Рішення № 59976938, 17.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4516/14-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/3422/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 17.08.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого Мережко М.В.

Суддів - Журби С.О., Сержанюка А.С.

Секретар Бобко О.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що 07 травня 2009 року між ОСОБА_4 (ОСОБА_2), та юридичною особою за законодавством Латвійської Республіки ТОВ «Ліга Стар» було укладено договір позики.

Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_4 отримала безвідсоткову позику у розмірі 20 000 латвійських латів, що на момент укладення договору за офіційним курсом валют Центрального банку Латвії еквівалентно 28 457,44 Євро, з кінцевим терміном повернення до

07 травня 2014 року. Зазначені грошові кошти були отримані відповідачем до моменту підписання цього договору частинами у період з 29 квітня по

07 травня 2009 року у відповідності до платіжних доручень №№ 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201 та виписки банку по розрахунковому рахунку ТОВ «Ліга Стар».

Між ТОВ «Ліга Стар» та ОСОБА_3А 18 лютого 2010 року було укладено договір № 18/02/10 про уступку вимоги боргу по кредитному договору, згідно якого позивач отримав право вимоги боргу у сумі 20 000 латвійських латів до відповідача за договором позики.

Крім того , між цими ж особами 12 травня 2010 року було укладено дві додаткові угоди, якими внесено зміни та доповнення до договору про уступку вимоги боргу по кредитному договору. Про всі вищевказані договори та додаткові угоди, відповідача було повідомлено належним чином і жодних пропозицій, заперечень, доповнень або змін до змісту вказаних додаткових угод від неї не надходило.

Позивач вказав, що на момент звернення до суду, ТОВ «Ліга Стар» ліквідоване на підставі рішення Департаменту функціонального виконання реєстру підприємств Латвійської Республіки від 13 червня 2011 року. Однак до цього часу гроші позивачу не повернуто. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконала своїх зобов`язань, ОСОБА_3, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з неї на свою користь 521481,82 грн. боргу за договором позики та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 521481,82 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від

08 вересня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначала, що за договором позики від 07 травня 2009 року у відповідача відсутні зобовязання щодо повернення боргу, оскільки у порушення вимог п. 2.1. цього договору ТОВ «Ліга Стар» в особі ОСОБА_2 як члена його правління не передавали грошові кошти і сама ж відповідач їх не отримувала. На думку представника, сторони договору позики не набули прав та обовязків за ним у відповідності до положень ст.ст. 202, 203 ЦК України, з огляду на його нікчемність з підстав ч. 3 ст. 238 ЦК України

У;хвалою Апеляційного суду Київської області від 04 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін ( т.2 а.с. 67-70) ..

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 листопада 2015 року скасовано , справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд .( т. 2 а.с. 112-114)

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Судом першої інстанцій встановлено, що 07 травня 2009 року між ОСОБА_4, після укладення шлюбу прізвище якої змінено на «Новікова», та юридичною особою за законодавством Латвійської Республіки ТОВ «Ліга Стар» було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримала безвідсоткову позику у розмірі 20 000 латвійських латів, що на момент укладення договору за офіційним курсом валют Центрального банку Латвії еквівалентно 28 457,44 Євро, з кінцевим терміном повернення до 7 травня 2014 року. ( т.1 а.с. 8-39, т.2 а с.131-164 )

Згідно висновку суду зазначені грошові кошти були отримані відповідачем до моменту підписання цього договору частинами у період з 29 квітня по 07 травня 2009 року відповідно до платіжних доручень №№ 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201 та виписки банку по розрахунковому рахунку ТОВ «Ліга Стар» ( т.2 а.с.138-147).

18 лютого 2010 року між ТОВ «Ліга Стар» та ОСОБА_3 було укладено договір про уступку вимоги боргу по кредитному договору, згідно якого позивач отримав право вимоги боргу у сумі 20 000 латвійських латів до відповідача за договором позики.( т.1 а.с. 32)

Про здійснення заміни кредитора у борговому зобовязанні ОСОБА_2 було повідомлено шляхом направлення на адресу її зареєстрованого місця проживання письмового повідомлення про здійснення уступки права вимоги від 19 лютого 2010 року ( т.1 а.с. 33).

