській області Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром (код ЄДРПОУ 25575150) експертиз /Т. 3 а.с.47-55, а.с. 96-100/ у сумі 2158 грн. 80 коп.; витрати з проведенням Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Управлінні МВС України на Львівській залізниці (код ЄДРПОУ 25576416) експертиз /Т.5 а.с.112-133, а.с.142-154/ у сумі 1825 грн. 42 коп. покласти на рахунок держави.

Арешт накладений постановою про накладення арешту на майно від 10.04.2010 року слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_70 на майно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, де б воно не знаходилось - скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова протягом 15 діб з дня його проголошення, засудженому в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя Франківського

районного суду м. Львова: ОСОБА_2