Рішення № 59977036, 22.08.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8105/15-ц

Номер провадження 2/404/654/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого судді Мохонько В.В.

при секретарі: Бокатенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, по якій просить визнати незаконним та скасувати розпорядження управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради від 23.08.2011 року №49761 про надання згоди ОСОБА_2 на часткову приватизацію квартири АДРЕСА_1 визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності на 23/100 часток квартири АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_2 27.09.2011 року, із скасуванням його державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у листопаді 2015 року дізналась про те, що її рідна племінниця ОСОБА_2 без її згоди, як повнолітнього члена сім»ї, що постійно проживає у квартирі, здійснила часткову приватизацію 23/100 часток квартири № АДРЕСА_1. Оскільки Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначена обов'язкова умова приватизації - письмової згода на приватизацію проживаючих у квартирі членів сім»ї, якої позивач не надавала, вважає, що часткова приватизація квартири АДРЕСА_1 проведена з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а відтак розпорядження про приватизацію такого житла є незаконним, а свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно є таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказавши, що часткова приватизація квартири проведена без письмової згоди позивача, оскільки остання не є членом її сім»ї, а відтак її письмова згода при винесенні спірних рішень органу приватизації від неї не потрібна була. Факту спільного проживання в спірній квартирі з позивачем на момент здійснення приватизації не оспорювала.

Представник відповідача - управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що приватизація проведена відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396. Згода ОСОБА_1 при приватизації не була необхідна, оскільки вона не є членом сім»ї ОСОБА_2, яка після смерті свого батька - ОСОБА_3 приватизувала 23/100 часток квартири. Просив відмовити у задоволенні позовної заяви за недоведеністю позовних вимог, до суду надав письмове заперечення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради депутатів трудящих від 29.01.1977 року було видано ордер №162 ОСОБА_4, сім»я якого складається з 4-х чоловік: ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_6 (донька) та ОСОБА_3 (син), на право зайняття квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 23.02.1987 року в квартирі АДРЕСА_3 виділено у користування ОСОБА_3 жилу кімнату 10,29 кв.м., в користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 жилі кімнати 9,3; 7,75 та 17,36 кв.м., кухню, коридор,ванну кімнату, туалет, комору залишено в загальному користуванні.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Кіровоградською міською радою 10 лютого 2003 року згідно з розпорядженням від 10.02.2003 року №36355, 77/100 частки квартири АДРЕСА_4 належало ОСОБА_5.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.06.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі № 478, 77/200 часток квартири АДРЕСА_4, що належала ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Кіровоградською міською радою 10 лютого 2003 року згідно з розпорядженням від 10.02.2003 року № 36355, успадкувала її дочка ОСОБА_1.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі № 92, 77/200 часток квартири АДРЕСА_4, що належала ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Кіровоградською міською радою 10 лютого 2003 року згідно з розпорядженням від 10.02.2003 року № 36355, успадкувала ОСОБА_2 - дочка ОСОБА_3, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Як вбачається з розпорядження управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради від 23.08.2011 року № 49761, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на житло від 27.09.2011 року, власником 23/100 частки квартири АДРЕСА_4, є ОСОБА_2.

Відповідно до довідки про склад сім»ї від 29.03.2016 року № 936 у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована за вищевказаною адресою з 03.03.1977 року по 19.01.2001 року та з 14.07.2010 року по теперішній час.

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована за вищевказаною адресою з народження ІНФОРМАЦІЯ_3 року по 04.04.2001 року (виписана з матір»ю ОСОБА_8) та з 22.04.2004 року по теперішній час.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначені у Законі України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.92 р. N 2482-XII. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно із ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частин 1-3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, чинній на час приватизації спірного житлового приміщення, приватизація державного фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Таким чином, небажання когось із членів сім'ї взяти участь у приватизації квартири позбавляє інших членів сім'ї на отримання квартири у власність у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в наведеній редакції, передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, п"ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідків окремих видів недійсних правочинів

Згідно ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї, а визначив лише критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

У судовому засіданні встановлено та сторонами не оспорено факту спільного проживання тітки та племінниці, їх кровного споріднення, спільного утримання ними майна в квартирі АДРЕСА_4, оплати комунальних послуг та ведення спільного господарства.

Ознайомившись у судовому засіданні з матеріалами інвентаризаційної справи № 23637 АДРЕСА_5 та з матеріалами приватизаційної справи комунального підприємства «Правник» судом встановлено, що письмової згоди ОСОБА_1, яка постійно проживала у квартирі, на часткову приватизацію квартири ОСОБА_2 надано не було.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини, слід визнати, що часткову приватизацію квартири АДРЕСА_4 було проведено з порушенням діючого законодавства.

У звязку із цим, скасування розпорядження про приватизацію тягне за собою визнання недійсним і скасування виданого на підставі розпорядження свідоцтва про право власності.

Згідно зі ст.88 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради від 23.08.2011 року №49761 про надання згоди ОСОБА_2 на часткову приватизацію квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності на 23/100 часток квартири АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_2 27.09.2011 року, та скасувати державну реєстрацію.

Стягнути з ОСОБА_2 та Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради міської ради на користь ОСОБА_1 по 487 грн. 20 коп. судового збору з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського В. В. Мохонько

районного суду

м.Кіровограда