Додатковою угодою № 1 до договору про уступку вимоги боргу по кредитному договору, укладеною 12 травня 2010 року між ТОВ «Ліга Стар» та ОСОБА_3, було внесено зміни та доповнення до цього договору, а саме позивач набув право вимоги боргу до відповідача не лише у відповідності з умовами договору про уступку вимоги боргу, а й згідно всіх додаткових угод до цього договору (п. 1.1 додаткової угоди); встановлено місце виконання зобовязання, на вимогу якого уступлено право - місто Київ, Україна (п. 1.2 додаткової угоди); визначено право позивача як нового кредитора, на дострокове повернення боргу відповідачем та перелічено підстави для дострокової вимоги повернення боргу - у разі припинення (ліквідації) діяльності зареєстрованого в Латвійській республіці ТОВ «Ліга Стар», у разі використання боргу не за цільовим призначенням та у разі не ведення господарської діяльності позичальником.( т.1 а.с. 34-)

Додатковою угодою № 2 від 12 травня 2010 року до договору про уступку вимоги боргу по кредитному договору визначено, що надалі сторони діють у відповідності із чинним законодавством України, а у разі виникнення питань, не врегульованих зазначеним договором, керуються чинним законодавством України. Крім того, вказаною додатковою угодою було визначено підсудність у разі виникнення спорів, а саме встановлено, що у разі неможливості вирішення суперечок або розбіжностей шляхом переговорів вони підлягають розгляду в суді України у м. Києві, у порядку підсудності та підвідомчості, встановленої законодавством України. ( т.1 а.с. 35-36)

Про вищевказані додаткові угоди відповідача було повідомлено у строк та в порядку, визначеному п. 2 додаткової угоди № 2, тобто за два місяці до дати підписання додаткових угод № 1 та № 2, шляхом направлення на адресу її зареєстрованого місця проживання проектів зазначених додаткових угод разом з письмовим повідомленням про здійснену уступку права вимоги від 19 лютого 2010 року.

Рішенням Департаменту функціонального виконання реєстру підприємств Латвійської Республіки від 13 червня 2011 року ТОВ «Ліга Стар» ліквідовано.( т.1 а.с. 38)

Разом з тим, у визначений в договорі строк відповідач отримані нею грошові кошти не повернула.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14, обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. У мотивувальній частині ухваленого ним рішення не наведено даних про встановлені обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, відсутні мотиви щодо оцінки доказів.

Наявні в матеріалах справи копія договору позики та платіжні доручення із завіреним їх перекладом на українську мову, на підтвердження волевиявлення сторін, містять зобовязання ОСОБА_2 повернути ТОВ «Ліга Стар» визначену суму грошей, що становить основний зміст та істотні обставини позичкового зобовязання, передбаченого ч. 1 ст. 1046 ЦК України і є належним доказом укладення між цими особами позики вказаної грошової суми.

Разом з. тим ,зі змісту договору позики від 7 травня 2009 року вбачається, що він був укладений між ОСОБА_4, як позичальником та ТОВ «Ліга Стар», як позикодавцем і в інтересах якого діяла як член правління ТОВ «ЛІГА СТАР» ОСОБА_4

Тобто, член правління ТОВ «ЛІГА СТАР» ОСОБА_4 одночасно виступала у правочині від свого імені та від імені юридичної особи, тобто в інтересах обох сторін, з взаємопов'язаними протилежними правами та обов'язками, учасників правочину.

Відповідно до п.1.1. договору позики від 7 травня 2009 року ТОВ «Ліга Стар» в особі - члена правління ТОВ «Ліга Стар» ОСОБА_4 надає ОСОБА_4 безпроцентну позику у розмірі 20 000 лат.

Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що позикодавець зобовязується надати позичальнику позику в момент підписання даного договору.

Пункт 2.1.1 цього договору передбачає, що позикодавець надає позичальнику позику готівкою.

Тобто, договором визначено момент надання коштів позичальнику 7 травня 2009 року та визначено форму позики - «готівка».

Факт передачі-прийому грошей у відповідності до цього договору має бути зафіксованим документально (п.2.3 договору).

Разом з тим, позивач не надала суду належних доказів , відповідно до ст. 60 ЦПК України , як б підтверджували факт отримання відповідачем коштів за договором позики та належність доказів, а також доказів щодо обсяг її' повноважень, як особи, яка мала право вчиняти правочин від імені юридичної особи.

Посилання на платіжні доручення №№195,196,197,198,199,200,201 за період із 29 квітня 2009 року по 07 травня 2009 року, та виписки з «СведБанк» по розрахунковому рахунку ТОВ «Ліга Стар» не є належними доказами , оскільки не свідчать про отримання коштів саме за цим договором , крім того суперечать умовам договору , за яким не передбачено отримання коштів до укладення договору , оскільки у самому договорі зазначено , що він вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Враховуючи вказані обставини , висновок суду першої інстанції про задоволення вимог ,є помилковим, не відповідає обставинам справи.

Зважаючи на викладене доводи апеляційної скарги про те, що грошові кошти відповідачу не передавалися є цілком обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Обгрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на те, що договір позики, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Ліга Стар», був підписаний однією і тією самою особою, а саме ОСОБА_4, є порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України а відтак свідчить про нікчемність такого договору.

Вирішуючи даний спір , суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову , тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. -

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року скасувати.. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді